Постанова

від 17.04.2018 по справі 10/264

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. Справа№ 10/264

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 17.04.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Київпастранс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 (повний текст складено 26.02.2018)

у справі № 10/264 (суддя Котков O.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення грошових коштів

щодо розгляду скарги № 06-1/152 від 07.02.2018р. "На дії в.о. заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві" Комунального підприємства "Київпастранс"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась справа № 10/264 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення грошових коштів в сумі 109 476,64 грн. з них за період з 17.03.2010р. по 24.05.2010р. втрат від інфляції - 3 961,52 грн. та 3% річних - 5 527,52 грн. і за період з 18.11.2010р. по 29.04.2011р. втрат від інфляції - 76 706,96 грн. та 3% річних - 23 280,64 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.08.2011 року у справі № 10/264 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" задоволено повністю.

На виконання зазначеного рішення 29.08.2011 року Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

08.02.2018 року до суду надійшла скарга № 06-1/152 від 07.02.2018р. "На дії в.о. заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві" Комунального підприємства "Київпастранс" (надалі - Скарга) в якій скаржник просить суд:

- визнати дії в.о. заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві при відмові у закінченні виконавчого провадження ВП № 28891097 неправомірними;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №28891097 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 в задоволенні скарги "На дії в.о. заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві" Комунального підприємства "Київпастранс" по справі № 10/264 - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів повного виконання наказу господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року №10/264, а також докази будь-яких порушень з боку державного виконавця.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 10/264 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на дії в.о. заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала господарського суду міста Києва від 22.02.2018 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає, що сторонами на момент укладення договору №45.16-15 від 08.07.2016 року сторонами не були враховані повні та часткові оплати за судовими наказами, які серед іншого, також є предметом договору про розстрочення заборгованості. Крім того, на думку апелянта місцевий господарський суд взагалі не надав оцінки та не прийняв до уваги при винесенні оскаржуваної ухвали надані скаржником копії ухвал господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року у справах №1/43 (ВП№31731504) та №1/44 (ВП№31731613) відповідно до яких судом здійснено перевірку платежів враховуючи платіжні документи за попередні періоди та на виконання умов договору про розстрочення заборгованості, та встановлено, що відповідачем виконано накази №1/43 та №1/44.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Михальська Ю.Б. Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київпастранс" та призначено її розгляд на 11.04.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 відкладено розгляд справи на 17.04.2018.

17.04.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 10/264 залишити без змін.

В судовому засідання 17.04.2018 року представник апелянта надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник державного виконавця в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційних скарг на ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представника державного виконавця.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено (редакція з 15.12.2017), що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна Комунального підприємства "Київпастранс" задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вже зазначалось, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення грошових коштів в сумі 109 476,64 грн. з них за період з 17.03.2010р. по 24.05.2010р. втрат від інфляції - 3 961,52 грн. та 3% річних - 5 527,52 грн. і за період з 18.11.2010р. по 29.04.2011р. втрат від інфляції - 76 706,96 грн. та 3% річних - 23 280,64 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.08.2011 року у справі № 10/264 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" задоволено повністю.

В подальшому, на виконання зазначеного рішення 29.08.2011 року Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

29 вересня 2011 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві - Шмуйло Л.А. винесена постанова ВП № 28891097 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 10/264 від 29.08.2011 року про стягнення боргу в сумі 110 807,40 грн. (копія постанови в справі).

Місцевим господарським судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що 08.07.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 45.16-15 про розстрочення боргу.

Відповідно до п. 1. договору позивач надав відповідачу розстрочку сплати заборгованостей за десятьма наказами Господарського суду міста Києва і відкритими за ними виконавчими провадженнями, в тому числі по стягненню боргу в розмірі 110 807,40 грн. з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року у справі № 10/264.

Пунктом 1.1. договору визначено, що боржник визнає повністю борг перед стягувачем по кожному із цих наказів господарського суду міста Києва, а саме №38/42 від 26.02.2010 року, №56/205 від 11.10.2010 року, №1/44 від 06.03.2012 року, №10/264 від 29.08.2011 року, №13/529 від 08.02.2010 року, №1/43 від 06.03.2012 року, №42/138 від 03.06.2010 року, №30/17 від 15.03.2010 року, №30/16 від 15.03.2010 року, №30/18 від 15.03.2010 року, всього на загальну суму 3 624 444, 67 грн . та бере на себе зобов`язання погасити борг на умовах визначених цим договором, а стягував надає розстрочення у погашенні боргу.

За умовами п. 1.2 договору відповідач зобов'язався погасити наявний перед позивачем борг за десятьма виконавчими провадженнями, в тому числі по наказу №10/264 від 29.08.2011 року, до грудня 2017 року включно на загальну суму 3 624 444, 67 грн.

Згідно з п. 1.4. договору підписанням цього договору стягував погоджується на визначені сторонами умови погашення боргу, розмір якого на день підписання становить 3 624 444, 67 грн .

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з скарги, скаржник зазначає, що на виконання умов відповідного договору сплатив 1 999 444,67 грн. та звертався до ВДВС з вимогами закінчити виконавчі провадження за наказами: від 08.02.2010 по справі № 13/529, від 26.02.2010 по справі № 38/42, від 11.10.201 по справі № 56/205, від 15.03.2010 по справі № 30/18 та від 29.08.2011 по справі № 10/264 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами, однак ВДВС повідомлено про відсутність підстав для закінчення виконавчих проваджень в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", що, в цілому, і стало підставами для звернення зі Скаргою з викладеними в ній вимогами про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії оскільки, за переконанням заявника, з урахуванням сплат здійснених КП "Київпастранс" в минулі періоди, на користь TOB "Фірма Октан" за наказами: №38/42, №42/138, №30/17, № 30/16 та сплат здійснених на виконання умов договору про розстрочення заборгованості від 08.07.2016 № 45.16-15, наказ Господарського суду м. Києва від 29.08.2011 у справі № 10/264 є виконаним в повному обсязі.

У відповідності до приписів п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З правової конструкції вказаного положення слідує, що підставою для закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається зі змісту вказаного договору сума боргу за наказами №№: 38/42, 42/138, 30/17, 30/16 складає - 2 839 754,65 грн. та додатково включаючи по наказу № 10/264 - 2 950 562,05 грн.

Також, з матеріалів справи випливає, що відповідач сплатив 1 949 444,67 грн. в оплату договору про розстрочення заборгованості № 45.16-15. Сплата 17.03.2017р. відповідачем 50 000,00 грн. була здійснена в оплату договору про розстрочення боргу № 31/08-1, дод. угода № 1, а відтак не вважається здійсненою в рахунок оплати договору про розстрочення заборгованості № 45.16-15.

Разом з тим, загальна сума боргу по договору про розстрочення заборгованості № 45.16-15. за наказами: від 08.02.2010 по справі № 13/529, від 26.02.2010 по справі № 38/42, від 11.10.201 по справі № 56/205, від 15.03.2010 по справі № 30/18 та від 29.08.2011 по справі № 10/264 становить 2 193 742,34 грн.

З матеріалів справи слідує, що у своєму листі № 994/2.1-28 від 30.01.2018р. ВДВС повідомило про відсутність підстав для закінчення виконавчих проваджень в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" по наказам: від 08.02.2010 по справі № 13/529, від 26.02.2010 по справі № 38/42, від 11.10.201 по справі № 56/205, від 15.03.2010 по справі № 30/18 та від 29.08.2011 по справі № 10/264.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві по відмові у закінченні виконавчого провадження ВП № 28891097 правомірні, оскільки підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, підставою для застосування вказаної норми є фактичне виконання в повному обсязі рішення суду.

Твердження апелянта, що оскільки ним було сплачено борг в розмірі 1 635 000, 00 грн. на виконання наказів господарського суду міста Києва у справах №38/42, №42/138, №30/17, №30/16 до укладання договору, то вказана сума має враховуватись судом, як і сплата боргу по даній справі колегією суддів відхиляється, оскільки суд не може прийняти до уваги сплату боргу за іншим наказом в рахунок іншого виконання наказу по іншій справі.

Щодо тверджень апелянта стосовно сплати боргу за договором в розмірі 1 999 444, 67 грн. колегія суддів зазначає, що вказана сплата боргу не може свідчити про сплату боргу в повному обсязі з виконання наказу №10/264 оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції при укладанні вказаного правочину відповідач в повному обсязі визнав борг перед позивачем в розмірі 3 624 444, 67 грн., а сплатив на виконання вказаного договору меншу суму.

Доводи скаржника, що місцевим господарським судом не взято до уваги копії ухвал господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року у справах №1/43 (ВП№31731504) та №1/44 (ВП№31731613) відповідно до яких судом здійснено перевірку платежів враховуючи платіжні документи за попередні періоди та на виконання умов договору про розстрочення заборгованості, та встановлено, що відповідачем виконано накази №1/43 та №1/44 колегією суддів відхиляються оскільки зі змісту вказаних ухвал не вбачається за можливе встановити, які саме платежі було здійснено боржником, та за які періоди, тобто не відомо, які обставини були у вказаних справах, а відтак вказані ухвали не мають значення для винесення рішення у даній справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги Комунального підприємства "Київпастранс", викладені у скарзі на дії в.о. заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві", є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73 , 74 , 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв ухвалу з додержанням норм чинного законодавства, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 10/264 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2018р.у справі № 10/264 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 10/264 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка

Повний текст постанови складено 18.04.2018