Рішення

від 11.04.2018 по справі 517/547/17

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/547/17

Провадження № 2/517/10/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року смт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

при секретареві Грабовій І.Г.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3,

адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Гонтарюк про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків, -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до СФГ Гонтарюк про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,31 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації від 09.03.2006 року № 107/2006, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка розташована на території Йосипівської сільської ради Захарівського району Одеської області.

03.10.2017 року позивачу стало відомо, що у відповідача є договір оренди вищевканої земельної ділянки від 15 серпня 2010 року про, що відповідачу відомо нічого не було.

З відповідачем договір оренди земельної ділянки не оформлений відповідно до вимог закону, що підтверджується Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виданої державним реєстратором Захарівської районної державної адміністрації Одеської області від 25.09.2017 року.

Незаконними діями відповідача їй завдано майнову шкоду в сумі 1000 грн. за знищені технічні споруди, встановленні працівниками Геодезії для визначення меж зазначеної земельної ділянки. Згідно з виконаним договором № 50/17-ТД, від 26 липня 2017 року на проведення землевпорядних робіт за проведену роботу було сплачено останньою 1000 грн.

Восени 2017 року до теперішнього часу відповідач, не оформлюючи в установленому законом порядку договір оренди земельної ділянки, проти волі і згоди позивача, як власника земельної ділянки, приступив до користування зазначеної вище земельної ділянки. Відповідач організував посів сільськогосподарської культури - пшениці, позбавляючи позивача користуватися своєю землею, що позивач хотів зробити в 2017 році. Згідно довідки відділу з питань економіки, інвестицій та агропромислового розвитку Захарівської районної державної адміністрації Одеської області № 62 від 25.09.2017 року за оперативними даними урожайність пшениці по Йосипівській сільській раді Захарівського району Одеської області за 2017 рік становила 26,0 ц/га. Позивач зазначає, що отримав би в 2017 - 2018 році з 2,31 га (26 ц/га) = 60,06 ц/га. Відповідно до роздрукованого листа позивачем з офіційного сайту Украгроконсалт станом на 13.10.2017 року закупівельні ціни на пшеницю 6 класу становить 4490 грн. ОСОБА_4 земельної ділянки остання планувала отримати урожай 6, 006 тон пшениці вартістю 26 966,94 грн. Вказавши, що для посіву пшениці потрібно 200 кг. на 1 га земельної ділянки, на земельну ділянку площею 2, 31 га потрібно 462 кг. Тобто збитки складають 24 892, 56 грн. (26966,94 грн. - 2074,38 грн. = 24 892, 56 грн.)

В з'язку з відсутністю правових підстав у відповідача щодо користування чужою земельною ділянкою, змушує позивача звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали в повному обсязі викладені в позовній заяві обставини та вимоги і просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали та суду пояснили, що селянське (фермерське) господарство Гонтарюк 15 серпня 2010 року уклало договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1, який особисто підписаний останньою. Договір складено сторонами терміном на 15 років. Зазначений договір виконувався зі сторони відповідача, який авансом починаючи з 2010 року став виплачувати належну за договором орендну плату орендодавцеві, яка її отримувала та ставила свої підписи у відповідних відомостях. Порушень умов договору зі свого боку не вбачає. Що стосується знищення межових знаків, то представник відповідача ОСОБА_3 пояснив , що протягом 2017 року він часто хворів, а дану земельну ділянку обробляли його трактористи і він припускає, що вони могли зачепили сільгосптехнікою та знищили дані межові знаки. В свою чергу він наказував в усній формі підлеглим працівникам, щоб останні встановили в початкову позицію межові знаки вказаної земельної ділянки.

Дослідивши докази та заслухавши пояснення сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,31 га, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Захарівського району Одеської області масив 18, ділянка 11, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 934088 від 08 червня 2007 року виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації № 107/2006 від 09.03.2006 року.

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки не оформлений відповідно до вимог закону, що підтверджується Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виданої державним реєстратором Захарівської районної державної адміністрації Одеської області від 25.09.2017 року.

Відповідно до положень закріплених в ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Згідно із ч. 5 ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 було встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться, зокрема, виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради за місцем розташування земельної ділянки (п. 3), а її забезпечення покладається на відповідний державний орган земельних ресурсів (п. 4), який у 20-дений термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації (п. 11). Договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради (п. 13).

Суд, зробивши аналіз діючих норм законодавства, дійшов висновку, що СФГ Гонтарюк уклавши договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_1, на яку оформлено право власності, незаконно використовує земельну ділянку, оскільки даних у суду, що договір зареєстрований у відповідному до закону порядку, не надано. Відповідно до посилання відповідача на те, що реєстрація права оренди по договору не може слугувати підставою для твердження про обов'язковість положень договору оренди для третіх осіб, та те, що позивач підписала договір оренди і тому він вважається укладеним є безпідставними та, які не витікають з вимог діючого законодавства.

Позивач посилається на ст. 215 ЦК України (недійсність правочину) та просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2010 року укладеним між сторонами, зазначивши, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог. Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, недійсним може бути визнано лише укладений договір. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору, не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивач вірно визначила характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права та можливість його захисту в спосіб шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

В п.п. 19, 23 Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 року визначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що протягом 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 років відповідач користувався земельною ділянкою, власником якої являється позивач. На усне повідомлення про витребування земельної ділянки відповідач відмовив та без згоди позивача, користується належною їй земельною ділянкою і не повертає в добровільному порядку, земельна ділянка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, а тому суд дійшов до висновку про витребування з незаконного володіння СФГ Гонтарюк земельну ділянку належної позивачу на праві власності.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або відшкодуванням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 Постанови від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статтями 156, 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів, а тому до даних правовідносин підлягають застосуванню ст. ст. 152, 157 ЗК України.

Як передбачено в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , відповідно до статей 90 , 95 , 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Оскільки в даному випадку жодних доказів того, що СФГ Гонтарюк використовує земельну ділянку позивача на відповідній правовій підставі, суду не надано, то суд вважає, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку з кадастровим номером 5125281300:01:001:0521, яка належить на праві власності ОСОБА_1М, на що вказано вище. Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. За ч. 3 цієї статті, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними протоколом № 11/ передбачено, зокрема, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, в матеріалах справи наявний договір № 50/17-ТД на проведення землевпорядних робіт (встановлення межових знаків), протокол погодження договірної ціни на виконання робіт в цілому в сумі 1000 гривень та акт приймання - здачі виконаної роботи в цілому. Також в матеріалах справи наявні фотокартки (а.с. 77-82) з яких вбачається, що на земельній ділянці були встановлені межові знаки у вигляді дерев'яних кілків, обгорнутих білою матерією. З фотокарток (а.с. 80-82) вбачається, що межові знаки у вигляді дерев'яних кілків, обгорнутих білою матерією були знищені.

В судовому засіданні позивач та свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стверджували, що вищевказані межові знаки були встановлені відповідно до договору щодо встановлення межових знаків та в подальшому були знищені представником відповідача ОСОБА_3

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 припускав, що оскільки дану земельну ділянку обробляли трактористи, які працюють у СФГ Гонтарюк , то вони могли зачепили сільгосптехнікою та знищили вказані межові знаки.

Аналізуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Зі змісту ст. 390 ЦК України вбачається, що при витребуванні майна з чужого незаконного володіння власник має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв'язку між порушенням права й збитками. При цьому розмір заподіяних збитків повинен довести позивач.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 157 ЗК України, яка передбачає порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, які ОСОБА_1 зазначає як неотримані нею прибутки, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам. Неодержаний дохід це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляється відповідними актами, що затверджується органами, що створили ці комісії.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження завданої їй майнової шкоди в розмірі 24 892, 56 грн., позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За правилами ст. 141 ЦПК України судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Гонтарюк про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків - задовольнити частково.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство Гонтарюк передати ОСОБА_1 належну їй на праві власності на підставі Державного акта серії ЯГ № 934088, земельну ділянку, площею 2,31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Захарівського району Одеської області, масив 18, ділянка 11, кадастровий номер 5125281300:01:001:0521.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Гонтарюк с. Самійлівка Захарівського району Одеської області (ЄДРПОУ 22514254) на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (реальні збитки) в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень у зв'язку із знищенням технічних споруд, встановлених працівниками Геодезії для визначення меж земельної ділянки.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Гонтарюк с. Самійлівка Захарівського району Одеської області (ЄДРПОУ 22514254) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень та витрати з надання правової допомоги в сумі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Одеської області через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: