Рішення

від 19.04.2018 по справі 910/1774/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2018Справа № 910/1774/18

За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго доТовариства з обмеженою відповідальністю Стєкс простягнення 65178 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Київенерго з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Стєкс про стягнення 65178 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, а саме обставинами прострочення поставки відповідачем товару, замовленого позивачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 63900 грн. 00 коп. та неустойку у розмірі 1278 грн. 00 коп., нараховані за прострочення поставки товару (відповідно до п. 7.2 договору поставки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1774/18; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.

При цьому, судом встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю Стекс ) є: 61023, Харківська обл., м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 90, кв. 44, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.2 Договору поставки № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 місцем поставки є м. Київ, згідно з адресою, вказаною в письмовій заявці покупця.

Відповідно до письмової заявки позивача (копія долучена до позовної заяви) місцем поставки товару є: СВП Автотранспорт ПАТ Київенерго , м. Київ, проспект Московський, буд. 14Б.

Таким чином, місцем виконання Договору поставки № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 є місто Київ, з огляду на що дана справа підсудна Господарському суду міста Києва, враховуючи альтернативну підсудність відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

17.04.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У вказаному відзиві відповідач зазначив, що він не отримував ухвалу Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/1774/18, а про існування справи №910/1774/18 йому було повідомлено позивачем телефоном лише 11.04.2018, після чого відповідач роздрукував копію ухвали суду від 21.02.2018 про відкриття провадження у справі №910/1774/18 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням того, що про наявність даної справи відповідач довідався лише 11.04.2018 та не отримував ухвалу суду про відкриття провадження у справі №910/1774/18, відповідач вважає причину неподання ним відзиву у встановлені законом строки поважними та просить врахувати поданий ним відзив при розгляді справи.

Однак, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається судом за адресою місцезнаходження відповідача, тобто за адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку (адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), якщо відповідач не повідомив суду іншої адреси.

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 про відкриття провадження у справі №910/1774/18 була направлена на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003649187 від 21.02.2018 (іншу адресу відповідач суду не повідомляв), що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення (за закінченням встановленого терміну зберігання) та поштовим конвертом, в якому ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу.

Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою судова повістка .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою повернута відправнику за закінченням терміну зберігання є наслідками вольової поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

Таким чином, вказані обставини фактично свідчать про відмову відповідача в отриманні поштового відправлення із ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав свою адресу: 61023, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 90, кв. 44, тобто ту адресу, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на чку суд направляв ухвалу про відкриття провадження у справі №910/1774/18.

Будь-якої іншої адреси відповідачем не вказано.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим належним чином про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1774/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Стєкс про стягнення 65178 грн. 00 коп., оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість, проявив бездіяльність щодо отримання ухвали суду.

При цьому, суд вважає причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву неповажними (з урахуванням встановлених судом обставин щодо належного повідомлення відповідача про розгляд судом справи №910/1774/18).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, після отримання позивачем поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення на відповідь на відзив (у випадку подання позивачем відповіді на відзив).

Вказані заяви по суті справи подають у строки, встановлені судом, які водночас обмежуються початком розгляду справи по суті (ст.ст. 166, 167 Господарського процесуального кодексу України), а розгляд справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) починається після спливу 30 днів від дати відкриття провадження у справі (ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному , всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки , встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки ; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій , спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Суд зазначає, що подання відповідачем з порушенням встановлених законом строків відзиву на позовну заяву (з урахуванням висновку суду про відсутність поважних причини пропуску строку на подання відзиву) може бути розцінено судом як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, так як призводить до затягування розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що вказані відповідачем у відзиві на позовну заяву причини пропуску ним строку на подання відзиву не визнаються судом поважними.

Та, при цьому, відповідачем не надано заяви про поновлення пропущеного строку, встановленого законом, на подання відзиву на позовну заяву (така заява може бути викладена у прохальній частині відзиву або подана до суду окремим документом).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про залишення без розгляду відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю Стєкс у справі №910/1774/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2017 між Публічним акціонерним товариством Київенерго (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стєкс (постачальник) укладено Договір постачання № 895/ДМТЗ-17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений у Специфікації, а покупець - прийняти та оплатити такий товар (код ДК021:2015 34100 Мототранспортні засоби (автолабораторія), в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно з специфікацією.

У п. 1.1 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сторони виклали Специфікацію до договору, зазначивши, що товаром є пересувна електротехнічна лабораторія на базі автомобіля Пежо, у кількості 1 одиниця, вартістю 1278000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сума цього договору становить 1278000 грн. 00 коп. разом з ПДВ.

Згідно з п. 4.1 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 розрахунки проводяться в національній валюті України шляхом попередньої оплати у розмірі 40% від вартості товару, решта 60% від вартості товару протягом 45 календарних днів після передачі товару, що оформлюється актом приймання-передачі товару.

Згідно з п. 5.4 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних та відповідного акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 10.1 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 товар поставляється протягом 60-ти днів з моменту отримання письмової заявки від покупця та попередньої оплати у розмірі 40% від вартості товару.

Позивач у позовній заяві зазначив, що він надіслав відповідачу заявку на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017, в якій просив відповідача відповідно до умов Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 поставити товар - пересувну електротехнічну лабораторію на базі автомобіля Пежо, місце поставки - СВП Автотранспорт ПАТ Київенерго за адресою: м. Київ, проспект Московський, буд. 14Б.

Копія вказаної заявки на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017 долучена позивачем до позовної заяви.

Позивачем долучено до позовної заяви копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0100151105755, з якого вбачається, що поштова кореспонденція була отримана відповідачем 04.09.2017.

У позовній заяві позивач вказав на те, що 04.09.2017 відповідачем було отримано саме заявку на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять опису вкладення в цінний лист на підтвердження тих обставин, що позивачем 28.08.2017 була надіслана, а 04.09.2017 відповідачем була отримана саме заявка на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017.

Однак, враховуючи наявну в матеріалах справи копію листа відповідача (вих. № 203-вих від 28.08.2017 ), яка є відповіддю на надіслану позивачем заявку на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017, про що зазначено відповідачем у листі вих. № 203-вих від 28.08.2017, суд дійшов висновку, що станом на дату надання відповідачем відповіді (28.08.2017) заявка позивача на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017 відповідачем була отримана.

Крім того, судом встановлено, що 23.08.2017 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 511200 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2116930284 від 22.08.2017, копія якого долучена позивачем до позовної заяви (призначення платежу - передплата за електротехнічну лабораторію ЕТЛ-10 згідно з Договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017).

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, сплативши відповідачу попередню оплату у розмірі 40% від вартості товару та направивши відповідачу заяву на поставку товару за вказаним договором.

Враховуючи, що заявка на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017 за Договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 була отримана відповідачем 04.09.2017, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити відповідачу товар у строк до 03.11.2017 включно.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що відповідач повинен був поставити товар у строк до 24.10.2017 включно, тобто через 60 днів від дня здійснення позивачем попередньої оплати.

Однак, суд вважає такий висновок позивача необгрунтованим, так як умовами п. 5.1 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 передбачено, що відповідач повинен поставити позивачу товар протягом 60 днів, які починають обраховуватися як від дня здійснення позивачем попередньої оплати, так одночасно і від дня отримання відповідачем заявки на поставку товару (товар поставляється протягом 60-ти днів з моменту отримання письмової заявки від покупця та попередньої оплати у розмірі 40% від вартості товару).

З огляду на те, що заявка на поставку товару була надіслана позивачем та отримана відповідачем пізніше, ніж позивачем здійснено попередню оплату за товар, суд дійшов висновку, що 60-ти денний строк на поставку відповідачем товару за Договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 слід обраховувати від дня отримання відповідачем заявки на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017, тобто з 05.09.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. 5.2 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 поставка товару здійснюється на умовах DDP Інкотермс 2000: вантажоодержувач - склади СВП та філіалів ПАТ Київенерго ; місце постачання - м. Київ, згідно з адресою, вказаною у заявці.

Як встановлено судом, 28.08.2017 позивач направив відповідачу заявку на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017, в якій просив відповідача відповідно до умов Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 поставити товар - пересувну електротехнічну лабораторію на базі автомобіля Пежо, місце поставки - СВП Автотранспорт ПАТ Київенерго за адресою: м. Київ, проспект Московський, буд. 14Б.

Судом встановлено, що 29.12.2017 (з простроченням на 55 днів) відповідач поставив позивачу товар за Договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 (пересувну електротехнічну лабораторію на базі автомобіля Пежо), що підтверджується видатковою накладною № с-90 від 29.12.2017 на суму 1278000 грн. 00 коп. та актом №28 приймання-передачі товару від 29.12.2017, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача (копії долучено позивачем до позовної заяви).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 63900 грн. 00 коп. та неустойку у розмірі 1278 грн. 00 коп.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 у разі поставки товару з порушенням строку (нездійснення поставки, недопоставка) або прострочення термінів заміни (укомплектації) поставленого неякісного товару, постачальник несе наступну відповідальність перед покупцем: - у випадку прострочення в межах 10 календарних днів постачальник на письмову вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 5% від суми цього договору; - у випадку прострочення понад 10 календарних днів постачальник, починаючи з 11 календарного дня, сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від суми цього договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що умовами п. 7.2 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, по суті, передбачено стягнення з відповідача штрафу (5% від суми договору та 0,1% від суми договору) так як порядок нарахування неустойки (0,1% від суми договору) свідчить, що вона за своєю правовою природою є штрафом (обчислюється у відсотках від суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання - ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України), тоді як пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто не є фіксованою сумую.

Суд зазначає, що стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від суми договору та 0,1% від суми договору не є подвійною відповідальністю за порушення виконання одного й того самого зобов'язання, так як, по суті, як вбачається з аналізу п. 7.2 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, штраф у розмірі 5% від суми договору сплачується відповідачем у випадку прострочення виконання зобов'язання до 10 календарних днів, а штраф у розмірі 0,1% від суми договору - у випадку прострочення виконання зобов'язання у строк понад 10 календарних днів.

Таким чином, сторони визначили різний розмір відповідальності взалежності від періоду прострочення виконання зобов'язання, при цьому такі періоди прострочення, по суті, формують окремі види господарського правопорушення. Відповідні умови договору відповідають вимогам закону.

Оскільки відповідачем було прострочено поставку товару в межах 10 днів, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від суми договору.

Перевіривши розрахунок 5% штрафу, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стєкс штрафу у розмірі 63900 грн. 00 коп. (5% від суми договору) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, оскільки відповідачем було прострочено поставку товару понад 10 днів, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 0,1% від суми договору.

Перевіривши розрахунок 0,1% штрафу, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стєкс штрафу у розмірі 1278 грн. 00 коп. (0,1% від суми договору) підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії листів відповідача, в яких відповідач зазначає, що товар, який відповідає умовам Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, буде завезений до України лише у листопаді 2017 року (лист вих. № 203/вих від 28.08.2017), та просить не застосовувати до відповідача штрафні санкції за прострочення поставку товару і розглянути можливість перенесення строків поставки товару шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору (лист вих. № 287/вих від 01.12.2017).

Однак, доказів зміни сторонами строків виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за Договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 матеріали справи не містять.

При цьому, у п. 8.1 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, якщо це є слідством форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору.

У п. 8.2 Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сторони визначили перелік обставин, які є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а у п. 8.3 та у п. 8.4 договору зазначили, що про наявність таких обставин сторона повідомляє іншу сторону у розумний строк з наданням відповідного документу компетентного органу, що підтверджує обставини форс-мажору (обставин непереборної сили).

Доказів наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які є підставами для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення поставки товару за Договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сторонами суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що сторони на власний розсуд та за власним волевиявленням визначили умови Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, в тому числі, щодо строків поставки товару та правових наслідків порушення строків поставки товару, з огляду на що відповідач як постачальник повинен був усвідомлювати ризики настання несприятливих обставин, які впливатимуть на строки виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (враховуючи специфіку товару).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Публічного акціонерного товариства Київенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Стєкс про стягнення штрафу у загальному розмірі 65178 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стєкс (61023, Харківська обл., м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 90, кв. 44; ідентифікаційний код: 33901290) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) штраф у розмірі 65178 (шістдесят п'ять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Отрош