Постанова

від 12.04.2018 по справі 335/7311/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/7311/16 Головуючий у 1 інстанції Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/954/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Надія Володимирівна, про визнання недійсним заповіту, довіреностей, договорів дарування, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Вента - 2010 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Надія Володимирівна, про визнання недійсним заповіту, довіреностей, договорів дарування.

В обґрунтування позову, з урахуванням останнього уточнення позовної заяви від 16.03.2017, зазначав, що він разом із матір'ю ОСОБА_7 з травня 2008 р. проживали за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_7 на праві власності належало таке майно: житловий будинок АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,0604 га за цією ж адресою, кадастровий номер НОМЕР_1, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 70,676 % статутного капіталу ТОВ Вента-2010 (ЄДРПОУ 20484431), що складало 42 017,10 грн., або 420 171 частку; 133 866 простих іменних акцій ПАТ Трест Запоріжалюмінбуд (ЄДРПОУ 01239648), що складало 8,0283 % статутного капіталу товариства; 5/6 частин квартири АДРЕСА_2. Позивачеві на праві власності належала 1/6 частина квартири АДРЕСА_2.

В березні 2015 р. ОСОБА_7 було діагностовано рак печінки IV стадії. З червня 2015 р. її стан здоров'я став різко погіршуватися, внаслідок чого вона не могла самостійно себе обслуговувати, не могла логічно мислити, в неї спостерігалися провали у пам'яті, дезорієнтація у просторі та часі. Вважає, що матір втратила здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними.

1 липня 2015 р. до нього із матір'ю приїхала родина ОСОБА_4, які стали усамітнюватися із ОСОБА_7, спілкуватися з нею наодинці. 6 липня 2015 р. за запрошенням ОСОБА_4 до будинку прибула приватний нотаріус Кияниця Н.В., яка спілкувалася із ними та матір'ю. Позивач на цей час перебував у вкрай пригніченому стані, був виснажений морально та фізично, постійно доглядав матір.

1 липня 2015 р. ОСОБА_4 повідомив позивача про необхідність поїздки до нотаріуса, оскільки ОСОБА_7 видала довіреність на ім'я позивача, за якою він мав подарувати все її майно ОСОБА_4 При цьому, ОСОБА_4 запевнив позивача про те, що буде управляти цим майном, забезпечувати її та позивача всім необхідним. Також, ОСОБА_4 зазначив про необхідність подарувати йому і 1/6 частину квартири, що належала позивачеві, а також відчуження частки у статутному капіталі ТОВ Вента-2010 , що належала матері. В цей же день у приватного нотаріуса Кияниці Н.В. позивач підписав договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений між позивачем, ОСОБА_7 та відповідачем, договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та відповідачем, договір дарування земельної ділянки площею 0,0604 га за цією ж адресою, укладений між ОСОБА_7 та відповідачем, договір дарування цінних паперів (акцій ПАТ Трест Запоріжалюмінбуд ), укладений між ОСОБА_7 та відповідачем. При цьому, приватним нотаріусом нічого йому не було роз'яснено, не надано довіреностей навіть на огляд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Після її похорон ОСОБА_4 створили позивачеві нестерпні умови для проживання в будинку, внаслідок чого він був змушений покинути будинок і піти мешкати до свого батька.

27 січня 2017 р. позивач звернувся до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка була перенаправлена до приватного нотаріуса Кияниці Н.В., яка вже відкрила спадкову справу за заявою ОСОБА_4 Тоді позивач дізнався, що 8 липня 2015 р. ОСОБА_7 склала заповіт на ім'я ОСОБА_4

Вважає, що правочини, вчинені від імені ОСОБА_7, а саме довіреності на ім'я позивача на право дарування частини кватири, земельної ділянки та житлового будинку, та на право дарування цінних паперів, а також заповіт, не відповідають вимогам ст.ст. 203, 225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки ОСОБА_7 на час їх укладання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними внаслідок її хвороби та стану. Недійсність довіреностей обумовлює і недійсність договорів дарування, що укладалися на їх підставі.

Крім того, договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений між позивачем, ОСОБА_7 та відповідачем, за яким позивач подарував ОСОБА_4 і 1/6 частину квартири, що належала йому, було укладено позивачем на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої для нього обставини - тяжкої хвороби матері, в обмін на допомогу матері та позивачу та догляд. Вказаним договором позивач передав єдине належне йому житло, що свідчить про невигідність умов договору для нього. Тому, у цій частині договір дарування є недійсним на підставі ст. 233 ЦК України.

З наведених підстав позивач просив суд визнати недійсними:

заповіт, складений ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. 08.07.2015, зареєстрований в реєстрі за № 2445;

довіреність від імені ОСОБА_7 на ім'я позивача ОСОБА_3 на дарування частини квартири АДРЕСА_2, земельної ділянки і житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. 08.07.2015, зареєстровану в реєстрі за № 2446;

довіреність від імені ОСОБА_7 на ім'я позивача ОСОБА_3 на дарування цінних паперів, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. 08.07.2015, зареєстровану в реєстрі за№ 2448;

договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. 11.07.2015, зареєстрований в реєстрі за№ 2485;

договори дарування житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладені між ОСОБА_7 і ОСОБА_4, посвідчені

приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. 11.07.2015, зареєстровані в реєстрі за №№ 2486, 2487; договір дарування акцій ПАТ Трест Запоріжалюмінбуд , укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального: кругу Кияницею Н.В. 11.07.2015, зареєстрований в реєстрі за № 2488.

Крім того, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в якому з підстав невідповідності ст.ст. 203, 225 ЦК України стверджував про недійсність договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі ТОВ Вента-2010 від 08.07.2015, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 Позивач зазначає, що на час укладання даного правочину ОСОБА_7 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок її захворювання та стану здоров'я. Просив визнати недійсним даний договір купівлі-продажу.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2017 до участі у справі залучене ТОВ Вента-2010 як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також цивільні справи № 335/3631/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і № 335/7311/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Надія Володимирівна, про визнання недійсними заповіту, довіреностей, договорів дарування об'єднані в одне провадження, із присвоєнням справі єдиного № 335/7311/16-ц.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні його позовних вимог посилається на недоведеність належними та допустимими доказами його позовних вимог. Суд першої інстанції не прийняв до уваги висновок посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7

ОСОБА_4 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга обґрунтована надуманими обставинами, та не підтверджується обставинами спарви.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому рішення суду переглядається в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, з чим погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Встановлено, що 08 липня 2017 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. були посвідчені такі правочини: заповіт, складений ОСОБА_7, за яким остання заповідала ОСОБА_4 все належне їй майно (зареєстрований в реєстрі за № 2445); довіреність від імені ОСОБА_7 на ім'я позивача ОСОБА_3 на дарування належних ОСОБА_7 частини квартири АДРЕСА_2, земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 і житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, громадянину РФ ОСОБА_4 (зареєстрована в реєстрі за № 2446); довіреність від імені ОСОБА_7 на ім'я позивача ОСОБА_3 на представництво та дарування цінних паперів ПАТ Запоріжалюмінбуд громадянину РФ ОСОБА_4 (зареєстрована в реєстрі за № 2448).

08 липня 2017 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ Вента-2010 на суму 42 017,10 гривень, що складає 70,676 % статутного капіталу, 420 171 частка. Підписи сторін у договорі засвідчено директором ТОВ Вента-2010 ОСОБА_3

11 липня 2017 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. були посвідчені такі правочини: договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_7, від імені якої за довіреністю від 08.07.2017 діяв позивач ОСОБА_3, позивачем ОСОБА_3 і відповідачем ОСОБА_4 (зареєстрований в реєстрі за № 2485); договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7, від імені якої за довіреністю від 08.07.2017 діяв позивач ОСОБА_3, і відповідачем ОСОБА_4 (зареєстрований в реєстрі за № 2486); договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7, від імені якої за довіреністю від 08.07.2017 діяв позивач ОСОБА_3, і відповідачем ОСОБА_4 (зареєстрований в реєстрі за №2487); договір дарування акцій ПАТ Трест Запоріжалюмінбуд в кількості 133 866 штук, укладений між ОСОБА_7, від імені якої за довіреністю від 08.07.2017 діяв позивач ОСОБА_3, і відповідачем ОСОБА_4 (зареєстрований в реєстрі за № 2488).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 28.07.2017 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 5295.

ОСОБА_3 доводиться сином померлій ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача, виданим 04.03.1982 Орджонікідзевським відділом ЗАГС м. Запоріжжя, актовий запис № 390.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 1257 ЦК України визначені підстави для визнання заповіту недійсним, а саме: заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України, на яку посилався позивач в обґрунтування правових підстав позову, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з презумпції правомірності правочину, яка закріплена у положеннях статті 204 ЦК України, та яка може бути спростована, насамперед, нормою закону, яка містить відповідну заборону. У випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Дослідивши та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, проаналізувавши спірні правовідносини, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач та його представники не надали суду доказів того, що ОСОБА_7 на момент складання спірного заповіту, довіреностей та договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ Вента-2010 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Посилання скаржника в якості доказів вказаних обставин посилався на показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 69 від 20.01.2017, що була проведена у кримінальному провадженні № 12015080050003848 за ч. З ст. 190 КК України, а також на медичну документацію щодо стану здоров'я ОСОБА_7, копії якої долучено до матеріалів справи.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 69 від 20.01.2017, що була проведена у кримінальному провадженні № 12015080050003848 за ч. 3 ст. 190 КК України на підставі постанови слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, яким, на думку позивача, підтверджено ті обставини, що ОСОБА_7 не була здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними станом на час укладання спірних правочинів від 08.07.2015, оскільки дана експертиза не була призначена судом у цій справі відповідно до статті 143 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення).

Зазначений доказ суд першої інстанції правильно визнав таким, що одержаний із порушенням порядку, встановленого статтею 143 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення), та не може використовуватися судом саме як висновок експерта та оцінюватися відповідно до статті 147 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення).

Довід апеляційної скарги щодо незаконності прийнятого рішення в зв'язку з неприйняттям судом рішення про задоволення позовних вимог на підставі посмертної судово-психіатричної експертизи, що проведена в кримінальній справі не може бути прийнятий до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 145 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення судового рішення), у разі необхідності встановлення психічного стану, призначення експертизи є обов'язковим. Позивачу роз'яснялося право про проведення повторної судово-психіатричної експертизи. Проте, з матеріалів справи вбачається, що в останньому судовому засіданні позивач відмовився від зазначеного клопотання, та просив суд розглядати справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Копії документів із кримінального провадження № 12015080050003848 є нічим іншим як письмовими доказами, що оцінюються судом, на ряду з іншими доказами у справі.

Висновок посмертної судово-психіатричної експертизи з кримінального провадження № 12015080050003848, врахований судом, проте він суперечать іншим матеріалам справи тому не може бути прийнятий.

Зазначене кримінальне провадження порушене за фактом вчинення злочину, та не має осіб зі статусом підозрюваних, чи обвинувачених, та взагалі інших сторін крім заявника, які б могли клопотати про постановку питань, надання додаткових доказів, вибір експертної установи. Отже, відповідач не має жодного відношення до проведеної експертизи, її призначення, а її висновки не впливають на розгляд справ у яких вона не призначалася.

Суд правильно встановив, що висновок фахівця № 2 від 3 травня 2017 p. щодо висновку судово-психіатричного експерта КУ Обласна клінічна психіатрична лікарня ЗОР від 20.01.2017 № 69 відносно ОСОБА_7 складений із порушеннями нормативних та методичних вимог, а підсумкові експертні висновки в ньому не є науково обґрунтованими, виявлені недоліки, допущені при проведенні експертизи, мають істотний характер і, з медичної точки зору, позбавляють експертний висновок доказової цінності.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що з показань свідків будь-яких даних, які б посвідчували нездатність ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними станом на 08.07.2015 року не встановлено.

Згідно з витягом з книги викликів приватного нотаріуса за 07.07.2017 та за 08.07.2017 нотаріуса було викликано на дім до ОСОБА_7 для проведення консультації та посвідчення правочинів, відповідно, про що також свідчить підпис ОСОБА_7 у відповідній графі. За 08.07.2017 міститься запис у Реєстрі вчинення нотаріальних дій про посвідчення спірних правочинів, а також інших довіреностей, що не є предметом спору у справі.

Суд першої інстанції вірно встановив той факт, що не знайшло свого відображення будь-яке посилання на нездатність ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і у протоколі № 08/07 від 08.07.2015 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Вента-2010 , за яким на зборах брали участь учасники товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_3, а також і відповідач ОСОБА_4 При цьому, зборами вирішувалося питання щодо купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства від ОСОБА_7 ОСОБА_4

Виходячи із не спростованої під час розгляду справи презумпції правомірності правочинів, суд дійшов правильного висновку, що позивачем та його представниками не було доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги про визнання недійсними довіреностей від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3 від 8 липня 2017 p., заповіту від 8 липня 2017 р. та договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ Вента-2010 від 8 липня 2017 p.

Суд обґрунтовано встановив, що відсутність підстав для визнання недійсними довіреностей від 8 липня 2017 р., на підставі яких ОСОБА_3 були укладені 11 липня 2017 р. правочини, а саме договори дарування, від імені ОСОБА_7, обумовлює відсутність підстав для визнання недійсними цих правочинів.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування від 11 липня 2017 р. у частині дарування ним 1/6 частини квартири АДРЕСА_2, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення цих позовних вимог з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги про те, що в той час на нього відбувався психологічний тиск та це істотно впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, не є підставою для визнання укладених в такому стані угод недійсними (Постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі №6-9цс12).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК, підставою визнання правочину недійсним є недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК.

Недійсність заповіту також окремо визначається ст. 1257 ЦК України, що не вбачається не в діях Заповідачки ні в діях Відповідача.

Також ч. 4 п. 19 Пленума № 9 зазначено, що незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 23 вказаної Постанови, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК ( 435-15 ), якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Однак Позивачу ні що не заважало взагалі не вчиняти оскаржувані правочини, чи вчинити їх на інших умовах.

Підставою для визнання недійсним правочину позивач визначив норми, закріплені у ст. 233 ЦК України, зокрема, те, що правочин вчинено на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої для нього обставини - тяжкої хвороби матері, в обмін на допомогу матері та позивачу та догляд.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно роз'яснень пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_4 як друга сторона правочину, скористався тяжкою для позивача обставиною, і правочин було укладено на вкрай невигідних умовах. Позивачем не було доведено той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

З огляду на наведене вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги повністю повторюють зміст її позовної заяви, були предметом дослідження суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку у своєму рішенні, і повторної перевірки ці доводи не потребують.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: