Постанова

від 12.04.2018 по справі 387/970/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 387/970/17

провадження № 22-ц/781/559/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М.,Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Селянське фермерське господарство Надія ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства Надія на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2018 рокуу складі судді Цотка В.В. і

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до СФГ Надія про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації права оренди.

Позовна заява мотивована тим, що згідно держаного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 19.03.2002 року позивач є власником земельної ділянки загальною площею 4,86 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Олексіївської сільради Добровеличківського району Кіровоградської області.

Згідно договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ Надія , який зареєстрований у Добровеличківському відділі ДП КРФ ЦДЗК Кіровоградської області 25.09.2008 року за № 040836900001, позивач передав відповідачу в строкове платне користування терміном на 5 років зазначену земельну ділянку.

У липні 2017 року із витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач дізнався, що у вказаному реєстрі зареєстровано право оренди на підставі додаткової угоди від 08.04.2013 року до зазначеного договору оренди землі, якою продовжено термін дії договору оренди до 25.09.2033 року.

Позивач вважає, що додаткова угода до договору оренди землі є незаконною, оскільки зазначену угоду він не підписував, вважає, що є підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2018 року позовну заяву задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду від 08.04.2013 року до договору оренди землі № 040836900001 від 25.09.2008 року, укладену між ОСОБА_4 та СФГ Надія право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.04.2013 року № 1581836.

Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_6 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що спірну додаткову угоду позивач не підписував, а про наявність цієї додаткової угоди позивач дізнався лише з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.07.2017 року.

В апеляційній скарзі СФГ Надія просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач починаючи з 2013 року по 2917 рік щорічно отримував орендну плату на підставі додаткової угоди до договору оренди землі.

Доводи викладені в позовній заяві, що позивач дізнався про додаткову угоду в серпні 2017 року не відповідають дійсності.

В судовому засіданні апеляційного суду представник СФГ Надія адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,86 гектара, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 виданого Добровеличківською райдержадміністрацією Кіровоградської області 29.03.2002 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 167 ( а.с.9 ).

З договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ "Надія", який зареєстрований у Добровеличківському відділі ДП КРФ ЦДЗК Кіровоградської області 25.09.2008 року за № 040836900001, встановлено, що перший надав останньому в строкове платне користування терміном на 5 років зазначену вище земельну ділянку.

За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 3 % від грошової оцінки, яку орендар має сплачувати у строки 01.01- 01.11.

З угоди від 08.04.2013 року про зміни до договору оренди землі № 040836900001 від 25.09.2008 року, укладеної між ОСОБА_4 та СФГ "Надія", право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.04.2013 року за №632714, встановлено, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки терміном на 25 років. За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4 % від грошової оцінки.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 322 від 29.12.2017 року, встановлено, що досліджуваний підпис, розташований у графі "ОСОБА_4." в стовпчику "Орендодавець" в угоді про зміни до договору оренди землі № 040836900001 від 25.09.2008 року, укладеній між ОСОБА_4 та СФГ "Надія" від 08 квітня 2013 року, вшитій в матеріали цивільної справи № 387/970/17 ОСОБА_4 до СФГ "Надія " про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною (а.с.91), виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с. 135-141).

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За приписами ст. ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 не підписував додаткову угоду з СФГ Надія від 08.04.2013 року про зміни до договору оренди землі № 040836900001 від 25.09.2008 року.

Встановивши такий факт, суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу ст. 203, 215 ЦК України, цей правочин є недійсним, оскільки були відсутніми воля та волевиявлення ОСОБА_4 на укладення такої угоди і внесення змін до існуючого договору, а її укладення від імені позивача невстановленою особою суперечить закону.

Отже суд першої інстанції вважав позов доведеним.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідачем не оспорюються, а апеляційний суд не встановив передбачених ч. 4 ст. 367 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, яка зводяться до неправильного вирішення судом заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

За приписами ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності позивається від дня коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Відповідач, погодившись з тим, що право позивача було порушеним, заявив в суді першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с.54-55) посилаючись на те, що позивач знав про порушення свого права з 1 листопада 2013 року, коли отримав орендну плату на підставі додаткової угоди від 08.04.2013 року до договору оренди землі від 25.09.2008 року.

Проте з наданої відповідачем на підтвердження своїх доводів світлокопії відомості нарахування і виплати орендної плати за 2013 рік від 1 листопада 2013 року (а. с. 56) вбачається, що ОСОБА_4 фактично отримав від СФГ Надія орендну плату в сумі 4057 грн. 39 коп. за користування орендарем її земельною ділянкою у 2013 році.

При цьому у наданому відповідачем документі не вказано на підставі чого здійснена ним така виплата (на підставі договору чи додаткової угоди).

Водночас згідно п. 4.3. укладеного між сторонами по справі договору оренди землі від 25.09.2008 року строк його дії закінчився 25.09.2013 року, а отже 1 листопада 2013 року позивач отримав орендну плату за користування відповідачем його земельною ділянкою за поточний 2013 рік, тобто в межах договору.

Таким чином за обставин, на які посилається відповідач, позивач не міг дізнатися про наявність оспорюваної додаткової угоди та порушення свого права.

Докази того, що відповідач здійснював наступні виплати позивачу орендної плати в матеріалах справи відсутні.

Крім того, заперечуючи проти заяви відповідача, позивач обґрунтовано посилався на те, що оскільки після закінчення строку дії договору земельна ділянка залишилася у користуванні відповідача, то на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі позивач вважав, що договір є поновленим на той самий строк, тобто на наступні 5 років, а не до 2033 року, як передбачено оспорюванню ним угодою.

Позивач правомірно розраховував на добросовісність та розумність у відносинах з відповідачем та не мав підстав сумніватися у правовому стані своєї земельної ділянки після закінчення троку дії договору і перевіряти правомірність реєстрації права відповідача, а отже він не знав і не міг дізнатися про порушення свого права до моменту отримання ним витягу з Державного земельного кадастру, тобто до 07.07.2017 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст.375 ЦПК України, вимоги апеляційної скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Надія залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2018 рокубез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20.04.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л.Карпенко