Рішення

від 18.04.2018 по справі 809/475/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. справа № 809/475/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.

за участю секретаря Королевич О.В.

за участю сторін:

позивача: не з'явився,

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до 14 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до 14 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному обсязі підвищення посадового окладу та стягнення підвищення посадового окладу за період з 01.06.2015 по 22.04.2016 у розмірі 811, 62 грн, а також середнього заробітку за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні за період з 23.04.2016 по 12.03.2018 у розмірі 80607, 03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.04.2018 ОСОБА_2, який працював водієм 14 Державної пожежно-рятувальної частини Територіального управління МНС в Івано-Франківській області, звільнений зі служби цивільного захисту. Зазначив, що за період з 01.06.2015 по 22.04.2016 йому не в повному обсязі виплачено підвищення посадового окладу відповідно до Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні від 15.02.1995 за №56/95-ВР та постанови КМУ Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах від 11.08.1995 за №684. Сума недоплати становить 811,62 грн., а середній заробіток за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні за період з 23.04.2016 по 12.03.2018 - у розмірі 80607, 03 грн. Вважає, що дії відповідача щодо недоплати грошового забезпечення при звільненні з роботи є протиправними, а тому звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником 14 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, подано до суду клопотання від 23.03.2018 про призначення справи до судового розгляду у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.03.2018. Проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.33-37), просив суд в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач дійсно проходив службу у 14 Державній пожежно-рятувальної частині Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, а 22.04.2016 був звільнений зі служби цивільного захисту. Вказав, що розміри та порядок виплати позивачу грошового забезпечення в оспорюваний позивачем період регулювалися, зокрема, постановою КМУ від 07.11.2007 за №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб , наказом МНС України від 10.08.2008 за №447 Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту зареєстрований в міністерстві юстиції України 07.07.2008 за №612/15303 (який був чинний до 15.06.2015), наказом МВС України від 23.04.2015 за №475 Про затвердження інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту . Відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 за №1294 щомісячна надбавка за службу у високогірних місцевостях для осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту становила 25 відсотків посадового окладу. В той же час, у зазначеній постанові вказано, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру. Під час проходження служби позивачем до 15.06.2015, грошове забезпечення йому виплачувалось відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захист, затвердженої наказом МНС України від 10.08.2008 за №447, якою не передбачалось обмеження виплат до 50% від установленого розміру. Таким чином, до травня 2015 позивачу виплачувалась надбавка за службу у високогірних місцевостях у розмірі 25% від посадового окладу. У зв'язку з набранням чинності 16.06.2015 наказу МВС України від 23.04.2015 за №475, визнано таким, що втратив чинність наказ МНС України від 10.08.2008 за №447. Відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 23.04.2015 за №475, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачувалася надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою. Водночас, до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 9 - 17 цього розділу (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювались в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із цією Інструкцією розміру. Відтак, з огляду на зміни у законодавстві, з червня 2015 по день звільнення ОСОБА_2 виплачувалась надбавка у розмірі 12,5% від посадового окладу. Вважає, що відсутні будь-які порушення чинного законодавства зі сторони відповідача, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду. Через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд , розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, встановив таке.

ОСОБА_2 з 01.03.2004 працював водієм 19-ї самостійної державної частини м. Косів Територіального управління МНС в Івано-Франківській області, яка відповідно до наказу Міністерства України з надзвичайних ситуацій №716 від 25.04.2012 була реорганізована у 14 Державну пожежно-рятувальну частину Територіального управління МНС в Івано-Франківській області, без зміни місця дислокації (а.с.15-18).

Наказом УДСНС України в Івано-Франківській області (по особовому складу) №304 від 15.04.2016 ОСОБА_2 з 22.04.2016 звільнено зі служби цивільного захисту у зв'язку із закінченням строку контракту. Вислуга років позивача станом на день звільнення становила 14 років 02 місяці та 26 днів. Загальний трудовий стаж позивача становив 31 рік 06 місяців та 15 днів. Вислуга років для виплати вихідної допомоги ОСОБА_2 становила 14 років 02 місяці та 26 днів (а.с.19).

До 31.05.2015 ОСОБА_2 виплачувалася надбавка до посадового окладу за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25% від посадового окладу. З 01.06.2015 позивачу виплачувалась вказана надбавка у розмірі 12,5% від посадового окладу, про що свідчить довідка 14 Державної пожежно-рятувальної частини Територіального управління МНС в Івано-Франківській області за №07/01-18 від 31.01.2018 (а.с.20), грошовий атестат №3 (а.с.24) та підтвердження до грошового атестата (а.с.25).

Розмір середньомісячного грошового забезпечення протягом останніх двох місяців перебування на посаді ОСОБА_2 становив 3695,31 грн за лютий 2016 року та 3695,31 за березень 2016 року (а.с26-27).

Позивач, дізнавшись у лютому 2018 про виплату в період з 01.06.2015 по 22.04.2016 надбавки до посадового окладу за службу у високогірних місцевостях в розмірі 12,5% від посадового окладу, а не 25% від посадового окладу, звернувся з відповідним листом до відповідача, за результатами розгляду якого відповідач листом від 19.02.2018 за №Б-1/03-13 інформував позивача, що йому відповідно до наказу МВС України за №475 від 23.04.2015 Про затвердження інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту , надбавка виплачувалася у розмірі 25% до посадового окладу. Однак, в період з 01.06.2015 по 22.04.2016 до упорядкування основних видів грошового забезпечення виплата вказаної надбавки здійснювалася в обсязі 50% установленого розміру (а.с.21-22).

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати даної надбавки в повному обсязі (25%), позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Законом України Про статус гірських населених пунктів в Україні N 56/95-ВР від 15.02.1995 передбачено, що умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 6 Закону).

Так, постановою Кабінету міністрів України Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах N 648 від 11.08.1995 установлено, що на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків (абзац 1 пункту 1 постанови).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 даної постанови підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівникам бюджетних установ і організацій, військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби здійснити в межах асигнувань відповідних бюджетів.

Відповідно до статті 1 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) цей кодекс регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 22 КЦЗ України до сил цивільного захисту належать, зокрема, пожежно-рятувальні підрозділи (частини).

Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частини 1 та 2 статті 101 КЦЗ України).

Відповідно до статті 125 КЦЗ України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007 (далі - постанова КМУ №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У додатку №27 вказаної постанови КМУ №1294 встановлено додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, серед яких передбачена надбавка за службу у високогірних місцевостях у розмірі 25 відсотків посадового окладу.

Поряд з тим, відповідно до пункту 7 постанови КМУ №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України №1294 наказом МНС України №447 від 10.08.2008 затверджено Інструкцію про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (далі - Інструкція №447).

В пункті 4.17.1 Інструкції №447 зазначено, що особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.

Відповідно до пункту 2 Інструкції №447 передбачалось, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 4.9-4.11, 4.13-4.15 та пунктом 6.1 (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеною Інструкцією розміру. Однак, вказана надбавка не входила у зазначений перелік додаткових видів грошового забезпечення, виплата яких здійснювалась в обсязі до 50 відсотків.

Відтак, з дати набрання чинності вказаною Інструкцією і до травня 2015 позивачу виплачувалась надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25 відсотків до посадового окладу.

16.06.2015 набрав чинності Наказ МВС України Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту №475 від 23.04.2015 (далі - Інструкція №475), яким визнано таким, що втратив чинність наказ МНС України №447 від 10.08.2008.

Відповідно до пункту 7 Інструкції №475 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

В пункті 17 вказаної Інструкції №475 визначено порядок виплати надбавки за службу у високогірних місцевостях. Зокрема, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.

Поряд з тим, в пункті 19 Інструкції №475 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 9 - 17 цього розділу (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із цією Інструкцією розміру.

Відтак, з червня 2015 по день звільнення позивача зі служби цивільного захисту виплата надбавки за службу у високогірних місцевостях здійснювалась в обсязі до 50 відсотків від її розміру (тобто у розмірі 12,5% до посадового окладу).

Отже, у зв'язку із змінами законодавства, Інструкцією №475 обмежено розмір додаткового виду грошового забезпечення - надбавки за службу у високогірних місцевостях, встановленої додатком 27 до постанови Кабінету Міністрів України №1294.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно виплачувалося додаткове грошове забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях у розмірі 50% від 25 відсотків до посадового окладу за період з червня 2015 по квітень 2016 року.

З урахуванням вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі за №818/694/14, у якій суд дійшов висновку про те, що постановою КМУ №1294 та наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 07.10.2009 р. № 222 було обмежено розмір додаткових видів грошового забезпечення, встановлених додатком 28 до цієї постанови, а тому позивачу правомірно виплачувалося додаткове грошове забезпечення у розмірі 50% у вигляді доплати за службу в нічний час у розмірі 17,5 відсотків (50% від 35 відсотків) посадового окладу за період з грудня 2011 року по липень 2013 року.

Стосовно доводів позивача про те, що надбавка за службу у високогірних місцевостях станом на 01.06.2015 року була упорядкована згідно чинного законодавства, а тому виплата вказаної надбавки не в повному обсязі порушує права позивача, суд зазначає таке.

Як вбачається з довідки відповідача №07/01-18 від 31.01.2018 (а.с.20), грошового атестата №3 (а.с.24) та підтвердження до грошового атестата (а.с.25), до 31.05.2015 ОСОБА_2 виплачувалося підвищення до посадового окладу за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25% від посадового окладу, відповідно до КМУ від 07.11.2007 за №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та наказу МВС України №447 від 10.08.2008.

У зв'язку із змінами законодавства, з 01.06.2015 позивачу виплачувалась вказана надбавка у розмірі 12,5% від посадового окладу відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 23.04.2015 за №475.

При цьому, в пункті 7 Інструкції №475 зазначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

В контексті наведеного, суд зазначає, що Конституційний суд України у рішенні від 26.12.2011 у справі за 1-42/2011 вказав, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Такий принцип закладений, зокрема, і в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Відтак, твердження позивача про те, що йому безпідставно не у повному обсязі виплачено надбавку за службу у високогірних місцевостях за період з 01.06.2015 по 22.04.2016, суд вважає необгрунтованим.

Крім того, помилковим є твердження позивача про те, що відповідач повинен самостійно упорядкувати виплату вказаної надбавки, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007 Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам необхідно упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Таким чином, наведеною нормою визначено коло суб'єктів, уповноважених на таке упорядкування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному обсязі підвищення посадового окладу та стягнення підвищення посадового окладу за період з 01.06.2015 по 22.04.2016 у розмірі 811, 62 грн. слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за затримку грошового забезпечення при звільненні з роботи за період з 23.04.2016 по 12.03.2018 у розмірі 80607,03 грн., вона також не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від першої вимоги та пов'язаною із нею з огляду на наступне.

Так, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушень при виплаті грошового забезпечення ОСОБА_2 при звільненні його зі служби цивільного захисту, вказана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Відповідно до аб.1 ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідач не надав суду підтвердження понесених судових витрат, відсутні і підстави для їх компенсації.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку

Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, с.Старі Кути, вул. Тюдівська, 17, Косівський район, Івано-Франківська область, 78663);

14 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області ( код ЄДРПОУ 38026198, м.Косів, вул. Незалежності, 173, Іван-Франківська область, 78600).

Суддя Лучко О.О.

Рішення в повному обсязі складене 23 квітня 2018 р.