Рішення

від 24.04.2018 по справі 428/2300/18

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/2300/18

Провадження №2/428/448/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про стягнення не нарахованих і невиплачених сум окладів у розмірі 14450грн.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про стягнення не нарахованих і невиплачених сум окладів у розмірі 14450грн., мотивуючи вимоги тим, що в період з 10.08.2015р. по 31.10.2017р. позивач ОСОБА_1 працював начальником відділу правопросвітництва і взаємодії з суб'єктами надання первинної правової допомоги ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. З 01.01.2017р. в Україні було визначено мінімальну заробітну плату у розмірі 3200грн., однак розмір окладу позивача ОСОБА_1 не нараховувався у зазначеному розмірі, а був встановлений у розмірі 1755грн.. За таких обставин позивач ОСОБА_1 вважає, що йому не було доплачено заробітну плату за період з 01.01.2017р. по 31.10.2017р. у загальному розмірі 14450грн.. Тому, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить суд стягнути з ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги не нараховані та невиплачені суми окладів у загальному розмірі 14450грн..

27.03.2018р. від відповідача ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надійшов відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що п.3 Прикінцевих положень ЗУ Про внесення змін в деякі законодавчі акти від 06.12.2016р. №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, оскаржуваний розмір посадового окладу позивача, як працівника Центру, цілком відповідає вимогам діючого законодавства. Штатний розпис з відповідними посадовими окладами Центру, введений в дію наказом Центру від 30.12.2016р. №26-ОД, є дійсним, не оскаржений та не скасований. Тому, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

11.04.2018р. до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1, яка ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24.04.2017р. була повернена ОСОБА_1 на підставі ч.5 ст.49 ЦПК України.

20.04.2018р. до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про доручення документів до справи. При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2, 8 ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Враховуючи вимоги чинного законодавства України, суд не приймає до уваги докази надані позивачем ОСОБА_1 до суду 20.04.2018р..

Позивач ОСОБА_1 у вступному слові пояснив, що 10.08.2015р. по 31.10.2017р. він працював начальником відділу правопросвітництва і взаємодії з суб'єктами надання первинної правової допомоги ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. З 01.01.2017р. в Україні було визначено мінімальну заробітну плату у розмірі 3200грн., однак розмір його окладу не нараховувався у зазначеному розмірі, а був встановлений у розмірі 1755грн.. У зв'язку з чим виникли підстави для звернення до суду з позовом. За таких обставин він вважає, що йому не було доплачено заробітну плату за період з 01.01.2017р. по 31.10.2017р. у загальному розмірі 14450грн., що є різницею від виплаченої йому заробітної плати та мінімальною заробітною платою. Його заробітна плата у 2017р. зменшилась в порівнянні з 2016р., а тому бажає стягнути з відповідача зазначену недоплачену заробітну плату. Додатково пояснив, що зі штатним розписом на 2017р. він був ознайомлений, не згодний з розміром окладу на підставі п.4.1. наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 31.08.2016р. №178. Закон має вищу юридичну силу аніж наказ.

Представник відповідача ОСОБА_2 у вступному слові пояснив, що мінімальний посадовий оклад не може бути меншим за мінімальний прожитковий мінімум, який на 01.01.2017р. становив 1600грн.. Посадовий оклад позивача був у визначеному законодавством розмірі. Крім того, п.3 Прикінцевих положень ЗУ Про внесення змін в деякі законодавчі акти від 06.12.2016р. №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Оклад позивача у розмірі 1755грн. був правомірним, тому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Додатково пояснив, що наказ від 31.08.2016р. №178 був затверджений до внесення змін до деяких законодавчих актів, якими внесено зміни щодо прив'язки посадових окладів до мінімального прожиткового мінімуму. У відповідності до вимог законодавства України центр не затверджує посадові оклади.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії довідки від 25.08.2015р. №919044666 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, виданої 25.08.2015р. Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 міської ради Луганської області, ОСОБА_1, 02.05.1961р.н., перемістився з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1. Дата закінчення дії довідки - 31.12.2054р. (зареєстроване місце перебування: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15б з 25.08.2015р.безстроково). Відповідно до копії Наказу від 30.12.2016р. №26-ОД ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Про введення в дію штатного розпису , введено в дію з 01.01.2017р. новий штатний розпис ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. З зазначеним наказом 30.12.2016р. ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис. Відповідно до копії штатного розпису ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого 30.12.2016р. в.о. директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській області ОСОБА_4, з 01.01.2017р. начальнику відділу просвітництва та взаємодії з суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги встановлено посадовий оклад у розмірі 1755грн.. Відповідно до п. 3, 4, 14 копії Положення про ОСОБА_3 місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 30.03.2015р. №68 (у редакції наказу від 03.01.2017р. №69), місцевий центр підпорядковується Регіональному центру з надання вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській області. Місцевий центр є неприбутковою організацією, користується правами юридичної особи, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства. Місцевий центр фінансується за рахунок коштів державного бюджету та інших не заборонених законодавством джерел.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_3 місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, та в період з 01.01.2017р. по 31.10.2017р. займав посаду начальника відділу правопросвітництва і взаємодії з суб'єктами надання первинної правової допомоги з посадовим окладом 1755грн., що сторонами не оспорюється. Предметом спору у зазначеній цивільній справі є розмір встановленого посадового окладу позивача ОСОБА_1, з яким він не погоджується.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до п.2 розділу І, п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів від 06.12.2016р. №1774-VІІІ в першій редакції, яка набрала чинності 01.01.2017р., внести зміни до таких законодавчих актів України: 1. у Кодексі законів про працю України статтю 96 викласти в такій редакції, зокрема: Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. ; установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Аналогічні положення щодо мінімального посадового окладу містить ст.6 Закону України Про оплату праці в редакції від 06.12.2016р., яка набрала чинності 01.01.2017р..

Відповідно до ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік , установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що у відповідності до змін чинного законодавства України у грудні 2016р. Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській області, якому підпорядковується ОСОБА_3 місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердив Штатний розпис, яким передбачено розмір посадового окладу начальника відділу право просвітництва та взаємодії з суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги у розмірі 1755грн., з яким 30.12.2016р. позивач ОСОБА_1 був письмово ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис. При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1 на протиправний встановлений розмір посадового окладу у розмірі 1755грн., який є меншим за мінімальну заробітну плату в Україні станом на 01.01.2017р., оскільки Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів від 06.12.2016р. №1774-VІІІ в першій редакції, яка набрала чинності 01.01.2017р., встановлено, що з 01.01.2017р. мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що обставини викладені позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позову не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а отже позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про стягнення не нарахованих і невиплачених сум окладів у розмірі 14450грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позов було залишено без задоволення, позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог чинного законодавства України, доказів понесення відповідачами витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, у зв'язку із чим судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні. Тому суд приходить до висновку про необхідність віднесення сплати судового збору (компенсування) у розмірі 704,80грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (02.05.1961р.н., і.н. НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Стаханов), АДРЕСА_2, зареєстроване місце перебування: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15б, паспорт серія ЕК №304807, виданий Стахановським МВУМВС України в Луганській області 22.01.1997р.) до ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ( код ЄДРПОУ 39780458, місце знаходження юридичної особи: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, буд. 24) про стягнення не нарахованих і невиплачених сум окладів у розмірі 14450грн..

Віднести сплату судового збору (компенсувати) у розмірі 704,80грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя