Постанова

від 11.09.2018 по справі 517/547/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5468/18

Номер справи місцевого суду: 517/547/17

Головуючий у першій інстанції Тростенюк В. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Калараша А.А., Погорєлової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу голови Селянського (фермерського) господарства Гонтарюк Гонтарюка Івана Ілліча на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 11 квітня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства Гонтарюк про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до СФГ Гонтарюк про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,31 га, яка була виділена їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації від 09.03.2006 року № 107/2006, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка розташована на території Йосипівської сільської ради Захарівського району Одеської області.

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 стало відомо, що у СФГ Гонтарюк є договір оренди вищевканої земельної ділянки від 15 серпня 2010 року, про що позивачу відомо нічого не було.

ОСОБА_3 вказувала, що укладений від імені позивача з відповідачем договір оренди земельної ділянки необхідно визнати недійсним, у зв'язку з тим, що він не оформлений відповідно до вимог закону, що підтверджується Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виданої державним реєстратором Захарівської районної державної адміністрації Одеської області від 25.09.2017 року. Також, позивач в своєму позові заначала, що в порушення закону зазначений договір не містить інформації щодо об'єкту оренди, способу і умов розрахунку орендної плати, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, що є істотними умовами для укладання договору оренди землі.

ОСОБА_3 посилалась на те, що відповідач фактично володіє та користується зазначеною земельною ділянкою, а тому її необхідно витребувати у порядку ст. 387 ЦК України.

Позивач вказувала, що незаконними діями відповідача їй було завдано майнову шкоду в сумі 1000 грн. за знищені технічні споруди, встановленні працівниками Геодезії для визначення меж зазначеної земельної ділянки. Згідно з виконаним договором № 50/17-ТД, від 26 липня 2017 року на проведення землевпорядних робіт за проведену роботу було сплачено останньою 1000 грн.

Крім того, у період з весни 2017 року до звернення позивача до суду, відповідач, не оформлюючи в установленому законом порядку договір оренди земельної ділянки, проти волі і без згоди позивача, як власника земельної ділянки, приступив до використання зазначеної вище земельної ділянки. Відповідач організував посів сільськогосподарської культури - пшениці, позбавляючи позивача користуватися своєю землею, що позивач хотів зробити в 2017 році. Згідно довідки відділу з питань економіки, інвестицій та агропромислового розвитку Захарівської районної державної адміністрації Одеської області № 62 від 25.09.2017 року за оперативними даними урожайність пшениці по Йосипівській сільській раді Захарівського району Одеської області за 2017 рік становила 26,0 ц/га. Позивач зазначала, що отримав би в 2017 - 2018 році з 2,31 га (26 ц/га) = 60,06 ц/га. Відповідно до роздрукованого листа позивачем з офіційного сайту Украгроконсалт станом на 13.10.2017 року закупівельні ціни на пшеницю 6 класу становила 4490 грн. Із земельної ділянки остання планувала отримати урожай 6, 006 тон пшениці вартістю 26 966,94 грн. Вказавши, що для посіву пшениці потрібно 200 кг. на 1 га земельної ділянки, на земельну ділянку площею 2, 31 га потрібно 462 кг. Тобто збитки складають 24 892, 56 грн. (26966,94 грн. - 2074,38 грн. = 24 892, 56 грн.)

У з'язку з наведеним, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до СФГ Гонтарюк задоволено частково.

Зобов'язано СФГ Гонтарюк передати ОСОБА_3 належну їй на праві власності на підставі Державного акта серії НОМЕР_1, земельну ділянку, площею 2,31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Захарівського району Одеської області, масив 18, ділянка 11, кадастровий номер 5125281300:01:001:0521.

Стягнуто з СФГ Гонтарюк на користь ОСОБА_3 майнову шкоду (реальні збитки) в розмірі 1000 гривень у зв'язку із знищенням технічних споруд, встановлених працівниками Геодезії для визначення меж земельної ділянки.

Стягнуто з СФГ Гонтарюк на користь ОСОБА_3 понесеній нею витрати на сплату судового збору та витрати з надання правової допомоги.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, СФГ Гонтарюк подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 11 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_3 майнової шкоди (реальні сбитки) в розмірі 1000 грн. у зв"язку із знищенням працівниками Геодезії для визначення меж земельної ділянки, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції оскаржується та переглядається а апеляційному порядку лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення на користь позивача майнової шкоди (реальні сбитки) в розмірі 1000 грн. у вигляді вартості робіт за договором № 50/17-ТД від 26.07.2017 року з відновлення знищених відповідачем межових знаків для визначення меж земельної ділянки. В іншій частині рішення суду не оскаржено і в апеляційному порядку не переглядається.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи відповідач до суду апеляційної інстанції в судове засідання призначене на 11.09.2018 року о 14-00 г. не з`явився та про причини не явки не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги про стягнення збитків в сумі 1000 грн. у вигляді вартості робіт з відновлення знищених відповідачем межових знаків для визначення меж земельної ділянки позивача, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрутованості.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та заснований на законодавстві.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,31 га, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Захарівського району Одеської області масив 18, ділянка 11, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 08 червня 2007 року виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації № 107/2006 від 09.03.2006 року;

- вищезазначений договір оренди земельної ділянки не оформлений відповідно до вимог закону, що підтверджується Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виданої державним реєстратором Захарівської районної державної адміністрації Одеської області від 25.09.2017 року;

- протягом 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 років відповідач без правової підстави, тобто самовільно, користувався земельною ділянкою, власником якої являється позивач

- наявність межових знаків на земельній ділянці позивача підтверджується фотокартками та показаннями свідків, які крім того, також показали, що межові знаки на земельній ділянці позивача знищені працівниками відповідача під час її самовільного використання.

- представник відповідача Гонтарюка І.І. в судовому засіданні припускав, що оскільки дану земельну ділянку обробляли трактористи, які працюють у СФГ Гонтарюк , то вони могли зачепили сільгосптехнікою та знищити вказані межові знаки.

Доводами апеляційної скарги Гонтарюка І.І. є те, що позивачем недоведено, що саме відповідач причетний до пошкодження межових знаків, що витягнуті кілки не є по суті межовими знаками і що витрати позивача з відновлення межових знаків на суму 1000 грн. не підтверджені жодним платіжним документом і тому суд безпідставно стягнув вказану суму, як збитки позивача.

Позивач є власником земельної ділянки на підставі Державного акту з визначеною межами та площею, то винесення земельної ділянки в натурі передбачає визначення її зовнішніх меж, що закріплюється на місцевості межовими знаками.

Після самовільного захоплення земельної ділянки відповідачем і користування земельною ділянкою позивача протягом кількох років, межові зовнішні знаки відсутні.

В матеріалах справи наявний договір № 50/17-ТД на проведення землевпорядних робіт (встановлення межових знаків), протокол погодження договірної ціни на виконання робіт в цілому в сумі 1000 гривень та протокол погодження договірної ціни на виконання робіт в якості додатку № 1 до договору від 26.07.2017 року (а. с.12-15).

Відповідно до п. 1.1. замовник ОСОБА_3 доручає, а виконавець ФОП ОСОБА_4 зобов'язується своїми засобами та за рахунок замовника виконати наступну роботу: технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки в натурі наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою Одеська область, Захарівський район, Йосипівська сільрада, масив № 18, ділянка № 11, Замовник зобов'язується прийняти результати таких робіт (технічну документацію) і сплатити виконавцеві вартість виконаних робіт.

Згідно з п. 2.1. вартість робіт вказаних у п. 1.1. Договору визначається у розмірі 1000 грн.

Згідно з п. 2.3. Договору замовник (ОСОБА_3.) відразу сплачує 100% від вартості робіт, що становить 1000 грн. на розрахунковий рахунок або через касу виконавця (ФОП ОСОБА_5.) протягом трьох днів з моменту підписання договору.

Згідно з п. 2.4. після сплати зазначеної суми виконавець приступає до виконання робіт.

Згідно п. 2.5. Договору до вартості робіт зазначеної у п. 2.1. не включається вартість

Згідно з п. п. 5.2., 5.3. порушення взятих за договором зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодаством. За односторонню необгрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків винна сторона сплачує штраф в розмірі вартості робіт по данному договору.

Відповідно до акту приймання - здачі виконаної роботи в цілому від 26.07.2017 року ФОП ОСОБА_5 виконав і здав в цілому роботу за договором № 50/17-ТД від 26.07.2017 року, а саме технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (а. с. 16).

Таким чином, роботи по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки в натурі виконані в день укладення договору- 26.07.2017 року.

Відповідно до ч.1 , п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, законодавством до реальних збитків віднесені витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Договором № 50/17-ТД від 26.07.2017 року на ОСОБА_3, як на замовника, покладено обов'язок сплатити виконавцеві вартість виконаних робіт. Тобто позивач в будь-якому випадку мусить зробити витрати - сплатити договірну вартість робіт з відновлення зовнішніх межових знаків на земельній ділянці.

Тому в розумінні п.1. ч.2 ст. 22 ЦК України витрати, які особа або зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права відносяться до реальних збитків.

Доводи апеляційної скарги, що відсутність квитанції на підтвердження понесених збитків у розмірі 1000 грн., є неспроможними, оскільки обов'язок позивача щодо сплати 1000 грн. за відновлення свого порушеного права (за відновлення зовнішніх межових знаків на земельній ділянці) підтверджується договором з визначенням вартості цих робіт та обов'язком, який покладається на позивача договором щодо сплати вказаної суми за виконані роботи.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність, що виконавець є сертифікованим інженерром землевпорядником та про відсутність технічної документації не можуть бути взятими до уваги, оскільки позивач на свій розсуд обирає порядок та спосіб відновлення свого порушеного права та конрагента який може здійснити роботи з відновлення зовнішніх межових знаків на земельній ділянці. Укладений договір з визначеною сторонами вартістю робіт - 1000 грн. та акт приймання - здачі виконаної роботи в цілому від 26.07.2017 року свідчать про виникнення у позивача зобов'язання зі сплати на користь виконавця суми, погодженої сторонами при укладенні договору - 1000 грн. Питання дійсності вказаного договору не є предметом позову у цій справі і тому в розумінні ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності договору № 50/17-ТД від 26.07.2017 року.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем недоведено про спричинення їй збитків відповідачем є неспроможними, оскільки судом встановлено, що саме відповідач самовільно, тобто безпідставно протягом тривалого часу користувався земельною ділянкою позивача і відмовлявся її повернути добровільно, що не оскаржується відповідачем. Присутній у судовому засіданні в районному суді представник відповідача не лише не спростував зникнення межових знаків з земельної ділянки позивача через обробляння її відповідачем, про що заявили допитані судом свідки, а й взагалі припустив таку ситуацію, як реальну.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування (зміни) рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу голови Селянського (фермерського) господарства Гонтарюк Гонтарюка Івана Ілліча - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 11 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Селянського (фермерського) господарства Гонтарюк на користь ОСОБА_3 майнової шкоди (реальних збитків) в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень у зв'язку із знищенням технічних споруд, встановлених працівниками Геодезії для визначення меж земельної ділянки - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.09.2018 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.А. Калараш

С.О. Погорєлова