Рішення

від 11.04.2018 по справі 908/2589/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/162/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2018 Справа № 908/2589/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Більмацької селищної ради Більмацького району Запорізької області (71001 Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Центральна, б. 56)

до відповідача: Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області (71030 Запорізька область, Більмацький район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, б. 49)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт» (69005 м. Запоріжжя, бул. Центральний, б. 9а)

про визнання незаконним та скасування рішення 4 сесії 23 скликання від 30.12.1998 р. № 9 та визнання недійсним договір оренди землі від 01.09.2009 р.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, договір № 125/05/18 від 27.01.2018 р.;

ОСОБА_2., дов. № 04 від 22.01.2018 р.;

ОСОБА_3, рішення № 1 від 19.11.2015 р.

відповідача: ОСОБА_4, дов. № 02-123/147 від 26.01.2018 р.;

ОСОБА_5, дов. № 02-123/61 від 26.01.2018 р.;

третьої особи: ОСОБА_6., дов. № 121-дов від 15.02.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

19.12.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Більмацької селищної ради Більмацького району Запорізької області до Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт» про визнання незаконним та скасування рішення 4 сесії 23 скликання Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області від 30.12.1998 р. № 9 «Про надання земельної ділянки у постійне користування Куйбишевській нафтобазі ВАТ «Запоріжнафтопродукт» та про визнання недійсним договір оренди землі від 01.09.2009 р., укладений між Комиш-Зорянською селищною радою Куйбишевського району Запорізької області та ТОВ «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт» .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2017 р., справу № 908/2589/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 21.12.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2589/17, присвоєно справі номер провадження 27/162/17, підготовче судове засідання призначено на 29.01.2018 р.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

23.01.2018 р. на електронну адресу господарського суду Запорізької області від Більмацької селищної ради Більмацького району Запорізької області надійшло клопотання про проведення судового засідання 29.01.2018 р. в режимі відеоконференції з Куйбишевським районним судом Запорізької області.

Ухвалою суду від 25.01.2018 р. судом задоволено клопотання Більмацької селищної ради Більмацького району Запорізької області про проведення судового засідання у режимі відео конференції. Забезпечити проведення відеоконференції 29.01.2018. об 11-30 год. Доручено Куйбишевському районному суду Запорізької області у приміщенні Куйбишевського районного суду Запорізької області.

29.01.2018 р. судом проведено підготовче засідання у справі № 908/2589/17 у режимі відеоконференції за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, відповідно до приписів п. 9 ч. 1 розділу ХІ «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017),

Ухвалою суду від 29.01.2018 р. підготовче засідання було відкладено, відповідно до ст. 183 ГПК України та призначено на 15.02.2018 р., у зв'язку з необхідністю суду здійснити всі дії необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті .

15.02.2018 р. у підготовчому засіданні представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 02-0193/0229 від 13.02.2018 р.), надіслану на електрону адресу господарського суду 13.02.2018 р. (вх. 08-08/3052/18 від 13.02.2018 р.), просить суд

- визнати незаконним та скасувати рішення 4 сесії 23 скликання Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області від 30.12.1996 р. № 9 «Про надання земельної ділянки у постійне користування Куйбишевській нафтобазі ВАТ «Запоріжнафтопродукт» ;

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності (номер запису про право власності: 8546551 від 29.01.2015), об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 2322755400:01:003:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561619223227, форми власності: комунальна, власник: територіальна громада в особі Камиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області, код ЄДРПОУ: 25223155;

- визнати незаконним та скасувати рішення 23 сесії 5 скликання Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області від 12 червня 2009 року № 6 «Про передачу земельної ділянки в оренду по вул. Вокзальна, 2б» ;

- визнати недійсним договір оренди землі від 01.09.2009 р., укладений між Комиш-Зорянською селищною радою Куйбишевського району Запорізької області та ТОВ «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт» .

15.02.2018 р. представник відповідача заперечив проти збільшення розміру позовних вимог, вважає, що позивачем надано не заяву про збільшення розміру позовних вимог, а новий позов. Оскільки позивачем не збільшено вимоги майнового характеру, а додано дві нові вимоги немайнового характеру, заява про таке збільшення не може розглядатися в порядку ст. 46 ГПК України. Такі вимоги можуть бути розглянуто лише в іншому позовному порядку. Просить відмовити позивачу у задоволені заяви з формулюванням «про збільшення розміру позовних вимог»

Розглянувши заяву про збільшення розміру позовних вимог, заслухавши думку учасників процесу суд відмовляє позивачу у її задоволенні, як процесуально необґрунтовану.

Ухвалою суду від 15.02.2018 р., відповідно до ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовження на тридцять днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено та призначено на 15.03.2018 р.

У підготовчому засіданні 15.03.2018 р. сторони звернулись до суду з письмовою заявою в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Заяву сторін в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято.

У судовому засіданні 15.03.2018 р. оголошувалася перерва до 11.04.2018 р.

У судовому засіданні 15.03.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві.

Крім того, 15.03.2018 р. представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою про уточнення позовних вимог. Просить суд, у зв'язку з допущенною технічною помилкою при складанні позовної заяви, вважати рік прийняття рішення Комиш-Зорянської селищної ради - 1998 р., замість 1996 р. як зазначено у позові.

Заява позивача прийнята судом.

Крім того, позивач звернувся до суду з письмовою заявою, про повернення судового збору, сплаченого платіжним доручення № 2 від 12.02.2018 р. та платіжним дорученням № 3 від 12.02.2018 р. за збільшення розміру позовних вимог.

Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним: 30.12.1998 р. Комиш-Зорянська селищна рада Куйбишевського району Запорізької області винесла рішення № 9, яким надала Куйбишевській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт (нині ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт ) у постійне користування земельну ділянку пасовищ із земель населеного пункту розміром 0,14 га для будівництва автозаправочної станції. Згідно п. 3 вказаного рішення Куйбишевська АЗС може приступати до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі та одержання державного акту на земельну ділянку. Позивач вважає, що рішення Комиш-Зорянської селищної ради прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель Куйбишевської (нині Більмацької) селищної ради, що підтверджується інформацією управління Держгеокадастру у Куйбишевському районі Запорізької області від 21.01.2016 р. Правовими підставами для визнання незаконним та скасування рішення Комиш-Зорянської селищної ради від 30 грудня 1998 року № 9 на думку позивача є те , що вказаний орган місцевого самоврядування (відповідач), не будучи власником земельної ділянки, не мав жодних підстав, передбачених законом приймати рішення про надання в оренду Куйбишевській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт земельної ділянки розміром 0,14 га та дозволу на встановлення її меж в натурі і одержання державного акту на земельну ділянку. Позивач вважає, що відповідач розпорядився не належною йому земельною ділянкою, передавши її в користування на правах оренди третій особі, а тому договір оренди підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч. 1, 2 ст.203, ст. 215 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, на підставах викладених у письмову відзиві (міститься в матеріалах справи), наполягає на застосуванні позовної давності та просить суд її застосувати, що є однією з підстав відмови в позові. 15.03.2018 р. представник відповідача надав суду письмові пояснення стосовно форми правочинну - договору оренди землі від 01.09.2009 р., клопотання про приєднання до матеріалів справи документальних доказів, а також звернувся до суду з заявою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Представник третьої особи в засіданні суду підтримав свої доводи стосовно заявленого позивачем позову, викладені у письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи. Заявлені позивачем вимоги вважає такими що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 11.04.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Господарським судом встановлено: розпорядженням Куйбишевської районної державної адміністрації від 25.09.1997 р. № 418 затверджено ОСОБА_6 вибору та обстеження земельної ділянки під будівництво АЗС Куйбишевській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт при в'їзді в смт. Комиш-Зоря на автодорозі Куйбишеве-Осипенко на 4 км, площа земельної ділянки 0,1417 га. Акт вибору та обстеження земельної ділянки, встановлено розташування земельної ділянки - селище Комиш-Зоря , акт підписано Куйбишевською районною державною адміністрацією.

30.12.1998 р. Комиш-Зорянською селищною радою Куйбишевського району Запорізької області прийнято рішення № 9, відповідно до якого надано Куйбишевській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт (на теперішній час ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт ) у постійне користування земельну ділянку пасовищ із земель населеного пункту розміром 0,14 га для будівництва автозаправочної станції.

Згідно п. 2 рішення Куйбишевська АЗС може приступати до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі та одержання державного акту на земельну ділянку.

Відповідно до висновку начальника Куйбишевського районного відділу земельних ресурсів Куйбишевського районного відділу земельних ресурсів Запорізького обласного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 29.01.1999 р. зазначено про погодження з відведенням земельної ділянки в постійне користування ВАТ Запоріжнафтопродукт , Куйбишевській нафтобазі для будівництва автозаправної станції та пункту торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами. Земельна ділянка розташована в північно-східній частині населеного пункту Комиш-Зоря біля автодороги Куйбишеве-Осипенко і представляє угіддя - пасовище .

16.04.1999 р. Запорізьким обласним управлінням земельних ресурсів затверджено висновок державної землевпорядної експертизи № 81, згідно з яким проект відведення земельної ділянки виконаний у відповідності з чинним земельним законодавством і нормативно-методичною базою.

17.05.1999 р. Куйбишевській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт видано Державний акт на право постійного користування землею розміром 0,14 га для будівництва автозаправочної станції.

В 1999 році Госпрозрахунковим виробничим бюро ГЕО на замовлення ВАТ Запоріжнафтопродукт виготовлено проект відведення земельної ділянки та оформлення права користування земельною ділянкою ВАТ Запоріжнафтопродукт Куйбишевській нафтобазі для будівництва автозаправної станції по вул. Вокзальній смт. Комиш-Зоря Куйбишевського району Запорізької області.

Відповідно до висновку Куйбишевського районного відділу земельних ресурсів від 29 січня 1999 року (є складовою частиною проекту), було погоджено відведення земельної ділянки. Зазначено наступне: Земельна ділянка розташована в північно-східній частині населеного пункту Комиш-Зоря біля автодороги Куйбишеве-Осипенко і представляє угіддя - пасовище .

01.02.1999 р. було складено і підписано акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що відводиться у постійне користування із землеволодіння Комиш-Зорянської селищної ради народних депутатів Бердянського району Запорізької області (акт є складовою частиною проекту). Акт підписали інженер-землевпорядник, землевпорядник селищної ради, землекористувач, представники суміжних землекористувачів (землевласників).

16.04.1999 р. Запорізьким обласним управлінням земельних ресурсів було затверджено висновок державної землевпорядної експертизи № 81 (висновок є складовою частиною проекту) документації (проекту відведення земельної ділянки за адресою: смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна).

Відповідно до висновку, проект відведення земельної ділянки виконаний у відповідності із чинним земельним законодавством і нормативно-методичною базою.

Отже, за змістом Генерального плану смт. Комиш-Зоря Запорізької області, розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації від 25.09.1997 р. № 418, акту вибору та обстеження земельної ділянки, висновку Куйбишевського районного відділу земельних ресурсів від 29.01.1999 р., акту встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.02.1999 р., висновку державної землевпорядної експертизи № 81 від 16.04.1999 р. (які позивачем не оскаржені), земельна ділянка площею 0,14 гектарів, надана в постійне користування ВАТ Запоріжнафтопродукт для будівництва автозаправочної станції, розташована саме на території смт. Комиш-Зоря, а не на території смт. Більмак (Куйбишеве).

Таким чином, відповідач мав і має всі передбачені законом підстави здійснювати права власника земельної ділянки, в тому числі надавати її у постійне користування та в оренду.

Отже, рішення від 30.12.1998 р. Про надання земельної ділянки у постійне користування Куйбишевській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт було прийнято у відповідності до ст.ст. 4, 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., а так само законною є і видача 17.05.1999 р. державного акта на право постійного користування землею на підставі зазначеного вище рішення.

План землекористування (додаток до Державного акта на право постійного користування землею І-ЗП № 004012) було підписано та скріплено печаткою Куйбишевського районного відділу земельних ресурсів, який підтвердив, що земельна ділянка перебуває на території Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області.

Крім того, у 1999 році Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук було розроблено технічну документацію з грошової оцінки земель населених пунктів Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області.

Як вбачається зі схеми земельно-оціночної структуризації територій селища Комиш-Зоря Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області, яка є додатком до технічної документації, до неї включена земельна ділянка під нафтобазою.

Відповідно до витягу з документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток до договору оренди землі від 01.09.2009 р.), місцезнаходження земельної ділянки - смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 26.

Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації від 16.11.1999 р. № 394 було затверджено результати грошової оцінки земель населених пунктів району (в тому числі й селища Комиш-Зоря). Вказане розпорядження є чинним.

13.11.2008 р. Комиш-Зорянською селищною радою Куйбишевського району Запорізької області прийнято рішення № 117, відповідно до якого видано ТОВ Торгова фірма Запоріжнафотопродукт свідоцтво про право приватно власності на цілісний майновий комплекс автозаправочної станції (АЗС № 2), який розташований в с. Комиш-Зоря по вул. Вокзальній, 2 Б та цілісний майновий комплекс Куйбишевської нафтобази, який розташований в с. Комиш-Зоря по вул. Новоселівка, 1.

Пунктом 2 рішення № 117 від 13.11.2008 р. вирішено, що КП Куйбишевське бюро технічної інвентаризації : оформити свідоцтво про право приватної власності на об'єкти нерухомого майна, вказані в п. 1 цього рішення; провести реєстрацію правових документів, підтверджуючих право власності ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт на об'єкти нерухомого майна.

12.12.2008 р. Комиш-Зорянською селищною радою прийнято рішення № 18, яким надано дозвіл ТОВ Торгова Фірма Запоріжнафтопродукт на проведення робіт з інвентаризації земельної ділянки площею 0,14 га по вул. Вокзальній, 2 б для складання договору оренди.

Пунктом 2 рішення зобов'язано ТОВ Торгова Фірма Запоріжнафтопродукт в тримісячний термін надати технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки по вул. Вокзальній, 2 б до Комиш-Зорянської селищної ради на затвердження сесії селищної ради.

Пунктом 3 рішення № 18 від 12.12.2008 р. відмінено рішення № 8 від 11.07.2008 р. Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель , зв'язку із набуттям права власності на об'єкти нерухомості по вул. Вокзальній, 2 б ТОВ Торгова Фірма Запоріжнафтопродукт .

Відповідно до довідки Відділу Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області від 19 січня 2009 року № 46, станом на день видачі довідки в постійному користуванні ВАТ Запоріжнафтопродукт на території Комиш-Зорянської селищної ради знаходяться земельні ділянки загальною площею 3,0231 га, з яких: для виробничих потреб - 2,8814 га; для обслуговування автозаправочної станції - 0.1417 га.

У зв'язку зі зміною власника Куйбишевської нафтобази з ВАТ Запоріжнафтопродукт на ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт 12.06.2009 р. Комиш-Зорянською селищною радою прийнято рішення № 6, відповідно до якого затверджено технічну документацію з проведення інвентаризації земельної ділянки ТОВ Торгова Фірма Запоріжнафтопродукт для іншої комерційної діяльності (для розміщення автозаправочної станції), розташованої в смт. Комиш-Зоря по вул. Вокзальній, 2 б Куйбишевського району, площею - 0,1417га.

Передано в оренду ТОВ Торгова Фірма Запоріжнафтопродукт земельну ділянку площею 0,1417га, для іншої комерційної діяльності (розміщення автозаправочної станції), розташовану в смт. Комиш-Зоря по вул. Вокзальній, 2 б Куйбишевського району терміном на 49 років.

Доручено селищному голові протягом одного місяця укласти договір оренди з ТОВ Торгова Фірма Запоріжнафтопродукт .

Встановлено, що за користування земельною ділянкою ТОВ Торгова Фірма Запоріжнафтопродукт сплачує орендну плату в розмірі 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4419,2грн. на рік.

01.01.2009 р. між Комиш-Зорянською селищною радою (орендодавець) та ТОВ Торгова Фірма Запоріжнафтопродукт (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішення двадцять третьої сесії Комиш-Зорянської селищної ради п'ятого скликання від 12 червня 2009 року № 6 надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку із земель іншої комерційної діяльності, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2 б.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1417га, кадастровий номер 2322755400:01:003:0014.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено строком на 49 років.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцієюі законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

При цьому за змістом частини 5 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 53 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів складаються на основі затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів населених пунктів або можуть розроблятись окремою їх частиною.

Згідно з п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Отже, підставою для розробки проекту землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів є генеральний план населеного пункту, затверджений відповідною місцевою радою.

Генеральний план смт. Комиш-Зоря Запорізької області було розроблено у 1973 році Науково-дослідним проектним інститутом містобудування Київндіпмістобудування , та як основний відправний документ розташування земельної ділянки, було розроблено в період дії Земельного кодексу УРСР 1970 року.

Зазначене підтверджується листом Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 12.05.2016 р. № 067/01-11/01.

Відповідно до ст. 101 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, усі землі в межах селища перебувають у віданні селищних Рад народних депутатів. Положення статті 84, частини першої і частини третьої статті 85, статей 86, 87, 89-98 цього Кодексу поширюються на землі населених пунктів, віднесених у відповідності з законодавством Української РСР до категорії селищ міського типу.

Згідно до ч. 1 ст. 85 Земельного кодексу Української РСР 1970 року (яка застосовується до визначення меж селищ міського типу відповідно до ст. 101 цього ж кодексу), межа міста - зовнішня межа земель міста, яка відмежовує їх від інших земель єдиного державного земельного фонду і визначається на основі генерального плану або техніко-економічних основ розвитку міста.

Генеральний план смт. Комиш-Зоря було розроблено у 1973 року, в період дії Земельного кодексу Української РСР 1970 року, і станом як на 1998, так і на 2009 роки, зміни до Генерального плану смт. Комиш-Зоря не вносилися. Згідно з цим генеральним планом, спірна земельна ділянка перебуває на території Комиш-Зорянської селищної ради.

Оскільки генеральний план було розроблено у 1973 році, це означає, що у відповідності до ст.ст. 85, 101 чинного на той час Земельного кодексу Української РСР 1970 року, межа селища міського типу Комиш-Зоря була утворена саме генеральним планом 1973 року.

На сьогодні цей генеральний план є чинним.

А оскільки межа селища вже була утворена в 1973 році, то для розробки через 20 років Проекту утворення території і встановлення меж сільських та селищних рад і населених пунктів Куйбишевського району Запорізької області не було підстав і потреби, але більше того, такий проект мав відповідати Генеральному плану та фактичному розташуванню об'єктів смт. Комиш-Зоря.

З викопіювання з генерального плану смт. Комиш-Зоря Запорізької області вбачається, що земельна ділянка, на якій розташована автозаправна станція, перебуває в межах території населеного пункту - селища міського типу Комиш-Зоря.

Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації від 25 вересня 1997 року № 418 затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки під будівництво АЗС Куйбишевській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт при в'їзді в смт. Комиш-Зоря на автодорозі Куйбишеве-Осипенко на 4 км, площа земельної ділянки 0,1417 га.

Відповідно до затвердженого розпорядженням від 25 вересня 1997 року № 418 акту вибору та обстеження земельної ділянки, складеного за участю, зокрема, представників Куйбишевської районної державної адміністрації та землевпорядного управління, встановлено розташування земельної ділянки - селище Комиш-Зоря .

Відповідно до п. 9 Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12.03.1981 № 1654-Х, віднесення населених пунктів до категорії селищ міського типу, встановлення і зміна їх меж, а також зміна їх підпорядкованості проводяться виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів за поданням виконавчих комітетів відповідних районних, міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів.

Виконавчий комітет Запорізької обласної ради народних депутатів не приймав рішень про зміну меж селища міського типу Комиш-Зоря; подібне рішення в матеріалах справи відсутнє.

Частиною ч. 3 ст. 64 Земельного кодексу України 1990 року було передбачено, що межі селищ міського типу встановлюються і змінюються обласною Радою народних депутатів або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

Згідно з ч. 4 ст. 52 Закону України 1990 року Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , обласна Рада розглядає і вирішує питання адміністративно-територіального поділу: зокрема, зміна меж селищ міського типу.

Запорізька обласна рада народних депутатів не приймала рішення про зміну меж селища міського типу Комиш-Зоря, а також не надавала таких доручень Куйбишевській районній раді народних депутатів. Куйбишевська районна рада народних депутатів також не приймала рішення про зміну меж селища міського типу Комиш-Зоря; подібні рішення та доручення в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, межа смт. Комиш-Зоря була утворена у 1973 році Генеральним планом, і станом на 1998 рік жоден уповноважений орган не прийняв рішення про зміну меж смт. Комиш-Зоря. Із чого випливає, що станом на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення від 30.12.1998 р. земельна ділянка перебувала в межах смт. Комиш-Зоря, і відповідач мав необхідні повноваження з розпорядження нею.

Посилання позивача на лист Куйбишевської районної державної адміністрації від 12.05.2016 р. № 067/01-11-01 є безпідставним, оскільки в листі йдеться лише про те, що керуватися генеральним планом на сьогодні не доцільно .

Закон не передбачає доцільності чи недоцільності використання генерального плану, адже він є чинним, і до нього лише можна вносити зміни.

Листом від 12.05.2016 р. відповідач не міг керуватися, приймаючи рішення від 30.12.1998 р. та укладаючи договір оренди від 01.09.2009 р.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на сьогодні користувачем земельної ділянки є ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт , а не ВАТ Запоріжнафтопродукт , на праві оренди, а не постійного користування, вимоги позивача про скасування рішення від 30.12.1998 р. № 9 Про надання земельної ділянки у постійне користування Куйбишевській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт не підлягають задоволенню, оскільки вищевказане рішення вичерпало свою дію у 2009 році зі зміною користувача, а також форми користування з постійного користування на оренду землі.

Як вбачається з додатків до договору оренди від 01.09.2009 р., а саме схеми розташування земельної ділянки, підписаної начальником відділу Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області, та кадастрового плану, на схемі й плані літерами позначено лише одну поворотну точку А , а опис меж має такий вигляд: від А до А землі Комиш-Зорянської селищної ради . Це означає, що земельна ділянка в повному обсязі перебуває на землях Комиш-Зорянської селищної ради. Зазначені документи підтверджують, що Комиш-Зорянська селищна рада мала повноваження з розпорядження цією земельною ділянкою, в тому числі й шляхом передачі її в оренду.

12.10.2009 р. Куйбишевським районним відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1417 га, кадастровий номер 2322755400:01:003:0014.

Отже, на момент укладення договору оренди землі від 01.09.2009 р. відповідач керувався:

- Генеральним планом смт. Комиш-Зоря Запорізької області;

- Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації від 25

вересня 1997 року № 418;

- актом вибору та обстеження земельної ділянки, який затверджено вищезазначеним

розпорядженням;

- висновком Куйбишевського районного відділу земельних ресурсів від 29 січня

1999 року;

- актом встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 лютого

1999 року;

- висновком державної землевпорядної експертизи № 81 від 16 квітня 1999 року;

- розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації від

16.11.1999 №394;

- довідкою Відділу Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області від

19 січня 2009 року № 46;

- схемою розташування земельної ділянки, підписаною начальником відділу

Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області;

- кадастровим планом земельної ділянки,

з яких вбачається, що земельна ділянка площею 0,1417 га, кадастровий номер 2322755400:01:003:0014 належить саме територіальній громаді смт. Комиш-Зоря, а, отже, право на передання її в оренду у 2009 році належало Комиш-Зорянській селищній раді Більмацького району Запорізької області на підставі п. в ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України в чинній на той час редакції, а підстави для визнання договору недійсним -відсутні. Твердження позивача, що відповідач розпорядився не належною йому земельною ділянкою , є безпідставними.

Щодо посилань позивача на лист Управління Держгеокадастру у Куйбишевському районі Запорізької області від 15.01.2016 р. № 02-05-50/0023, то цим листом не могла керуватися Комиш-Зорянська селищна рада Більмацького району Запорізької області у 2009 році при укладенні договору, адже Відділом Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області у 2009 році і раніше повідомлялася та підтверджувалася інша інформація (перелік доказів наведено вище), а саме - що земельна ділянка перебуває на території смт. Комиш-Зоря. Тому посилання в листі від 15.01.2016 р. № 02-05-50/0023 на те, що вказана територія нібито належить до смт. Більмак з 1992 року, є помилковим.

Крім того, наданий позивачем лист посилається на Проект утворення території і встановлення меж сільських та селищних рад і населених пунктів Куйбишевського району Запорізької області і Проект роздержавлення і приватизації земель КСП Таврія Куйбишевського району Запорізької області (які до позовної заяви не додані), проте за змістом ст. 53 Закону України Про землеустрій проекти впорядкування територій виконуються на підставі генеральних планів населених пунктів, а не навпаки.

У подальшому, 29.01.2015 р. на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності державним реєстратором Куйбишевського районного управління юстиції ОСОБА_7 було прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади в особі Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області (це рішення також ніким не оскаржене та не скасоване). На його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності за № 8546551.

Зазначені обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Рішення від 29.01.2015 р. про державну реєстрацію права власності не скасоване, тому відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є достовірними.

Земельна ділянка належить до території смт. Комиш-Зоря, тому рішенням 4 сесії 23 скликання від 30.12.1998 р. № 9 та договором оренди землі від 01.09.2009 р. не порушено жодних прав та інтересів територіальної громади смт. Більмак, яку представляє позивач.

Крім того, технічна документація з проведення інвентаризації земельної ділянки №2322755400:01:003:0014 спростовує позовні вимоги, оскільки підтверджує, що спірна земельна ділянка перебуває саме на території селища міського типу Комиш-Зоря.

Зокрема, в матеріалах технічної інвентаризації міститься довідка від 19 лютого 2009 року № 232 про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, видана начальником Куйбишевського районного відділу Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах . Відповідно до довідки, земельна ділянка площею 0,1417 га з кадастровим номером 2322755400:01:003:0014 належить Комиш-Зорянській селищній раді.

Крім того, матеріали технічної інвентаризації включають схему місця розташування земельної ділянки, підписану начальником відділу Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області.

Відповідно до схеми, в ній міститься опис меж: від А до А землі Комиш - Зорянської селищної ради , з чого висновок, що земельна ділянка розташована на території смт. Комиш-Зоря.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 Цивільного кодексу України тощо.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 ЗК України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та інше.

Положеннями частин 1,7 статті 93 Земельного кодексу визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у даному випадку, Комиш-Зорянська селищна рада Більмацького району Запорізької області не вийшла за межі наданих їй повноважень, не порушила вимоги ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи місцевої влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, відповідач має всі передбачені законом повноваження та підстави здійснювати права власника, в тому числі надавати її в оренду та у постійне користування; земельна ділянка загальною площею 0,1417га, кадастровий номер 2322755400:01:003:0014, яка розташована саме на території яка знаходиться за адресою: Запорізької області, Куйбишевського району, смт. Комиш-Зоря, а не на території смт. Більмак (Куйбишеве).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення від 30.12.1998 р. Про надання земельної ділянки у постійне користування Куйбишевській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт було прийнято у відповідності до ст.ст. 4, 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., а так само законною є і видача 17.05.1999 р. державного акта на право постійного користування землею на підставі зазначеного вище рішення, а отже і підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 01.09.2009 р., укладеного між Комиш-Зорянською селищною радою Куйбишевського району Запорізької області та ТОВ «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт» відсутні.

Разом з тим суд враховує заяву відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

За приписами ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

До спірних правовідносин про визнання незаконним та скасування рішення 4 сесії 23 скликання Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області від 30.12.1998 р. № 9 «Про надання земельної ділянки у постійне користування Куйбишевській нафтобазі ВАТ «Запоріжнафтопродукт» застосовується загальний строк позовної давності три роки.

Оспорюване позивачем рішення датоване 30.12.1998 р., позовна заява подана до суду 19.12.2017 р, договір оренди землі укладено 01.09.2009 р., тобто зі значним пропуском позовної давності.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у господарських відносинах, а також стимулює суд і учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У зв'язку з тим, що позивач посилається на Проект утворення території і

встановлення меж сільських та селищних рад і населених пунктів Куйбишевського району

Запорізької області , розроблений у 1993 році, як на підставу своїх вимог, і вважає його

відправним документом у визначенні меж Більмацької (Куйбишевської) селищної ради , то з цього слід зробити висновок, що він мав можливість подати позов, спираючись на цей документ, починаючи з 1998 року (в частині рішення від 30.12.1998 р. № 9) та 2009 року (в частині договору оренди від 01.09.2009 р.);

Позивач стверджує, що така потреба (тобто переглянути містобудівну

документацію) виникла у зв'язку з набуттям чинності статті 24 Закону України Про

регулювання містобудівної діяльності , однак ця стаття набрала чинності 01 січня 2013

року, а позов подано 19 грудня 2017 року.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі

№ 6-152цс14, норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію

обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з

якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача;

тому посилання позивача на те, що інші органи і служби повинні були впевнитися у

належності земельної ділянки саме до земель населеного пункту Комиш-Зоря, не звільняє

самого позивача від необхідності доводити власну об'єктивну нездатність дізнатися про

обставини, що є підставою позову, у 1998 та 2009 роках відповідно.

Позивач зазначає, що ним було встановлено належність земельної ділянки нібито

до земель Більмацької селищної ради в ході вивчення картографічного матеріалу, а саме

плану утворення території Більмацької (Куйбишевської) селищної ради Більмацького

(Куйбишевського району Запорізької області , однак не надав жодних доказів об'єктивної

неможливості вивчення цього картографічного матеріалу раніше, а саме у 1998 році, тому

причини пропуску строку позовної давності є неповажними.

Факт отримання позивачем інформаційної довідки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.01.2016 не звільняє його від доказування тієї обставини, що відповідну інформацію він, на його думку, не міг отримати раніше з поважних причин;

позивачем не надано доказів звернення до відповідача з питання надання копій

правовстановлюючих документів (рішення від 30.12.1998 р. № 9, договору оренди землі від

01.09.2009 р.).

Виходячи із положень законодавства, позивач не був позбавлений права звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки, матеріалами справи, наданими доказами та поясненнями представника позивача, не доведено суду, що оспорюване рішення та договір оренди землі не відповідають вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, уклав договір та, як наслідок, порушує права та охоронювані інтереси позивача.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3 200 грн. 00 коп. покладається на позивача.

Розглянувши письмову заяву позивача про повернення судового збору, сплаченого платіжним доручення № 2 від 12.02.2018 р. та платіжним дорученням № 3 від 12.02.2018 р. (за збільшення розміру позовних вимог) та враховуючи ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (збільшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом), повертається ухвалою суду.

Щодо заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп., суд роз'яснює, що відповідач має право звернутися з відповідною заявою протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Крім того, відповідачем не надано оригіналу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане адвокатам ОСОБА_8, ОСОБА_9, про що було зазначено судом під технічну фіксацію судового процесу.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 195, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Більмацької селищної ради Більмацького району Запорізької області смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область до Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області, смт. Комиш-Зоря, Більмацький район, Запорізька область відмовити.

Повернути Більмацькій селищній раді Більмацького району Запорізької області (71001 Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак, вул. Центральна, б. 56, код ЄДРПОУ 25216735) із Державного бюджету України сплачену згідно з платіжним дорученням № 2 від 12.02.2018 р. та платіжним дорученням № 3 від 12.02.2018 р. суму судового збору в розмірі 3 524 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення оформлено та підписано 20.04.2018 р.

Суддя С.С. Дроздова