Рішення

від 15.05.2018 по справі 805/1042/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р. Справа№805/1042/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про арешт майна, зобов'язання вилучення запису про обтяження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (надалі - відповідач, відділ), в якій просить суд:

- постанову Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21.08.2008 (серія та номер Ае 040988), арешт № 60, якою накладено арешт нерухомого майна на ОСОБА_1 - скасувати;

- скасувати арешт нерухомого майна, накладений Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження № 24089538, який внесено на підставі постанови Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21.08.2008 (серія та номер Ае 040988), арешт № 60, ОСОБА_3

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали, шляхом: 1) оформлення позовної заяви відповідно до вимог статті 160 КАС України, шляхом: - надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; - надання доказів на підтвердження заявлених позовних вимог (оскаржувану постанову відповідача про арешт нерухомого майна, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, інші відомості щодо виконавчого провадження); 2) надання суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позовну заяву повернуто позивачеві у зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви в неповному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі № 805/1042/18-а про повернення позовної заяви скасовано. Адміністративну справу № 805/1042/18-а за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про арешт майна, зобов'язання вилучення запису про обтяження направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 805/1042/18-а за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про арешт майна, зобов'язання вилучення запису про обтяження.

Розгляд справи призначено в судовому засіданні 15 травня 2018 року за правилами, встановленими нормами статті 287 КАС України. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Позивачем до суду надано лист, згідно якого просила суд справу розглянути за її відсутності, у зв'язку з відсутністю фінансової можливості брати участь у судових засіданнях особисто в іншому місці. Позивач також повідомила, що в позовній заяві нею наведені всі відомі факти щодо предмету позову та додані всі документи.

Окрім того, позивач зазначила, що не є боржником у жодному виконавчому провадженні, у зв'язку з виконанням якого самого документа накладений арешт їй не відомо. Позивач надала пояснення, згідно яких вбачається, що арешт накладений відносно боржника з тим самим ім'ям, проте дата народження не співпадає, ідентифікаційний номер відсутній.

Позивач також посилалась на норми статті 77 КАС України, згідно яких обов'язок доказування покладається на відповідача-суб'єкта владних повноважень.

Відповідач засобами електронного зв'язку надіслав на адресу відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення вимог позивача. Одночасно, просив суд розглянути справи без участі представника відповідача.

Відповідно до положень статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з норами частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначає, що під час здійснення реєстрації права власності на квартиру, яку вона отримала у дар від своєї родички, нотаріусом було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки у відповідному реєстрі зареєстровано обтяження про арешт всього майна ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП відсутній, винесене на підставі постанови Центрально-Міського ВДВС ММУБ в Донецькій області арешт № 60, серія та номер АЕ 040988.

На її звернення до відділу щодо прийнятої постанови, відповідач листом від 22.01.2018 року повідомив, що за номером обтяження накладено арешт на майно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1; більш детальної інформації надано не було, з посиланням на проведення у Донецькій області антитерористичної операції.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права громадянина та власника майна, оскільки на квартиру, яку вона отримала у дар арешт накладений безпідставно та на теперішній час це позбавляє її права розпорядження зазначеним майном, що суперечить положенням статті 41 Конституції України, тому звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву (заперечення) від 14.05.2018 року вих. № 14.08-5-364 відповідач зазначив, що згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 інформація відсутня. Одночасно, відповідач зазначив, що жодних документів в паперовому вигляді щодо оскаржуваної постанови не збереглося, до переміщеного відділу у місто Лиман не передавалось. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позивача станом на 22.01.2018 року встановлено, що за номером обтяження 24089538 накладено арешт на майно ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 є внутрішньо переміщеною особою, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач - Центрально-міський відділ державної виконавчої служи міста Макіївки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 35020916) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

На підставі договору про дарування від 21 грудня 2017 року ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_3 /арк. справи 50-51/.

Одночасно, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пучковою Іриною Анатоліївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38892413 внесено запис про обтяження на все майно позивача.

Згідно Витягу від 21.12.2017 року індексний номер 108630184 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію вбачається, що підставою виникнення обтяження є постанова, серія та номер Ае 040988, видана 21.01.2008 року Центрально-міським ВДВС ММУЮ в Донецькій області, ОСОБА_3, арешт № 60, вид обтяження - арешт нерухомого майна, відомості про реєстрацію - Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 6451095, 24.01.2008 року 12:34:45, реєстратор: Перша Макіївська державна нотаріальна контора Макіївський міський нотаріальний округ, предмет обтяження: все майно боржника /арк. справи 52/.

Листом відповідача від 21 січня 2018 року вих. № 14.8-65 на звернення позивача щодо надання інформації про арешт нерухомого майна за номером обтяження 24089538 було повідомлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позивача станом на 22.01.2018 року встановлено, що за номером обтяження 24089538 накладено арешт на майно ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1. Окрім того, відповідачем поінформовано про неможливість надання більш детальної інформації, оскільки виконавчі документи, що перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби Донецької області, які тимчасово переміщенні з території проведення антитерористичної операції внаслідок захоплення приміщень, матеріально-технічної бази та документації відділу залишені на тимчасово непідконтрольній території України /арк. справи 49/.

Суд зазначає, що факт проведення антитерористичної операції (нині - Операція об'єднаних сил) на території міста Макіївки Донецької області є загальновідомим, тому в силу положень статті 78 КАС України не потребує доказуванню.

Судом встановлено, що дійсно в Єдиному реєстрів заборон відчуження об'єктів нерухомості є запис № 240089538 про арешт нерухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника Ае 040988 від 21.01.2008 року Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області.

У той же час судом встановлено, що об'єктом обтяження згідно зазначеного Витягу визначено все нерухоме майно, а власником - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, у той час як позивач, згідно відомостей паспорту громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як вбачаться з інформації, наданої відповідачем у листі від 22.01.2018 року вих. № 14.8-65 відомостей щодо накладення арешту на майно боржника, на підставі якого внесено запис про обтяження майна позивача на теперішній час не збереглося, провадження стосовно позивача у відділі не перебувають.

Таким чином, на теперішній час відсутній правовий документ, на підставі якого проведено арешт майна боржника, невідомі причини цього арешту тощо.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначаються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (надалі - Закон № 1403).

Згідно положень статті 1 Закону № 1403 примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців згідно норм статті 2 Закону № 1403 є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Відповідно до статті 3 Закону № 1403 завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови про арешт майна) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з вимогами статті 12 Закону України від 01 квітня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Закон № 1952) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Як встановлено судом раніше, на теперішній час жодного документу про арешт майна боржника у паперовій формі не збереглося, таким чином запис про арешт, накладеного на все майно боржника наявний лише в електронному вигляді без будь-якого документального підтвердження.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази повинні бути пов'язанні з предметом доказування, встановлювати або заперечувати наявність обставин , що мають значення для правильного вирішення справи. Ця ознака доказів відповідає належності доказів.

Відомості про факт подаються до суду для аналізу про певні події, юридичні обставини, і цю функцію здійснюють суб'єкти, які беруть участь у розгляді справи. На підставі цих фактів в суді складається враження про правовідносини, які стали передумовою звернення до суду.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з вимогами частин другої та восьмої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу зазначений норм законодавства вбачається, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи відсутність документально підтверджених правових підстав для арешту майна позивача, унеможливлюють вважати відомості про арешт цього майна у державному реєстрі, як такий, що внесено на законодавчо встановлених підставах, а відповідно - це впливає на реалізацію прав та обов'язків позивача, які є об'єктом захисту Конституції України та Конвенції з прав людини.

Отже, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов, шляхом визнання нечинним та скасування відповідного запису про та зобов'язання відповідача вилучити цей запис.

Суд зауважує, що зазначене судове рішення ухвалюється не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача, оскільки їх правомірність неможливо оцінити за давністю подій та відсутністю документів, а з підстав неможливості поновлення прав позивача, в інший спосіб ніж через судове рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: 86119, АДРЕСА_2, та проживає як переміщена особа: 65091, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (адреса місцезнаходження: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Пушкіна, буд. 12Б, код ЄДРПОУ 35020916) про скасування постанови про арешт майна, зобов'язання вилучення запису про обтяження - задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати запис про обтяження - арешт нерухомого майна № 24089538 на підставі постанови про арешт № 60 серія та номер Ае 040988, виданий 21.01.2008 року Центрально-Міським ВДВС ММУЮ в Донецькій області.

Зобов'язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (адреса місцезнаходження: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Пушкіна, буд. 12Б, код ЄДРПОУ 35020916) вилучити запис про обтяження - арешт нерухомого майна № 24089538 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 15 травня 2018 року, повний текст складено та підписано 25 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.