Постанова

від 18.04.2018 по справі 805/1042/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року справа №805/1042/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченко І.В., Василенко Л.А., розглянувши у в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 р. у справі № 805/1042/18-а (головуючий І інстанції Толстолуцька М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України про скасування постанови про арешт майна, зобов'язання вилучення запису про обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якій просила суд: скасувати постанову Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21.08.2008 (серія та номер Ае 040988), арешт № 60, якою накладено арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1; скасувати арешт нерухомого майна, накладений Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження № 24089538, який внесено на підставі постанови Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21.08.2008 (серія та номер Ае 040988), арешт № 60, ОСОБА_2

Ухвалою від 19 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали, шляхом:

1) оформлення позовної заяви відповідно до вимог статті 160 КАС України, шляхом:

- надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- надання доказів на підтвердження заявлених позовних вимог (оскаржувану постанову відповідача про арешт нерухомого майна, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, інші відомості щодо виконавчого провадження);

2) надання суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання зазначеної ухвали суду позивачем направлено заяву, яка надійшла на адресу суду 06.03.2018 року, розглянувши яку, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви в повному обсязі усунуті не були.

У зв'язку з невиконанням ухвали про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції ухвалою від 12 березня 2018 року повернув позовну заяву.

З ухвалою суду про повернення позовної заяви від 12 березня 2018 не погодилась позивачка та звернулась з апеляційною скаргою, у якій зазначила, що суд першої інстанції безпідставно витребував у неї додаткові докази, крім того, вважала, що строк пропущений з поважних причин, оскільки про порушене право дізналась з відповіді виконавчої служби від 22.01.2018 року. Крім того, відповідно практики ЄСПЛ право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Ухвалою від 12 березня 2018 року суд першої інстанції повернув ОСОБА_1 позовну заяву у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 19 лютого 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду.

Підставами для повернення позовної заяви стали неусунуті недоліки, а саме:

- до суду не надано доказів на підтвердження заявлених вимог, а саме оскаржувана постанова виконавчої служби;

- не вказані обгрунтовані підстави для поновлення строку звернення до суду.

З приводу не надання оскаржуваної постанови державного виконавця, суд зазначає, що суд першої інстанції посилався на п.5 частини 5 статті 160 КАС України який передбачає, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Тобто, у вказаній нормі існує вимога про зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини а не вимога про їх надання. Крім того, у позові ОСОБА_1 зазначає про відсутність інших доказів крім тих, які у неї є, що відповідає вимогам п.8 частини 5 статті 160 КАС України, яка передбачає можливість зазначення переліку доказів, які не можуть бути подані разом з позовною заявою. Також слід зауважити, що у заяві про усунення недоліків позивачка просить суд витребувати у відповідача по справі оскаржувану постанову та з витягу наявному в матеріалах справи можливо ідентифікувати спірну постанову державного виконавця з метою її витребування.

Щодо порушення строків звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення суд зазначає, що постанова Центрально-міського ВДВС ММУЮ в Донецькій області про накладення арешту прийнята 21.01.2008 року. Проте про її існування позивач дізналась 21 грудня 2017 року під час оформлення права власності на квартиру, яку отримала у дар від родича. Інші відомості про дату отримання постанови про накладання арешту відсутні.

У зв'язку з тим, що в нотаріальному реєстрі про накладення арешту, дата народження не співпадала з правильною датою, ОСОБА_1 звернулась до ВДВС для уточнення відомостей про накладення арешту та отримала відповідь від 22.01.2018 року, що на майно ОСОБА_1 (відомості про ім'я збігаються) ІНФОРМАЦІЯ_1 (дійсна дата народження позивачки інша 25 лютого 1955 року) накладений арешт. Також міститься інформація про відсутність виконавчого провадження у зв'язку з проведенням АТО.

З зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 вичерпала всі можливості про встановлення повної інформації щодо наявності її порушеного права (у зв'язку з різницею з дійсною датою народження та датою зазначеною у реєстрі речових прав на нерухоме майно про регістрацію обтяження) та у позивача по теперішній час відсутні повні відомості про обставини накладення арешту внаслідок неотримання повної інформації від державних органів.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи зобов'язати діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді усунення людини від оскарження рішень суб'єкта владних повноважень та виправлення допущених органами державної влади помилки.

Крім того, суд зазначає, що відповідь з центрально-міського відділу державної виконавчої служби отримана позивачкою 22.01.2018 року а звернулась до суду 08 лютого 2018 року, тобто з порушенням строку звернення на 7 днів.

Частиною 2 статті 8 Конситуції України встановлено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У рішенні від 12 червня 2009 по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" Заява N 20347/03 в § 35 Суд констатував що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). ?…? Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

Враховуючи викладене, а саме строк пропуску звернення до суду за захистом порушеного права, майновий аспект порушеного права з урахуванням ситуації пов'язаної з проведенням АТО та ускладненням отримання інформації від державних органів а також неможливість вирішення спору в інший ніж судовий спосіб, суд вважає необхідним поновити право доступу до суду.

Крім того, суд зазначає, що суд першої інстанції ані в ухвалі від 19 лютого 2018 року про залишення позовної заяви без руху, ані в ухвалі від 12 березня 2018 року про повернення позовної заяви не надав оцінки доводам позивачки про поважність пропуску строку звернення до суду.

Пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 320 КАС України вбачається, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про повернення позовної заяви порушив норми процесуального права, тому ухвала від 12 березня 2018 року підлягає скасуванню а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись, статтями 160, 317, 318, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 р. у справі- задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 р. у справі № 805/1042/18-а - скасувати.

Справу № 805/1042/18-а за позовом ОСОБА_1 до Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Рішення складено 18 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

судді: І.В.Сіваченко

ОСОБА_3