Рішення

від 12.04.2018 по справі 334/8332/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 12.04.2018

Справа № 334/8332/17

Провадження № 2/334/1698/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської Ради про визнання договору оренди землі припиненим

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Запорізької міської Ради про визнання договору оренди землі припиненим вказавши, що 05 листопада 2014 року між ним, ОСОБА_1 та Запорізькою міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки № 201404000100517, про що у Державному реєстрі майнових прав був зроблений відповідний запис.

За умовами договору, позивач прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 0,0519 га з кадастровим номером 2310100000:04:036:01191 за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна (Соборний), 179.

На даній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості (літера Б-180,6 кв.м., та літера В - 83,6 кв.м.), які на час укладання договору оренди земельної ділянки належали позивачу на праві власності.

25 жовтня 2017 року, у відповідності договору дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом ЗМО ОСОБА_2, позивач подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар вищевказані об'єкти нерухомості.

27 жовтня 2017 року позивач повідомив Запорізьку міську Раду про перехід права власності на дані об'єкти нерухомості та необхідності припинити договір оренди земельної ділянки.

У порушення договірних умов, відповідач направив до адреси позивача лист, в якому просив надати довідку податкової інспекції щодо фактичної плати за земельну ділянку за останні три роки.

Вважаючи дії відповідача такі, що порушують права позивача як землекористувача та виходять за рамки укладеного договору, що фактично є відмовою у задоволенні заяви про припинення договірних відносин, позивач просить суд визнати договір оренди № 201404000100517 від 05 листопада 2011 року земельної ділянки площею 0.0519 га за кадастровим номером № 2310100000:04:036:0191, розташований за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна (Соборнирй),179 укладений між ОСОБА_1 та Запорізькою міською Радою, зареєстрований у державному реєстрі майнових прав за № 8219597 18.12.2014 року, в частині ОСОБА_1 припиненим з 25 жовтня 2017 року, а також стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі доручення, копія якого є в матеріалах справи, на позовних вимогах ОСОБА_1 наполягав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Він доводив, що за нормою Закону України Про оренду землі договір оренди припиняється, у разі припинення права власності, використовування земельної ділянки на якої розташовані дані об'єкти, а право користування у тому же об'ємі переходить до набувача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у позові з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.32-37).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши та дослідивши у сукупності усі надані сторонами докази суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В ході судового розгляду було встановлено та підтверджено належними доказами, що 05 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (позивачем по справі) та Запорізькою міською радою (відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки № 201404000100517, про що у Державному реєстрі майнових прав був зроблений відповідний запис (а.с.4-5; 14).

За умовами договору, позивач прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 0,0519 га з кадастровим номером 2310100000:04:036:01191 за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна (Соборний), 179.

На даній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості (літера Б-180,6 кв.м., та літера В - 83,6 кв.м.), які на час укладання договору оренди земельної ділянки належали позивачу на праві власності.

25 жовтня 2017 року, у відповідності договору дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом ЗМО ОСОБА_2, позивач подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар вищевказані об'єкти нерухомості(а.с.17-18).

27 жовтня 2017 року позивач повідомив Запорізьку міську Раду про перехід права власності на дані об'єкти нерухомості та необхідність припинити договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ст..7 цього ж Закону, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Виходячи з положень норм діючого законодавства, ОСОБА_1 набув право орендаря на підставі договору оренди земельної ділянки № 201404000100517, про що у Державному реєстрі майнових прав був зроблений відповідний запис (а.с.4-5; 14).

За умовами даного договору, позивач прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 0,0519 га з кадастровим номером 2310100000:04:036:01191 за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна (Соборний), 179.

На даній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості (літера Б-180,6 кв.м., та літера В - 83,6 кв.м.), які на час укладання договору оренди земельної ділянки належали позивачу на праві власності.

Після припинення права власності ОСОБА_1 на вищевказані об'єкти нерухомості, до нового набувача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Представник відповідача вважає, що припинення договору оренди земельної ділянки передбачає процедуру, аналогічну процедурі укладання договору оренди, визначену законодавством, не прийняв заяву ОСОБА_1 від 26.10.2017 року про припинення права оренди у зв'язку зі зміною власника, а запропонував надати довідку щодо фактичну сплату за оренду землі, що є неприпустимим з огляду на ст..31 Закону України Про оренду землі , де вказано, що договір оренди землі припиняється в разі: набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Крім того, вищевказані підстави викладені у ст.120 Земельного Кодексу України, де зазначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскільки було встановлено, що право власності на об'єкти нерухомості (літера Б-180,6 кв.м., та літера В - 83,6 кв.м.), які на час укладання договору оренди земельної ділянки належали позивачу ОСОБА_1, а у відповідності до договору дарування від 25.10.2017 року право власності перейшло до ОСОБА_4 то до набувача - ОСОБА_4 переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За таких обставин, з урахуванням належних та допустимих доказів по справі, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6400 гривень витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката. На підтвердження вказаних витрат позивачем представлено договір про надання правничої допомоги.

Враховуючи вимоги ст.137 ЦПК України, зокрема, складність справи, опису наданих послуг в позовній заяві, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача в користь позивача 6400 грн. на відшкодування витрат, повязаних з правничою допомогою адвоката. При цьому суд враховує те, що адвокат приймав безпосередньо участь в розгляді справи у суді.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 18, 80, 81, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України та у відповідності до ст..15,16 ЦК України, ст..6, 7, 31 Закону України Про оренду землі , ст.120 Земельного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської Ради про визнання договору оренди землі припиненим - задовольнити.

Визнати договір оренди № 201404000100517 укладений між ОСОБА_1 та Запорізькою міською Радою 05 листопада 2011 року земельної ділянки площею 0.0519 га за кадастровим номером № 2310100000:04:036:0191, розташований за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна (Соборнирй),179 , зареєстрований у державному реєстрі майнових прав за № 8219597 від 18.12.2014 року, в частині ОСОБА_1 припиненим з 25 жовтня 2017 року,

Стягнути з Запорізької міської Ради (м.Запоріжжя, пр..Соборний,206, ЄДРПОУ 04053915) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інн: НОМЕР_1) - 640 гривень судового збору та 6400 гривень витрат, пов'язаних з правовою допомогою.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Козлова Н. Ю.