Ухвала

від 23.04.2018 по справі 910/2385/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

м. Київ

23.04.2018Справа № 910/2385/18

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" доТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: Відповідача: 1. ОСОБА_1 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" простягнення 17 951,64 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

без повідомлення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 17 951,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №АМ.107791 від 23.05.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "ZAZ VIDA", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженнями позивача, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, було застрахована ТДВ СК "Альфа-Гарант" згідно договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1616669, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування йому збитків у розмірі 17 951,64 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2385/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селтік", визначено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, пояснень, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Так, фактичним предметом вирішення спору у даній справі є встановлення правових підстав для покладення на відповідача обов'язку із виплати позивачу страхового відшкодування на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1616669 за наслідками пошкодження автомобіля "ZAZ VIDA", реєстраційний номер НОМЕР_1, в дорожньо-транспортній пригоді, настання якої зумовлено порушенням водієм забезпеченого за вказаним полісом транспортного засобу, а саме: автомобілем марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_2, Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим останнього було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Звертаючись з відповідним позовом до суду позивач вказував на те, що з моменту виплати на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №АМ.107791 від 23.05.2016 страхового відшкодування власнику автомобіля "ZAZ VIDA", реєстраційний номер НОМЕР_1, у нього виникло право вимоги до ТДВ СК "Альфа-Гарант" як страховика, яким згідно договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1616669 було застраховано цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, в тексті поданого до суду позову позивачем зазначається про те, що будь-якого досудового врегулювання даного спору ним не здійснювалося, а реалізація отриманого ним права на страхове відшкодування здійснена безпосередньо шляхом зверхня з даним позовом до суду.

Відсутні докази попереднього звернення до відповідача з вимогою (заявою) здійснити відшкодування завданої внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди шкоди і самого потерпілого.

Тобто, звертаючись з даним позовом до суду позивачем фактично презумується непоширення на нього встановленого в положеннях ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язку потерпілого або іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, щодо звернення до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ із заявою про здійснення страхової виплати (відшкодування) в порядку та строки визначені вказаною нормою.

В той же час, в положеннях п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків.

Відтак, можливість вирішення даного спору полягає, зокрема, у визначенні правових наслідків виконання позивачем взятих на себе обов'язків за договором добровільного страхування наземного транспорту №АМ.107791 від 23.05.2016 щодо виплати власнику автомобіля "ZAZ VIDA", реєстраційний номер НОМЕР_1, страхового відшкодування завданої внаслідок настання спірної дорожньо-транспортної пригоди шкоди, а саме, встановлення чи здійснення такої виплати виникнення нового зобов'язання або ж за наслідками такої виплати лише відбувається заміна кредитора у вже існуючому зобов'язанні із набуттям останнім всіх прав і обов'язків попереднього кредитора.

В той же час, при дослідженні опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень судових рішень Верховного Суду на предмет встановлення практики вищої інстанції вирішення даного питання у подібних правовідносинах судом було встановлено, що наразі ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2018 у справі №910/7449/17 було вирішено передати справу господарського суду міста Києва №910/7449/17 разом із касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року у даній справі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У відповідності до змісту вказаної ухвали вбачається, що спір у відповідній справі стосується в т.ч. визначення порядку застосування положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме вирішення питання: чи підлягає застосуванню встановлений такою нормою річний строк на звернення до страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із заявою про виплату страхового відшкодування у випадку коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, якою здійснено відшкодуванню потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного потерпілому транспортного засобу на підставі договору добровільного страхування "КАСКО".

При цьому, визначаючи підстави для передачі такої справи на вирішення Великої палати Верховного Суд було зазначено наступне:

З виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування ("КАСКО") свого обов'язку по відшкодуванню на користь потерпілого завданої останньому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди у відповідності до приписів ст. 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування ("КАСКО").

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування ("КАСКО") не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а має місце виключно заміни кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Отже, в силу приписів ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, що існували в останнього, що в даному випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ взятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків.

Однак, станом на сьогоднішній день питання порядку застосування положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у випадку коли з заявою про страхове відшкодування звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, якою здійснено відшкодуванню потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного потерпілому транспортного засобу на підставі договору добровільного майнового страхування (КАСКО), не має єдиного вирішення судами на практиці.

Саме на підставі викладеного та з метою формування єдиної правозастосовної практики суд і дійшов висновку щодо необхідності передачі відповідної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Отже, за наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи господарського суду міста Києва №910/7449/17 будуть надані правові висновки щодо порядку застосування положень ст.ст. 35, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в частині поширення їх норм на правовідносини, які виникли між страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ та особою, якою здійснено відшкодуванню потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу на підставі договору добровільного майнового страхування (КАСКО).

У відповідності до п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З огляду на наведені обставини, з метою дотримання принципу єдності правозастосовчої практики суд вважає за необхідне з власної ініціативи зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/7449/17.

На підставі викладеного та керуючись статтями 228, 229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі №910/2385/18 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи господарського суду міста Києва №910/7449/17 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.20174 у даній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені положеннями ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Бойко