Постанова

від 16.04.2018 по справі 905/1141/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2018 справа № 905/1141/16

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_2 (доповідач) ОСОБА_3, ОСОБА_4 При секретарі судового засідання: ОСОБА_5 за участю представників сторін: від позивача:не з'явились від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_6, керівник ОСОБА_1 комунального підприємства «Фармація» згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_7 Русь , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області ухвалене 13.12.2017 р. (повний текст 18.12.2017 р.) в місті Харкові по справі№905/1141/16 (головуючий суддя Левшина Я.О., судді Попов О.В., Кротінова О.В.) за позовом до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про У судовому засіданні був присутній вільний слухач Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_7 Русь , м. Київ, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_8 ОСОБА_1 комунального підприємства Фармація , м. Костянтинівка, Донецька область ОСОБА_9 акціонерного товариства ОСОБА_6 Україна , м. Бориспіль, Київська область стягнення суми боргу у розмірі 209275,08 грн., втрат від інфляційї у сумі 132889,68 грн., пені у сумі 24817,87 грн., 3% річних у розмірі 10767,87 грн. ОСОБА_10 - паспорт серії ВЕ №836439, виданий Будьоннівським РВ УМВС України в Донецькій області від 18.06.2002р. В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 р. Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_7 Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_8 звернулось до господарського суду Донецької області з позовом №1455/16 від 10.03.2016 р. до ОСОБА_1 комунального підприємства «Фармація» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_9 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Україна» , про стягнення суми боргу у розмірі 209275,08грн., втрат від інфляції у сумі 132889,68грн., пені у сумі 24817,87грн., 3% річних у розмірі 10767,87 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором відступлення права вимоги №71230-20/14-7 від 05.06.2014р. з оплати поставленого ПрАТ «ОСОБА_6 Україна» товару за договором купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012р. з оплати товару поставленого за спірними накладними (згідно реєстру, додаток №1 до розрахунку суми заборгованості, т.1 а.с. 10-11).

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2017 р. у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_7 Русь» , м. Київ, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_8 до ОСОБА_1 комунального підприємства «Фармація» , Донецька область, м. Костянтинівка, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_9 акціонерного товариства «ОСОБА_6 Україна» , Київська область, м.Бориспіль, про стягнення суми боргу у розмірі 209275,08грн., втрат від інфляції у сумі 32889,68грн., пені у сумі 24817,87грн., 3% річних у розмірі 10767,87 грн. відмовлено.

Рішення місцевого суду було вмотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження поставки товару, а тому, неможливо було визначити на яку загальну суму була здійснена поставка товару, а й також, не можливо встановити чи існує заборгованість за спірними накладними.

Публічне акціонерне товариство Банк ОСОБА_7 Русь , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою №5354/16 від 28.12.2017 р. до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду, в якій останній просить рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2017р. у справі №905/1141/16 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ ОСОБА_7 Русь задовольнити у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 комунального підприємства Фармація заборгованість у загальному розмірі 377 756, 26 грн. з яких: 209 275, 08 грн. - сума основної заборгованості, 24 823,87 грн. - сума пені, 10767,63 грн. - сума 3% річних, 132889,68 грн. - сума інфляційних втрат та суму сплаченого судового збору.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначив:

- неналежне виконання покупцем грошових зобов'язань перед продавцем з оплати покупцю товару за договором купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012р.;

- за умовами пп.5.4, 5.5 договору купівлі-продажу у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної, згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного договору. У разі невиконання вимог п. 5.4 договору, строни домовилися, що сплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою;

- за приписами п. 4.2.2 договору про відступлення права вимоги на підтвердження заборгованості повинен був бути складений акт звірки взаєморозрахунків між боржником та первісним кредитором до договору купівлі-продажу. Стверджує, що такий акт складався та направлявся на адресу покупця, однак останнім не був підписаний;

- на підтвердження факту наявності заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу на загальну суму 209 275,08 грн. позивач посилається на додані до матеріалів справи видаткові накладні за період з 29.03.2014 р. по 25.04.2014 р. та акт звірки розрахунків за період з 06.06.2014 по 18.05.2016 р., згідно якого загалом станом на 18.05.2016 р. заборгованість покупця перед апелянтом складала 377 750,26 грн.;

- вважає, що надані відповідачем платіжні доручення не підтверджують факту здійснення повної оплати за договором купівлі-продажу та не спростовують позовних вимог.

За результатами автоматизованого розподілу справи від 10.01.2018 р. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя - доповідач) Чернота Л.Ф., судді Мартюхіна Н.О., Попков Д.О.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги (заявлених в межах її розгляду клопотань) здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Указом Президента України №454/2017р. від 29.12.2017р. Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах (який набрав чинності 16.01.2018р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV Перехідні положення Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів було постановлено про ліквідацію, зокрема, ОСОБА_1 апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 11.01.2018р. було відмовлено Публічному акціонерному товариству Банк ОСОБА_7 Русь , м. Київ у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 р. у справі №905/1141/16. Апеляційну скаргу ПАТ Банк ОСОБА_7 Русь , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 р. у справі №905/1141/16 залишено без руху. Зобов'язано ПАТ Банк ОСОБА_7 Русь , усунути встановлені при подані апеляційної скарги недоліки, а саме, сплатити судовий збір в розмірі 8499,38 грн.

23.01.2018 р. на поштову адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Банк ОСОБА_7 Русь надійшло клопотання, в якому останній просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №4418 від 17.01.2018 р. на суму 8 499,38 грн. Судова колегія розглянула та долучила до матеріалів справи вищенаведені платіжні доручення.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 05.02.2018р. було відкрито апеляційне провадження у справі №905/1141/16 та зобов'язано позивача та третю особу до 23.02.2018р. включно надати до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду відзиви на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи, в порядку ч.2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. у справі №905/1141/16 було призначено розгляд апеляційної скарги на 19.03.2018р. об 14:00 год. з повідомленням учасників справи.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 14.03.2018 р., керуючись ст.ст. 234,235,243 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, чинної з 15.12.2017 р.) було виправлено описку у абзаці 1 резолютивної частини ухвали ОСОБА_1 апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду від 27.02.2018 р. по справі №905/1141/16 щодо дати розгляду апеляційної скарги. Вірною датою розгляду апеляційної скарги у справі №905/1141/16 вважати - 27.03.2018 р. о 14:00 год.

16.03.2018 р. з цього приводу було повідомлено учасників справи телефонограмою №02-43/21/18. Також, було оприлюднено повідомлення на офіційному сайті ОСОБА_1 апеляційного господарського суду (роздруківка міститься в матеріалах справи а.с.206, т.8).

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 27.03.2018 р. по справі №905/1141/16, керуючись ст.ст. 216,234, ч.2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву у судовому засіданні до 16.04.2018 р. о 14:45 год.

23.03.2018р. на адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_7 Русь» , м. Київ надійшло клопотання щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції, в якому останній просить суд забезпечити проведення судового засідання у справі №905/1141/16 у режимі відеоконференції. У вказаному клопотанні заявник зазначає ОСОБА_7 апеляційний господарський суд (04116, м. Київ , вул. Шолуденка,1), в якому необхідно забезпечити його проведення.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 26.03.2018 р., керуючись ст.ст.197, 234 Господарського процесуального кодексу України було відмовлено Публічному акціонерному товариству Банк ОСОБА_7 Русь у задоволенні клопотання в режимі відеконференції у приміщенні суду.

Відповідно до ст.ст.222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

22.02.2018 р., 13.03.2018 р. на поштову адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 комунального підприємства Фармація , м. Костянтинівка, Донецька область надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ ОСОБА_7 Русь від 28.12.2017 р. №5354/16. Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017р. - залишити без змін. Судова колегія розглянула та долучила до матеріалів справи вищенаведений відзив.

Представник позивача (скаржника) у судове засідання 16.04.2018 р. не з явився, однак 12.04.2018 р. на поштову адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надіслав клопотання, в якому відзначив, що не має можливості забезпечити явку свого повноважного представника у зв'язку з відсутністю асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо видатків на відрядження співробітників Банку. А тому, керуючись приписами ст.197 Господарського процесуального кодексу України, просить постановити ухвалу про участь представника ПАТ Банк ОСОБА_7 Русь у судовому засіданні в режимівідео конференції у приміщенні Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 16.04.2018 р, керуючись ст.ст.197, 234 Господарського процесуального кодексу України було відмовлено Публічному акціонерному товариству Банк ОСОБА_7 Русь у задоволенні клопотання в режимі відеконференції у приміщенні суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.04.2018р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових усних поясненнях.

Представник третьої особи у судове засідання 16.04.2018 р. не з'явився , про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористався.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення ухвал, які повернулися до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з відміткою: « -вручено за довіреністю повноважному представнику» (том 8, а.с.181,184,195,220).

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов'язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №905/1141/17 без участі представника третьої особи.

Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/1141/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2012 р. між ПрАТ ОСОБА_6 Україна (продавець) та ДКП Фармація (покупець) укладений договір купівлі-продажу №31/ХФ, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець - приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу, постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення покупця.

Ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних, згідно п. 2.4 договору.

У відповідності до п. 4.1 договору встановлено, що продавець зобов'язаний при відвантаженні товару до видаткової накладної додати товаросупровідні документи, згідно чинного законодавства України.

Оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю, згідно п. 5.2 договору купівлі-продажу.

За умовами пп. 5.4, 5.5 договору купівлі-продажу, у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного договору. У разі невиконання вимог п. 5.4 договору, сторони домовилися, що сплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних, відповідно п.п. 6.1, 6.2 договору.

Умовами п. 10.2 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 р., але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків.

В подальшому, 05.06.2014 р. між ОСОБА_9 акціонерним товариством ОСОБА_6 Україна (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством Банк ОСОБА_7 Русь (новий кредитор) було укладено договір відступлення пра вимоги №71230-20/14-7, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає (продає), а новий набуває (купує) за 229 967,74 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями відповідача (боржник) у сумі 229 967,74 грн. що випливає з договору купівлі-продажу №31/ХФ від 05.06.2014 р., укленого між боржником та первісним кредитором.

Право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму, зазначену в п. 1.1 цього договору, що випливає з договору купівлі-продажу, підтверджується випискою з балансового рахунку боржника (довідка №2003а від 04.06.2014р., відповідно п. 1.1.1 договору.

За умовами п.п. 1.1.2, 1.1.3 договору, первісний кредитор засвідчує, що заперечень, які можуть біти висунуті боржником проти вимог нового кредиора на момент підписання догвору, не існує, вимогиє дійсними та немає підстав для невиконання боржником. Первісний кредитор підтверджує, що документи, складені ним або за його участю, надані новому кредитору для виконання та/або у зв'язку з умовами цього договору, є повними, виключно правдиві та підтверджують дійсність права вимоги, що відступається (продається) за цим договором. Договір купівлі-продажу, наданий із усіма його невід'ємними частинами, додатками/додатковими угодами до нього та відповідно не містить заборони/обмеження на відступлення права вимоги новому кредитору з боку боржника.

Первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги (додаток №1) за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги, в порядку, передбаченому п. 3.1 цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору новий кредитор зобов'язаний сплатити ціну за відступлене право вимоги в порядку, визначеному даним розділом, яка вказана в п. 1.1 цього договору в повному обсязі на користь первісного кредитора не пізніше наступного дня з дня настання будь-якого з нижчезазначених випадків:

- після зарахування (перерахування) в повному обсязі всіх грошових коштів боржником за договором купівлі-продажу, право вимоги за яким було відступлено новому кредитору на рахунок нового кредитора, зазначений у розділі 9 цього договору;

- після передачі новому кредитору підписаних та належним чином оформлених та завірених, у формі, яка задовольняє нового кредитора: 1)оригіналу акту звірки взаєморозрахунків за договором купівлі-продажу між боржником та первісним кредитором, що підтверджує наявність заборгованості боржника за договором купівлі-продажу на всю суму, права вимоги на яку відступаються за цим договором; 2) оригіналів видаткових накладних, специфікацій, інших документів, що підтверджують наявність заборгованості боржника за договором купівлі-продажу на всю суму, права вимоги на яку здіснюється відступлення прав за цим договором;

- після зарахування частини грошових коштів боржником за договором купівлі-продажу на рахунок нового кредитора та передачі новому кредитору підписаних та належним чином оформлених та завірених, у формі, яка задовольняє нового кредитора: 1) оригіналу акту звірки взаєморозрахунків за договором купівлі-продажу; 2) оригіналів видаткових накладних, специфікацій, інших документів за договором купівлі-продажу, що будуть підтверджувати наявність боргу боржника в сумі, що дорівнюватиме сумі залишку, яка підлягає подальшій сплваті боржником за договором купівлі-продажу.

При цьому в разі прийняття рішення новим кредитором про здійснення оплати шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, строк, порядок та умови такої оплати визначаються в договорі зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно п. 2.1.2 договору.

За умовами п. 4.2.2 договору первісний кредитор зобов'язаний передати в строк до 01.07.2014р. новому кредитору за актом приймання-передачі оригінали наступних документів:

- акт звірки взаєморозрахунків між боржником та первісним кредитором до договору купівлі-продажу, зазначеного у п. 4.2.1 цього договору;

- видаткові накладні, специфікації, інші документи, що підтверджують наявність заборгованості боржника за договором купівлі-продажу на всю суму, права вимоги на яку здійснюється відступлення прав за цим договором.

Умовами п. 5.3 договору встановлено, що первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданого за цим договором права вимоги. У разі недійсності прав вимоги (їх частини), переданих первісним кредитором новому кредитору на підставі цього договору за договором купівлі-продажу, первісний кредитор зобов'язаний відшкодувати новому кредиору збитки, заподіяні у зв'язку з передачею недійсних вимог, згідно п. 5.3 договору.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі-продажу Договір набуває чинності з моменту його підписання упоноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання стронами своїх зобов'язань за ним, згідно п. 6.1 договору.

У подальшому, 05.06.2014р. між третьою особою та позивачем було підписано відповідний акт приймання передачі права вимоги (том 1, а.с.27).

Надалі, 05.06.2014 р. між третьою особою та позивачем було укладено договір №112 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони домовились про зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог за договором відступлення права вимоги №71230-20/14-7 від 05.06.2014 р. та кредитним договором №99117-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 06.11.2013 р. на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України (том 1, а.с.31-32).

Як вбачається із матеріалів справи, 25.06.2014 р. третя особа направила відповідачу повідомлення про здійснення відступлення права вимоги (том 1, а.с.26).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором відступлення пра вимоги №71230-20/14-7 від 05.06.2014р. з оплати поставленого ПрАТ «ОСОБА_6 Україна» товару за договором купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012р. позивач звернувся до суду з позовом.

Приписами 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Умовами статей 512, 514 Цивільного кодексу України унормовано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

У відповідності до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до цивільного законодавства. Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Умовами статтей 514, 516 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У даному випадку, в договорі купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012р. сторонами не передбачена обов'язковість згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні.

Як вищезазназначено, на виконання п. 1.2 договору про відступлення прав вимоги №71230-20/14-7 від 05.06.2014р. первісний кредитор (третя особа) направив відповідачу відповідне повідомлення 25.06.2014р., що підтверджується матеріалами справи.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами п. 4.2.2 договору про відступлення права вимоги №71230-20/14-7 від 05.06.2014р., на підтвердження заборгованості повинен бути складений акт звірки взаєморозрахунків між боржником та первісним кредитором до договору купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012р.

Судом першої інстанції було зазначено, що акт звірки взаєморозрахунків між боржником та первісним кредитором до договору купівлі-продажу, предбачений п. 4.2.2 договору про відступлення права вимоги №71230-20/14-7 від 05.06.2014р., не складався.

На підтвердження факту наявності заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012р. на загальну суму 209 275,08 грн. позивач посилається на додані до матеріалів справи видаткові накладні за період з 29.03.2014р. по 25.04.2014р. (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідач факт поставки продукції на спірну суму визнав, однак посилався на здійснення оплати за спірними поставками у повному обсязі та відсутність заборгованості. На підтвердження надав докази здійснення оплати (платіжні доручення) поставленого товару за договором №31/ХФ від 03.01.2012р.

Також, в матеріалах справи міститься акт, складений третьою особою (т.5 а.с.2 - 150), в якому зазначено, що поставка за договором №31/ХФ від 03.01.2012р. була здійснена на загальну суму 217 406 79,11 грн., сальдо складало 804 865,58 грн., товар був частково сплаченипй відповідачем в сумі 225 45544,69грн., заборгованість в сумі 229 967,74 грн. залишилась не сплаченою та була відступлена.

За даними бухгалтерського обліку відповідача, заборгованість перед ПрАТ «ОСОБА_6 Україна» станом на 30.04.2014р. становила 457,57 грн.

Відповідно до приписів чинного законодавства акт звірки - є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акт звірки розрахунків сам по собі не є доказом наявності або відсутності обов'язку сплатити грошові кошти, оскільки є зведеним обліковим документом, але який може відображати загальну суму заборгованості та фіксувати стан розрахунків між сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст.ст. 1,9,10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні акт звірки твзаєморозрахунківт сторін є зведеним документом, який складено на підставі первинних документів для контролю та впорядкування оброблення даних.

З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що господарський суд першої інстанції встановив відсутність зазначеної у позові суми заборгованості не на основі оцінки наданих сторонами доказів у їх сукупності, а лише на основі відмови у прийнятті зведеного облікового документу - акту звірки, як такого, що не є первиним документом та не належним доказом наявності заборгованості.

Відмовляючи у прийнятті акту звірки як доказу суд першої інстанції виходив з того, що такий акт звірки не є первинним документом.

Однак вищенаведений акт підтверджує стан розрахунків по бухгалтерському обліку та свідчить про те, що на час його підписання видаткові накладні були в наявності та прийняті обома сторонами, також відображені в бухгалтерському обліку сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 15.02.2017 р. за клопотанням позивача було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено ОСОБА_1 науково-дослідному інституту судових експертиз; перед судовим експертом поставлені наступні питання:

- визначити на підставі первинних документів розмір суми поставленого товару ОСОБА_9 акціонерним товариством «ОСОБА_6 Україна» ОСОБА_1 комунальному підприємству «Фармація» за договором купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.201 р.;

- визначити на підставі первинних документів розмір суми поставленого товару ОСОБА_9 акціонерним товариством «ОСОБА_6 Україна» ОСОБА_1 комунальному підприємству «Фармація» за договором купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012 за період з 31.03.2014 по 09.04.2014 р.;

- визначити суму сплачену ОСОБА_1 комунальним підприємством «Фармація» за поставлений товар за договором купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012 р.;

-чи підтверджується документально сума заявлених позовних вимог заборгованості за поставлений ОСОБА_9 акціонерним товариством «ОСОБА_6 Україна» товар за договором купівлі-продажу №31/ХФ від 03.01.2012 на суму 209275,08 грн.?

Однак, позивач рахунок №62 від 14.03.2017р. за проведення експертизи не оплатив, у зв'язку із чим експертна установа повідомила про неможливість надання висновку. А тому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог на підставі відсутності первинних документів бухгалтерського обліку.

Щодо наданої покупцем інформації про оплату за поставлений товар на підставі договору-купівлі продажу судова колегія зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків між апелянтом та покупцем за період з 06.06.2014 р. по 18.05.2016 р., згідно якого загалом станом на 18.05.2016 р. заборгованість покупця перед апелянтом складала 377 750,26 грн. Даний акт підписано в.о. директора покупця та скріплено печаткою з приміткою останнього: За результатами звірки розрахунків за період з 06.06.2014 р. по 18.05.2016 р. фактів поставки товару на адресу покупця не встановлено .

Однак акт містить інформацію про накладні, за якими рахується заборгованість покупця, дати яких є ранішими, ніж 06.06.2014 р., а саме з 31.03.2014 р. по 09.04.2014 р., при цьому дати сплати (відповідно до накладних) є період з 03.04.2014 р. по 06.06.2014 р. відповідно. В примітках до даного акту звірки зазначено, що відповідно до п.11.11 Інструкції по інвентаризації №69, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р., покупець зобов'язаний протягом 10 днів з дати отримання такого акту підтвердити наявність заборгованості або заявити свої заперечення. У разі неотримання ПАТ Банк ОСОБА_7 Русь підтвердження сальдо буде вважатися узгодженим.

Як вбачається із тексту рішення, суд першої інстанції не встановив, які саме поставки товару за який період і за якими видатковими накладними було здійснено покупцем. Інших доказів проведення розрахунку за договором купівлі-продажу покупцем та позивачем суду перщої інстанції не надано.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повно інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

З наданих відповідачем доказів оплат вбачається в графі призначення платежу посилання Оплата за мед. с/но договора №31-ХФ від 03.01.2012 р без визначення накладних.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку, необхідно керуватись даними обліку сторін за договором купівлі-продажу та врахувати саме суми поставки та оплати не прив'язуючи їх до дат та сум визначених конкретними видатковими накладними.

Погашення заборгованості здійснювалось виключно в порядку встановленому п.5.5 договору купівлі-продажу, а саме - оплата поставленого товару проводилась відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується накладна, строк якої наступив першою, якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена або вказаний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер дата договору, якого не існує, або помилково вказаний покупцем вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку, якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної неоплаченої поставки.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, твердження відповідача про те, що додані до матеріалів справи копії платіжних доручень підтверджують оплату всіх поставок здійснених за договором купівлі-продажу є необґрунтованими.

Всупереч наведеним вище нормам законодавства та фактичним обставинам справи суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові кошти перераховані згідно платіжних доручень наданих відповідачем спрямовані, в тому числі, і на погашення наданих позивачем накладних та які є належним та допустимим доказом цього.

Тобто, надані відповідачем платіжні доручення не підтверджують факту здійснення повної оплати за договором купівлі-продажу та не спростовують позовних вимог.

Стосовно заперечень та доводів апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції судова колегія зазначає наступне.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання видаткової накладної на товарну партію, згідно п.6.1 договору купівлі-продажу.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкодження товару несе його власник, відповідно до п. 6.2 договору.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач (покупець) прийняв товар у відповідності до умов п.6.1 договору та набув право власності на прийнятий товар, згідно п.6.2 договору купівлі-продажу, а також несе ризик випадкової втрати чи пошкоджень товару.

Відповідно до п.6.4 договору купівлі продажу покупець проводить приймання товару у строк, що не перевищує 2 робочі дні з дати видаткової накладної на товар. В разі виявлення недостачі чи пошкодження товару, покупець повинен разом з представником продавця, підписати ОСОБА_6 про виявлені недоліки і негайно сповістити про це продавця. Продавець зобов'язаний протягом 7 (семи) календарних діб здійснити поставку недопоставленого товару.

Коли покупець проводить приймання товару він (його уповноважений представник) зобов'язаний перевірити кількісний та якісний склад поставленого товару у відповідності до видаткової накладної. У разі виявлення недоліків поставленого товару складається відповідний акт.

Однак, дослідивши матеріали справи, вбачається, що таких актів складено покупцем не було, і відповідно, вони не направлялась на адресу продавця. Крім того, не надано доказів щодо складання акту про зберігання продукції.

Судова колегія дійшла висновку, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не взято до уваги умови договору купівлі-продажу щодо порядку приймання товару, підстав для його повернення, в результаті чого місцевий суд дійшов помилкового висновку відмовивши в задоволенні позову в повному обсязі.

Так у відповідності до умов вказаного вище договору купівлі-продажу ПрАТ ОСОБА_6 Україна , як продавець за період 29.03.2014 р. по 25.04.2014 р. поставив відповідачу, як покупцю лікарські засоби відповідно до копій видаткових накладних, підписаними обома сторонами, які містяться в матеріалах справи (том 2).

Викладене свідчить про неналежне виконання прийнятого на себе зобов'язання з передачі товару продавцем та відображення такого виконання у документах первиннног бухгалтерського обліку. В той же час, у передбачені даними видатковими накладними строки, оплата переданого товару відповідачем проведена не була, що свідчить про порушення останнім як умов укладеного договору купівлі-продажу, так і норм чинного законодавства.

Однак, суд першої інстанції помилково вказав, що оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження поставки товару за період 03.01.2012 р. по 05.06.2014 р. суд позбавлений можливості встановити на яку саме суму була здійснена поставка товару, а й відповідно не можливо встановити існує заборгованість за спірними накладними.

З огляду на умови розділу 7 вищевказаного договору купівлі-продажу сторонами погоджено, що у випадку порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяну з її вини шкоду та сплачує штрафні санкції, передбачені даним розділом договору та чинним законодавством України. Також, у випадку порушення відповідачем, як покупцем згаданого п. 5.2 договору купівлі-продажу, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

За таких умов, є прострочена заборгованість відповідача щодо сплати боргу, а як наслідок можливість нарахування штрафних санкцій у зв'язку з таким простроченням.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 512 Цивільного кодексу України унормовано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок переданая ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У даному випадку, саме 05.06.2014 р. між ПрАТ АЛЬБА УКРАЇНА як Первісним кредитором та ПАТ Банк ОСОБА_7 Русь (далі Новий кредитор , позивач ) було укладено Договір відступлення прав вимоги №71230-20/14-7, за умовами якого ПрАТ АЛЬБА УКРАЇНА відступило, а ПАТ Банк ОСОБА_7 Русь набуло право вимоги н за зобов'язаннями Донецьке комунальне підприємство Фармація відповідно до наданого ОСОБА_10 з ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер 01976625, місцезнаходження: 85110, Донецька обл., м. Костянтинівна, пр-кт Ломоносова, буд. 129).

Відповідно до п. 1.1.1. та п. 1.1.2 договору відступлення прав вимоги №71230- 20/14-7 від 05.06.2014 року, право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму 229 967, 74 гри. (двісті двадцять дев'ять тисяч дев'итьсот шістдесят сім гри. 74 кон.) зазначену в п. 1.1 договору відступлення що випливає з договору купівлі-продажу № 31/ХФ від 03.01.2012р. Також, первісний кредитор засвідчує, шо заперечення, які можуть бути висунуті боржником проти вимог нового кредитора на момент підписання договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання боржником.

Умовами ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку, керуючись умовами п. 1.2 договору відступлення, первісний кредитор зобов'язаний повідомити відповідача як боржника про здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги.

Згідно з п. 3.1. договору відступлення, новий кредитор набуває права вимоги, що відступається за цим договором після підписання сторонами зазначеного договору.

Пунктом 7.1. договору відступлення передбачено, що новий кредитор, а саме ПАТ Банк ОСОБА_7 Русь набуває право вимоги від боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів боржником у сумі, яка зазначена у п. 1.1 вказаного договору, тобто 229 967, 74 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятьсот шістдесят сім гри. 74 коп.) дана заборгованість підтверджується також Витягом з балансу про перелік майнових прав, що відступилися ПАТ Банк ОСОБА_7 Русь за договором відступлення права вимоги №2003а від 05.06.2014 року (у додатках).

Доказів погашення суми боргу в повному обсязі за отриманий товар відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована.

Відповідно до позовної заяви та доказів нарахування суми боргу апеляційний суд дослідив видаткові накладні (том 2) та встановив що заборгованість складає 207 325,66 грн. за період з 29.03.2014 р. по 25.04.2014 р.

Таким чином, сума основної заборгованості, яка підтверджена видатковими накладними за договором купівлі-продажу складає 207 325,66 грн.

Крім того, позивач як новий кредитор набуває права на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі - продажу, згідно п. 7.2 договору відступлення.

Як вище зазначено, в матеріалах справи міститься повідомлення про відступлення права вимоги від 25.06.2014р., якою первісний кредитор сповістив відповідача про таке відступлення та про те що ПАТ Банк ОСОБА_7 Русь є новим кредитором ОСОБА_1 комунального підприємства Фармація та про необхідність виконати вищенаведене зобов'язання зі сплати заборгованості.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом Україні, визначено положеннями статті 175 ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов, вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, згідно ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'яння (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України закріплено правові наслідки порушення зобов'яння, зокрема у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу статті 216, ч. 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасі господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 статті 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 статті 230 ГК України).

Приписами ст.514 Цивільного кодексу Укораїни передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В позовній заяві позивач просить стягнути розмір пені по кожній неоплаченій накладній за період з 04.04.2014 р. по 06.12.2014 р. у сумі 24 817,87 грн.

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції заявляв клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що відсуплення права вимоги була здійснена на підставі договору №71290-20/14-7 від 05.06.2014р., яким передбачено нарахування пені (п.2 ст.7.5 договору про відсуплення права вимоги).

Отже, за строком позовної давності позивачем було втрачено право щодо стягнення пені, навіть якщо відбулося відсуплення право вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою №1455816 - 10.03.2016 р.

Отже, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні, заявленої до стягнення пені у розмірі 24 817,87 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Щодо 3% річних за прострочення виконання зобов'язання у межах заявленого позивачем періоду з 07.06.2014 р. по 22.02.2016 р. та розміру задоволених позовних вимог, судова колегія дійшла висновку, що стягненню підлягає сума 10 664,86 грн.

При стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання термін прострочення якого становить менше ніж місяць, індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

З урахуванням викладеного вище, судова колегія дійшла висновку, що сума інфляційного збільшення суми боргу, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача за період з 01.07.2014 р. по 3131.07.2016 р. та розміру задоволених позовних вимог, становить 128 219,33 грн.

Таким чином, під час ухвалення рішення у справі № 905/1141/16 господарський суд Донецької області допустив неправильне застосування норм матеріального права, що потягло невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду з обставинами справи, ненадання повної правової оцінки всім наданим сторонами доказам та є підставою для часткового скасування рішення суду від 13.12.2017 у даній справі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог статті ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.).

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції від 15.12.2017р.), ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_7 Русь» , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 р. (повний текст 18.12.2017 р.) по справі №905/1141/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2017 р. (повний текст 18.12.2017 р.) по справі №905/1141/16 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_7 Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_8 до ОСОБА_1 комунального підприємства "Фармація", м. Костянтинівка, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_9 акціонерного товариства "ОСОБА_6 Україна", м. Бориспіль, Київська область про стягнення суми боргу у розмірі 209 275,08 грн., втрат від інфляції у сумі 32889,68 грн., пені у сумі 24817,87 грн., 3% річних у розмірі 10767,87 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 комунального підприємства "Фармація" (код ЄДРПОУ" 01976625) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_7 Русь" (код ЄДРПОУ 24214088) суму основної заборгованності яка підтверджена видатковими накладними за договором купівлі-продажу у розмірі 207 325,66 грн., 3% річних у розмірі 10 664,86 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 128 219,33 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 193,15 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 комунального підприємства "Фармація" (код ЄДРПОУ" 01976625) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_7 Русь" (код ЄДРПОУ 24214088) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 789,72 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через ОСОБА_1 апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 16.04.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2018р.

Головуючий суддя: Л.Ф.Чернота

Судді: Н.О.Мартюхіна

ОСОБА_4

Надрук. 5 прим.:

1 - позивачу,

1 - відповідачу,

1 - третій особі,

1 - ГСДО,

1 - у справу