Ухвала

від 02.04.2018 по справі 753/4180/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4180/18

провадження № 1-кс/753/1233/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 представника заінтересованої особи ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання про накладення арешту в кримінальному провадженні №320015000000000204 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2015 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва із клопотання про накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1230760880000), яка на день написання клопотання належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Амаріс груп», код ЄДРПОУ: 40669430.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, сторона кримінального провадження, вказує, що у провадженні Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №320015000000000204 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2015 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

15 лютого 2018 року, старшим слідчим Дарницького УП ГУНП в м. Києві майором поліції ОСОБА_7 , до кримінального провадження №12017100020010004 від 15 вересня 2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у якому ОСОБА_4 є потерпілою, було долучено цивільний позов від 15.02.2018 року.

Також обґрунтовуючи дане клопотання, ОСОБА_4 зазначила, посадові особи ТОВ «Глобал Еволюшин», незаконно, без будь-яких правових підстав, заволоділи вищевказаною квартирою та розпорядилися останньою на власний розсуд, чим завдали потерпілим матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, що складає 1 397 200,00 грн., відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності, тому виникла необхідність у накладенні арешту на належну їй квартиру з метою забезпечення збереження даного майна.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник підтримали вказане клопотання та просили задовольнити його у повному обсязі з підстав викладених у ньому.

Прокурор в судовому засіданні заперечували проти задоволення вказаного клопотання заперечувала у повному обсязі.

Судом встановлено, що в провадженні Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12017100020010004 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2015 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

15 лютого 2018 року, старшим слідчим Дарницького УП ГУНП в м. Києві майором поліції ОСОБА_7 , до кримінального провадження №12017100020010004 від 15 вересня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у якому ОСОБА_4 є потерпілою, було долучено цивільний позов від 15.02.2018 року.

Вказане кримінальне провадження порушено за фактом вчинення шахрайський дій щодо майна ОСОБА_4 , а саме квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до цивільного позову, який був поданий ОСОБА_4 у рамках кримінального провадженню №12017100020010004 від 15.09.2017 року, про стягнення солідарно з ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс», ТОВ «Глобал Еволюшн», ТОВ «Таймінвест» та ТОВ «Амаріс Груп» на її користь 1 397 200 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, у зв`язку з незаконним заволодінням майном та 50 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності, станом на 21 квітня 2017 року вартість квартири загальною площею 54.0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 складала 1 397 200,00 грн.

Статтею 170 КПК Українипередбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012 статті 98 КПК України.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчийсуддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012 статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається увипадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом від 05.04.2013 №223-558/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» зазначив, що при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. З КПК України).

Слідчий суддя, заслухавши сторін, вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовано клопотання, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись 98,131,132,170-174,309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання про накладення арешту в кримінальному провадженні №320015000000000204 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2015 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України задовольнити.

Накласти арешт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1230760880000).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: