Постанова

від 17.04.2018 по справі 205/7480/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2605/18 Справа № 205/7480/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2»

на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2017 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю « 24 Елемент» про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, -

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» , справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2017 року заявник ПАТ «ПУМБ» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення в межах суми позову на все рухоме та нерухоме майно відповідача ОСОБА_3, в тому числі на 1/2 частину дачного будинку № 99, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, смт Кіровське.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову .

В апеляційній скарзі ПАТ «ПУМБ» , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали та постановлення нової ухвали, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи .

Також, скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, який стосується стягнення грошових коштів, проте, наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду по суті спору ґрунтується виключно на припущеннях заявника, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами.

Колегія суддів не може повною мірою погодитись з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник, звертаючись до суду першої інстанції не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

Однак, колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Колегія вважає, що враховуючи предмет та підстави позову, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог позивача.

Так, подані до суду апеляційної інстанції виділені матеріали по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю « 24 Елемент» про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки містять Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єкта нерухомого майна сформовану 23.08.2017 року (а.с.35), якою підтверджено, що ОСОБА_3 є співвласником, у спільній частковій власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2009 року - 1/2 частини дачного будинку № 99, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, смт Кіровське садове товариство Промтепловоз . Розмір його частки - 1/2. Дата державної реєстрації - 19.08.2009 року. Загальна вартість майна складає - 48 051 грн., відповідно вартість ? частини - 24025,50 грн.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з позовної заяви, ціна позову визначена у розмірі 100 000,00 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 1, 7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасників справи.

Як вбачається із матеріалів справи, заявник, звертаючись до суду першої інстанції не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

Колегія суддів враховує, що оскільки арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном, а тому, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави у позивача заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту.

На теперішній час, суду не надано доказів, що змінились обставини, що зумовили застосування засобів забезпечення даного позову.

Однак, колегія суддів зауважує, що вразі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду першої інстанції з питання скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, заявляючи вимогу щодо вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту в межах суми позову на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3, позивач, не обґрунтував причини застосування саме такого виду забезпечення позову, не зазначив конкретний обсяг майна на яке просить накласти арешт, не зазначив його вартіст.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження чи у будь-який спосіб передачу в чуже володіння 1/2 частини дачного будинку № 99, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, смт Кіровське.

Заява позивача про забезпечення позову в частині щодо застосування засобу забезпечення позову у вигляді арешту та вимогу щодо вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту в межах суми позову на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, як не обґрунтована.

Заходи забезпечення позову вжити до набрання рішенням законної сили, з урахуванням, що відповідно до вимог ч.7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасників справи.

Копію ухвали для виконання направити до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ,ст.ст.153,157, 158, 259,268,374,376,381,382,383,384ЦПК України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» -задовольнити .

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2017 року - скасувати та ухвалити нову .

Заяву Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» про забезпечення позову - задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження чи у будь-який спосіб передачу в чуже володіння 1/2 частини дачного будинку № 99, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, смт Кіровське.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Заходи забезпечення позову вжити до набрання рішенням законної сили.

Копію ухвали для виконання направити до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2018 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

ОСОБА_4