Рішення

від 17.04.2018 по справі 923/1105/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Справа № 923/1105/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 16.01.2018р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м.Київ

до відповідача-1: Закритого акціонерного товариства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси", м.Херсон

до відповідача-2: Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції в м.Херсон, м.Херсон

про звільнення майна з-під арешту

Описова частина рішення: Провадження у справі порушено за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" з вимогою про звільнення нерухомого майна за переліком з-під арешту, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №6529232 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2014р., прийнятої ВДВС Суворовського районного управління юстиції в м.Херсоні.

Позов обґрунтовано твердженням щодо неможливості позивачем реалізувати умови іпотечного договору, укладеного ним та відповідачем з метою забезпечення зобов'язань ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" за кредитним договором № 05-249/10 від 29.12.2010р., за яким банк є кредитором, щодо задоволення вимог банку як іпотекодержателя шляхом переходу до нього прав власності на заставне майно.

Позивач зазначає, що іпотека була зареєстрована 29.12.2010р., а арешт на предмет іпотеки накладено у межах виконавчого провадження 29.07.2014р., тобто після обтяження нерухомого майна іпотекою, що за твердженнями позивача порушує його право на звернення стягнення на предмет іпотеки переважного перед іншими кредиторами ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси".

Позивачем в позовній заяві відповідачем по справі зазначено Закрите акціонерне товариство "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси".

Відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні, позивач визначив в якості, мовою оригіналу: "третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ".

Суд ухвалою від 04.12.2017р. про порушення провадження у справі зобов'язав позивача зазначити процесуальний статус ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсон та письмово обґрунтувати залучення ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

19.12.2017р. за вх.№11413/17 від представника позивача надійшло клопотання про заміну процесуального статусу ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні з третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, на відповідача по справі.

Ухвалою суду від 21.12.2017р. сторін по справі було повідомлено про набрання чинності з 15.12.2017р. нової редакції ГПК України, а також зазначено, що справа №923/1105/17 знаходиться на стадії підготовчого провадження.

Цією ж ухвалою учасників провадження було повідомлено про їх процесуальні права, а також встановлено строк для їх реалізації.

Ухвалою суду від 20.02.2018р. було задоволено клопотання відповідача та на підставі ч.1 ст.48 ГПК України Відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції в м.Херсоні було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Цією ж ухвалою суду було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 21.03.2018р.

Ухвалою суду від 20.03.2018р. підготовче провадження у справі було закрито та було призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 17.04.2018р. на 11год.00хв.

Також, означеною ухвалою суд повідомив ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні, про його право передбачене ч.4 ст.48 ГПК України, заявити клопотання про розгляд справи спочатку.

ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні наданим йому процесуальним правом не скористався, заяв, клопотань до суду не подавав.

В судове засідання 17.04.2018р. представник ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсон не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач-2 у судове засідання 17.04.2018р. не з'явився. Копії ухвал суду від 04.12.2017р., 21.12.2017р., 23.01.2018р., 20.03.2018р. що надсилалася відповідачу, повернута до суду Укрпоштою з довідкою "адресат не значиться". Із заявами, клопотаннями відповідач до суду не звертався.

Витяг з ЄДР за запитом суду від 19.12.2017р. (а.с. 48 -51) свідчить про те, що місцем знаходження ПрАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси", код ЄДРПОУ 19221790, є м. Херсон, Миколаївське шосе, 4км. Що співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві.

Відомості про зміну організаційно-правової форми відповідача -1 з закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство у суду відсутні.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача , суд встановив:

29.12.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (банк, позивач) та Закриттим акціонерним товариством "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" (позичальник, відповідач-1) було укладено кредитний договір №05-249/10 (а.с. 12-19), за яким банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 750000грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит і використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором (п.1.1. кредитного договору №05-249/10).

Відповідно до статті 3 кредитного договору №05-249/10 його укладено під відкладальною умовою. Обов'язок банку надати кредит позичальнику виникає виключно з моменту настання переліку обставин, зазначених у кредитному договорі і зокрема відповідно п 3.1.4. та п.3.1.5. з моменту укладання між банком та позичальником угоди про забезпечення-іпотечного договору (предметом якої є: нежитлова нерухомість (офісне приміщення), реєстраційний №4169798 загальною площею 1958,2м.кв, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м.Херсон, Миколаївське Шосе, 4км, оціночною вартістю 1472566грн.), в забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором та за умови укладання між банком та позичальником угоди про забезпечення -іпотечного договору (предметом якої є: земельна ділянка, кадастровий №6510136600.02.001.0017 загальною площею 0,2318га, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м.Херсон, Миколаївське Шосе, 4км, оціночною вартістю 625953грн.) в забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором

Також, п. 3.1.8. кредитного договору сторони узгодили ще одну умову за якою виникає обов'язок банку надати кредит позичальнику - накладання заборони на відчудження нерухомого майна, заставленого для забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, а також реєстрація обтяжень нерухомого майна іпотекою, заставленого для забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором, у відповідному державному реєстрі (державному реєстрі прав на нерухоме майно/Державному реєстрі іпотек) відповідно до чинного законодавства України. При цьому така реєстрація повинна встановити пріоритет прав банка як обтяжувала (після ПАО "Західкомбанк") прав банка як обтяжувала відносно нерухомого майна, яке передається йому в іпотеку, в забезпечення боргових зобов'язань за цим договором.

29.12.2009р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" (іпотекодавенць) було укладено іпотечний договір (без видачі заставної), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язань, зазначеного в цій статті, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах визначених у цьому договорі, нерухоме майно визначене в статті 2 договору, а саме будівлі та споруди розташовані за адресою: Херсонська обл., м.Херсон, Миколаївське шосе, 4км, загальною площею 1958,2кв.м та земельна ділянка розташована за адресою: Херсонська обл., м.Херсон, Миколаївське шосе, 4км, кадастровий №6510136600.02.001.0017, площею 2318кв.м (п.1.1. іпотечного договору).

За твердженнями позивача, у зв'язку з тим, що ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" не виконувало своїх зобов'язань перед ПАТ "ПУМБ" за кредитним договором №05-249/10 від 29.12.2010р. і має заборгованість за повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач має намір скористатися, правами кредитора та іпотекодержателя, наданими чинним законодавством, та звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Позивач зазначає, що з інформаційної довідки від 24.04.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси", позивачу стало відомо про обтяження №6529232, за яким накладено арешт на будь-яке нерухоме майно, що належить відповідачу-1 та заборонено здійснювати його відчудження. За твердженнями позивача, арешт накладено 31.07.2014р. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2014р.

На думку позивача, вище означений арешт на предмет іпотеки накладений постановою ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсон від 29.07.2014р. порушує право ПАТ "ПУМБ", як іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки в позасудовому порядку, що в свою чергу стало підставою звернення ПАТ "ПУМБ " до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності підстав для звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право, у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. Іпотекодержатель має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином у випадку невиконання боржником основного зобов'язання позивач має право на звернення стягнення на майно, визначене в договорі іпотеки.

Як вбачається з інформаційної довідки від 24.04.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси2 на підставі постанови ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні про відкриття виконавчого провадження №21335 від 29.07.2014 , було накладено арешт на нерухоме майно відповідача-1, з забороною здійснювати відсудження будь-якого майна, яке належить боржнику.

За приписами ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав. При цьому порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 59 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

На думку позивача, останньому належить переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок майна ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси".

За приписами ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм, власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності майна позивачеві та безпідставність включення такого майна до опису майна боржника та накладення на нього арешту.

Виходячи з положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що майно, яке перебуває під арештом, належить їм, а не боржникові.

Суд зазначає, що в позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оскарження, визнання недійсною чи скасування постанови ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 29.07.2014р. про арешту нерухомого майна ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси".

У свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем права власності чи іншого речового права на майно, на яке було накладено арешт відповідною постановою.

ПАТ "ПУМБ" в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що має намір скористатися правами кредитора та іпотекодержателя та звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Позивач у даній справі не обґрунтовує неправомірності накладання арешту чи того, що потреба у такому заході відпала, а зазначає лише про порушення свого переважного права, як іпотекодержателя на арештоване майно.

В той же час, вказаний довід позивача є передчасним, оскільки накладання арешту на спірне майно не позбавляє позивача права в подальшому звернути стягнення на спірне майно з урахуванням правил пріоритетності, визначених ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 24 квітня 2017 року у справі № 923/749/16).

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності суд дійшов висновку, що наявність арешту спірного майна не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача на момент розгляду спору, а відповідно, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 19.04.2018р.

Суддя Н.А. Павленко