Ухвала

від 10.04.2018 по справі 810/1024/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 квітня 2018 року м. Київ 810/1024/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентини Данилівни про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентини Данилівни про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 06.03.2018 дану позовну заяву залишено без руху через її не відповідність вимогам статті 160, 161 КАС України. Позивачу надано строк, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду письмових обґрунтувань причин пропуску строку звернення до суду щодо скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,4414 га. та, за необхідності, клопотання про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом, якщо такий строк було пропущено з поважних причин.

21.03.2018 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Надаючи оцінку даній заяві суддя зазначає, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 06.03.2018 про залишення позовної заяви без руху в повній мірі.

Так, представником позивача зазначено, що позивач в січні 2016 підписала договір оренди землі від 05.01.2016 року. Звертає увагу суду на те, що під час підписання договору оренди представники ТОВ "Ківшовата Агро" запевняли позивача, що підписується документ лише про збільшення орендної плати. Про те, що це новий договір оренди, який продовжує термін дії користування її земельної ділянки позивач не знала.

Однак, в цей же час, позивач своє волевиявлення на укладення договору оренди землі, як сторона правочину виявила у момент досягнення згоди з усіх його істотних умов, скріпивши договір своїм підписом. Доказів щодо введення її в оману або укладення такого договору в наслідок помилки, або під примусом, позивач не надала.

Договір оренди земельної ділянки було підписано 05.01.2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі ( у редакції, що діяла на момент підписання Договір оренди землі), право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст.125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає тільки з моменту реєстрації земельної ділянки, що слідує за підписанням договору.

В адміністративному позові та заяві про усунення недоліків позовної заяви представник позивача стверджує, що про порушення своїх прав, дізналася лише 11.09.2017, отримавши лист від ТОВ "Ківшовата Агро".

За умови ненадання додаткових пояснень та належних обґрунтувань на вимогу ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд ставить під сумнів, повідомлені представником позивача обставини щодо моменту визначення, коли саме йому стало відомо про порушення своїх прав оскарженим рішенням.

Так, порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з'ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.

Виходячи із закріпленої у КАС України презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-17цс17.

За таких обставин суддя переконаний, що починаючи з 05.01.2016 позивач у силу свого правового статусу у спірних правовідносинах мала знати, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки є логічним наслідком підписання договору оренди земельної ділянки.

Водночас, будь-яких доказів або пояснень щодо причин, з яких позивач протягом одного року та восьми місяців до направлення листа орендареві 01.09.2017 не вчиняла ніяких дій по з'ясуванню стану орендованої земельної ділянки, позивачем не зазначено.

Суддя звертає увагу позивача, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Водночас доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об'єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

З урахуванням викладеного, позивачеві слід було навести обставини, що свідчали б про відсутність у ОСОБА_1 об'єктивної можливості дізнатись про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.01.2016 року з огляду на презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.

Вимогами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому суддя вважає встановленим той факт, що позивач та його представник отримавши 14.03.2018 ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 06.03.2018, але при цьому в установлений судом 10-ти денний строк з моменту отримання ухвали (до 25.03.2018) та станом на 10.04.2018 у повному обсязі не усунули недоліки позовної заяви, яку судом залишено без руху.

Отже, вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.03.2018 позивачем повністю не виконано, а виявлені судом недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто.

Згідно з приписами ч.2 ст.44 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Отже, добросовісність вимагає здійснення процесуальних прав лише з метою, з якою їх було надано.

Частиною 3 статті 9 КАС України, передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Водночас, повернення позовної заяви згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 9, 44, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентини Данилівни про зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.

2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві та копію ухвали направити представнику позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд .

Суддя Лиска І.Г.