Рішення

від 12.04.2018 по справі 918/52/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2018 р. Справа № 918/52/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі Ярощук О.П. розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Фізична особа-підприємець Улітко Світлана Федорівна

до відповідача Територіальний центр соціального обслуговування ( надання соціальних послуг) Зарічненського району

про стягнення майнової шкоди в сумі 69 841,54 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Костюкевич С.І.

від відповідача: представник не з"явився

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Улітко Світлана Федорівна звернулася в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району, в якій просить стягнути 69 841,54 грн. майнової шкоди.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що внаслідок пожежі, яка виникла у приміщені Відповідача, та яка в послідуючому поширилася від осередку пожежі на інші приміщення, в тому числі на приміщення магазину Позивача, було знищено майно останнього, відтак просить суд стягнути 69 841,54 грн. майнової шкоди. Разом з тим, Позивач зазначає, що обставини про завдання збитків Позивачу, що виникли внаслідок пожежі у приміщені Відповідача, вже встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/543/17 від 09.10.2017 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року.

Ухвалою суду від 19.02.18 р. провадження у справі № 918/52/18 було відкрито та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 27.03.18 р.

Ухвалою суду від 27.03.18 р. заяву відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження залишено без задоволення, розгляд справи відкладено на 12.04.18 р.

Представник відповідача в судові засідання 27.03.18р. та 12.04.18 р. не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення процесуальних документів суду.

Відповідно до п.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктами 1, 2 частини 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В судових засіданнях 27.03.18р. та 12.04.18 р. представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив суд задоволити.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, на які учасники справи посилаються, безпосередньо дослідивши докази в справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

1 вересня 2015 року між Комунальним підприємством Сніжинка Зарічненської районної ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Улітко Світланою Федорівною (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, яке належить до спільної власності територіальної громади сіл та селища Зарічненського району Рівненської області № 16, за умовами якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування, зокрема, кімнату 2-го поверху будинку побуту, що є об'єктом спільної власності територіальної громади сіл та селища Зарічненського району, площею 98,3 м 2 , розташованого за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Л.Українки, 9, і перебуває на балансі орендодавця, а орендар в свою чергу зобов'язався прийняти вказане майно в оренду та сплачувати за нього відповідну орендну плату.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

1 вересня 2015 року між сторонами договору був підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого, кімнату 2-го поверху площею 98,3 м 2 будинку за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Л. Українки, 9, було передано в оренду ФОП Улітко С. Ф.

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Зарічненської селищної ради Рівненської області № 117 від 24.06.2005 року Про присвоєння поштової адреси та зміну назви вулиць, номерів будинків в смт. Зарічне , адмінприміщенню територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян присвоєно поштову адресу - смт. Зарічне, вул. Лесі Українки, 9а.

Тобто об'єкти нерухомості за адресами: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Лесі Українки, 9 та адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Лесі Українки, 9а є одним і тим же адміністративним приміщенням.

Судом встановлено, що 09.01.2017 року на 2-му поверсі адміністративної будівлі, розташованої по вул. Лесі Українки, 9 (поштова адреса - 9а) у смт. Зарічне Рівненської області, де позивач орендує приміщення для проведення підприємницької діяльності, виникла пожежа. Дана обставина підтверджується актом про пожежу, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до акту про пожежу, складеного 09.01.2017 року комісією у складі: головного інспектора Зарічненського РС ГУ ДСНС, начальника Територіального центру соціального обслуговування, директора КП Сніжинка , слідчого СВ Зарічненського ВП ГУНП Рівненської області, ФОП Улітко С.Ф., причиною пожежі встановлено порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні та експлуатації печі. Зі змісту цього акту вбачається, що ФОП Улітко С.Ф, ФОП Лясковець Н.П. була заподіяна матеріальна шкода, а саме: знищено та пошкоджено речове майно, окрім того, знищено та пошкоджено майно КП Сніжинка і територіального центру (перекриття, вікна, двері, стіни). Встановлено, що місцем виникнення пожежі було горище адміністративної будівлі.

Крім того, позивачем з метою встановлення точної причини пожежі, документального фіксування її наслідків було замовлено та оплачено вартість проведення експертного пожежно-технічного дослідження судового експерта, оформленого висновком судового експерта від 15 березня 2017 року № 2-15/03 відповідно до якого осередок пожежі, яка сталася 09.01.2017 року на 2-му поверсі адміністративної будівлі за адресою: Рівненська обл., смт. Зарічне, вул. Л Українки, 9, знаходився в північній крайній кімнаті територіального центру соціального обслуговування, біля печі.

Від печі, яка розташована в північній крайній кімнаті територіального центру соціального обслуговування, пожежа розповсюдилася по спалимим матеріалам по всіх приміщеннях територіального центру, ФОП Улітко С.Ф. та ФОП Лясковець Н.П.

Причиною виникнення пожежі 09.01.2017 року є теплове самозаймання дерев'яних конструкцій перекриття в результаті порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні та експлуатації печі, яка розташована в північній крайній кімнаті територіального центру соціального обслуговування.

Відповідно до висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 07.06.2017 року № 22, осередок пожежі, яка мала місце 09.01.2017 року в приміщеннях за адресою: смт. Зарічне, вул. Л. Українки, 9 (вул. Л. Українки, 9а) Рівненської області, знаходився на горищі та перекритті будівлі, біля печі, яка знаходиться у правій (від входу) частині другого поверху територіального центру.

Окрім того, за фактом пожежі, яка сталася 09.01.2017 року порушено кримінальну справу за № 12017180120000006.

У постанові про закриття кримінального провадження зазначено, в ході розслідування зазначеної кримінальної справи допитано ряд свідків, які вказували на те, що вогонь палав на даху будівлі зі сторони територіального центру, а через деякий час почав поширюватися й на орендовані приміщення підприємця. Під час досудового розслідування кримінальної справи встановлено, що осередок пожежі знаходився на горищі та перекритті будівлі біля печі, яка знаходилась у правій (від входу) частині другого поверху територіального центру. Технічною причиною виникнення пожежі було самозаймання дерев'яних конструктивних елементів горища та перекриття будівлі під час експлуатації пічного опалення біля димоходу опалювальної печі

Таким чином судом встановлено, що цією пожежею було пошкоджено також і належне позивачу майно, зокрема, взуття, що підлягало реалізації, а також торговельне обладнання на загальну суму 82 557 грн. 38 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями експертних висновків Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30 червня 2017 року № 3.2-523/17, від 30 червня 2017 року № 3.2-522/17, від 30 червня 2017 року № 3.2-521/17, від 30 червня 2017 року № 3.2-520/17, від 30 червня 2017 року № 3.2-519/17, а також копіями протоколів допиту свідків у кримінальному провадженні № 12017180120000006 і копіями книги надходження товарів Підприємця.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Підприємцем для відновлення пошкодженого орендованого ним приміщення, обладнаного під магазин, було придбано відповідні будівельні матеріали та обладнання, а також проведено роботи по ремонту та відновленню цього приміщення для влаштування необхідних умов для провадження торгівельної діяльності на загальну суму 71 725 грн. 69 коп., що підтверджується, зокрема, відповідними видатковими накладними та товарними чеками, а також розписками фізичної особи-підприємця Лясковець Надії Павлівни, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Відтак, судом встановлено, що внаслідок пожежі позивачу було завдано збитків на загальну суму 154 283 грн. 07 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У той же час, рішенням господарського суду Рівненської області від 09.10.2017 р. у справі № 918/543/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року вже встановлено факт наявності майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пожежі та те, що пожежа виникла з вини відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами .

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності .

Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже судове рішення, прийняте в справі № 918/543/17, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

За таких обставин суд приходить до висновку про преюдиційність факту спричинення позивачу матеріальної шкоди внаслідок пожежі, яка виникла в результаті порушення Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району правил пожежної безпеки при влаштуванні та експлуатації печі, яка розташована в північній крайній кімнаті територіального центру соціального обслуговування.

З огляду на вищевказане, позивач просить стягнути з відповідача 69 841,54 грн. (154 283, 07 грн. - 84 441, 53 грн.) як залишок майнової шкоди, що не був предметом розгляду та заявлений у справі № 918/543/17.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Судом встановлено, що внаслідок пожежі, яка сталася 09.01.2017 року на 2-му поверсі адміністративної будівлі, розташованої по вул.Лесі Українки, 9 (поштова адреса - 9а) у смт. Зарічне Рівненської області, ФОП Улітко С.Ф. було завдано збитків на загальну суму 154 283,07 грн. (82 557, 38 грн. вартість пошкодженого товару + 71 725, 69 грн. вартість ремонту), окрім того, позивачем також понесено витрати з оплати вартості експертного пожежно-технічного дослідження, оформленого висновком судового експерта від 15.03.2017 року № 2-15/03, в сумі 14 600 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи висновки різних експертних установ та акт про пожежу від 09.01.2017 року судом встановлено, що осередок пожежі знаходився у приміщенні Територіального центру соціального обслуговування, який експлуатував цей об'єкт, як своє адміністративне приміщення. Самозаймання виникло в результаті порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні, експлуатації та обслуговуванні печі, яка знаходилась у північній крайній кімнаті Територіального центру.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина.

Враховуючи те, що осередок пожежі знаходився у приміщенні Територіального центру, а самозаймання виникло в результаті порушення останнім правил пожежної безпеки при влаштуванні, експлуатації та обслуговуванні печі, яка знаходилась у північній крайній кімнаті центру, що і призвело до знищення майна позивача, Територіальний центр має нести цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування вартості знищеного майна.

При цьому, у спірних правовідносинах наявні всі умови відповідальності Територіального центру, а саме:

- протиправна поведінка, яка полягає у порушенні правил пожежної безпеки при влаштуванні, експлуатації та обслуговуванні печі, яка знаходилася в осередку пожежі, тобто в приміщенні центру;

- наявність шкоди (збитки) у вигляді знищення та пошкодження майна, зокрема, взуття, проведених позивачем витрат на ремонт орендованого приміщення і витрат на проведення експертного пожежно-технічного дослідження від 15.03.2017 року № 2-15/03, розмір яких підтверджується висновками Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30.06.2017 року за № 3.2-523/17, № 3.2-522/17, № 3.2-521/17, № 3.2-520/17, № 3.2-519/17, копіями книги надходження товарів позивача, а також видатковими накладними, товарними чеками та розписками фізичної особи-підприємця Лясковець Надії Павлівни, ОСОБА_5, ОСОБА_6;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що виявляється у порушенні правил пожежної безпеки при влаштуванні, експлуатації та обслуговуванні печі, яка знаходилась в приміщенні центру у північній крайній кімнаті;

- наявність вини, оскільки Територіальним центром не доведено, що загорання сталось з причин незалежних від нього.

Крім того суд зазначає, що Територіальним центром не спростовані належними і допустимими доказами висновки експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 07.06.2017 року № 22 та експертного дослідження Українського центру судових експертиз від 15.03.2017 року № 2-15/03 та факти встановлені в акті про пожежу від 09.01.2017 року, що містяться у матеріалах справи, згідно з якими причиною виникнення пожежі є самозаймання дерев'яних конструкцій перекриття в результаті порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні, експлуатації та обслуговуванні печі розташованої у приміщенні центру.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 69 841, 54 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі, є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позовна вимога щодо стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району 69 841, 54 грн. майнової шкоди підтверджена матеріалами справи та останнім не спростована, відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району (34000, Рівненська область, Зарічненський район, селище міського типу Зарічне, вулиця Лесі Українки, 9, ідентифікаційний код: 24175951) на користь фізичної особи-підприємця Улітко Світлани Федорівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) майнову шкоду в розмірі 69 841 (шістдесят дев"ять тисяч вісімсот сорок одну) грн. 54 коп. та 1 762 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення та підписання повного його тексту.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.