Рішення

від 18.04.2018 по справі 824/895/17-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 р. м. Чернівці cправа № 824/895/17-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Чернівецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої компанії "Бустар ЛТД" про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої компанії "Бустар ЛТД" (далі - відповідач) податковий борг на загальну суму 80845,98 грн до Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 80845,98 грн. Оскільки, борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

Ухвалою суду від 29.11.2017 р. відкрито провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу, у разі заперечення проти позову, подати до суду у строк до 08.12.2018 р. письмові заперечення проти позову та всі матеріали, які є у нього.

14.12.2017 р. відповідачем подано до суду письмові заперечення, в яких вказував про відсутність заявленої до відшкодування заборгованості зі сплати ПДВ та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Разом з тим вказав, що відповідно п. 95.2 Податкового кодексу України, стягнення коштів і продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів із моменту надіслання такому платнику податкової вимоги. Враховуючи те, що податкову вимогу складено 03.10.2017 р., а позовна заява подана позивачем тільки 29.11.2017 р. вважає, що у позивача не виникло право на звернення до суду, оскільки минуло тільки 56 календарних днів з дня складення податкової вимоги.

В судовому засіданні 13.02.2018 р. за клопотанням сторін ухвалою суду зупинено провадження у справі та надано час для примирення до 29.03.2018 р.

У зв'язку з недосягненням учасниками справи примирення, судом продовжено розгляд вказаної справи.

29.03.2018 р. представник Головного управління ДФС у Чернівецькій області подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання призначене на 29.03.2018 р. не з'явився, явку представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, шляхом направлення на його адресу ухвали про зупиненя провадження від 13.02.2018 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 15.02.2018 р. (а.с. 84).

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 251 днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Враховуючи приписи ст. 194, 205 та 251 КАС України, суд вважає, що подання позивачем клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також неприбуття відповідача без поважних причин, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича компанія "Бустар ЛТД" (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, площа Театральна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 21429243) зареєстроване як юридична особа 09.02.1993 р. та взяте на облік 12.03.1993 р., як платник податків (а.с. 24-29).

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1, 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем подано до контролюючого органу наступні декларації:

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 р. від 21.08.2017 р., в якій самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 144003,00 грн (а.с. 20);

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2017 р. від 20.09.2017 р., в якій самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 18995,00 грн (а.с. 18);

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2017 р. від 20.10.2017 р., в якій самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 59442,00 грн (а.с. 19);

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 р. від 20.11.2017 р., в якій самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 40076,00 грн (а.с. 40-41).

Отже, відповідач самостійно визначив сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 262516,00 грн, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків.

З матеріалів справи також видно, що позивачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №364/24-13-12-05/21429243 від 05.09.2017 р. (а.с. 15-16).

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 03.10.2017 р. позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0009691205, яким за затримку сплати грошового зобовязання в сумі 174441,95 грн застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 34888,00 грн (а.с. 13 на звороті).

Вказане податкове повідомлення - рішення отримане посадовою особою відповідача 17.10.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З матеріалів справи видно, що податкове повідомлення-рішення від 03.10.2017 р. № 0009691205 відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися.

Таким чином, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка самостійно визначена відповідачем в податкових деклараціях та визначена контролюючим органом складає 297404,00 грн. (262516,00 грн + 34888,00 грн).

Відповідно до п.п. 14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Стаття 129 ПК України передбачає, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пеня, визначена п.п. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п.п. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені припиняється у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Судом встановлено та підтверджується інтегрованою карткою платника, що у зв'язку із порушенням відповідачем строків погашення грошового зобов'язання по податку на додану вартість позивачем нарахована пеня у сумі 1732,76 грн.

З матеріалів справи видно, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка була самостійно визначена відповідачем в податкових деклараціях та визначена контролюючим органом частково сплачена в сумі 218290,78 грн., у зв'язку з чим утворився податковий борг в сумі 79113,22 грн (297404,00 грн - 218290,78 грн).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 80845,98 грн, який складається із податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 79113,22 грн та нарахованої пені у сумі 1732,76 грн. Вказана обставина також підтверджується інтегрованими картками відповідача.

Відповідно до п. 60.6 ст. 60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджено матеріалами справи 06.10.2015 р. Головним управління ДФС у Чернівецькій області сформовано податкову вимогу форми "Ю" №2032-25 на суму 2172,00 грн. Вказана податкова вимога надіслана позивачем 06.10.2015 р. на адресу відповідача та отримана відповідачем 22.10.2015 р., що підтверджується матеріалами справи.

З даного періоду податковий борг у відповідача не переривався. Оскільки після вручення податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача збільшилася, податкова вимога позивачем додатково не надсилалася.

Враховуючи наведене, посилання відповідача щодо передчасного направлення податкової вимоги від 03.10.2017 р. суд вважає необгрунтованими, оскільки таку вимогу не було сформовано контролюючим органом.

Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст. 95 ПК України зазначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним вказаної суми податкового боргу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 77, 194, 205, 241 та 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути кошти з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої компанії "Бустар ЛТД" (58002, Чернівецька область, м. Чернівці, площа Театральна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 21429243), яке має податковий борг, з рахунків платника податків у банках на загальну суму податкового боргу 80845,98 грн до Державного бюджету України.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький