Постанова

від 24.01.2018 по справі 757/23299/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року м. Київ

Справа № 757/23299/15-ц № провадження: № 22-ц/796/839/2018 Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Лісовська А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Корнієнко Лесі Василівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Європа плюс Київ" на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Європа плюс Київ" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Європа плюс Київ (далі - ТОВ Телерадіокомпанія Європа плюс Київ ), уточнивши який, просив стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 123 348,33 грн., яка складається з 60 801,00 грн. основного боргу, 3 343,48 грн. 3% річних, 22 864,57 грн. пені та 36339,28 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 01.06.2013 року та 01.06.2014 року між ним та відповідачем було укладено договори оренди приміщення. Згідно умов зазначених договорів він надав відповідачу в тимчасове платне користування приміщення, загальною площею 35 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язаний сплачувати плату за користування предметом оренди. Проте, відповідач не повністю виконав свої зобов'язання за першим договором, та без його відома покинув орендоване приміщення і на даний час ним не користується. Такими діями відповідач порушив умови договору від 01.06.2014 року, внаслідок чого останній має заборгованість за користування предметом договору оренди.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_4 до ТОВ Телерадіокомпанія Європа плюс Київ про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ТОВ Телерадіокомпанія Європа плюс Київ на користь ОСОБА_4 суму основної заборгованості у розмірі 60 801,00 грн., суму 3 % річних у розмірі 3 343,48 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 36 339,28 грн., пеню у розмірі 22 864,57 грн. та судовий збір в сумі 1 552,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року залишено без задоволення заяву ТОВ "Телерадіокомпанія "Європа плюс Київ" про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року у вказаній справі.

Не погодившись із заочним рішенням, Корнієнко Л.В. в інтересах ТОВ "Телерадіокомпанія "Європа плюс Київ" подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати заочне рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що судом першої інстанції в повному обсязі не встановлено обставин справи, оскільки договорів оренди приміщення, за якими стягується заборгованість, ОСОБА_2 не підписувала, а відтак вважає їх сфальсифікованими.

Як на підставу порушення судом норм процесуального права вказує на те, що суд першої інстанції не вжив усіх законних методів для повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи, оскільки судова повістка про розгляд справи за місцем реєстрації відповідача не надходила, що в свою чергу позбавило останнього права надати до суду докази, на підтвердження заперечень проти позову.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

28 листопада 2017 року у справі відкрито апеляційне провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року , справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Представник відповідача Корнієнко Л.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених в ній, та просила про її задоволення в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_5 заперечував проти апеляційної скарги, оскільки ухвалене рішення є законним та обґрунтованим. В поданих запереченнях зазначив, що доводи відповідача щодо не повідомлення про дату, час та місце розгляду справи є безпідставними, так як повістки останньому надсилалися за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача. Доводи ж щодо фальсифікації договорів оренди вважає не підтвердженими належними доказами та такими, що ґрунтуються на не обґрунтованих припущеннях.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 01.06.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди приміщення (далі - договір).

Згідно пункту 1.1 договору відповідно до умов цього договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування ( оренду ) приміщення загальною площею 35 кв.м. (загальна площа складається з площі приміщення та 15 % площ загального користування), що має статус житловий фонд та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - приміщення).

Відповідно до пункту 1.2 договору приміщення належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про власність.

Згідно пункту 4.1 договору строк оренди складає 12 місяців та встановлюється на період з 01.06.2013 року по 01.06.2014 року з переважним правом орендаря на укладення нового договору оренди приміщення на новий строк .

Відповідно до пункту 5.1 договору, орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування приміщенням (далі - плата за оренду ) в розмірах і терміни, визначені цим договором.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що місячна плата за оренду за усі місяці строку оренди встановлюється у розмірі 100 грн. за кв.м. і не включає в себе сплату усіх податків і зборів, встановлених чинним законодавством України та комунальних платежів.

Відповідно до пункту 5.4 договору плата за оренду приміщення та комунальних платежів сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного місяця, на підставі виставленого орендодавцем рахунку, який має бути передано орендарю не пізніше 3-го числа поточного місяця.

На виконання пункту 5.4 договору орендодавцем були виставлені орендарю рахунки - фактури на загальну суму 53 636,00 грн. Проте, відповідач сплатив заборгованість лише в розмірі 22 750,00 грн.

01.06.2014 року між тими ж самими сторонами було укладено договір на новий строк на тих самих умовах строком до 01.06.2015 року.

Позивачем було надано послуги оренди приміщення за Договором оренди приміщення від 01.06.2014 року на загальну суму 29 915,00 грн.

Починаючи з 01.01.2015 року відповідач, без відома позивача, покинув орендоване приміщення та на даний час ним не користується.

08.05.2015 року представником позивача було направлено адвокатські запити до ТОВ УКРКОМ та ТОВ УКРКОМ ЛАЙН про надання інформації щодо користування відповідачем послугами телекомунікації в орендованому приміщенні у період з 2012 - 2014 років.

08.06.2015 року ТОВ УКРКОМ надано відповідь на запит, в якій вказано, що відповідач дійсно протягом 2014 року користувався послугами зв'язку в орендованому приміщенні.

Відповідно до 11.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором згідно чинного законодавства.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з правомірності вимог позивача, оскільки відповідач не виконував своїх зобов'язань за укладеними договорами оренди приміщення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні договори оренди є сфальсифікованими не можуть бути взяті до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

З метою реалізації процесуального права відповідача на спростування доводів іншої сторони судом були витребувані оригінали спірних договорів та оглянуті в судовому засіданні. В свою чергу представник відповідача, заявляючи клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, не виконав процесуального обов'язку щодо належного проведення такої експертизи, не зважаючи на роз'яснення суду. За таких підстав ухвалами Апеляційного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року та 24 січня 2018 року у задоволенні клопотання Корнієнко Л.В. в інтересах ТОВ Телерадіокомпанія Європа плюс Київ про призначення почеркознавчої експертизи було відмовлено.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, та як наслідок неможливості останнього скористатися правом на подання доказів на заперечення позову є безпідставними, оскільки повністю спростовуються положеннями статті 74 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), згідно яких: судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик; у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином, та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.171-173) з якого вбачається, що місцезнаходженням ТОВ Телерадіокомпанія Європа плюс Київ є: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 26, куди і направлялись судові повістки.

Отже, доводи апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням вимог закону.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норма матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а тому, підстави для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Корнієнко Лесі Василівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Європа плюс Київ" залишити без задоволення.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Т.О. Невідома Судді:Д.Р. Гаращенко А.А. Пікуль