Постанова

від 17.04.2018 по справі 310/2936/16-а (2-а/310/3/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2018 рокусправа № 310/2936/16-а (2-а/310/567/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Трахт К.О., з участю позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача-2 - Алілуєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_5, представника позивача - ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року в адміністративній справі №310/2936/16-а (2-а/310/3/18) (головуючий суддя у 1 інстанції - Черткова Н.І., вступна та резолютивна частини рішення проголошені у відкритому судовому засіданні м.Бердянськ в приміщенні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області 25 січня 2018 року, повний текст рішення виготовлено 02 лютого 2018 року) за позовом ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, треті особи: Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція, Жданівський міський центр зайнятості, Кіровський міський центр зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування України (далі - відповідач-1), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), треті особи: Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція, Жданівський міський центр зайнятості, Кіровський міський центр зайнятості, в якому, з урахуванням уточнень прийнятих судом, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 91-з від 15.06.2015 року Бердянської міської виконавчої дирекції Запорізького обласного фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності про відмову у призначенні ОСОБА_2 допомоги по тимчасовій втраті працездатності за листком непрацездатності серії АГК №956836, виданого 05.11.2014 року КЗ Центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги м.Жданівка на період з 09.09.2014 року по 30.09.2014 року;

- зобов'язати Фонд соціального страхування України виконавчої дирекції фонду в Запорізькій області Бердянського відділення призначити ОСОБА_2 допомогу по тимчасовій втраті працездатності за листком непрацездатності серії АГК №956836, виданого 05.11.2014 року КЗ Центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги м.Жданівка на період з 09.09.2014 року по 30.09.2014 року, включаючи оплату перших п'яти днів втрати працездатності на підставі нарахованої заробітної плати роботодавцями - Кіровською центральною міською лікарнею, Комунальною лікувально-профілактичною установою Центральна міська лікарня м. Жданівки, Комунальним підприємством Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Кіровське , з якої сплачені страхові внески використовуючи відомості Державного реєстру загальнообов'язкового державного старахування Україні на застраховану особу позивача;

- зобов'язати Фонд соціального страхування України Управління дирекції Фонду в Запорізькій області Бердянського відділення зробити перерахунок та доплату ОСОБА_2 допомоги по втраті тимчасової працездатності, за попередньо поданим листком непрацездатності серії АГК №923831, виданий 10.06.2014 року КЗ Центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги м.Жданівка за період з 10.06.2014 року по 09.07.2014 року, листком непрацезданості серії АГК №877336, виданий 03.06.2014 року КЛПУ Центральна міська лікарня м.Жданівка , листком непрацездатності серії АГЛ №679879, виданий 21.07.2014 року КУ Центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги м.Жданівка за період з 21.07.2014 року по 06.08.2014 року, включаючи оплату за п'ять днів втрати працездатності на підставі усієї нарахованої заробітної плати страхувальниками-роботодавцями;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позову зазначив, що у 2014 році у позивача виникло чотири страхові випадки тимчасової втрати працездатності за лікарняними листками. З початком бойових дій у 2014 році нарахування та фінансування всіх страхових випадків не проводилось, як роботодавцем-страхувальником так і відповідачем. Через бойові дії позивач залишив окуповану територію 21 січня 2015 року та у нього не було можливості розірвати трудовий договір з роботодавцями та отримати на руки трудову книжку, яка видається роботодавцем у відповідності до ст.47 КЗпП України в день звільнення. Після отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та видачі йому передбаченої законом довідки, він припинив трудові відносини в односторонньому порядку з роботодавцем- страхувальником з 14 лютого 2015 року, шляхом направлення нотаріально завіреної копії заяви від 14.02.2015 року. У лютому 2015 року позивач надав відповідачу в особі директора Харченка А.І. оригінали лікарняних листків: серії АГК №877335, серії АГК № 923831, серії АГЛ №679879, серії АГК №956836 та просив використати для розрахунку страхової суми допомоги, відомості з державного реєстру застрахованої особи форми ОК-5, а також відомості з Єдиної інформаційно-аналітичної системи роботодавців-страхувальників по лікарняному листку серії АГК №877336, наданому в оригіналі. В розрахунку страхової суми виплати на підставі наведених відомостей було відмовлено та повідомлено, що розрахунок страхової суми допомоги, як внутрішньо переміщеній особі буде виконуватися при обов'язковому наданні позивачем оригіналів чотирьох лікарняних листків, оригіналу трудової книжки та довідок про нарахування заробітної плати, оскільки це є обов'язковим. Позивач вважає такі дії протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач та його представники подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для прийняття рішення у справі, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних скарги зазначили, що суд не розглянув законність оскаржуваного наказу, в якому статус позивача визначається, як статус застрахованої особи та не прийняв до уваги верховенство Законів №2240 та №1105 над Порядком №37, також судом не було взято до уваги надані позивачем документи.

Вважають, що не застосування судом норм Закону України Про забезпечення прав та свобод ВПО є прямим порушенням норм матеріального право, оскільки на підставі цього Закону позивач отримав статус безробітного без надання оригіналу трудової книжки, а допомога по безробіттю нараховувалась на підставі відомостей з державного реєстру.

Посилаються на те, що Закон України №2240 надає відповідачу право використовувати індивідуальні відомості про застраховану особу із Державного реєстру для забезпечення покладених на нього функцій, а п.2 Постанови КМУ №531 від 01.10.2014 року зобов'язує відповідача надавати матеріальне забезпечення при умові подачі документів, які підтверджують право застрахованої особи на їх отримання, за відсутності документів - на підставі відомостей державного реєстру про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Окремо зауважили, що судом не було прийнято до уваги той факт, що матеріальну допомогу позивачу було нараховано по недійній довідці про середню заробітну плату тільки по основному місцю роботи, також проігноровано той факт, що всі три роботодавця позивача не були переміщені на підконтрольну територію України, а тому оплата перших 5 днів втрати дієздатності здійснюється за рахунок ФСС, у випадку ліквідації.

Позивач та його представник в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали.

Представник відповідача-2 в судовому засідання проти доводів апеляційних скарг заперечував. Надав до суду відзив на апеляційні скарги, в якому просив в задоволенні апеляційних скарг відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції прийнято на підставі норм діючого законодавства.

Відповідач-1 та треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідач-1 надав до суду відзив на апеляційні скарги, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки перерахування допомоги з тимчасової непрацездатності належить до виключної компетенції управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, а відповідач-1 є неналежним відповідачем у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що позивач - ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №2307/001720 від 11.06.2015 року про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та довідкою від 28.10.2014 року №2307/000112. (т.1 а.с.7; а.с.52-53)

Згідно записів, що містяться у трудовій книжці, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з установою - Кіровська центральна міська лікарня з 20.03.1992 року по 08.09.2014 року. (т.1 а.с.57; а.с.169)

У 2014 році щодо позивача виникло чотири страхові випадки тимчасової втрати працездатності за лікарняними листками, проте з початком бойових дій у 2014 році нарахування та фінансування всіх страхових випадків не проводилось.

22 травня 2015 року позивач звернувся до Бердянської міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з заявою про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за місцем переселення як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з пояснень представника відповідача-2 та не заперечувалось позивачем, у 2014 році ОСОБА_2 перебував на лікарняному згідно листка непрацездатності серії АГК №877336, виданого 03.06.2014 року. Через розбіжність у інформації щодо розміру заробітної плати позивача, з якої були сплачені страхові внески, що містились у наданих позивачем довідках та індивідуальних відомостях (у бік збільшення у довідці за листопад 2013 року, що входить у розрахунковий період), розрахунок допомоги за листком непрацездатності серії АГК №877336 здійснено відповідно до п.12 Порядку №37, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у місяці настання страхового випадку, в календарних днях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листка непрацездатності серії АГК №923831 позивач перебував на лікарняному з 10.06.2014 року по 09.07.2014 року та згідно з листком непрацездатності серії АГЛ №679879 позивач перебував на лікарняному з 21.07.2014 року по 06.08.2014 року. (т.1 а.с.47-48) Для розрахунку суми матеріального забезпечення згідно листків непрацездатності використовувались довідки про заробітну платну (дохід) від 14.05.2015 року, які були надані разом з заявою позивача від 22.05.2015 року, сума матеріального забезпечення розраховувалась відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Дані про заробітну плату використані в частині, що не суперечить відомостям Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, про що листом від 02.06.2017 року повідомлено позивача. (т.2 а.с.9)

Також, згідно листка непрацездатності серії АГК №956836, виданого 05.11.2014 року, позивач перебував на лікарняному з 09.09.2014 року по 30.09.2014 року. (т.1 а.с.8)

08.09.2014 року позивач був звільнений з посади за згодою сторін на підставі ст.36 КЗпП України, тобто на момент страхового випадку - 09.09.2014 року вже не перебував у трудових відносинах, у зв'язку з чим в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі наведеного листка непрацездатності йому було відмовлено, відповідно до п.2 Порядку №37, про що повідомлено відповідним листом.

Статтею 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі - Закон України № 1207) встановлено правовий режим на тимчасово окупованій території, який передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, що проживають на тимчасово окупованій території.

Статтею 18 Закону України № 1207 громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до п.3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , зі змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спору, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселились з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України №531 від 01.10.2014 року правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 26 грудня 2014 року було прийнято постанову №37, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 21.10.2015 року за №68/26513, Про затвердження Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - Порядок №37).

На момент звернення ОСОБА_2 іншого порядку реалізації прав на загальнообов'язкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території чи території проведення антитерористичної операції, крім визначеного Законом України №1207, актами Кабінету Міністрів України та Порядком № 37 не визначено.

Згідно з ст.18 Закону України №1207 та п.2 Порядку №37 матеріальне забезпечення надається особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням №2240-III (чинного на момент видачі позивачу листка непрацездатності серії АГК №956836) та згідно з ч.1 ст.19 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакцій чинній на момент звернення позивача з заявою про виплату матеріального забезпечення) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Порядком №37 визначено особливий механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, за видами матеріального забезпечення: допомога по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з п.5 Порядку № 37 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Надання матеріального забезпечення за зазначеним порядком проводиться виключно на підставі оригіналу листка непрацездатності, тобто за місцем основної роботи.

З вищевикладених норм вбачається, що обов'язковою умовою для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності є настання страхового випадку в період роботи.

Проте, як встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, позивач був звільнений з посади 08.09.2014 року, тобто на момент настання страхового випадку - 09.09.2014 року вже не перебував у трудових відносинах, що позбавляє його права на отримання матеріального забезпечення на підставі листка непрацездатності серії АГК №956836.

Посилання позивача та його представників на те, що позивач був звільнений з посади на підставі нотаріально засвідченої заяви від 14.02.2015 року колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки згідно записів у трудовій книжці, він був звільнений з посади 08.09.2014 року за згодою сторін на підставі ст.36 КЗпП України, тобто на момент страхового випадку - 09.09.2014 року вже не перебував у трудових відносинах.

Також не може бути прийнятий як належний доказ перебування позивача у трудових відносинах з Кіровською центральною міською лікарнею після 08.09.2014 самозвіт позивача за період з 01.01.2014 року по 30.11.2014 рік, оскільки факт звільнення з роботи 08.09.2014 року підтверджується записом у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника згідно з п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

За наведених обставин, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_2 допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності серії АГК №956836, а тому вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу Бердянської міської виконавчої дирекції Запорізького обласного фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності щодо відмови у призначенні допомоги по тимчасовій втраті працездатності за листком непрацездатності серії АГК №956836 та в частині зобов'язання відповідача-2 виплатити таку допомогу є недоведеними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Відносно вимог позивача щодо перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності за всіма поданими листками непрацездатності на підставі даних з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування слід зазначити, що згідно з п.12 Порядку №37 у разі відсутності у застрахованої особи: довідки про нараховану заробітну плату за відповідний розрахунковий період (помісячно) із зазначенням видів виплат та кількості відпрацьованих днів (годин) робочий орган Фонду здійснює розрахунок середньої заробітної плати та суми допомоги: по тимчасовій непрацездатності - виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у місяці настання страхового випадку, в календарних днях; по вагітності та пологах - на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у разі відсутності цих даних у зазначеному реєстрі - виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у місяці настання страхового випадку.

Таким чином діючим законодавством не передбачено використання індивідуальних відомостей про застраховану особу при обчислені допомоги по тимчасовій непрацездатності, що свідчить про відсутність підстав для задоволення наведених позовних вимог.

Разом з тим, встановлено, що роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг. На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник-роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок.

Згідно із Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 26 від 22 грудня 2010 року фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення здійснюється робочими органами Фонду.

Відповідно до ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону України зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до вимог ст. 22 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі, в тому числі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання Фонду соціального страхування України Управління дирекції Фонду в Запорізькій області Бердянського відділення зробити перерахунок та доплату позивачу допомоги по втраті тимчасової працездатності за попередньо поданими листками непрацездатності включаючи оплату за п'ять днів втрати працездатності на підставі усієї нарахованої заробітної плати страхувальниками-роботодавцями, оскільки обов'язок оплати п'яти днів тимчасової непрацездатності діючим законодавством покладається на роботодавця і здійснюється за рахунок його коштів.

Оскільки в задоволенні вимог позивачу було відмовлено, підстави для присудження судових витрат на його користь відсутні.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_5, представника позивача - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 17 квітня 2018 року, в повному обсязі постанова виготовлена 20 квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва