Рішення

від 11.04.2018 по справі 910/976/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2018Справа № 910/976/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Лиськов М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН"

до Філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця

та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ"

про визнання рішення недійсним, визнання незаконними дії та визнання договору нікчемним

Представники учасників справи:

від позивача: Муха Д.О.

від відповідача-1: Пегза К.К.

від відповідача-2: Саюк Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

30.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН" (далі - позивач) подала до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ" (далі - відповідач) про визнання рішення недійсним, визнання незаконними дії та визнання договору нікчемним.

Ухвалою суду від 31.01.2018 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, але не пізніше 15.02.2018.

14.02.2018 від Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН" надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 31.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 порушено провадження у справі № 910/976/18 та призначено розгляд справи на 14.03.2018 року.

У судове засідання 14.03.2018 з'явились представники сторін.

В судовому засіданні 14.03.2018 було оголошено перерву до 28.03.2018.

В судове засідання 28.03.2018 з'явились представники сторін.

Представники сторін зазначили суду, про те, що заяв і клопотань не мають і те, що ними вчинені всі необхідні дії, вчинення яких передбачене Господарським процесуальним кодексом України у підготовчому провадженні, в зв'язку з чим не заперечували проти переходу розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/976/18 до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11.04.18.

В судовому засіданні 11.04.2018 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-2 проти позовних вимого заперечували в повному обсязі, вказували на їх безпідставність та необґрунтованість, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представників відповідача-1 та відповідача-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Філією Центр забезпечення виробництва публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - Замовник, філія ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця ) проводилася процедура закупівлі: Комплекти постільної білизни з бязі згідно з оголошенням № UA-2017-09-29-001335-b. розміщеним в електронній системі публічних закупівель ProZorro на офіційному сайті: prozorro.gov.ua.

Згідно з інформацією, розміщеною на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель prozorro.gov.ua свої пропозиції для участі у Процедурі закупівлі подали: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН" (код ЄДРПОУ: 40245187) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ" (код ЄДРПОУ: 32171289).

Розкриття тендерних пропозицій відбулося 14.11.2017.

Згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій № 1221/690/-17-Т від 21.11.2017 Замовника (копія додається) у процедурі закупівлі взяли участь: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН" (код ЄДРПОУ: 40245187) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ" (код ЄДРПОУ: 32171289).

Згідно з інформацією, яка розміщена на веб-порталі Уповноваженого органу, Замовник відхилив пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН" та визнав переможцем Процедури закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ".

Замовником вирішено визнати переможцем процедури закупівлі № UA-2017-09-29- 001335-b Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ" (ЄДРПОУ: 32171289) та оприлюднено на сайті Уповноваженого органу повідомлення № 1221/538-17Т від 21.11.2017 року про намір укласти договір.

На підставі вищевикладеного, між філією ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця та ТОВ ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ було укладено договір № ЦЗВ-02-09117-01 від 28.12.2017 року на загальну суму: 3 212 100 грн. 00 коп.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН" не погодилося із прийнятим рішенням Замовника про визнання переможцем Процедури закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ" та відхиленням його тендерної пропозиції, у зв'язку із чим і звернулося до суду із вказаним позовом про визнання рішення недійсним, визнання незаконними дій та визнання договору нікчемним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За твердженням позивача, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Текстиль- Рівне" та досьє з ЄДР, яке міститься на сайті Уповноваженого органу з питань закупівель ...у ТОВ "Текстиль-Рівне'' відсутня інформація про його кінцевого бенефціара власника (контролера). У зв'язку із вищезазначеним, як стверджує позивач, Замовник - філія "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" зобов'язана була відхилити пропозицію ТОВ "Текстиль-Рівне" на підставі п.9 ч.1 ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі" та п.5.3 Розділу 5 "Оцінка тендерної пропозиції" тендерної документації Замовника, проте цього не зробила, чим порушила Закон України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визначення недійсним рішення, оформленого протоколом №1221/690/-17-Т від 21.11.2017 а, відповідно, визнання дій щодо оприлюднення повідомлення №1222/538-17Т від 21.11.2017 року про намір укласти договір та визнання нікчемним самого договору №ЦЗВ-02-09117-01.

В обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на наступні норми законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про публічні закупівлі : Замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб- порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію - не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж... .

Відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 10 Закону України Про публічні закупівлі : тендерна документація - документація щодо умов проведення публічних закупівель,, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках. Тендерна юкументація не є об'єктом авторського права та/або суміжних прав .

Відповідно до п.5.3. Розділу 5 Оцінка тендерної пропозиції Тендерної документації Замовника: Тендерна пропозиція відхиляється замовником у разі якщо: учасник: ... наявні підстави, зазначені у статті 17 і частині сьомій статті 28 Закону .

Також, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 17 Закону України Про публічні закупівлі : Замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: ... 9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань : В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: ...9) інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім громадських формувань, адвокатських об'єднань, торгово-промислових палат, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дата народження, а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіцісірним власником (контролером). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про причину його відсутності... .

Однак, суд не погоджується із вказаним твердженням позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму зброї масового знищення кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, на утримання або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюються, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною частиною, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі; вигодоодержувач - особа, на користь або в інтересах якої проводиться фінансова операція.

Згідно з абз.2 п.9 ч.2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі якщо засновниками юридичної особи є виключно фізичні особи, які є бенефіціарними власниками особи, інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи не подається.

Проте, як вбачається із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка містіться у вільному доступі на веб-порталі Міністерства юстиції України, незаперечно вбачається із розділу Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа: засновниками ТОВ "Текстиль- Рівне" є виключно фізичні особи: ОСОБА_5, індекс 33023, АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 55000.00 грн.; ОСОБА_6, індекс 33023, АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 55000.00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження Позивача про обов'язок Замовника відхилити тендерну пропозицію ТОВ Текстиль-Рівне на підставі п.9 ч. 1 ст. 17 Закону України Про публічні закупівлі та п.5.3. Розділу 5 Оцінка тендерної пропозиції Тендерної документації Замовника є юридично неспроможним та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи відтак, рішення Замовника, оформлені протоколом № 121/690/-17-Т від 21.11.2017, №1221/538-17Т від 21.11.2017 та, відповідно, намір укласти договір та укладений договір з ТОВ Текстиль-Рівне № ЦЗВ-02-0917-01 здійсненні із дотриманням норм Закону України Про публічні закупівлі .

Окрім того, як на підставу свої вимог про визнання договору № ЦЗВ-02-09117-01 від 28.12.2017 року нікчемним та недійсним, позивач посилається на ту обставину, що за Замовником - філією ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця та ТОВ ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ , в порушення вимог ст. 32 Закону України Про публічні закупівлі оспорюваний договір про закупівлю № ЦЗВ-02-09117-01 від 28.12.2017 року було укладено на 21 день всупереч вимог чинного законодавства.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України Про публічні закупівлі : Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю .

Відповідно до абз. 1, 2, 4 ч. 7 ст. 18 Закону України Про публічні закупівлі : У разі прийняття скарги до розгляду електронна система закупівель автоматично призупиняє початок електронного аукціону та не оприлюднює договір про закупівлю і звіт про результати проведення процедури закупівлі.

Замовнику забороняється вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо закупівлі, у тому числі укладення договору про закупівлю, крім, дій, спрямованих на усунення порушень, зазначених у скарзі.

У будь-якому разі укладення договору про закупівлю під час оскарження забороняється .

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 8 ст. 18 Закону України Про публічні закупівлі : Розгляд скарги зупиняє перебіг строків, установлених частиною другою статті 32, абзацом, восьмим частини третьої статті 35 цього Закону.

Перебіг цих строків продовжується з дня, наступного за днем прийняття рішення органом оскарження за результатами розгляду скарги, рішення про припинення розгляду скарги або рішення про залишення скарги без розгляду .

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі : 14) орган оскарження - Антимонопольний комітет України .

Відповідно до п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року №11-рп/98 ...Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні... .

Відповідно до ст. 253 ЦК України: Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок .

21.11.2017 року Замовником на веб-порталі Уповноваженого органу було оприлюднено намір про укладення договору про закупівлю. Суд погоджується із твердженням позивача, що відповідно з 22.11.2017 року відкрився 20-денний строк на укладення договору про закупівлю (ст. 32 Закону України Про публічні закупівлі ),

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2017 року Антимонопольний комітет України в особі постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель виніс рішення №8508-р/пк-пз, відповідно до якого скаргу ТОВ ЛОРІГОН було прийнято до розгляду. Відповідно, як вважає позивач, з 05.12.2017 року зупинився перебіг строків передбачених ч. 2 ст. 32 Закону України Про публічні закупівлі - строк, протягом якого має бути укладений договір про закупівлю.

20.12.2017 року Антимонопольний комітет України в особі постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель виніс рішення № 8991-р/пк-пз від 20.12.2017 року про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Лорігон у задоволенні його скарги. Відповідно до зазначеного з 21.12.2017 року відновлено перебіг строку протягом якого має бути укладений договір про закупівлю.

Відповідно до договору № ЦЗВ-02-09117-01 від 28.12.2017 року він був укладений 28.12.2017 року.

Таким чином, за твердженням позивача, Замовником - філією ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця та ТОВ ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ , в порушення вимог ст. 32 Закону України Про публічні закупівлі , уклали договір про закупівлю № ЦЗВ-02-09117-01 від 28.12.2017 року на 21 день.

Проте, під час розгляду справи судом встановлено, що вказане твердження позивача повністю спростоване відповідачем-1 та відповідачем-2 з огляду на наступне.

Як вбачається із позовної заяви, позивач стверджує, що договір №ЦЗВ-02-09117-01 від 28.12.2017 заключений з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а саме ч.2 ст.32 Закону. Проте судом встановлено, що розрахунок поданий позивачем є необґрунтованим та хибним, таким що не підтверджується нормами Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі" рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю. Усім іншим учасникам електронною системою закупівель автоматично надсилається повідомлення із зазначенням найменування та місцезнаходження переможця торгів. Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про публічні закупівлі" скарга до органу оскарження подається суб'єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб'єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб'єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу.

Згідно ч.6 ст.18 Закону України "Про публічні закупівлі" датою початку розгляду скарги є дата оприлюднення реєстраційної картки скарги в електронній системі закупівель.

Згідно ч.8 ст.18 Закону України "Про публічні закупівлі" розгляд скарги зупиняє перебіг строків, установлених частиною другою статті 32, абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону. Перебіг цих строків продовжується з дня, наступного за днем прийняття рішення органом оскарження за результатами розгляду скарги, рішення про припинення розгляду скарги або рішення про залишення скарги без розгляду.

При цьому з інформації, яка знаходиться у відкритому доступі на веб-порталі Уповноваженого огргану чітко вбачається наступне:

21.11.2017 Замовником прийнято рішення оформлене протоколом №1222/683/-17-Т та опубліковано повідомлення №1222/536-17Т про намір укласти договір з ТОВ Текстиль-Рівне

01.12.2017 на веб-порталі Уповноваженого органу зареєстрована скарга ТОВ Лорігон з оприлюдненням реєстраційної картки скарги з унікальноим номером UA- 2017-09-29-001335-Ь.с5., по якій згодом Колегією АМКУ прийнято рішення про прийняття її до розгляду.

Таким чином, судом встановлено що різниця становить 10 днів (з 22.11.2017 (включно) по 01.12.2017 (включно).

20.12.2018 Колегією АМКУ розглянуто скаргу ТОВ Лорігон та прийнято рішення №8991-р/пк-пз від 20.1272017, згідно якого в скарзі ТОВ Лорігон відмовлено повністю.

28.12.2018 на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано договір №ЦЗВ-02-09117-01 від 28.12.2017.

Таким чином, судом встановлено що різниця становить 8 днів (з 21.12.2017 (включно) по 28.12.2017 (включно).

Отже, здійснивши перерахунок, судом встановлено, що договір № ЦЗВ-02-09117-01 від

28.12.2017 було заключено та опубліковано на 18 день з дати оприлюднення повідомлення №1221/538-17Т про намір укласти договір, тобто з абсолютним дотриманням Закону України "Про публічні закупівлі".

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та юридичної неспроможності тверджень позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН" про неправомірне відхилення філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про обов'язок Замовника відхилити тендерну пропозицію ТОВ Текстиль-Рівне на підставі п.9 ч. 1 ст. 17 Закону України Про публічні закупівлі та п.5.3. Розділу 5 Оцінка тендерної пропозиції Тендерної документації та про те, що договір про закупівлю № ЦЗВ-02-09117-01 від 28.12.2017 року було укладено на 21 день всупереч вимог чинного законодавства.

Судом зазначається, що згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Проте, як вказувалось вище, за наслідками проведення процедури закупівлі переможцем відкритих торгів було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Текстиль-Рівне та акцептовано пропозицію вказаного учасника.

28.12.2017р. між філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Текстиль-Рівне (постачальник) було укладено договір поставки №ЦЗВ-02-09117-01, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, викладених у договорі.

Як зазначалось вище, пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю Лорігон було відхилено, а натомість визнано переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю Текстиль-Рівне , водночас укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 правочин став наслідком оцінки тендерних пропозицій та визначення переможця відкритих торгів, як завершального етапу проведення процедури закупівлі. Вказане свідчить про те, що фактично результати процедури закупівлі не впливають на права та інтереси позивача, а визнання їх недійсними у будь-якому випадку не призвело б до відновлення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Лорігон . Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 24.02.2016р. по справі №922/3976/15 та від 19.01.2017р. по справі №910/9483/16.

Посилання заявника на невідповідність тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль-Рівне вимогам тендерної документації є безпідставними, такими що не підтверджені матеріалами справи, спростовані відповідачем-1 та відповідачем-2 та такими, що не спростовують висновків суду щодо необґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Лорігон до філії Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про визнання незаконним рішення про визначення учасником-переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю Текстиль-Рівне оформленого протоколом № 121/690/-17-Т від 21.11.2017 та про визнання незаконними дій філії Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця щодо оприлюднення повідомлення про намір укласти договір оформленого протоколом №1221/538-17Т від 21.11.2017 та опублікованих на веб-порталі Уповноваженого органу.

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині - визнання недійсним договору поставки № ЦЗВ-02-0917-01 від 28.12.2017р., укладеного між філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , та Товариством з обмеженою відповідальністю Текстиль-Рівне . При цьому, суд виходить з наступного.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною 4 ст.656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 26.08.2014р. та від 25.02.2015р. Верховного Суду України по справах №3-36гс14, №4/178//2011/5003.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Аналогічну позицію наведено у п.2.3 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (п.2.10 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Проте, у даному випадку, укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2 договором поставки, права та охоронювані законом інтереси позивача, як учасника процедури закупівлі пропозицію якого було відхилено на стадії розкриття, фактично не порушуються. Належних та допустимих у розумінні ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів зворотного матеріали справи не містять.

Враховуючи висновки суду стосовно того, що фактично рішення про визначення переможця процедури закупівлі не впливають на права та інтереси позивача, а визнання його недійсними у будь-якому випадку не призвело б до відновлення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОРІГОН , з огляду на те, що укладання оспорюваного правочину також не вплинуло на права та законні інтереси заявника, а укладання договору відповідно до встановлених обставин справи відбулося у повній відповідності до вимог Закону України Про публічні закупівлі на 18 день, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поставки №ЦЗВ-02-09117-01 від 28.12.2017 року, укладеного між філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕКСТИЛЬ-РІВНЕ , також підлягають залишенню судом без задоволення.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Окрім того суд також відзначає наступне, що п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" чітко визначено, що органом оскарження щодо процедури закупівлі є Антимонопольний комітет України. Абз.2 ч.12 ст.18 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що рішення органу оскарження може бути оскаржене суб'єктом оскарження або замовником у судовому порядку протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель.

З інформації наявної у відкритому доступі на веб-порталі Уповноваженого органу вбачається що ТОВ "Лорігон" раніше повністю використало своє право на захист щодо законності процедури закупівлі та право на захист власних інтересів саме у відкритих торгах № UA- 2017-09-29-001335-Ь шляхом подачі скарги від 01.12.2017 до Колегії АМКУ та жодним чином не скористалося своїм правом на оскарження рішення Колегії АМКУ по вказаній скарзі до Окружного адміністратівного суду м. Києва.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином відповідачем-1 та відповідачем-2 надано до суду належні та допустимі докази на спростування обставин, заявлених позивачем.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН".

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судовий збір в розмірі 5 286,00 грн., у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОРІГОН" відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.04.2018.

Суддя Лиськов М.О.