Постанова

від 01.11.2016 по справі 804/5306/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р. Справа № 804/5306/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіОСОБА_1, секретаря судового засіданняОСОБА_2, за участю: представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ТСА Маркет до Дніпропетровської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська компанія Південь про визнання незаконною та скасування картки відмови від 05.07.2016 №110120001/2016/00049, визнання недійсним та скасування рішення від 05.07.2016 №110120001/2016/400010/1,-

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства ТСА Маркет до Дніпропетровської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська компанія Південь про визнання незаконною та скасування картки відмови від 05.07.2016 №110120001/2016/00049, визнання недійсним та скасування рішення від 05.07.2016 №110120001/2016/400010/1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним за контрактом від 16 травня 2016 року № 2016/1, укладеним з компанією Handelsgesellschaft fur Energie Deutschland mbH імпортовано товар - автомобільні покришки. Загальна сума контракту складає 150 000 євро. Під час митного оформлення товару до Дніпропетровської митниці були подані всі необхідні документи для їх митного оформлення за ціною контракту, надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, а містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проте, відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 05.07.2016 №110120001/2016/400010/1 та виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.07.2016 №110120001/2016/00049.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 відкрито провадження у справі №804/5306/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02 вересня 2016 року на 11:30. Останнє судове засідання відбулося 01 листопада 2016 року.

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржене рішення прийнято митним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та Законами України. Відповідач наголосив на тому, що має право впевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості товарів та у зв'язку з цим має право витребувати додаткові документи, які визначені у статті 53 МК України. Позивач 02.07.2016 звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС для здійснення митного оформлення товару: "покришки гумові для автомобілів, бувші у використанні", що надійшов на адресу позивача відповідно до специфікації №1 до зовнішньоекономічного контракту від 16.05.2016 № 2016/1, укладеного ПП ТСА-Маркет з компанією Handelsgesellschaft fur Energie Deutschland mbH (Німеччина), на комерційних умовах поставки СРТ-Дніпропетровськ. Митним органом при перевірці митної декларації №110120001/2016/408784 та заявленої позивачем митної вартості товару, встановлено, що у наданому декларантом інвойсі від 16.05.2016 №16/05-1 відсутні відомості щодо зовнішньоекономічного контакту та комерційних умов поставки. Декларантом до митного оформлення заявлено оцінюваний товар згідно зовнішньоекономічного контракту від 16.05.2016 № 2016/1 та інвойсу від 16.05.2016 №16/05-1 вартістю 4690 евро. Умовами зовнішньоекономічного контракту передбачено 100% передплату за товар. У наданому декларантом платіжному дорученні від 03.06.2016 №3 на суму 5000 євро наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний контракт від 16.05.2016 № 2016/1, що унеможливлює ідентифікацію наданого платіжного документу з партією товару, що оцінюється. Також у наданому декларантом висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 02.06.2016 №Г0-3149, яким підтверджено вартість імпортованого товару, відомості щодо відсотку зношування базуються виключно на інформації листа відправника від 17.06.2016 № 17-1/2016. Все це слугувало підставою для прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів від 05.07.2016 №110120001/2016/400010/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.07.2016 №110120001/2016/00049.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору просив задовольнити адміністративний позов, з підстав його необгрунтованості.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 16 травня 2016 року між компанією Handelsgesellschaft fur Energie Deutschland mbH (продавець) та позивачем (покупець) був укладений контракт №2016/1, відповідно до п.1.1. якого продавець продає, а покупець купує автомобільні покришки, що були у вжитку (далі за текстом - товар). Загальна сума контракту складає 150000 євро.

Відповідно до п. 2.1. контракту продавець поставляє товар на умовах СРТ, м. Дніпропетровськ, що зазначається у специфікаціях та інвойсах у відповідності до Інкотермс 2010.

У відповідності до п. 2.2. контракту продавець здійснює поставку товару протягом 30 календарних днів з моменту надходження 100 % передплати на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 2.4. контракту продавець зобов'язаний надати покупцю інвойс та специфікацію.

16.05.2016 між продавцем та позивачем була підписана специфікація №1 до контракту, відповідно до якої предметом продажу є автомобільні покришки, що були у вжитку, ціною за одиницю - 10 евро, загальною кількості - 500 штук, при цьому, загальна сума продажу складає 5000 евро.

03.06.2016 позивач на виконання вищевикладених умов контракту здійснив передплату на користь продавця у сумі 5000 евро, що співпадає з сумою, вказаною у специфікації № 1 до контракту від 16.05.2016.

На підставі вищезазначеного контракту, продавцем на митну територію України ввезений товар, що був частково передбачений вищеназваною специфікацією, покришки гумові для автомобілів, що були у використанні, у кількості 496 шт., загальною вартістю 4960 євро.

30 травня 2016 року між позивачем (довіритель) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариством з обмеженою відповідальністю Брокерська компанія Південь (повірений) був укладений договір - доручення №0211 на проведення митного оформлення вантажів, відповідно до умов якого ТОВ Брокерська компанія Південь за дорученням позивача прийняла зобов'язання здійснення митного оформлення вантажів позивача.

Для митного оформлення товару 02.07.2016 третьою особою до Дніпропетровської митниці ДФС шляхом електронного декларування подана митна декларація №110120001/2016/408784, в якій зазначена вартість ввезеного товару - покришок гумових для автомобілів, що були у використанні, за ціною контракту - 10 євро за штуку та визначені ст. 53 МК України відповідні первинні документи, а саме:

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 17.06.2016;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 03.06.2016;

- інвойс № 16/05-1 від 16.05.2016;

- зовнішньоекономічний контракт від 16.05.2016 за № 02016/1;

- пакувальний лист від 02.07.2016;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту - Специфікація №1 від 16.05.2016,

- договір-доручення № 0211 на проведення митного оформлення вантажу і інших предметів, що перетинають державний кордон України від 30.05.2016, укладений з митним брокером;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару та інші документи, що були зазначені у графі № 44 ВМД № 110120001/2016/408784;

- лист від продавця від 17.06.2016 за № 17-1/2016;

- експортна декларація від 16.06.2016;

- висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 02.06.2016 № ГО-3149.

Проте, у той же день митним органом було надіслано декларанту вантажу - ТОВ Брокерська компанія Південь електронне повідомлення, в якому вказано:

- при перевірці митної декларації №110120001/2016/408784 та заявленої позивачем митної вартості товару, у наданому декларантом інвойсі від 16.05.2016 №16/05-1 відсутні відомості щодо зовнішньоекономічного контакту та комерційних умов поставки;

- декларантом до митного оформлення заявлено оцінюваний товар згідно зовнішньоекономічного контракту від 16.05.2016 №2016/1 та інвойсу від 16.05.2016 №16/05-1, вартістю 4690 євро. Умовами зовнішньоекономічного контракту передбачено 100% передплату за товар. У наданому декларантом платіжному дорученні від 03.06.2016 №3 на суму 5000 євро наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний контракт від 16.05.2016 №2016/1. Зазначене унеможливлює ідентифікацію наданого платіжного документу з партією товару, що оцінюється;

- у наданому декларантом висновку експерта Дніпропетровської ТПП від 02.06.2016 № Г0-3149, яким підтверджено вартість імпортованого товару, відомості щодо відсотку зношування базуються виключно на інформації листа відправника від 17.06.2016 № 17-1/2016.

Враховуючи вищевикладене, під час консультацій декларанта зобов'язано, згідно вимог ст.53 МКУ протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

04 липня 2016 року митному органу декларантом за допомогою системи електронного декларування був направлений лист ПП ТСА Маркет від 04.07.2016 за №02/2, в якому позивач повідомив про те, що:

- договори с третіми особами та рахунки про здійснення платежів третім особам є комерційною таємницею продавця, але всі необхідні документи про придбаний ним товар були належним чином розглянуті митним органом міста Дармштадт (Німеччина). Також була оформлена відповідна експортна митна декларація, яка разом з іншими документами була надана відповідачу;

- якісні та вартісні характеристики товару підтверджуються висновком експерта Дніпропетровської ДТПП № ГО-3149 від 02.06.2016, а також цінами, що містяться на відповідних міжнародних сайтах у мережі Інтернет;

- інвойс від 16.05.2016 №16/05-1, наданий постачальником у формі, яка була надана митному органу, відповідає формі, яка поширена у Європі і така форма ніяким чином не викликала сумнівів при експортному оформленні вантажу митним органом Німеччини;

- товар був поставлений у меншій кількості, ніж вказаний у специфікації до контракту, у зв'язку з наявністю у продавця вантажного автомобіля, в який не розмістилися 4 автомобільні покришки із загальної кількості замовленої партії, а тому максимальна кількість партії склала 496 шт. автомобільних покришок, що були предметом продажу.

Крім того, позивач цим листом також повідомив митному органу, що у нього відсутня можливість негайно надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Тому, 05 липня 2016 року відповідачем були прийняті:

- рішення про коригування митної вартості товарів № 110120001/2016/400010/1;

- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110120001/2016/00049.

Поставлений товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 МК України за митною декларацією від 05 липня 2016 року за № 110120001/2016/408962.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, суд виходить з такого.

За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів міститься в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджую числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу; 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товар, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Відповідно ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.

За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування (ст. 55 МК України).

Згідно з ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.12 ст.264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У статті 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Згідно даної статті МК України такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Порядок застосування резервного методу визначає стаття 64 МК України.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 вказаної статті МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним Кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Згідно з п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З аналізу наведених норм вбачається, що для витребування додаткових документів у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено вище, позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надано комплект обов'язкових документів, передбачений ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які є належним чином оформленими, містять достовірні відомості, базуються на об'єктивних і документально підтверджених даних.

Згідно з ч.3 ст.53 МК України, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.58 глави 9 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч.ч. 6, 8, 9 ст. 58 МК України, платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Розрахунки згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З наведеної норми випливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч. 2, 3 ст.58 МК України).

З наведених норм випливає наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

В даному випадку, обґрунтовуючи розбіжності у наданих позивачем документах, митний орган посилається на те, що у наданих позивачем та декларантом документах не вказано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутності обґрунтування невідповідності відомостей у документах митного оформлення стосовно вартості транспортування оцінюваної партії товару, митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ) - резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МК України).

Такі доводи митного органу суд критично оцінює з огляду на те, що судом встановлено, що 16.05.2016 продавець склав та направив електронною поштою на адресу позивача інвойс №16/05-1 на партію з 500 покришок на суму 5000,00 євро, копія зазначеного інвойсу міститься в матеріалах справи.

03.06.2016 ПП ТСА Маркет надало до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК зазначені контракт №2016/1, специфікацію №1 та інвойс №16/05-1 (всі від 16.05.2016) та здійснило оплату за покришки в сумі 5000,00 євро.

Після того, як сплачені кошти в сумі 5000,00 євро надійшли на рахунок продавця, останній розпочав завантаження покришок у вантажівку для транспортування на адресу позивачу.

Під час завантаження покришок до вантажівки з'ясувалося, що у наявному у продавця вантажному автомобілі не розмістилися 4 автомобільні покришки із загальної кількості замовленої партії, а тому кількість партії склала 496 шт. автомобільних покришок, що і були предметом продажу.

Проте, оскільки партія покришок була оплачена позивачем 03.06.2016, в сумі 5000,00 євро - сума за всю партію - 500 покришок, та пізніше виявилось, що у вантажний автомобіль продавця не розміщується 500 покришок, продавець, для правильного митного оформлення товару був вимушений відредагувати інвойс №16/05-1 від 16.05.2016, змінивши в ньому кількість покришок на 496 шт. та відповідно вартість оплати за товар на 4960,00 євро.

Позивач пояснив, що коли покришки у кількості 496 шт. було завантажено в автомобіль продавець вже не мав змоги змінити початковий інвойс від 16.05.2016 №16/05-1 на партію покришок у кількості 496 шт., оскільки довелося б змінювати й специфікацію, у той час як покупцем вже було здійснено оплату за товар у сумі 5000,00 євро згідно платіжного доручення від 03.06.2016, яка міститься в матеріалах справи.

Суд зазначає, що з відомостей, вказаних у інвойсі від 16.05.2016 №16/05-1, поданій ВМД, CMR, експортній ВМД, кількість автомобільних покришок, що перетинало митний кордон України становить 496 шт.

Як видно із відомостей, вказаних у специфікації № 1 до контракту № 2016/1 від 16.05.2016, ціна однієї покришки становить 10 євро.

Ціна партії товару, що була задекларована декларантом у графі №22 поданої вантажно-митної декларації № 110120001/2016/408784 вказана у розмірі 4960 євро (496 штук х 10 євро = 4960 євро).

З наведеного видно, що поданих разом із ВМД №110120001/2016/408784 документів, які були вказані у її п. 44 було цілком достатньо, для визначення митної вартості товарів і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч. 1 ст. 53 МК України.

Щодо доводів відповідача про неможливість підтвердження митної вартості товару, у зв'язку із тим, що сума передплати за контрактом № 2016/1 не співпадає із заявленою вартістю товару, слід вказати про те, що сплачена сума передплати є більшою, ніж заявлена митна вартість покришок; заявлена митна вартість однієї покришки повністю відповідає вартості одиниці товару, встановленої умовами зовнішньоекономічного контракту; законодавством України та міжнародними договорами не заборонено виконання договірних зобов'язань частково, що й було зроблено сторонами контракту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач листом від 02/2 від 04.07.2016 своєчасно повідомив митний орган про причину часткового виконання продавцем своїх зобов'язань з поставки автомобільних шин - неможливість завантаження автомобіля внаслідок його малого об'єму.

Суд зазначає, що поставка меншої кількості товару не є порушенням митного законодавства України.

Оцінюючи доводи митного органу про неможливість підтвердження митної вартості товару, у зв'язку із тим, що сума передплати за контрактом від 16.05.2016 №2016/1 не співпадає з заявленою вартістю товару, слід зазначити, що:

- сплачена сума передплати є більшою, ніж заявлена митна вартість покришок;

- заявлена митна вартість однієї покришки повністю відповідає вартості одиниці товару, встановленої умовами зовнішньоекономічного контракту;

- законодавством України та міжнародними договорами не заборонено виконання договірних зобов'язань частково, що й було зроблено сторонами Контракту;

- позивач листом №02/2 від 04.07.2016 своєчасно повідомив відповідача про причину часткового виконання продавцем своїх зобов'язань з поставки автомобільних покришок - неможливість завантаження автомобіля внаслідок його малого об'єму.

Суд відзначає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідність витребовувати додаткові документи.

Первісно надані декларантом документи, обов'язковість надання яких для митного оформлення передбачена у ч.2 ст.53 МК України, містили всі відомості щодо ціни товару і будь-яких розбіжностей у цих документах не виявлено.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено, що при декларуванні позивачем товару за першим методом (вартістю Контракту) були наявними обставини, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митного органу щодо вартості імпортованого товару.

Крім того, слід зазначити, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи ч.3 ст.57 МК України, зокрема ані методу визначення щодо ідентичних товарів, ані методу щодо подібних (аналогічних) товарів.

Наведене вище свідчить про протиправне складення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначенні від 05.07.2016 №110120001/2016/00049 та рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.07.2016 №110120001/2016/400010/1, з урахуванням чого вони підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159 - 163, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства ТСА Маркет до Дніпропетровської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська компанія Південь про скасування картки відмови від 05.07.2016 №110120001/2016/00049, визнання недійсним та скасування рішення від 05.07.2016 №110120001/2016/400010/1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці ДФС від 05.07.2016 №110120001/2016/00049.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.07.2016 № 110120001/2016/400010/1.

Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства ТСА Маркет (і.к. 40362817) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 07 листопада 2016 року.

Суддя ОСОБА_1