Ухвала

від 17.04.2018 по справі 826/13043/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 квітня 2018 року м. Київ№ 826/13043/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Ксендзові А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Траст-Капітал до третя особа: Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Національна спілка композиторів України про визнання неправомірними дій, скасування державної реєстрації за участю представників сторін:

від позивача: Кішинець В.А.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Кравець І.В.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк Траст-Капітал звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна , третя особа: Національна спілка композиторів України, в якому просить скасувати (визнати нечинним) реєстраційний напис на правовстановлювальному документі про державну реєстрацію прав власності Національної спілки композиторів України на нежитлове приміщення (підвал) АДРЕСА_1, вчинений Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації 30.11.2009 р. за реєстровим номером № 9754-П, записаний у реєстрову книгу № 198п-240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.11.2017 р. відкрито провадження по справі.

Ознайомившись із позовними матеріалами суд приходить до висновку, що провадження в даній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

04.09.2009 р. рішенням Господарського суду м.Києва по справі № 30/313 за позовом Національної спілки композиторів України до ФОП ОСОБА_3 судом визнано право власності третьої особи на нерухоме майно-нежитлове приміщення (підвал) АДРЕСА_1 у м.Києві.

30.11.2009 р. Комунальним підприємством Київської міської ради Київське бюро технічної інвентаризації здійснено державну реєстрацію права власності третьої особи на спірне майно шляхом вчинення реєстраційного напису за реєстровим № 9754-П, внесеного у реєстраційну книгу № 198п-240.

Разом з тим, 26.11.2009 р. між ПАТ АКБ Траст-Капітал (на той час - ЗАТ Траст-капітал ) та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений Войтовським В.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 7553, відповідно до якого ОСОБА_4 було передано у іпотеку позивачу майнові права на предмет іпотеки.

Отже, предмет іпотеки на момент реєстрації відповідачем права власності за третьою особою перебував під забороною та був обтяжений іпотекою, встановленою на користь позивача.

Таким чином, позивач зазначає, що державна реєстрація БТІ права власності третьої особи на спірне майно відбулася 30.11.2009 р., тобто після державної реєстрації обтяжень спірного майна іпотекою та забороною на відчуження, які внесені до відповідних реєстрів 26.11.2009 р.

05.08.2013 р. після перегляду цієї справи Київським апеляційним господарським судом (ухвала у справі № 30/313) рішення суду набрало законної сили.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави суду вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, на нежитлове приміщення (підвал) АДРЕСА_1

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 цього ж Кодексу).

У ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі Занд проти Австрії від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права оренди земельними ділянками, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

З врахуванням наведеного суд вважає, що ці позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відтак провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст. ст. 238, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по справі № 826/13043/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Траст-Капітал до Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна , третя особа: Національна спілка композиторів України про визнання неправомірними дій, скасування державної реєстрації.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвалу направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 цього ж Кодексу.

Суддя І.П.Васильченко

Повний текст ухвали складено та підписано 19.04.2018 р.