Рішення

від 22.03.2018 по справі 804/590/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Справа № 804/590/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю мале науково-виробниче підприємство "ДІВ"ЛТД до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю мале науково-виробниче підприємство ДІВ ЛТД звернулося до Дніпропетровського адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю мале науково-виробниче підприємство ДІВ ЛТД, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.11.2017р. №527-І;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №358/4.1-11/986 від 18.12.2017р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №358/4.1-11/987 від 18.12.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час нарахування заробітної плати за 2017 рік своїм працівникам останній дотримувався мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а тому підстав для притягнення його до відповідальності за ст. 265 КЗпП України в частині дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці не має, а отже оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Також, позивач зазначав, що відповідачем порушено ч.2 ст.6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) та відповідач не мав законних підстав для проведення перевірки позивача, за результатами якої винесено спірні рішення.

23.01.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду на 13.02.2018 року о 14:00год.

13.02.2018р. розгляд означеної справи відкладено на 22.03.2018р.

Представник позивача у судовому засіданні, яке призначене на 22.03.2018р., підтримав пред'явлений адміністративний позов, посилаючись на обставини викладені у ньому.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав на нього відзив в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування поданого відзиву зазначалося, що перевірка позивача призначена та проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, а спірні рішення, які винесені за результатами цієї перевірки прийняті у межах повноважень та у спосіб передбаченому нормами чинного законодавства.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи викладені у відзиву.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Закону України №877-V, Порядку № 295, відповідно до наказу Головного управління від 23.11.2017р. № 527-1, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 27.11.2017р. № 335 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні ОСОБА_4 в період з 27.11.2017р. по 28.11.2017р. проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати у Товариства з обмеженою відповідальністю мале науково-виробниче підприємство ДІВ ЛТД.

Підставою для проведення перевірки позивача стала інформація, викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.09.2017р. №27698/03/30.

За результатами інспекційного відвідування був складений акт перевірки № 358/4.1-11, яким встановлено порушення вимог чинного трудового законодавства.

Так, в листі позивача вих. № 82/17 від 27.11.2017р., наданого під час перевірки, щодо надання інформації та документів зазначено, що Закон України № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні дозволяє підприємствам малого бізнесу вести бухгалтерський облік за спрощеною системою, з обмеженою кількістю фінансово-господарчих документів. У зв'язку з цим: колективний договір підприємства не складали, правила внутрішнього трудового розпорядку не розробляли, штатний розклад працівників представлено у наказі № 1 на поточний рік. Табель обліку робочого часу представлений у розрахунково-платіжній відомості помісячно, заробітна плата нараховується за тарифними ставками (посадовими окладами).

Таким чином у зв'язку з відсутністю табелів обліку робочого часу на підприємстві, фактично відпрацьовані працівниками дні зазначені лише у розрахунково-платіжних відомостях ТОВ МНВП ДІВ ЛТД.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 05.08.2016р. № 11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік визначено, що кількість робочих днів у квітні 2017 року складає 19 днів, тоді як згідно розрахунково-платіжної відомості № НЗП-000004 ТОВ МНВП ДІВ ЛТД за квітень 2017 року у графі 5 (відпрацьовано днів) зазначено 20 днів.

Оплата праці працівників протягом квітня-червня 2017 року проводилася на підставі штатного розкладу, затвердженого директором ТОВ МНВП ДІВ ЛТД на 2017 рік, а саме: наказ № 1 від 04.01.2017 р.

Згідно розрахунково-платіжної відомості № НЗП-000004 ТОВ МНВП ДІВ ЛТД за квітень 2017 року заробітна плата за тарифними ставками (посадовими окладами) у графі 6 нарахована :

- Директор ОСОБА_6 - 5900,00 грн.;

- Головний бухгалтер ОСОБА_7 - 5900,00 грн.

- Технічний директор ОСОБА_8 - 5900,00 грн.

- Заступник директора ОСОБА_9 - 5900,00 грн.

- Заступник директора ОСОБА_10 - 5900,00 грн.

Зазначені нараховані суми відповідають посадовим окладам зазначеного штатного розпису, таким чином 5 працівникам було не донараховано заробітну плату у квітні 2017 року за 1 день (при нормі тривалості робочого часу 19 днів, фактично відпрацьовано 20 днів).

Також відповідно до вищезазначеного листа Мінсоцполітики від 05.08.2016р. №11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік визначено, що кількість робочих днів у червні 2017 року 20 днів.

Згідно роздахунково-платіжної відомості № НЗП-000004 ТОВ МНВП ДІВ ЛТД за червень 2017 року у графі 5 (відпрацьовано днів) зазначено 21 день.

Згідно розрахунково-платіжної відомості № НЗП-000006 ТОВ МНВП ДІВ ЛТД за червень 2017 року заробітна плата за тарифними ставками (посадовими окладами) у графі 6 нарахована:

1. Директор ОСОБА_6 - 5900,00 грн.;

2. Головний бухгалтер ОСОБА_7 - 5900,00 грн.;

3. Технічний директор ОСОБА_8 - 5900,00 грн.;

4. Заступник директора ОСОБА_9 - 5900.00 грн.;

5. Заступник директора ОСОБА_10 - 5900,00 грн.

Зазначені нараховані суми відповідають посадовим окладам зазначеного штатного розпису, таким чином 5 працівникам було не донараховано заробітну плату у червні 2017 року за 1 день, (при нормі тривалості робочого часу 20 днів, фактично відпрацьовано 21 день).

Виходячи з вищевикладеного, заробітна плата не була виплачена в повному обсязі 5 працівникам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за виконану ними роботу у квітні 2017 року та червні 2017 року, що порушує вимоги ч.І ст.1 Закону України Про оплату праці та ч.І ст. 94 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

На підставі вищевказаного акта перевірки видано припис №358/4.1-11-277 від 29.11.2017р. щодо усунення виявлених порушень вимог чинного трудового законодавства, а також винесено оскаржувані постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № 358/4.1-11/986 від 18.12.2017р. у розмірі 3200грн. та № 358/4.1-11/987 від 18.12.2017р. у розмірі 160000грн.

Позивач, вважаючи наказ на проведення перевірки від 23.11.2017р. №527-І та постанови про накладення штрафу №358/4.1-11/986 та № 358/4.1-11/987 від 18.12.2017р. протиправними, звернувся з означеним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 20.09.2007 року № 877-V заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи. які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління Держпраці, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

16.05.2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Підпунктом 6 абз. 1 п. 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, в тому числі Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу.

Згідно Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19). Припис є обовязковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення обєктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 23). У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю (пункт 24).

Водночас пунктами 28 та 29 вказаного Порядку встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення обєкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення обєкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Так, оскаржувані постанови були винесені у зв'язку із несвоєчасною та не у повному обсязі виплатою заробітної плати працівникам ТОВ МНВП ДІВ ЛТД.

При цьому суд зазначає, що позивач помилково ототожнює поняття мінімальні державні гарантії та мінімальна заробітна плата . Адже однією з мінімальних державних гарантій є саме заробітна плата, обчислена та виплачена працівникові відповідно до вимог Закону України Про оплату праці та КЗпП України не залежно від її розміру.

Відповідно до абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, в тому числі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Крім того, в ході проведення заходу встановлено, що заробітна плата на підприємстві виплачується з порушеннями строків її виплати, а саме: ч.І ст. 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

При цьому відповідно до наданих розрахунково-платіжних відомостей виплата заробітної плати працівникам ТОВ МНВП ДІВ ЛТД в порушення даних норм ст. 115 КЗпП України здійснюється лише 1 раз на місяць.

Відповідно до абз. 8 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2012 №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, в тому числі, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

З огляду на означене, суд приходить до висновку, що постанови про накладення штрафу №358/4.1-11/986 та №358/4.1-11/987 від 18.12.2017р. є правомірними та такими, що не підлягає скасуванню.

Щодо посилання позивача на протиправність проведення перевірки через порушення відповідачем приписів Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 20.09.2007 року № 877-V, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України № 877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею забороняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України № 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються органами, в тому числі, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.ч. 1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч.13, 14 ст. 4, ч.ч. 1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.ч.1-4 та 6 ст. 7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст. 22 цього Закону.

Крім того, вказані позивачем норми Закону України № 877-V не відповідають вимогам Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі за текстом - Конвенція), ратифікованою Законом України Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі від 08.09.2004 № 1985-ІУ.

Адже, статтею 12 Конвенції визначено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право, зокрема здійснювати будь-який огляд, перевірку, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України Про міжнародні договори і угоди визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічна позиція щодо пріоритету застосування міжнародних договорів і угод до положень національного законодавства відображені в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.10.2012р. по справі № К/9991/29979/12 (2а/0570/89/12).

Виходячи із вищевикладеного, умови, визначені ч. 1 ст.6 Закону України № 877-V щодо підстав для здійснення позапланових заходів та з'ясування під час проведення позапланового заходу лише тих питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, не поширюються на органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Таким чином, процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування визначена Законом України №877-V та Порядком № 295.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані рішення винесені відповідачем в порядку і у спосіб, що визначені чинним законодавством та в межах наданих йому повноважень.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 244, 245, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1