Постанова

від 05.07.2018 по справі 809/475/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4176/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 14 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (суддя першої інстанції Лучко О.О., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 23.04.2018),

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 14 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному обсязі підвищення посадового окладу та стягнення підвищення посадового окладу за період з 01.06.2015 по 22.04.2016 у розмірі 811,62 грн, а також середнього заробітку за затримку розрахунку грошового забезпечення при звільненні за період з 23.04.2016 по 12.03.2018 у розмірі 80607,03 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апелянт, зокрема, зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про правомірність виплати йому не в повному обсязі підвищення посадового окладу відповідно до Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні від 15.02.1995 за №56/95-ВР та постанови КМУ Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах від 11.08.1995 за №684.

14 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області подала відзив на апеляційну скаргу. Зауважила, що підстав для скасування рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду немає, адже доводи апеляційної скарги є безпідставними. Зокрема зазначає, що виплата грошового забезпечення позивачу проводилась у відповідності до норм Інструкції №475, а тому відповідач діяв у спосіб та в межах, що були передбачені спеціальним законодавством України.

Представник відповідача Гресько В.В. заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2004 працював водієм 19-ї самостійної державної частини м. Косів Територіального управління МНС в Івано-Франківській області, яка відповідно до наказу Міністерства України з надзвичайних ситуацій № 716 від 25.04.2012 була реорганізована у 14 Державну пожежно-рятувальну частину Територіального управління МНС в Івано-Франківській області, без зміни місця дислокації (а.с. 15-18).

Наказом УДСНС України в Івано-Франківській області (по особовому складу) № 304 від 15.04.2016 ОСОБА_1 з 22.04.2016 звільнено зі служби цивільного захисту у зв'язку із закінченням строку контракту. Вислуга років позивача станом на день звільнення становила 14 років 02 місяці та 26 днів. Загальний трудовий стаж позивача становив 31 рік 06 місяців та 15 днів. Вислуга років для виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 становила 14 років 02 місяці та 26 днів (а.с. 19).

До 31.05.2015 ОСОБА_1 виплачувалася надбавка до посадового окладу за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25% від посадового окладу. З 01.06.2015 позивачу виплачувалась вказана надбавка у розмірі 12,5% від посадового окладу, про що свідчить довідка 14 Державної пожежно-рятувальної частини Територіального управління МНС в Івано-Франківській області за №07/01-18 від 31.01.2018 (а.с. 20), грошовий атестат №3 (а.с. 24) та підтвердження до грошового атестата (а.с. 25).

Розмір середньомісячного грошового забезпечення протягом останніх двох місяців перебування на посаді ОСОБА_1 становив 3695,31 грн за лютий 2016 року та 3695,31 за березень 2016 року (а.с 26-27).

Позивач, дізнавшись у лютому 2018 про виплату в період з 01.06.2015 по 22.04.2016 надбавки до посадового окладу за службу у високогірних місцевостях в розмірі 12,5% від посадового окладу, а не 25% від посадового окладу, звернувся з відповідним листом до відповідача, за результатами розгляду якого відповідач листом від 19.02.2018 за №Б-1/03-13 інформував позивача, що йому відповідно до наказу МВС України за №475 від 23.04.2015 Про затвердження інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту , надбавка виплачувалася у розмірі 25% до посадового окладу. Однак, в період з 01.06.2015 по 22.04.2016 до упорядкування основних видів грошового забезпечення виплата вказаної надбавки здійснювалася в обсязі 50% установленого розміру (а.с. 21-22).

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду для їх захисту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються встановлено Законом України Про статус гірських населених пунктів в Україні № 56/95-ВР від 15.02.1995 (далі - Закон № 56/95-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 56/95-ВР умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 1, 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах № 648 від 11.08.1995 установлено, що на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків (абзац 1 пункту 1 постанови). Підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівникам бюджетних установ і організацій, військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби здійснити в межах асигнувань відповідних бюджетів.

Додатком №27 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007 (далі - постанова №1294) встановлено додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, серед яких передбачена надбавка за службу у високогірних місцевостях у розмірі 25 відсотків посадового окладу.

Вимогами пункту 7 постанова №1294 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання постанови №1294 наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 447 від 10.08.2008 було затверджено Інструкцію про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (далі - Інструкція № 447).

Пунктом 2 зазначеного наказу передбачалось, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 4.9-4.11, 4.13-4.15 та пунктом 6.1 (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеною Інструкцією розміру. Однак, вказана надбавка не входила у зазначений перелік додаткових видів грошового забезпечення, виплата яких здійснювалась в обсязі до 50 відсотків.

Пунктом 4.17.1 Інструкції № 447 передбачалось, що особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.

Тому, з дати набрання чинності Інструкцією № 447 і до травня 2015 позивачу виплачувалась надбавка за службу у високогірних місцевостях в розмірі 25 відсотків до посадового окладу.

Як вірно враховано судом першої інстанції, 16.06.2015 набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту № 475 від 23.04.2015 (далі - Інструкція № 475), яким визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 447 від 10.08.2008.

Згідно вимог п. 7 Інструкції № 475 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Вимогами п. 17 Інструкції № 475 визначено порядок виплати надбавки за службу у високогірних місцевостях. Зокрема, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах управління (підрозділах), дислокованих у населених пунктах, яким відповідно до чинного законодавства надано статус гірських, виплачується надбавка в розмірі 25 відсотків до посадового окладу за основною або тимчасово виконуваною посадою.

Відповідно до п. 19 Інструкції №475 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 9 - 17 цього розділу (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із цією Інструкцією розміру.

Враховуючи наведене, з червня 2015 по день звільнення позивача зі служби цивільного захисту виплата надбавки за службу у високогірних місцевостях здійснювалась в обсязі до 50 відсотків від її розміру (тобто у розмірі 12,5% до посадового окладу).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу правомірно виплачувалося додаткове грошове забезпечення у вигляді надбавки за службу у високогірних місцевостях у розмірі 50% від 25% до посадового окладу за період з червня 2015 по квітень 2016 року у зв'язку із змінами в законодавстві.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку грошового забезпечення при звільненні з роботи за період з 23.04.2016 по 12.03.2018 у розмірі 80607,03 грн, оскільки така є похідною від першої вимоги та пов'язаною із нею.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 809/475/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

І.В. Глушко

Повний текст постанови складено 06.07.2018.