Постанова

від 11.06.2018 по справі 910/1774/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. Справа№ 910/1774/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача : не з явився,

від відповідача : Марченко Н.В. (дов.б/н від 24.01.2018),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стєкс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018

у справі № 910/1774/18 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стєкс"

про стягнення 65178, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2018р. у справі №910/1774/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стєкс" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" штраф у розмірі 65178,00 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідач поставив позивачу товар за договором поставки з простроченням, в той час як позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором постачання, сплативши відповідачу попередню оплату у розмірі 40% від вартості товару та направивши відповідачу заяву на поставку товару за вказаним договором.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що в позові позивач надає недостовірну інформацію щодо отримання ТОВ Стекс заявки від ПАТ Київенерго 04.09.2017 року на поставку товару. Вказаний конверт містив не заявку від позивача на постачання товару, а один примірник договору постачання, який позивач підписав та в свою чергу повернув ТОВ Стекс . Жодних заявок на постачання товарів вказана поштова кореспонденція не містила. Заявка на поставку товару від позивача була отримана ТОВ Стекс 02.11.2017р. за допомогою технічних засобів зв'язку - електронним листом. Засобами поштового зв'язку заявка від позивача так і не була отримана в порушення п.5.1.1 договору, отже 60-денний строк поставки товару згідно п.5.1.1 договору почав спливати лише 03.11.2017р., відповідач виконав взяті на себе зобов'язання 29.12.2017р., отже відповідачем не було допущено прострочення зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018р. відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, клопотань, заяв, письмових пояснень.

30.05.2018р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить Київський апеляційний господарський суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що посилання відповідача у апеляційній скарзі на отримання заявки лише 02.11.2017р. не відповідає реальним обставинам справи, а є надуманою та такою, що використовується для уникнення відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено на 11.06.2018р.

В судове засідання апеляційного господарського 11.06.2018р. не з'явився представник позивача.

Враховуючи, що позивач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення( ухвали про призначення справи до розгляду від 29.05.18), з урахуванням думки відповідача щодо розгляду справи у відсутність позивача, явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, про причини неявки позивач суд не повідомив, судова колегія ухвалила розгляд справи по суті у відсутність представника позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача судова колегія встановила.

03.08.2017 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стєкс", як постачальником, укладено договір постачання № 895/ДМТЗ-17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений у Специфікації, а покупець - прийняти та оплатити такий товар (код ДК021:2015 " 34100 Мототранспортні засоби" (автолабораторія), в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно з специфікацією.

У п.1.1 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сторони виклали Специфікацію до договору, зазначивши, що товаром є пересувна електротехнічна лабораторія на базі автомобіля Пежо, у кількості 1 одиниця, вартістю 1278000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сума цього договору становить 1278000 грн. 00 коп. разом з ПДВ.

Згідно з п.4.1 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 розрахунки проводяться в національній валюті України шляхом попередньої оплати у розмірі 40% від вартості товару, решта 60% від вартості товару протягом 45 календарних днів після передачі товару, що оформлюється актом приймання-передачі товару.

Згідно з п. 5.4 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних та відповідного акту приймання-передачі товару.

Пунктом 10.1 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 товар поставляється протягом 60-ти днів з моменту отримання письмової заявки від покупця та попередньої оплати у розмірі 40% від вартості товару.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він надіслав відповідачу заявку на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017, в якій просив відповідача відповідно до умов договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 поставити товар - пересувну електротехнічну лабораторію на базі автомобіля Пежо, місце поставки - СВП "Автотранспорт" ПАТ "Київенерго" за адресою: м. Київ, проспект Московський, буд. 14Б. Копія вказаної заявки на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017 долучена позивачем до позовної заяви.

Позивачем долучено до позовної заяви копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0100151105755, з якого вбачається, що поштова кореспонденція була отримана відповідачем 04.09.2017.

У позовній заяві позивач вказав на те, що 04.09.2017 відповідачем отримано саме заявку на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017.

Матеріали справи не містять опису вкладення в цінний лист на підтвердження тих обставин, що позивачем 28.08.2017 була надіслана, а 04.09.2017 відповідачем була отримана саме заявка на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017.

Однак, враховуючи наявну в матеріалах справи відповідь на надіслану позивачем заявку на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017(вих. № 203-вих від 28.08.2017 ), про що зазначено відповідачем у зазначеному листі, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що станом на дату надання відповідачем відповіді (28.08.2017) заявка позивача на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017 відповідачем була отримана.

23.08.2017 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 511200грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2116930284 від 22.08.2017, копія якого долучена позивачем до позовної заяви (призначення платежу - передплата за електротехнічну лабораторію ЕТЛ-10 згідно з договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017).

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, сплативши відповідачу попередню оплату у розмірі 40% від вартості товару та направивши відповідачу заявку на поставку товару за вказаним договором.

Враховуючи, що заявка на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017 за договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 була отримана відповідачем 04.09.2017, відповідач повинен був поставити відповідачу товар у строк до 03.11.2017 включно.

Позивач вважає, що відповідач повинен був поставити товар у строк до 24.10.2017 включно, тобто через 60 днів від дня здійснення позивачем попередньої оплати. Однак, оскільки умовами п. 5.1 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 передбачено, що відповідач повинен поставити позивачу товар протягом 60 днів, які починають обраховуватися як від дня здійснення позивачем попередньої оплати, так одночасно і від дня отримання відповідачем заявки на поставку товару (товар поставляється протягом 60-ти днів з моменту отримання письмової заявки від покупця та попередньої оплати у розмірі 40% від вартості товару). З огляду на те, що заявка на поставку товару була надіслана позивачем та отримана відповідачем пізніше, ніж позивачем здійснено попередню оплату за товар, 60-ти денний строк на поставку відповідачем товару за договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 слід обраховувати від дня отримання відповідачем заявки на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017, тобто з 05.09.2017.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до п.5.2 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 поставка товару здійснюється на умовах DDP Інкотермс 2000: вантажоодержувач - склади СВП та філіалів ПАТ "Київенерго"; місце постачання - м. Київ, згідно з адресою, вказаною у заявці.

28.08.2017 позивач направив відповідачу заявку на поставку товару №63/4-6475 від 22.08.2017, в якій просив відповідача відповідно до умов договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 поставити товар - пересувну електротехнічну лабораторію на базі автомобіля Пежо, місце поставки - СВП "Автотранспорт" ПАТ "Київенерго" за адресою: м. Київ, проспект Московський, буд. 14Б.

29.12.2017 (з простроченням на 55 днів) відповідач поставив позивачу товар за Договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 (пересувну електротехнічну лабораторію на базі автомобіля Пежо), що підтверджується видатковою накладною № с-90 від 29.12.2017 на суму 1278000грн. 00 коп. та актом №28 приймання-передачі товару від 29.12.2017, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача (копії долучено позивачем до позовної заяви).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 у разі поставки товару з порушенням строку (нездійснення поставки, недопоставка) або прострочення термінів заміни (укомплектації) поставленого неякісного товару, постачальник несе наступну відповідальність перед покупцем: - у випадку прострочення в межах 10 календарних днів постачальник на письмову вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 5% від суми цього договору; - у випадку прострочення понад 10 календарних днів постачальник, починаючи з 11 календарного дня, сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від суми цього договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами п. 7.2 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, по суті, передбачено стягнення з відповідача штрафу (5% від суми договору та 0,1% від суми договору) так як порядок нарахування неустойки (0,1% від суми договору) свідчить, що вона за своєю правовою природою є штрафом (обчислюється у відсотках від суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання - ч.4 ст.231 Господарського кодексу України), тоді як пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто не є фіксованою сумою.

Оскільки відповідачем було прострочено поставку товару в межах 10 днів, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стєкс" штрафу у розмірі 63900грн.00коп. (5% від суми договору) обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

Крім того, оскільки відповідачем було прострочено поставку товару понад 10 днів, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стєкс" штрафу у розмірі 1278 грн. 00 коп. (0,1% від суми договору) обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії листів відповідача, в яких відповідач зазначає, що товар, який відповідає умовам Договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, буде завезений до України лише у листопаді 2017 року (лист вих. № 203/вих від 28.08.2017), та просить не застосовувати до відповідача штрафні санкції за прострочення поставку товару і розглянути можливість перенесення строків поставки товару шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору (лист вих. № 287/вих від 01.12.2017).

Однак, доказів зміни сторонами строків виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 матеріали справи не містять.

При цьому, у п.8.1 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, якщо це є слідством форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору.

У п.8.2 договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сторони визначили перелік обставин, які є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а у п. 8.3 та у п. 8.4 договору зазначили, що про наявність таких обставин сторона повідомляє іншу сторону у розумний строк з наданням відповідного документу компетентного органу, що підтверджує обставини форс-мажору (обставин непереборної сили).

Доказів наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які є підставами для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення поставки товару за договором постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017 сторонами не надано.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що заявка на поставку товару від позивача була отримана ТОВ Стекс 02.11.2017р. за допомогою технічних засобів зв'язку - електронним листом, засобами поштового зв'язку заявка від позивача так і не була отримана в порушення п.5.1.1 договору, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, отже не можуть бути покладені в основу рішення, в той час як місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що сторони на власний розсуд та за власним волевиявленням визначили умови договору постачання № 895/ДМТЗ-17 від 03.08.2017, в тому числі, щодо строків поставки товару та правових наслідків порушення строків поставки товару, з огляду на що відповідач, як постачальник, повинен був усвідомлювати ризики настання несприятливих обставин, які впливатимуть на строки виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (враховуючи специфіку товару).

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стєкс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018р справі № 910/1774/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1774/18 повернути до Господарського суду міста Києва .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 14.06.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

С.І. Буравльов