Постанова

від 13.04.2018 по справі 400/999/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 400/999/17

провадження № 22-ц/781/479/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М.,Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Зарічне ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Зарічне на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 рокуу складі судді Жушмана О.М. і

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Зарічне та просила визнати недійсним договір оренди землі від 20 січня 2012 року, який зареєстровано 10 серпня 2012 року у відділі Держкомзему у Петрівському районі за №352490004001614, а також зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,47 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_3.

Державний акт позивач отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2005 року, реєстр НОМЕР_1.

Після смерті батька протягом 12 років позивач ОСОБА_4 отримувала орендну плату від ПСП Зарічне .

У неї не було діючого договору оренди землі її батька, тому не знала коли з нею мають укласти новий договір.

Отримавши всі необхідні документи, що посвідчували її право власності на земельну ділянку позивач віддала їх копії разом з паспортом відповідачу, щоб підтвердити правомочність отримання орендної плати.

Переукладати договір оренди відповідач позивачу не пропонував, діючий договір оренди землі з батьком позивача відповідач не надав.

В 2016 році позивач дізналася, що є договір оренди землі, який укладений між нею та відповідачем 20.01.2012 року строком на 10 років.

Отримавши оригінал договору землі з податками позивач помітила, що підпис в договорі не її.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 20 січня 2012 року, який укладений між ОСОБА_4 та ПСП Зарічне який зареєстрований 10.08.2012 року в відділі Держкомзему у Петрівському районі за № 352490004001614.

Зобов'язано ПСП Зарічне повернути земельну ділянку, площею 4,47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області кадастровий номер НОМЕР_3 її власнику ОСОБА_4

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач довела, що не підписувала спірний договір оренди земельної ділянки і відповідач безпідставно та самовільно користується земельною ділянкою позивача. Про порушення свого права позивач дізналася лише у 2016 році, що є моментом початку перебігу позовної давності.

В апеляційній скарзі ПСП Зарічне ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом залишена поза увагою заява відповідача про застосування до пред'явлених вимог трирічного строку позовної давності, незважаючи на те, що позов про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного в січні 2012 року, був пред'явлений ОСОБА_4 наприкінці серпня 2017 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПСП Зарічне адвокат ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги, позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явилася про дату час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення з судовою повісткою. Надала відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу без її участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2004 року помер батько позивача після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому на праві приватної власності майно.

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2, позивач є власником земельної ділянки площею 4,47га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_3 (а.с.13).

Державний акт позивач отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2005 року реєстр №1431. ВСК 492286 (а.с.12).

Позивач не може вільно розпоряджатися вищевказаною земельною ділянкою, так як існує договір оренди землі від 20 січня 2012 року, який зареєстрований 10 серпня 2012 року в відділі Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області за №352490004001614.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 269 від 15 листопада 2017 року (а.с.70-79) підпис в договорі оренди землі від 20 січня 2012 року укладеному між ОСОБА_4 та ПСП Зарічне зареєстрований 10 серпня 2012 року в відділі Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області за № 352490004001614, в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ , виконаний не самою ОСОБА_4, а іншою особою.

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За приписами ст. ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 не підписувала договір оренди землі з ПСП Запрічне від 20 січня 2012 року.

Встановивши такий факт, суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу ст. 203, 215 ЦК України, цей правочин є недійсним, оскільки були відсутніми воля та волевиявлення ОСОБА_4 на укладення такого договору, а його укладення від імені позивача невстановленою особою суперечить закону.

Отже суд першої інстанції вважав позов доведеним.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідачем не оспорюються, а апеляційний суд не встановив передбачених ч. 4 ст. 367 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, яка зводяться до неправильного вирішення судом заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

За приписами ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності позивається від дня коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Відповідач заявив в суді першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с.35-37) посилаючись на те, що позивач з моменту укладення спірного договору оренди землі знала про його існування, про що свідчить вчинення нею дій, направлених на його фактичне виконання (регулярне отримання орендної плати, відсутність заперечень щодо використання земельної ділянки відповідачем).

В 2013 році позивач подала заяву про виплату їй орендної плати наперед за 5 років - з 2013 по 2017 рік.

Проте з наданих відповідачем на підтвердження своїх доводів світлокопій заяв позивача, датованих 28.03.2013 року та 03.07.2017 року (а. с.38,39) вбачається, що ОСОБА_4 просила видати їй грошима вартість оренди земельного паю і ніяких посилань позивача на отримання коштів за спірним договором в заявах не вказано.

Надана відповідачем світлокопія відомості на видачу грошей від 11 серпня 2017 року (а.с.40) також не містить даних, що позивач отримала 13020 грн. за користування орендарем її земельною ділянкою згідно укладеного договору оренди землі, у відомості не вказано на підставі чого відповідачем здійснена така виплата.

Таким чином за обставин, на які посилається відповідач, позивач не міг дізнатися про наявність оспорюваної додаткової угоди та порушення свого права.

Докази того, що відповідач здійснював виплати позивачу орендної плати за договором від 20 січня 2012 року в матеріалах справи відсутні.

Позивач правомірно розраховувала на добросовісність та розумність у відносинах з відповідачем та не мала підстав сумніватися у правовому стані своєї земельної ділянки і перевіряти правомірність реєстрації права відповідача, а отже вона не знала і не могла дізнатися про порушення свого права до моменту отримання нею оригіналу спірного договору оренди землі.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що позивач отримала примірник договору після його реєстрації у серпні 2012 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст.375 ЦПК України, вимоги апеляційної скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Зарічне залишити без задоволення, а рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 рокубез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 23.04.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л.Карпенко