Постанова

від 03.04.2018 по справі 457/673/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/673/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 22-ц/783/7340/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби України на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 14 листопада 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а:

19.06.2017 року ОСОБА_2 - боржник у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №457/673/15-ц, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 13.10.2015 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове складське приміщення загальною площею 234,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Трускавець, вул. Мазепи, 48 в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства Дніпро ескорт перед публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк за кредитним договором №623-191012 від 19.10.2012 року в розмірі 68461899 грн. 74 коп., звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 протиправними і скасувати постанову державного виконавця від 27.03.2017 року про стягнення з нього виконавчого збору в розмірі 6846189 грн. 97 коп.

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, який набрав чинності з 05.10.2016 року, державний виконавець при вирішенні питання про стягнення виконавчого збору повинен був керуватись нормами статті 27 Закону України Про виконавче провадження у новій редакції, якою передбачено стягнення державним виконавцем виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Звертає увагу, що він є майновим поручителем і відповідно до Закону України Про іпотеку несе відповідальність виключно у межах вартості предмета іпотеки.

Зазначає, що в межах виконавчого провадження було реалізоване іпотечне майно на прилюдних торгах та стягнуто виконавчий збір, а тому оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від загального розміру заборгованості за кредитним договором є протиправною.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 14.11.2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 строк на оскарження.

Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 протиправними.

Скасовано постанову ВП №49339815 про стягнення виконавчого збору у розмірі 6846189 грн. 97 коп. з ОСОБА_2, винесену 27.03.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4

Ухвалу суду оскаржив Департамент державної виконавчої служби України, просить її скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, який набрав чинності з 05.10.2016 року, державний виконавець при вирішенні питання про стягнення виконавчого збору керувався нормами Закону України Про виконавче провадження у старій редакції, оскільки виконавчі дії розпочато до набрання чинності новою редакцією Закону. Вказує, що у пункті 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику запропоновано в семиденний термін самостійно виконати рішення суду та у пункті 3 цієї постанови попереджено, що при виконанні рішення в примусовому порядку з боржника стягується виконавчий збір та витрати на проведення таких дій. Вказує, що державний виконавець діяв чітко в межах Закону України Про виконавче провадження .

В судове засідання апеляційного суду сторона апелянта та інші учасники справи, окрім представника заявника, не з'явилась, про час та місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені (а.с.180-184), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮУ) знаходився виконавчий лист №457/673/15-ц, виданий Трускавецьким міським судом Львівської області 13.10.2015 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове складське приміщення загальною площею 234,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Трускавець, вул. Мазепи, 48, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства Дніпро ескорт перед публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк за кредитним договором №623-191012 від 19.10.2012 року в розмірі 68461899 грн. 74 коп., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України Про виконавче провадження , за ціною, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій (а.с.85).

Виконавче провадження №49339815 за вказаним виконавчим листом було відкрите постановою головного державного виконавця названого вище відділу ДВС ОСОБА_4 від 12.11.2015 року (а.с.91-92).

Зі змісту постанови головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_4 від 31.03.2017 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа (а.с.83-84) встановлено, що в ході примусового виконання державним виконавцем проведено опис майна боржника (предмета іпотеки), про що складено відповідний акт опису й арешту майна від 25.02.2016 року.

Згідно з висновком незалежної оцінки майна, складеної оцінювачем ЗАТ Консалтингюрсервіс , станом на 15.11.2016 року вартість вищевказаного майна склала 252068 грн. без ПДВ.

В подальшому, зазначене майно передано на реалізацію та внесено до системи електронних торгів арештованим майном (далі-СЕТАМ), лот №198476.

Відповідно до протоколу №241482 від 09.03.2017 року, ОСОБА_5 визнано покупцем предмета іпотеки за ціною 252068 грн.

31.03.2017 року державним виконавцем видано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки і на підставі пункту 15 статті 39 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, який набрав чинності з 05.10.2016 року, виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа було закінчено.

27.03.2017 року головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_4 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 6846189 грн. 97 коп. (а.с.94), тобто 10% від загального розміру заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої було звернуто стягнення на предмет іпотеки за виконавчим листом.

При цьому, державний виконавець керувався статтею 28 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року №606-ХІV, який втратив чинність з 05.10.2016 року.

Частиною третьою статті 40 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, який набрав чинності з 05.10.2016 року , визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто , державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 27 Закону України Про виконавче провадження у чинній редакції Закону визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, і стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.27 цього Закону, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

У пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, який набрав чинності з 05.10.2016 року, передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи вимоги пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, який набрав чинності з 05.10.2016 року, й те, що виконавча дія по прийняттю державним виконавцем рішення про стягнення виконавчого збору була вчинена постановою від 27.03.2017 року, тобто під час дії Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року , тому державний виконавець повинен був керуватись саме наведеною вище нормою статті 27 цього Закону.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що за виконавчим документом, який знаходився на примусовому виконанні у названому вище відділі ДВС, предметом стягнення були не грошові кошти, а нерухоме майно - предмет іпотеки, яке було передано стягувачу для реалізації шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження і реалізовано за ціною 252068 грн., визначеною суб'єктом оціночної діяльності у встановленому Законом порядку, а тому відповідно до вимог ст.27 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, а також відповідно до вимог ст.28 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року, виконавчий збір у такому випадку стягується у розмірі 10% вартості майна боржника, а не так, як визначив державний виконавець в оскаржуваній постанові від 27.03.2017 року - у розмірі 10% від загального розміру заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої було звернуто стягнення на предмет іпотеки за виконавчим листом.

Отже, з наведених вище мотивів колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних заявником дій та рішень державного виконавця щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 6846189 грн. 97 коп.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті справи, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби України залишити без задоволення .

Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 11 квітня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Савуляк Р.В.

ОСОБА_6