Постанова

від 16.04.2018 по справі 925/1148/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. Справа№ 925/1148/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представника апелянта згідно протоколу судового засіданні від 16.04.2018;

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Шина Люкс"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017

у справі № 925/1148/17 (суддя - Дорошенко М.В.)

за позовом Приватного підприємства "Шина Люкс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля Глобал"

про стягнення 1 084 196 грн 29 коп,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Шина Люкс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля Глобал" (надалі - відповідач) про стягнення 1 084 196 грн 29 коп, у тому числі: 498 249 грн 60 коп - основного боргу за поставлений товар, 537500 грн 00 коп збитків, 26736 грн 07 коп інфляційних нарахувань, 11210 грн 62 коп 3% річних та 10500 грн витрат на правову допомогу.

Позивач у позові також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 16262 грн 94 коп судового збору, сплаченого позивачем за подання позову.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки від 15.05.2017 №01/02-17-1 щодо оплати проданого позивачем відповідачу товару.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 (повне рішення складено і підписано - 06.11.2017) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля Глобал" на користь Приватного підприємства "Шина Люкс" 498249 грн 60 коп - основного боргу, 8984 грн 44 коп - інфляційних нарахувань, 2866 грн 64 коп - 3% річних та 7651 грн 51 коп - витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Шина Люкс" 01.12.2017 (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу з урахуванням цін на день ухвалення рішення, стягнення витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні у стягненні 537500 грн 00 коп збитків та 10500 грн витрат на правову допомогу. А тому позивач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні збитків та витрат на правову допомогу скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Шина Люкс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 у справі № 925/1148/17 та призначено до розгляду на 15.03.2018.

Розгляд справи відкладався, зокрема, ухвалою від 15.03.2018 - на 16.04.2018.

В судовому засіданні 16.04.2018 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.2018 не з'явився. Разом з цим, ухвала суду від 15.03.2018 була повернута на адресу суду з відміткою: неправильно зазначена (відсутня) адреса отримувача. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду від 15.03.2018 була надіслана відповідачу за належною адресою, що вказана в ЄДР: 18000, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 7.

Таким чином, судом апеляційної інстанції були вчинені всі можливі дії, спрямовані на належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що позбавлений права та можливості забезпечувати отримання кореспонденцію самою особою, а тому дії особи в частині нез'явлення на відділення поштового зв'язку - не можуть бути підставою для порушення розумності строків розгляду апеляційної скарги в розумінні п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівля Глобал" (як покупець) та Приватне підприємство "Шина Люкс" (як продавець) уклали між собою договір №01/02-17-1 (а. с. 12, надалі - договір), у розділі 1 якого передбачили, що за цим договором реалізується такий товар: автомобільні шини, акумуляторні батареї, спецодяг. Кількість, марка, ціна товару визначаються у документах, що підтверджують продаж кожної партії товару.

Відповідно до пункту 3.3 договору товар вважається придбаним/проданим з моменту передачі на складі продавця.

Розділ 5 договору містить такі пункти:

5.1. Плата за товар справляється покупцем згідно з накладною.

5.2. Ціна на товар встановлюється на момент продажу з урахуванням знижок, якими користується покупець.

5.3. Продаж оформляється видатковими та податковими накладними.

5.4. У разі несвоєчасного перерахування коштів покупцем продавець має право змінити ціну на товар згідно з цінами, діючими на момент перерахування коштів.

Згідно з п. 6.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017.

15 травня 2017 року приватне підприємство "Шина Люкс" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівля Глобал" також узгодили і підписали специфікацію №1 до договору (а. с. 15), у якій передбачили до продажу/купівлі підлягають: шини 280R508(10,00R20) 146/14ЗК (КАМАЗ-310) 16 сл у кількості 50 штук за ціною 4020 грн 83 коп за штуку без ПДВ та шини 280R508(10,00R20) нс 16 Бел-114 у кількості 50 штук за ціною 4283 грн. 33 коп. за штуку без ПДВ загальною вартістю партії товару в сумі 498249 грн. 60 коп. з урахуванням ПДВ. Крім того, у вказаній специфікації, сторони передбачили такі умови оплати товару: покупець здійснює передоплату у розмірі 100000,00 грн. на рахунок продавця. Остаточний розрахунок - через два банківських дня після отримання товару покупцем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівля Глобал" попередню оплату товару в сумі 100 000,00 грн не здійснило. Не зважаючи на це, приватне підприємство "Шина Люкс" на виконання договору та специфікації №1 за товарно-транспортною накладною від 18.05.2017 №Р1099 (а. с. 18) та видатковою накладною від 18.05.2017 №1099 (а. с. 19) передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівля Глобал", а останнє через свого представника Байраченка В.Д., який діяв на підставі довіреності від 01.05.2017 №4 (а. с. 16), прийняло увесь передбачений специфікацією №1 до договору товар загальною вартістю 498249 грн 60 коп.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що після одержання товару відповідач його оплату не здійснив, у зв'язку з чим, позивач просив захистити його порушені майнові права.

Окрім суми основного боргу за проданий товар у сумі 498249 грн. 60 коп., позивач за прострочення оплати товару також нарахував відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування за період з травеня по липень 2017 у сумі 26736 грн 07 коп і три проценти річних за 75 днів прострочення з 18.05.2017 по 31.07.2017 у сумі 11210 грн 62 коп, а також заявив до стягнення з відповідача збитки у сумі 537500 грн, що являють собою вартість проданого товару, визначену за ціною на проданий товар, діючою станом на 14.08.2017 згідно з довідкою приватного підприємства "Шина Люкс" від 15.08.2017 та витрати на правову допомогу, надану позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство юридичних послуг "Успіх" за укладеним між ними договором-дорученням про надання правової допомоги від 09.06.2017 №4/06.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнув з відповідача 498 249 грн 60 коп - основного боргу, 8 984 грн 44 коп - інфляційних нарахувань та 2 866 грн 64 коп - 3% річних. Суд апеляційної інстанції (з урахуванням положень п.п. ґ) п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України) погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, керуючись наступними нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України належного виконання відповідачем оплати одержаного за договором товару у строк, встановлений специфікацією №1 до договору.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 498 249 грн 60 коп.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта з посиланням на заяву про уточнення позовної заяви в порядку ст. 22 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з відповідною заявою), відповідно до якої сума основної заборгованості становить 542 500,00 грн, оскільки така заява про уточнення позовних вимог була повернута судом першої інстанції ухвалою від 20.10.2017 через несплату судового збору. Доказів оскарження вказаної ухвали матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції правомірно розглядав позовні вимоги в редакції, викладеній в позовній заяві.

Щодо доводів апелянта про неправомірну відмову у стягненні з відповідача збитків у сумі 537 500 грн, та 100000 грн витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника. (Суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 3-7гс15 на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що нарахована позивачем, нова вартість проданого відповідачу товару у сумі 537500 грн, виходячи з нових цін на нього, не підпадає під ознаки збитків, визначених ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Так, пункт 5.4 договору передбачає право продавця у разі несвоєчасного перерахування коштів покупцем змінити ціну на товар згідно з цінами, діючими на момент перерахування коштів.

Однак, позивач фактично просить стягнути суму основного боргу в розмірі 498 249,60 грн за поставлений товар, та просить стягнути за той же товар збитки (як зазначає позивач згідно ринкових цін) у розмірі 537 500,00 грн (що становлять 108% вартості товару). При цьому доказом наявності таких збитків (нібито ринкової вартості поставлених товарів на момент звернення з позовом) позивач надає довідку, видану ним самим (а.с. 33).

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 537 500,00 грн, оскільки, по-перше, вказана сума не є збитками в розумінні ст.ст. 224, 225 ЦК України, по-друге, відсутні докази настання реальних збитків для позивача в зазначеному розмірі з урахуванням того, що останнім до стягнення також було заявлено інфляційні втрати та річні.

Отже, доводи апелянта в частині неправомірної відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 537 500,00 грн збитків - є необґрунтованими та такими, що не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення позову в цій частині.

Щодо заявлених до стягнення 100000,00 грн втрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється, зокрема, на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями ст. 44 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом даній справі) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України (в редакції чинній на момент перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому суд апеляційної інстанції (з урахування звернення позивача з позовом під час дії попередньої редакції ГПК України) вважає за доцільне також зазначити, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом та ухвалення рішення судом першої інстанції) у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

При цьому, у разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до позовної заяви додано лише договір-доручення про надання правової допомоги № 4/06 від 09.06.2017 (а.с. 40-41).

Відповідно до п. 4.3. договору розмір гонорару виконавця складає - 105000,00 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що договір-доручення про надання правової допомоги № 4/06 від 09.06.2017 було укладено між позивачем та ТОВ Агентство Юридичних послуг УСПІХ . Тоді як довіреність на представлення інтересів позивача видана на ОСОБА_4. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності правового зв'язку між договором-дорученням про надання правової допомоги № 4/06 від 09.06.2017 та вказаною особою. Більше того, до суду першої інстанції не було подано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю або ж ордер, що унеможливлює встановлення факту надання правової допомоги саме адвокатом зазначеного в договорі ТОВ Агентство Юридичних послуг УСПІХ .

Водночас, суд апеляційної інстанції не приймає подану до суду апеляційної інстанції копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України.

Разом з цим, жодних доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України про надання цих послуг саме адвокатом ТОВ Агентство Юридичних послуг УСПІХ , а також про перелік, вартість окремо наданих послуг, що входять у вказану суму гонорару апелянтом надано не було.

Таким чином, як в суду першої, так і в суду апеляційної інстанції відсутні будь-які підстави для стягнення зазначеної суми витрати, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не містить доводів в частині стягнення 8984 грн 44 коп - інфляційних нарахувань та 2866 грн 64 коп - 3% річних.

При цьому суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення місцевого господарського суду не встановив порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому переглянув рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції у розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, ч. 3 ст. 269 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шина Люкс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 у справі № 925/1148/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 у справі № 925/1148/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1148/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 19.04.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Ю.Б. Михальська

О.М. Гаврилюк