Рішення

від 03.04.2018 по справі 368/296/17

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/296/17

провадження № 2/368/33/18

Рішення

Іменем України

"03" квітня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

з участю прокурорів Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю представника позивача в особі ДП Ржищівський лісгосп ОСОБА_3

з участю відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик Київської області цивільну справу за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Ржищівське лісове господарство до ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування рішень, державних актів, витребування земельної ділянки, -

встановив:

прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення 25 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 16.04.2008 р. про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,40 га, з них для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1500 га в с. Балико-Щучинка по вул. Набережна, 1 Кагарлицького району, визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 657894 площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3222280400:10:304:0002) та серії ЯИ № 657895 площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222280400:10:304:0003), що розташована по вул. Набережна, 1, с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області, витребувати на користь ДП Ржищівське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222280400:10:304:0002 та площею 0,1500 га з кадастровим номером 3222280400:10:304:0003, стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір, мотивуючи позов наступним.

Установлено, що рішенням 25 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 16.04.2008 р. надано ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,40 га, з них для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1500 га в с. Балико-Щучинка по вул. Набережна, 1 Кагарлицького району.

На підставі вказаного рішення, 15.12.2009 р. ОСОБА_4 видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 657894 площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3222280400:10:304:0002) та серії ЯИ № 657895 площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222280400:10:304:0003), що розташована по вул. Набережна, 1, с. Балико-Щучинка, Кагарлицького району, Київської області.

Водночас, передача земельних ділянок у власність відбулася з порушенням вимог Земельного кодексу України виходячи з наступного.

Установлено, що вказані земельні ділянки, які надані у власність ОСОБА_4 перебувають у постійному користуванні ДП Ржищівське лісове господарство та відносяться до земель лісового фонду.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, в даному випадку проект організації і розвитку лісового господарства ДП Ржищівське лісове господарство 2005 року, який затверджений відповідно до протоколу другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 р. та погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та обласним управлінням лісового господарства в Київській області.

Так, згідно інформації ДП Ржищівське лісове господарство № 02-14 від 26.01.2017 р. спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення 50 кварталу Ржищівського лісництва, які перебувають у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство . Крім того, погоджень щодо вилучення та зміну цільового призначення земель ДП Ржищівське лісове господарство не надавалося.

Аналогічне підтверджується інформацією Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за № 04-36/132 від 25.01.2017 р., а також інформацією за № 876 від 26.12.2016 р. та картографічними матеріалами, наданими Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ , вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією.

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Таким чином, спірна земельна ділянка з 2005 року відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Отже, рішення про вилучення, передачу спірної земельної ділянки має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу вимог ст.ст. 6, 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Навіть сама процедура вилучення та відведення спірної земельної ділянки відповідачу суперечить вимогам чинного законодавства.

Також слід врахувати, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками (яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Таким чином, станом на момент прийняття Балико-Щучинською сільською радою спірного рішення, діяли положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р, дія якого поширюється на ДП Ржищівське лісове господарство , оскільки відповідно до ст. 28 Лісового кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через його територіальні органи та орган виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

Отже, спірне рішення Балико-Щучинської сільської ради суперечило вимогам вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 р. № 610-р.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗК України, земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст. 32 Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передача у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припинення права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст. 27 Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних ділянок площею більше як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

У свою чергу, згідно з ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті та будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин). Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для нелісогосподарських потреб, ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб.

Отже, згідно з ст. ст. 27, 32 Лісового Кодексу України, а також ч. ч 5, 9 ст. 149 Земельного кодексу України передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, та вилучення таких земельних ділянок з постійного користування відноситься до виключної компетенції органів державної виконавчої влади (місцева державна адміністрація або Кабінет Міністрів України) залежно від площі земельних ділянок.

Таким чином, передача спірної ділянки у власність здійснена не уповноваженим органом місцевого самоврядування - Балико-Щучинською сільською радою, так як вказана земля відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Однак, встановлено, що Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства погодження про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення в кварталі 50 Ржищівського лісництва відповідачам не надавались, крім того, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок взагалі не виготовлявся, а технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_4, не містить висновку органу лісового господарства.

Таким чином, з державної власності без згоди землекористувача ДП Ржищівське лісове господарство , в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, незаконно вибула вказана земельна ділянка шляхом прийняття оскаржуваного рішення Балико-Щучинською сільською радою та виготовлення оспорюваних державних актів на право власності на земельну ділянку, чим порушено інтереси держави.

Крім того, відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі за № 10-1011-0.3-66/2-17 від 17.01.2017 р. оспорювані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222280400:10:304:0002 та 3222280400:10:304:0003 розташовані за межами населеного пункту.

Так, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Однак, незважаючи на те, що вказані земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, Балико-Щучинська сільська рада незаконно розпорядилася вказаними землями шляхом передачі їх у власність ОСОБА_4

Також, відповідно до п. 10 ст. 118 Земельного кодексу України, державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

І змісту вказаної норми вбачається, що державний акт на право власності на земельну ділянки видається на підставі рішення про передачу земельної ділянки у власність, однак вказаного рішення сесією Балико-Щучинської сільської ради не приймалося, а державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 657894 площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3222280400:10:304:0002) та серії ЯИ № 657895 площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222280400:10:304:0003) ОСОБА_4 видані на підставі рішення 25 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 16.04.2008 р. про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, що підтверджено в самих державних актах.

З огляду на викладене, рішення 25 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради від 16.04.2008 р. про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 має бути визнане незаконним і скасовано.

Крім того, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До прийняття рішення та видачі державних актів, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності.

В той же час, державні акти на право власності на земельну ділянку громадянам видано з порушенням чинного законодавства, оскільки ними набуто право власності на земельні ділянки, які незаконно вибули із власності держави.

Зважаючи на те, що право власності на спірні земельні ділянки до громадян перейшло на підставі рішення, яке є протиправним і підлягає скасуванню, виданий громадянину на його підставі державний акт на право власності також підлягає визнанню недійсним.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Підпунктом 3 ч. 1 вказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Також, відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред'явлення вимог про повернення останньої на користь спеціалізованого державного підприємства.

Така ж позиція висвітлена в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховного Суду України від 24.11.2008 р.

Відповідно до Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 р. № 134 обласне управління здійснює державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства. Здійснює управління об'єктами державної власності в межах повноважень, визначених законодавством, тощо.

В даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства (діючого на час виникнення спірних правовідносин) під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та постійного користувача ДП Ржищівське лісове господарство .

За таких обставин, у даному позові від імені держави в якості позивача прокурором визначено Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, а також ДП Ржищівське лісове господарство .

Крім того, позовна заява про повернення лісових земельних ділянок із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, ОСОБА_2 та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті І Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейського суду з прав людини надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Установлено, що земля, віднесена оспорюваним рішенням Балико-Щучинської сільської ради до земель будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, мала лісогосподарське призначення, частково вкрита лісами та на даний час вільна від забудови. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку безоплатно приватизовано ОСОБА_4, що призвело до одержання у власність земельної ділянки загальною площею 0,40 га.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення вступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене статтею 12 ЛК України.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

Відповідачі в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 ЛК України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обгрунтований сумнів.

За таких обставин позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 р. у справі № 6-2510ц15.

Представник позивача в особі ДП Ржищівський лісгосп позовні вимоги прокурора поданні в їх інтересів підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства в судові засідання не з'являвся, подавши до суду клопотання, в якому просить суд розгляд справи слухати у відсутність представника та підтримують позицію прокуратури.

Представник відповідача в особі ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області в судові засідання не з'являвся, подавши до суду клопотання, в якому просять суд розгляд справи проводити у відсутність представника сільської ради. Позовні вимоги позивачів визнають.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги позивачів не визнає та вважає, що позовні вимоги прокурора є передчасними. Він є власником будинку, якого купив. Під час оформлення земельних ділянок, ним були дотриманні всі правила приватизації, тому вважає, що земельні ділянки знаходяться в межах сільської ради, та позовні вимоги позивачів не підлягають до задоволення.

Суд, вислухавши прокурора, представника позивача, відповідача та експерта, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України , доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2, 3 п г ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що рішенням 9 сесії 5 скликання ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області від 15 грудня 2006 року про передачу земельних ділянок у приватну власність, було передано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку для: обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,15 га.

Рішенням ХХУ сесії У скликання ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області від 16 квітня 2008 року про внесення змін в рішення сесії сільської ради було вирішено наступне, а саме: згідно ст.. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні внести зміни до рішення IX сесії У скликання Балико-Щучинської сільської ради від 15.12.2006 року відносно передачі гр.. ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,40 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства в селі Балико-Щучинка по вул. Набережна,1, виклавши його в слідуючій редакції:

Згідно ст.ст. 118, 121 Земельного Кодексу України надати жителю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,40 га в с. Балико-Щучинка вул. Набережна, 1, в тому числі: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0,25 га та ведення особистого селянського господарства - 0,15 га.

Доручити землевпорядній організації, що має ліцензію на виконання відповідних робіт виготовити технічну документацію.

Подати виготовлену і погоджену згідно законодавства технічну документацію на затвердження пленарним засідання.

Згідно довідки № 521 виданої 04 червня 2008 року виконкомом ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області вбачається, що відповідно до земельно-кадастрової документації за гр.. ОСОБА_4 жителем ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах ОСОБА_5 -ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області в с. Балико - Щучинка по вул.. Набережна, 1 рахується земельна ділянка загальною площею 0,40 га: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0,25 га та ведення особистого селянського господарства - 0,15 га.

На підставі рішення сесії ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області від 16.04.2008 року ОСОБА_4 отримав два державні акти: серії ЯИ № 657894 про право власності на земельну ділянку 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 3222280400:10:304:0002 та серії ЯИ № 657894 про право власності на земельну ділянку 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 3222280400:10:304:0003.

Згідно інформації наданої ДП Ржищівський лісгосп земельна ділянка з кадастровими номерами 3222280400:10:304:0002 та 3222280400:10:304:0003 на території Балико-Щучинької сільської ради в кварталі 50 Ржищівського лісництва розташовані на землях лісогосподарського призначення ДП Ржищівського лісгоспу , згідно матеріалів лісовпорядкування. Лісгосп не надавав погодження на вилучення та зміну цільового призначення на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222280400:10:304:0002 та 3222280400:10:304:0003.

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства надало інформацію щодо земель лісогосподарського призначення ДП Ржищівський лісгосп повідомив наступне. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП Ржищівський лісгосп на 2004-2013 роки затверджений в установленому порядку у відповідності до протоколу другої лісовпорядної наради від 14 квітня 2005 року. Матеріали лісовпорядкування ВО "Укрдержліспроект" ДП Ржищівський лісгосп (2015 р.) затверджені протоколом другої лісовпорядної наради Управління 13 травня 2015 року та на даний час перебувають на розгляді в державних органах влади в установленому порядку.

З наявного в справі Фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів Ржищівського лісництво ДП Ржищівський лісгосп та межами земельних ділянок за даними лісовпорядкування 2003 року (а.с.38) вбачається, що під № 1 та № 2 розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 3222280400:10:304:0002 та 3222280400:10:304:0003, власником яких є відповідач ОСОБА_4.

Згідно інформації наданої Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222280400:10:304:0002 та 3222280400:10:304:0003 розташовані в адміністративних межах ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільської ради в кварталі 50 Ржищівського лісництва.

Відповідно до п. 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 року № 848 , Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним агентством лісових ресурсів України за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання Укрдержліспроект засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 року за №119 та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО Укрдержліспроект , окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування по видільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу УІІІ Прикінцеві положення Лісового кодексу України .

Тобто, право користування спірною земельною ділянкою посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП Ржищівське лісове господарство , що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, висловленому у справах № 6-224цс14 від 21.01.2015 року та № 6-50цс15 від 01.07.2015 року.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Статтями 7 , 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України .

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Частиною першою ст. 17 Лісового кодексу також встановлено, що у постійне користування ліси на землях саме державної власності, для ведення лісового господарства, без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Частиною четвертою ст. 17 Лісового кодексу передбачено, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 13 Земельного кодексу України , до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст. ст. 122 , 149 Земельного кодексу України .

Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України , Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу .

Відповідно до ст.. 388 ЦК України Якщо майно за відплатним договором придбане в особи,яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно 3)вибуло із володіння власника або особи,якій він передав майно у володіння,не з їхньої волі іншим шляхом . Якщо майно було набуто безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках .

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 р. № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387 , 388 Цивільного кодексу України ). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387 , 388 Цивільного кодексу України .

Крім цього, вищевказаною постановою роз'яснено, що витребувати своє майно із чужого незаконного володіння має право лише власник, і лише якщо доведе факт незаконного вибуття майна з його володіння.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного правам Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування, на користь держави.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення Європейського суду з прав людини у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам, право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Так, Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

В даному випадку спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею належного розпорядника землі, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_4 на підставі ст. 388 ЦК України .

Згідно висновку експерта № СЕ-1201-1-861.17 від 14 грудня 2017 року судової земельно - технічної експертизи встановлено наступне.

Виходячи із обсягу та якості виготовлення наданої на дослідження документації, встановити місце знаходження земельної ділянки, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Балико-Щучинка, вул. Набережна, 1 та знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 (державний акт серії ЯИ № 657894 - кадастровий номер земельної ділянки 3222280400:10:304:0002), а саме: в межах населеного пункту с. Балико - Щучинка Кагарлицького району Київської області чи за межами населеного пункту с. Балико-Щучинку Кагарлицького району Київської області однозначно неможливо.

Виходячи із обсягу та якості виготовлення наданої на дослідження документації, встановити місце знаходження земельної ділянки, цільове призначенні якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Балико-Щучинка, вул. Набережна, 1 та знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 (державний акт серії ЯИ № 657895 - кадастровий номер земельної ділянки 3222280400:10:304:0003), а саме: в межах населеного пункту с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області чи за межами населеного пункту с. Балико-Щучинку Кагарлицького району Київської області, однозначно неможливо.

Виходячи із обсягу та якості виготовлення наданої на дослідження документації, встановити чи входять земельні ділянки за адресою вул. Набережна, 1 с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області, кадастрові номера яких 3222280400:10:304:0002, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та 3222280400:10:304:0003, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, до складу земель лісового фонду, які перебувають у користуванні ДП Ржищівського лісового господарства , однозначно неможливо.

Встановити чи входять вказані земельні ділянки до складу земель житлової та громадської забудови, що в межах Балико-Щучинської сільської, ради в с Щучинка по вул. Набережна, 1, також неможливо.

Окрім того, під час проведення експертизи експертом було дослідження, з якого вбачається, що ОСОБА_4 є власником незакінченого будівництвом жилого будинку, розташованого за адресою місцезнаходження досліджуваних земельних ділянок. Це посвідчується Договором купівлі-продажу від 13.05.2003 р., р. № 166, бланк серії ВАЕ № 533792, укладеним між ОСОБА_4 (покупцем) та ОСОБА_7 (продавцем). Згідно із зазначеним договором до будинку примикає літня кухня.

В результаті візуально-інструментального обстеження та комплексу топографо-геодезичних робіт, здійснених 01.09.2017 р. в денний час, при природному освітленні, у присутності осіб, що беруть участь у справі, а також на підставі камеральної обробки даних, отриманих в результаті польових вимірів, експертом було встановлено, що фактичне місце знаходження досліджуваних земельної ділянки з кадастровим номером 3222280400:10:304:0002 (цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) та земельної ділянки з кадастровим номером 3222280400:10:304:0003 (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), що розташовані по вул. Набережна, 1 в с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області та знаходяться у власності ОСОБА_4, не відповідає Державним актам на право власності на земельну ділянку від 23.12.2009 р., бланки серії ЯИ № 657894 та серії ЯИ № 657895; межі згідно з державними актами відносно фактичного розташування наявних на місцевості межових знаків (зовнішніх меж досліджуваних земельних ділянок ОСОБА_4М.), зокрема, межі вздовж вул. Набережної, змішені на південний захід із розворотом по осі Пн-Пд на схід на ~9° .

Разом з тим, при візуальному порівнянні вищевказаної копії Креслення адміністративних границь Балико-Щучинської сільської Ради народних депутатів та меж населених пунктів , що є частиною графічних матеріалів наданої на дослідження копії Проекту формування території та встановлення меж Балико-Щучинської сільської Ради народних депутатів і населених пунктів Балико-Щучинка та Уляники Кагарлицького району Київської області 1995 р., з копією Схеми розміщення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 на території Балико-Щучинської с. ради , що міститься у складі наданої на дослідження копії Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); ведення особистого селянського господарства гр.. України ОСОБА_4 в с. Б. Щучинка, вул. Набережна, 1 на території Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області 2009 р., на якій представлено розташування переданих у власність ОСОБА_4 земельних ділянок (див. рис 3 позначено червоним кольором), можна побачити, що конфігурація межі Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області та межі населеного пункту с. Балико-Щучинка на цих кресленнях (схемах) є подібними.

Тому, можна припустити, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_4, розташована за межами населеного пункту, проте стверджувати це категорично неможливо у зв'язку з тим, що, як і зазначалося вище, копія схеми розташування та креслення адміністративних границь є неякісними, усі контури - чорного кольору, на окремих ділянках лінії певної товщини мають розриви та неточності у конфігурації, що унеможливлює визначення чіткої межі населеного пункту.

При візуальному порівнянні вищевказаного оригіналу Планшету № 7 лісовпорядкування Ржищівського держлісгоспу з копією Креслення адміністративних границь Балико-Щучинської сільської Ради народних депутатів та меж населених пунктів , що є частиною графічних матеріалів наданої на дослідження копії Проекту формування території та встановлення меж Балико-Щучинської сільської Ради народних депутатів і населених пунктів Балико-Щучинка та Уляники Кагарлицького району Київської області 1995 р., а також із копією Схеми розміщення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 на території Балико-Щучинської с. ради , що міститься у складі наданої на дослідження копії Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); ведення особистого селянського господарства гром. України ОСОБА_4 в с. Б. Щучинка, вул. Набережна, 1 на території Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області 2009 р., на якій представлено розташування переданих у власність ОСОБА_4 земельних ділянок, можна побачити, що конфігурація межі Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області, межі населеного пункту с. Балико-Щучинка, меж меморіалу та межі Ржищівського ДЛГ, спільної із землями Балико-Щучинської сільської ради, на цих кресленнях (схемах) є подібними.

Тому, можна припустити, що спірна земельна ділянка ОСОБА_4, яка позначена на вищевказаній схемі розміщення, що міститься у складі наданої на дослідження копії технічної документації із землеустрою 2009 р., на якій представлено розташування переданих у власність ОСОБА_4 земельних ділянок, знаходиться за межами населеного пункту та частково включає лісові землі ЦП Ржищівського держлісгоспу . проте стверджувати це категорично та визначити обсяг лісових земель вказаного лісгоспу, що увійшли до складу відведених у власність ОСОБА_4 земельних ділянок, неможливо у зв'язку з тим, що, як і зазначалося вище, копії схеми розташування та креслення адміністративних границь Балико-Щучинської сільської ради є неякісними, усі контури - чорного кольору, на окремих ділянках лінії певної товщини мають розриви та неточності у конфігурації, частина тексту та ліній місцями розмита (мутна, нечітка) та не віддрукована, координат поворотних точок меж досліджуваних земель відсутні, що унеможливлює визначення чітких меж порівнюваних планів.

Окрім того, фактичне розташування (на місцевості) досліджуваних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222280400:10:304:0002 (цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) і 3222280400:10:304:0003 (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства) по вул. Набережна, 1 в с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області, що знаходяться у власності ОСОБА_4 (державні акти серії ЯИ № 657894 та серії ЯИ № 657895), не відповідає межам згідно з державними актами.

Таким чином, з урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект , висновку експертизи та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами с. Балико - Щучинка, враховуючи вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України , остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже сільська рада не мала права нею розпоряджатись.

Верховний Суд України у своїх правових позиціях,викладених по справі №6-3089цс15 зазначив, що згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача

За змістом цієї статті випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Отже, норми статей 1212 та 388 ЦК України можуть застосуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання або збереження майна без достатньої правової підстави.

При цьому підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу . Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 388 ЦК України .

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає надана ВО Укрдержліспроект щодо накладення спірної земельної ділянки на землі Ржищівського лісництва ДП Ржищівське лісове господарство з доданим викопіюванням з публічної кадастрової карти, є допустимим доказом в розумінні ст. 76-77 ЦПК України , оскільки надана уповноваженим суб'єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України .

Водночас у п. 2 ст. 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано статтею 149 ЗК України , відповідно до якої земельні ділянки, надані в постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 149 ЗК України до повноважень районних державних адміністрацій віднесено, у тому числі, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

З матеріалів справи вбачається, що ДП Ржищівський лісгосп , як землекористувач, погодження на вилучення спірної земельної ділянки для передачі її у власність відповідачу сільській раді не надавало.

Крім того, не зрозуміло, як при передачі спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_4 відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулась із порушенням вимог вищенаведених правових норм - без отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача та без отримання висновку органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Окрім того, рішення 25 сесії 5 скликання ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області від 16 квітня 2008 року передбачав надання лише дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,40 га в с. Балико-Щучинка вул. Набережна, 1, в тому числі: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0,25 га та ведення особистого селянського господарства - 0,15 га та лише потім подати на погодження згідно законодавств технічну документацію на затвердження пленарним засідання.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується той факт, що передача у власність ОСОБА_4 земельних ділянок загальною площею 0,40 га, з кадастровими номерами 3222280400:10:304:0002 (цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) і 3222280400:10:304:0003 (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства) відбулась з порушенням встановленого діючим законодавством порядку вилучення земельних ділянок та зміни цільового призначення земель, наслідком чого стало порушення прав держави, обґрунтованими є вимоги позивача про визнання незаконним та скасувати рішення 25 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 16.04.2008 р. про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,40 га, з них для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1500 га в с. Балико-Щучинка по вул. Набережна, 1, Кагарлицького району та визнання недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 657894 площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3222280400:10:304:0002) та серії ЯИ № 657895 площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222280400:10:304:0003), що розташована по вул. Набережна, 1, с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області.

Обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення є і вимога позивача про витребування від відповідача на користь держави в особі ДП Ржищівське лісове господарство земельні ділянки, площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222280400:10:304:0002 та площею 0,1500 га з кадастровим номером 3222280400:10:304:0003, оскільки ОСОБА_4 є набувачем земельних ділянок, яку отримав від держави безоплатно, тому, зважаючи на доведеність факту незаконного набуття ним цієї ділянки у власність та на підставі ст. 387 ЦК України , порушене право держави підлягає відновленню шляхом повернення цієї ділянки у її власність з витребуванням від набувача.

Крім того, витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_4 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з його власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм ст. 153 ЗК України , ст. 387 ЦК України у зв'язку із виявленням порушень вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України , які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності; офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Також варто зауважити, що Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об'єднаних Націй з навколишнього довкілля сформулювала принцип про те, що Людина [повинна мати] має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь . Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу; це - вираз волі народів усього світу і обов'язок урядів усіх держав .

Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, була погоджена Європейською економічною комісією ООН у 1998 році. Конвенція ратифікована у 40 країнах та Євросоюзом. Цей міжнародний договір визнає право кожної людини нинішнього та прийдешніх поколінь на життя в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту .

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) не містить екологічних прав. Але рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як право на життя, на повагу до приватного та сімейного життя.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 року у справі Хаммер проти Бельгії суд вирішив, що не зважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Оскільки ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне відчуження земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

За таких обставин у справі, яка переглядається, суспільним , публічним інтересом звернення заступника прокурора керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до суду з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_4 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.12.2015 року у справі №6-2510цс15.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, а ним по справі понесені судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 4 800,00 грн., що підтверджується документально (а.с. 1), ці витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах, по 2 400 грн. 00 коп. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про земельні відносини , ЗК України, ЦК України, ст. ст. 7,8, 19, 81,83, 258, 263-273 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Ржищівське лісове господарство до ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування рішень, державних актів, витребування земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 25 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 16.04.2008 р. про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,40 га, з них для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1500 га в с. Балико-Щучинка по вул. Набережна, 1, Кагарлицького району.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 657894 площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3222280400:10:304:0002) та серії ЯИ № 657895 площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222280400:10:304:0003), що розташована по вул. Набережна, 1, с. Балико-Щучинка Кагарлицького району Київської області.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Державного підприємства Ржищівське лісове господарство земельні ділянки, площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222280400:10:304:0002 та площею 0,1500 га з кадастровим номером 3222280400:10:304:0003.

Стягнути з Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області (код ЄРДПОУ 04358224) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1) на користь прокуратури Київської області (код ЄРДПОУ 02909996) понесені по справі судові витрати в розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., по 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. з кожного.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Кагарлицька місцева прокуратура - (код ЄРДПОУ 02909996), місцезнаходження: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Кооперативна, 3.

Позивач - Київський обласний та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства - (код ЄДРПОУ 35278561), місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30.

Позивач - Державне підприємство Ржищівське лісове господарство (код ЄРДПОУ 00992148), місцезнаходження: 09230, Київська область, м. Ржищів, вул.. Шевченка, 91.

Відповідач ОСОБА_5 - ОСОБА_6 сільська рада Кагарлицького району Київської області - (код ЄРДПОУ 04358224), місцезнаходження: 09234, Київська область, Кагарлицький район, с. Балико - Щучинка, вул.. Героїв Дніпра, 8.

Відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії СК № 470037, виданий 08 лютого 1997 року Чабанським СВМ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): Київська область, Кагарлицький район, с. Уляники, вул.. Джерельна, 72.

Повний текст судового рішення складено 16.04.2018 р.

Суддя І.І. Шевченко