ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/1713/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,
здійснив перегляд в порядку письмового провадження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (судді: Дикунська С.Я., Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.)
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" у справі № 911/1713/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботаніка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"
про стягнення 194 093,45 грн,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Ботаніка" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі - ТОВ "ФРАМ КО") про стягнення 192 810,87 грн заборгованості та 1 282,58 грн пені.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару від 01.01.2015 № 02-01/15 у частині оплати у повному обсязі та у визначені договором строки вартості отриманого товару.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2017 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 192 810,87 грн заборгованості, 1 142,01 грн пені та здійснено розподіл судових витрат.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором у заявленій до стягнення сумі та, здійснивши перерахунок суми пені, визнав арифметично правильним стягнення з відповідача пені у розмірі 1 142,01 грн.
Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, ТОВ "ФРАМ КО" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на це рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу ТОВ "ФРАМ КО" повернуто на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, у зв'язку з ненаданням скаржником доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Суд визнав недоведеною наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.
ТОВ "ФРАМ КО", не погоджуючись із постановленою у справі ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, подало касаційну скаргу на зазначену ухвалу, в якій просить її скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.
Підставами для скасування оскарженої ухвали скаржник зазначає порушення норм процесуального права, а саме пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, статті 8 Закону України "Про судовий збір", посилаючись на необґрунтоване, на його думку, повернення апеляційної скарги через ненадання доказів сплати судового збору та позбавлення у зв'язку з цим ТОВ "ФРАМ КО" права на доступ до суду.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Переглянувши оскаржену у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної у справі ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на нормах процесуального права та не спростовують аргументованих висновків суду апеляційної інстанції.
Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на час звернення із апеляційною скаргою, визнаються необґрунтованими. За змістом цієї норми суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. У розумінні наведених положень підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Водночас обґрунтування пов'язаних із цим обставин, що свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні сплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Отже, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, тобто лише у разі скрутного фінансового становища скаржника, що необхідно довести останньому, чого у цьому випадку суд апеляційної інстанції не встановив.
Колегія суддів зазначає, що оскаржена у справі ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому правових підстав для її скасування немає.
Загальні вимоги, яким мала відповідати апеляційна скарга, було встановлено статтею 94 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, відповідно до якої до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Статтею 97 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, було передбачено випадки, коли апеляційна скарга не повинна прийматися апеляційним судом до розгляду по суті. Ці випадки є обставинами, пов'язаними з дефектами форми. Перелік таких підстав був вичерпним. Так, відповідно до приписів зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Суд апеляційної інстанції установив, що ТОВ "ФРАМ КО", звертаючись з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, вимог наведених норм процесуального права не дотрималося; доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку і розмірі не надало, як і не надало належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його майновий стан дійсно перешкоджав сплаті судового збору у встановленому законом розмірі. При цьому, як установив суд, скаржником не було сплачено судовий збір у повному обсязі та не доведено наявності тих виключних обставин, з якими положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, пов'язують можливість відстрочення сплати судового збору.
У статті 129 Конституції України та статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення зазначеного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Ураховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для прийняття до розгляду апеляційної скарги ТОВ "ФРАМ КО" та повернув її скаржникові на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддано обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, ураховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" і не може вважатися обмеженням доступу до суду, що узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі", та спростовує довід касаційної скарги про зворотне.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що повертаючи апеляційну скаргу заявникові, апеляційний господарський суд діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Оскільки підстав для скасування оскарженої ухвали та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 911/1713/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Б. Дроботова
Судді: К.М. Пільков
Ю.Я. Чумак
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2018 |
Оприлюднено | 19.04.2018 |
Номер документу | 73473230 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дроботова Т.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні