Ухвала

від 24.05.2018 по справі 753/4180/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2328/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_6 ,

її представника ОСОБА_7 ,

представників ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_10 , з доповненнями, внесеними до неї представником цього ж товариства ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання потерпілої цивільного позивача у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та накладено арешт на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230760880000).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт стверджує, що потерпіла ОСОБА_6 невірно висвітлила ситуацію у своєму клопотання, надала надумані показання стосовно врегулювання питання повернення кредитної заборгованості шляхом застосування вимог ст. ст. 35 37, 38 ЗУ «Про іпотеку», не довівши вину осіб, яких вона зазначила в якості підозрюваних. Зокрема, ОСОБА_10 зазначає, що 21 лютого 2012 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 1704-04-КЗЖ-Т, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 400000 гривень строком до 20 лютого 2019 року, а на виконання цього договору було укладено іпотечний договір від 21 лютого 2012 року, згідно з яким було передано в іпотеку двохкімнатну квартиру за номером АДРЕСА_2 , загальною площею 54,56 кв. м. Крім того, як вказує автор апеляції, було укладено Договір поруки на виконання вищезазначеного кредитного договору № 1704-04- КЗЖ-Т між ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_11 від 21 лютого 2012 року. При цьому апелянт наголошує, що Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 від 16 квітня 2014 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» з 16 квітня 2014 року по 15 квітня 2015 року в ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ» було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ» ОСОБА_12 .Одночасно директор ТОВ «ФК «Амаріс Груп» звертає увагу, що, згідно Рішення № 389 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, строк ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ» було продовжено до 14 квітня 2017 року, а в подальшому цей строк ще було продовжено до 14 квітня 2018 року.

Також апелянт відмічає, що ПАТ «КБ «Даніель» скористався своїм правом і, відповідно до результатів аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором (протокол № WIN201237 організатора аукціону Товарна біржа «Електронні торги України» від 10 серпня 2015 року), його переможцем стало ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен Фінанс». У відповідності до проведених торгів між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «Некстджен Фінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 28 від 21 серпня 2015 року, згідно з яким Первісний кредитор відступив Новому кредитору Права вимоги до Боржника, що належить Первісному кредитору на підставі Кредитного договору, а Новий кредитор прийняв зазначені вище права вимоги, а саме усі права Первісного кредитора, як кредитора до Боржника щодо виконання зобов`язань, які виникли на підставі Кредитного договору в обсязі та на умовах, що існують на дату укладення цього Договору. Разом з тим, як зазначає автор апеляції, відповідно до ч. 1 ст.24 ЗУ «Про іпотеку», того ж дня між ПАТ «КБ «Даніель» та ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» було укладено Договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений 27 серпня 2015 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_13 за № 2518.

Далі в апеляційній скарзі директор ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_10 запевняє, що ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс», згідно з вимогами ст. ст. 512, 524 ЦКУ, а також вищезазначених Договорів відступлення права вимоги та наявного застереження у Іпотечному договорі, відступив права вимоги за Кредитним договором, підписавши договір № 51 від 16 вересня 2015 року, згідно з яким Новим Кредитором стало ТОВ «Глобал Еволюшн». При цьому апелянт наголошує, що також був укладений Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21 лютого 2012 року № 584, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 16 вересня 2015 року та зареєстрований в реєстрі за № 2656.

В подальшому, як вказує власник майна, 28 жовтня 2016 року ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» та «ТОВ «Глобал Еволюшн» дійшли в добровільному порядку згоди щодо розірвання укладених Договорів відступлення за кредитним договором, Іпотечним договором та Договором поруки. Одночасно апелянт стверджує, що ТОВ «Глобал Еволюшн» направив повідомлення ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про зміну кредитора за підписом директора ТОВ «Глобал Еволюшн» ОСОБА_14 , про що, як зазначає ОСОБА_10 ,свідчить копія конверта та повідомлення від 09 грудня 2016 року, але ці конверти повернулися за строком зберігання. Також, як запевняє автор апеляції, дане повідомлення було направлено ОСОБА_6 і ОСОБА_11 через кур`єрську пошту, однак знову ж не змогли вручити останнім, оскільки вони були відсутні за адресою місця своєї реєстрації та проживання.

Крім того, апелянт зауважує, що ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» через ПНКМНО ОСОБА_15 було направлено Вимогу про усунення порушення умов кредитного договору № 1704-04-КЗЖ-Т від 21 лютого 2012 року. При цьому власник майна відмічає, що Іпотекодержатель заявив, що у разі невиконання умов повідомлення він буде мати намір на свій вибір скористатися правом для задоволення погашення кредитної заборгованості відповідно до умов п. 6.3 розділу 6 Договору іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» або ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», на підставі договору купівлі-продажу. Однак, як запевняє ОСОБА_10 , жодних дій зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_11 не було вчинено щодо погашення кредитної заборгованості.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_10 також зазначає, що 21 квітня 2017 року ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс», як повноцінний Іпотекодержатель нерухомого майна, продало, а ТОВ «Таймінвест» придбало квартиру АДРЕСА_2 , і в подальшому 06 жовтня 2017 року ТОВ «Таймінвест» продало, а ТОВ «ФК «Амаріс Груп» придбало вищевказану квартиру згідно договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_16 . ПНКМНО і занесеного до реєстру за № 14800.

Одночасно автор апеляції звертає увагу, що у провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 753/17097/17 за позовом ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладеного 21 квітня 2017 року між ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» та ТОВ «Таймінвест», і в межах цієї справи вже накладено арешт на вищезазначене нерухоме майно.

23 травня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшли від представника ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_8 доповнення до апеляційної скарги директора ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_10 . Зокрема, представник вказує, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя цитує приписи норм кримінального процесуального закону, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту на майно, а саме ст. ст. 170, 173 КПК України, однак, всупереч приписів зазначених норм, не вказує жодної правової підстави для арешту майна. Крім того, ОСОБА_8 стверджує, що в клопотанні та в ухвалі слідчого судді не міститься будь-яких доказів існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 України, а також жодного доказу, який би спростував законність набуття права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Амаріс Груп».

Також представник ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_8 звертає увагу, що клопотання про накладення арешту на майно від 21 вересня 2017 року та від 23 листопада 2017 року, які подавались представниками ОСОБА_6 на ім`я слідчого ОСОБА_17 , не були задоволені. При цьому ОСОБА_8 наголошує, що ТОВ «ФК «Амаріс Груп» не має жодного статусу у кримінальному провадженні, а в матеріалах провадження відсутні будь-які факти завдання шкоди ОСОБА_6 .

Прокурор в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був завчасно проінформований. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 172 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу, з доповненнями до неї, і просили її задовольнити, поясненняпотерпілої цивільного позивача у кримінальному провадженні та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_10 ,з доповненнями, внесеними до неї представником товариства ОСОБА_8 , підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Дарницьким управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100020010004, відомості про яке внесені 15 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

15 лютого 2018 року старшим слідчим Дарницького УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_17 до кримінального провадження № 12017100020010004, у якому ОСОБА_6 є потерпілою, було долучено цивільний позов від 15 лютого 2018 року.

Вказане кримінальне провадження порушено за фактом вчинення шахрайський дій щодо майна ОСОБА_6 , а саме квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до цивільного позову, який був поданий ОСОБА_6 у рамкахкримінального провадження № 12017100020010004 від 15 вересня 2017року, цивільний позивач ОСОБА_6 просить стягнути солідарно з ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс», ТОВ «Глобал Еволюшн», ТОВ «Таймінвест» та ТОВ «ФК «Амаріс Груп» на її користь 1397200 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку з незаконним заволодінням її майном та 50000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності, станом на 21 квітня 2017 року вартість квартири загальною площею 54,56 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , складала 1397200 гривень.

12 березня 2018 року потерпіла цивільний позивач у кримінальному провадженні ОСОБА_6 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230760880000), яка належить на праві власності ТОВ «ФК «Амаріс Груп» (код ЄДРПОУ 40669430).

02 квітня 2018 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва клопотання потерпілої цивільного позивача у кримінальному провадженні ОСОБА_6 було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12017100020010004, про накладення арешту на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1230760880000), яка належить на праві власності ТОВ «ФК «Амаріс Груп» (код ЄДРПОУ 40669430), слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора ОСОБА_18 , потерпілої цивільного позивача у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , її представника ОСОБА_19 та представника ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_20 і, дослідивши матеріали, які додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230760880000), однак які саме правові підстави в ухвалі не привів, а лише процитував норми КПК України, які стосуються вирішення питань накладення арешту на майно.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на наступні обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача про арешт майна повинно бути зазначено:

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушення, а також розмір позовних вимог;

- докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Вищевказаних вимог закону слідчий суддя та потерпіла цивільний позивач у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , яка внесла клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що групою невідомих осіб ТОВ «Глобал Еволюшин», ТОВ «Фінансова компанія «НекстДженФінанс», ТОВ «Таймінвест», ТОВ «Некстджен Фінанс» та ТОВ «ФК «Амаріс Груп» було здійснено незаконне позбавлення законних володільців ОСОБА_11 і ОСОБА_6 права власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим останній завдано матеріальної шкоди у розмірі 1397200 гривень, потерпіла цивільний позивач у кримінальному провадженні ОСОБА_6 повинна була надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку, чого фактично зроблено не було.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 цієї статті, тобто коли метою арешту майна є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтовано розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Між тим, як встановила колегія суддів, потерпілою цивільним позивачем у кримінальному провадженні ОСОБА_6 у клопотанні та в судовому засіданні не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також не надано достатніх доказів, які вказують на факт завдання їй шкоди в розмірі 1397200 гривень.

Оскільки кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись норм кримінального процесуального закону, то при накладенні арешту на майно він має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Потерпіла цивільний позивач у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обґрунтовуючи своє клопотання, не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалася у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про можливість та необхідність накладення арешту на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230760880000)

Зокрема, як встановила колегія суддів, 21 лютого 2012 року між ПАТ «КБ «Даніель» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 1704-04-КЗЖ-Т, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти. На виконання цього договору було укладено іпотечний договір від 21 лютого 2012 року, згідно з яким було передано в іпотеку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Також було укладено Договір поруки на виконання вищезазначеного кредитного договору № 1704-КЗЖ-Т між ПАТ « КБ Даніель» та ОСОБА_11 від 21лютого 2012 року.

21 серпня 2015 року між ПАТ «КБ Даніель» та ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 28, згідно з яким ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» прийняв права Первинного кредитора до Боржника ( ОСОБА_6 ) та Договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом KM НО ОСОБА_13 за № 2518, а відтак всі права вимоги перейшли до ТОВ ФК «Некстджен Фінанс».

16 вересня 2015 року на підставі Договору про відступлення прав вимоги та прав за договором іпотеки права кредитора та іпотекодержателя перейшли від ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» до ТОВ «Глобл Еволюшн».

28 жовтня 2016 року, за згодою сторін, вищезазначені договори було розірвано та ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс» знову набув право кредитора та іпотекодержателя.

21 квітня 2017 року ТОВ «ФК «Некстджен Фінанс», як повноцінний Іпотекодержатель нерухомого майна, відповідно до вимог ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» та договору про задоволення вимог (п. п. 6.2.1 6.5 Іпотечного договору), продав, а ТОВ «Таймінвест» купив квартиру АДРЕСА_2 .

06 жовтня 2017 року ТОВ «Таймінвест» продав, а ТОВ «ФК «Амаріс Груп» придбав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМ НО ОСОБА_21 і внесеного до реєстру за № 14800. Право власності на квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 жовтня 2017 року.

Між тим, ТОВ «ФК «Амаріс Груп» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження та жодних доказів тому, що це товариство чи його службові особи якимось чином причетні до вчинення будь-якого кримінального правопорушення в матеріалах судового провадження не міститься і в клопотанні не приведено. Навпаки, всі дані матеріалів провадження свідчать про те, що ТОВ «ФК «Амаріс Груп» є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до абзацу 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Будь-яких даних про те, що квартира АДРЕСА_1 визнана речовим доказом у цьому кримінальному провадженні в матеріалах судової справи не міститься і цивільний позивач, відповідно до ст. 171 КПК України, не наділений правом звертатися до суду з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, а таке клопотання може внести слідчий або прокурор.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні жодні підстави для задоволення клопотання цивільного позивача ОСОБА_6 про накладення арешту на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1230760880000), яка на праві власності належить ТОВ «ФК «Амаріс Груп».

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга директора ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_10 , з доповненнями, внесеними до неї представником цього ж товариства ОСОБА_8 , задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання потерпілої цивільного позивача у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про арешт майна, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна ТОВ «ФК «Амаріс Груп», який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ФК «Амаріс Груп» ОСОБА_10 , з доповненнями, внесеними до неї представником цього ж товариства ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, якою задоволено клопотання потерпілої цивільного позивача у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та накладено арешт на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230760880000), скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання потерпілої цивільного позивача у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про накладення арешту на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230760880000), яка належить на праві власності ТОВ «ФК «Амаріс Груп» (код ЄДРПОУ 40669430), відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4