Постанова

від 14.08.2018 по справі 804/590/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2018 року справа № 804/590/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В.,

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мале науково-виробниче підприємство ДІВ ЛТД на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №804/590/18 (головуючий 1-ї інстанції Єфанова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мале науково-виробниче підприємство ДІВ ЛТД до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування наказу та постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18.01.2018 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.11.2017 року №527-І;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №358/4.1-11/986 від 18.12.2017 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №358/4.1-11/987 від 18.12.2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено .

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час нарахування заробітної плати за 2017 рік своїм працівникам позивач дотримувався мінімальних державних гарантій в оплаті праці, заробітна плата була визначена відповідним наказом на відповідний місяць з врахуванням того дня переробки, про що свідчать копії наказів, які додані до апеляційної скарги, а тому підстав для притягнення його до відповідальності за ст.265 КЗпП України в частині дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці не має. Крім того, відповідачем порушено ч.2 ст.6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року №877-V (далі Закон №877-V) та відповідач не мав законних підстав для проведення перевірки позивача, за результатами якої винесено спірні рішення.

Відповідач відзив на скаргу до апеляційного суду не надав.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надіслав до апеляційного суду заяву, якою просив перенести розгляд справи на іншу дату у зв'язку із його відрядженням до міста Київа.

Вказану заяву колегія суддів до уваги не приймає, причини неявки представника позивача вважає неповажними, оскільки до заяви не додано будь-яких підтверджуючих документів щодо відрядження (копія наказу чи посвідчення про відрядження, проїзних документів тощо) та не зазначено строк такого відрядження для визначення ймовірної дати перенесення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Мале науково-виробниче підприємство ДІВ ЛТД є юридичною особою (ідентифікаційний код 13417641).

Відповідач - Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який у своїй діяльності керується, зокрема, Положенням про Державну службу України з питань праці, Кодексом Законів про працю України, Законом України Про оплату праці .

В період з 27.11.2017 року по 28.11.2017 року на підставі наказу від 23.11.2017 року №527-І та направлення на перевірку №335 від 27.11.2017 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку ТОВ Мале науково-виробниче підприємство ДІВ ЛТД з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої 28.11.2017 року складений акт перевірки №358/4.1-11 (а.с.11-22).

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного трудового законодавства.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік визначено, що кількість робочих днів у квітні 2017 року складає 19 днів, тоді як згідно розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000004 ТОВ МНВП ДІВ ЛТД за квітень 2017 року у графі 5 (відпрацьовано днів) зазначено 20 днів.

Оплата праці працівників протягом квітня-червня 2017 року проводилася на підставі штатного розкладу, затвердженого директором ТОВ МНВП ДІВ ЛТД на 2017 рік, а саме: наказ № 1 від 04.01.2017 року.

Згідно розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000004 ТОВ МНВП ДІВ ЛТД за квітень 2017 року заробітна плата за тарифними ставками (посадовими окладами) у графі 6 нарахована :

- директор ОСОБА_1 - 5900,00 грн.;

- головний бухгалтер ОСОБА_3 - 5900,00 грн.;

- технічний директор ОСОБА_4 - 5900,00 грн.;

- заступник директора ОСОБА_5 - 5900,00 грн.;

- заступник директора ОСОБА_6 - 5900,00 грн..

Зазначені нараховані суми відповідають посадовим окладам зазначеного штатного розпису, таким чином 5 працівникам було не донараховано заробітну плату у квітні 2017 року за 1 день (при нормі тривалості робочого часу 19 днів, фактично відпрацьовано 20 днів).

Також відповідно до вищезазначеного листа Мінсоцполітики від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік визначено, що кількість робочих днів у червні 2017 року 20 днів.

Згідно роздахунково-платіжної відомості №НЗП-000004 ТОВ МНВП ДІВ ЛТД за червень 2017 року у графі 5 (відпрацьовано днів) зазначено 21 день.

Згідно розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000006 ТОВ МНВП ДІВ ЛТД за червень 2017 року заробітна плата за тарифними ставками (посадовими окладами) у графі 6 нарахована:

- директор ОСОБА_1 - 5900,00 грн.;

- головний бухгалтер ОСОБА_3 - 5900,00 грн.;

- технічний директор ОСОБА_4 - 5900,00 грн.;

- заступник директора ОСОБА_5 - 5900,00 грн.;

- заступник директора ОСОБА_6 - 5900,00 грн..

Зазначені нараховані суми відповідають посадовим окладам зазначеного штатного розпису, таким чином 5 працівникам було не донараховано заробітну плату у червні 2017 року за 1 день, (при нормі тривалості робочого часу 20 днів, фактично відпрацьовано 21 день).

Таким чином, контролюючим органом при перевірці встановлено, що заробітна плата не була виплачена в повному обсязі 5 працівникам: за виконану ними роботу у квітні 2017 року та червні 2017 року, що порушує вимоги ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці та ч.1 ст.94 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Крім того, встановлено що виплата заробітної плати працівникам товариства здійснюється 1 раз на місяць, що не відповідає вимогам частини 1 статті 115 КЗпП України.

На підставі акту перевірки відповідачем видано припис №358/4.1-11-277 від 29.11.2017 року щодо усунення виявлених порушень вимог чинного трудового законодавства, а також прийнято постанови про накладення штрафу на позивача №358/4.1-11/986 від 18.12.2017 року у розмірі 3200 грн. та №358/4.1-11/987 від 18.12.2017 року у розмірі 160000 грн..

Позивач, не погодився з постанова про накладення штрафу, та вважаючи наказ про проведення перевірки протиправним, оскаржив наказ та постанови до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані постанови від 18.12.2017 року прийняті обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому не підлягають скасуванню. Щодо наказу про проведення перевірки, суд зазначив, що процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування визначена Законом України №877-V та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабміна України від 26.04.2017 року, який відповідає вимогам Конвенції МОП № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі. Порушень щодо видання наказу на інспекційне відвідування позивача Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області не допущено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, реалізовує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Свої повноваження Держпраці реалізовує через утворенні постановою КМУ від 11.02.2015 року №100 територіальні органи, до яких, зокрема, віднесено Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Отже, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Дніпропетровської області.

Щодо посилання апелянта на протиправність проведення перевірки через порушення відповідачем приписів статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 20.09.2007 року №877-V (далі по тексту - Закон №877), колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 Закону України №877-V визначено перелік обставин, що можуть бути підставами для здійснення позапланових заходів контролюючими органами.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України №877 визначено, що заходи контролю здійснюються органами, в тому числі, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 ( далі по тексту - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

У спірному випадку відповідачем проводився саме державний контроль у формі інспекційного відвідування, що вбачається з наказу та направлення на проведення інспекційного відвідування (а.с.9, 37).

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 вказаного Порядку інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

З наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №527-І від 23.11.2017 року вбачається, що наказ про призначення інспекційного відвідування ТОВ МНВП ДІВ ЛТД прийнятий у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, на підставі інформації, наданої в тому числі листом Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.092017 року з питань праці щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної (а.с.37).

Відтак, оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 14 Порядку №295 визначено право об'єкта відвідування не допускати до проведення інспекційного відвідування посадових осіб органу державного контролю у випадку наявності підстав, які прямо визначені п.14 Порядку №295.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач не скористався визначеним вище правом, посадова особа органу державного контролю була допущена позивачем до проведення інспекційного відвідування, директор ТОВ МНВП ДІВ ЛТД брав участь у перевірці, що вбачається з акту перевірки від 28.11.2018 року.

Тобто на час подання адміністративного позову (18.01.2018 року), оскаржуваний позивачем наказ про проведення інспекційного відвідування від 23.11.2017 року був реалізований, інспекційне відвідування проведено, про що складено відповідний акт.

Щодо оскарження постанов про накладення штрафів, колегія суддв зазначає наступне.

Згідно пунктів 19, 23 24 Порядку №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Водночас пунктами 28 та 29 вказаного Порядку встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Як зазначалось вище, на підставі акту перевірки відповідачем видано припис №358/4.1-11-277 від 29.11.2017 року щодо усунення виявлених порушень вимог чинного трудового законодавства, а також прийнято постанови про накладення штрафу на позивача №358/4.1-11/986 від 18.12.2017 року у розмірі 3200 грн. та №358/4.1-11/987 від 18.12.2017 року у розмірі 160000 грн. (а.с.23, 24, 52).

Позивач ані в позові, ані в апеляційній скарзі не спростовує тієї обставини, що відповідачем на підставі акту перевірки приймався припис про усунення встановлених перевіркою порушень. Будь-яких відомостей щодо оскарження вказаного припису апелянтом судам першої та апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Оскаржувані постанови винесені у зв'язку із несвоєчасною та не у повному обсязі виплатою заробітної плати працівникам ТОВ МНВП ДІВ ЛТД.

Колегія суддів зазначає, що позивач помилково ототожнює поняття мінімальні державні гарантії та мінімальної заробітної плати . Адже однією з мінімальних державних гарантій є саме заробітна плата, обчислена та виплачена працівникові відповідно до вимог Закону України Про оплату праці та КЗпП України не залежно від її розміру.

Як зазначалось вище, контролюючим органом при перевірці встановлено, що заробітна плата не була виплачена в повному обсязі 5 працівникам: за виконану ними роботу у квітні 2017 року та червні 2017 року, що порушує вимоги ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці та ч.1 ст.94 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та апелянтом не спростована.

Посилання апелянта на ту обставину, що під час нарахування заробітної плати за 2017 рік своїм працівникам позивач дотримувався мінімальних державних гарантій в оплаті праці, заробітна плата була визначена відповідним наказом на відповідний місяць з врахуванням того дня переробки, про що свідчать копії наказів, які додані до апеляційної скарги, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені накази не були надані позивачем ані під час перевірки, ані при розгляді справи судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зазначені накази №5/1 від 26.04.2017 року та №7/1 від 26.06.2017 року (а.с.45, 46) свідчать про склад заробітної плати відповідно за квітень 2017 року та червень 2017 року, в той час як їм повинні передувати накази про роботу відповідних працівників у вихідний день з обґрунтуванням такої роботи саме у вихідний день.

Таких доказів апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, в тому числі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Крім того, в ході проведення заходу встановлено, що заробітна плата на підприємстві виплачується з порушеннями строків її виплати, а саме: ч.І ст. 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

При цьому відповідно до наданих розрахунково-платіжних відомостей виплата заробітної плати працівникам ТОВ МНВП ДІВ ЛТД в порушення даних норм ст.115 КЗпП України здійснюється лише 1 раз на місяць.

Вказана обставина апелянтом не заперечується та не спростовується.

Відповідно до абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2012 №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, в тому числі, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Розмір штрафів позивачем не оскаржується.

З огляду на означене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанови про накладення штрафу №358/4.1-11/986 та №358/4.1-11/987 від 18.12.2017 року є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають, з чим погоджується колегія суддів.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2018 року становить 1762 гривень, тобто до незначних у 2018 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 гривень.

Як зазначалось вище, предметом спору в даній справі є постанови про накладення штрафів на суму 160000 грн. та 3200 грн., кожний з яких не перевищує 176200 грн., у зв'язку з чим справа, що розглядається, на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції є справою незначної складності, а тому постанова суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мале науково-виробниче підприємство ДІВ ЛТД на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №804/590/18 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №804/590/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко