Рішення

від 20.04.2018 по справі 910/41/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2018Справа № 910/41/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб Солом'янський"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" та Публічного акціонерного товариства Київенерго

про відшкодування шкоди в сумі 25 311,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончар Л.В., за довіреністю б/н від 04.01.2018;

від відповідача - 1: Мойсик М.В., за довіреністю № 38-17/03 від 03.01.2018;

від відповідача - 2: Гуменюк Т.М., за довіреністю № 18022306 від 23.02.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб Солом'янський" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" про стягнення шкоди у розмірі 25311,45 грн., 1400,00 грн. витрат за послуги по визначенню розміру матеріальних збитків, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невжиття необхідних заходів, спрямованих на забезпечення нормального стану теплової автоматики у тепловому пункті будинку по вул. Уманській, 47 у м. Києві, у зв'язку з чим відбулося залиття належного позивачу приміщення по вул. Уманській, 47 у м. Києві, що підтверджується актом залиття.

У судовому засіданні 29.05.2017 суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості іншого відповідача - Публічне акціонерне товариство Київенерго .

30.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства Київенерго та Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва 25311,45 грн. шкоди, 1400,00 грн. витрат за послуги по визначенню розміру матеріальних збитків, 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/3886/16 зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 провадження у справі поновлено, зобов'язано сторін забезпечити умови праці судового експерта за місцезнаходженням об'єкта дослідження, узгодити з експертом організацію його прибуття з експертної установи, безперешкодний доступ до об'єкту, а також належні умови для його роботи, зобов'язано сторін бути присутнім під час проведення обстеження об'єкта дослідження, яке заплановано на 12.12.2017 з 11:00 годин та зупинено провадження у справі № 910/41/17.

24.01.2018 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/41/17 з висновком експерта.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 поновлено провадження у справі, підготовче засідання у справі № 910/41/17 призначено на 26.02.2018.

30.01.2018 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

01.02.2018 представником відповідача-2 та 08.02.2018 представником відповідача-1 подано заяви про ознайомлення з матеріалами справи.

21.02.2018 представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд прийняв до розгляду заяву позивача та визначив предмет спору і ціну позову з її урахуванням.

21.02.2018 представником позивача подано письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідачі маючи 26.12.2015 інформацію про відсутність замку на дверях до теплового пункту жодних дій щодо забезпечення справності огороджувальних конструкцій для перешкоджання доступу сторонніх осіб до устаткування і до запірно-регулювальної арматури не здійснили, а відтак відповідачі своєю бездіяльністю сприяли настанню обставин щодо затоплення приміщення позивача.

21.02.2018 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 26.02.2018 представники позивача та відповідача-2 не з'явились, представник відповідача-1 з'явився.

У судовому засіданні 26.02.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.03.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.02.2018, судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено позивача та відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання.

16.03.2018 представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2, заперечуючи проти позову, зазначає, що із Висновку за результатами проведеної експертизи вбачається, що встановити коли саме були проведені ремонтні роботи обладнання теплового пункту, які спостерігались під час проведення обстеження, не вдається за можливе, а тому встановити причину залиття нежитлового приміщення в будівлі за адресою: вул. Уманська, 47, не вбачається можливим. Також, відповідач-2 зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів наявності протиправних дій ПАТ Київенерго , причинного зв'язку між залиттям приміщень, що належать ТОВ СК Солом'янський та діями ПАТ Київенерго . Відповідач-2, заперечуючи проти позову, також зазначає, що акт про залиття від 30.12.2015 було складено в односторонньому порядку представниками відповідача-1, без залучення представника ПАТ Київенерго та власника нежитлового приміщення, що є грубим порушенням норм чинного законодавства, а саме Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 927/11207, а відтак, за відсутності належним чином складеного та затвердженого акту про залиття - без зазначення конкретної дати залиття та без участі сторін в обстеженні приміщення, яка є обов'язковою згідно із діючи законодавством - який є первинним документом, що засвідчує факт причини та наслідки залиття, вимоги позивача не є підтвердженими належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач-2 у своєму відзиві зазначає, що висновок про залиття нежитлового приміщення у зв'язку з викраденням теплової автоматики невідомими особами з теплового пункту є безпідставним, оскільки в матеріалах справи міститься лист структурного підрозділу відповідача-2 від 19.04.2017 № 029/27/2462, відповідно до якого, обладнання з вбудованого індивідуального теплового пункту за адресою: вул. Уманська у м. Києві не викрадалося, а відтак, відповідач-2 зазначає, що викладені в акті ймовірні причини залиття є припущеннями, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, відповідач-2 зазначає, що позивач не обґрунтував та не надав доказів наявності протиправної поведінки ПАТ Київенерго , причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданою матеріальною шкодою та наявності вини відповідача-2 в заподіянні шкоди його майну.

16.03.2018 представником відповідача-1 подано заперечення на позовну заяву, у яких відповідач-1 заперечуючи проти позову, зазначає, що не є відповідальною особою за пошкодження обладнання індивідуального теплопункту в житловому будинку по вул. Уманській, 47, оскільки воно знаходиться в оперативному управлінні СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго і ні яким чином не є майном відповідача-1. Крім того, відповідач-1 не проводив відновлювальні роботи вбудованого індивідуального теплопункту.

У судове засідання 19.03.2018 представники сторін з'явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 19.03.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частиною 6 статті 183 ГПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Учасники справи у підготовчому засіданні 19.03.2018 надали письмову згоду на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 19.03.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 19.03.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 19.03.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідачів, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України.

Водночас, ч. 1 ст. 216 ГПК України унормовано, що якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

У судовому засіданні 19.03.2018 судом було оголошено перерву до 20.04.2018.

У судове засідання 20.04.2018 представники сторін з'явились.

Частиною 6 ст. 216 ГПК України визначено, що якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

У судовому засіданні 20.04.2018 суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили, з підстав викладених у відзивах.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2006 між Фондом приватизації комунального майна Солом'янського району міста Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Солом'янський (далі - покупець, позивач) було укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу, у відповідності до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю нежилі приміщення з № 1 по № 21 (групи приміщень № 91) по вулиці Уманській, 47 (літера А) в м. Києві, загальною площею 428,10 кв.м., а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

28 грудня 2015 року відбулось залиття належного позивачу приміщення у м. Києві по вул. Уманській, 47, в результаті чого, майно позивача зазнало пошкоджень.

30.12.2015 було складено Акт, в якому зазначено про проведення огляду нежилого приміщення ТОВ СК Солом'янський у будинку № 47 по вул. Уманській, на предмет залиття та встановлено залиття в кімнаті 1 площею 71,4 кв.м. та в кімнаті 2 площею 54 кв.м., та зазначено, що залиття виникло внаслідок викрадення невідомими особами теплової автоматики теплового пункту.

З метою визначення розміру матеріальних збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Солом'янський , позивачем до суду надано Висновок про розмір матеріального збитку № 11-10/16 від 27.05.2016, відповідно до якого, розмір матеріального збитку становить 30 373,74 грн.

Як зазначає позивач, внаслідок бездіяльності відповідачів, яка полягала у незабезпеченні справності огороджувальних конструкцій, що перешкоджають доступу сторонніх осіб до теплового пункту будинку по вул. Уманській, 47 у м. Києві, відбулося залиття належного позивачу на праві власності приміщення по вул. Уманській, 47 у м. Києві, а відтак відповідачі відповідальні за заподіяну позивачу шкоду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Пункт 3 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В даному випадку, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідачів та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідачів є причиною завдання збитків, які виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Солом'янський , як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Відповідно до листа Житлово-експлуатаційної дільниці № 901 Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду солом'янського району м. Києва № 901-225/03 від 22.05.2017, 24.12.2015 ключі від теплового пункту житлового будинку № 47 на вул. Уманській були надані представнику ПАТ Київенерго . 26.12.2015, на єдину диспетчерську службу Солом'янського району м. Києва з 19:41 стали надходити звернення від мешканців даного будинку (заявка № 1401785) щодо відсутності гарячого водопостачання. Дані заявки були передані на диспетчерську службу РТМ Центр ПАТ Київенерго . 27.12.2015 о 11:58 заявка повторно передана на диспетчерську службу РТМ Центр ПАТ Київенерго . 27.12.2015 о 18:08 заявка була закрита диспетчером РТМ Центр ПАТ Київенерго з відміткою Немає циркуляційної мережі . Ключі від теплового пункту о 19:55 отримав представник РТМ Центр ПАТ Київенерго . О 20:50 ключі було здано з відміткою: Відсутній замок, двері забиті . 27.12.2015 на єдину диспетчерську службу Солом'янського району м. Києва надійшла заявка № 1402459 про залиття підвального приміщення житлового будинку № 47 по вул. Уманській. При обстеженні 27.12.2015 слюсарем-сантехніком теплового пункту житлового будинку № 47 на вул. Уманській було встановлено, що викрадено теплову автоматику на бойлері, що спричинило залиття підвального приміщення теплового пункту та приміщення фітнес клубу. Слюсарем-сантехніком було перекрито подачу холодної води на бойлер. Додатками до даного листа додано пояснення слюсарів-сантехніків

З доданих до Листа Житлово-експлуатаційної дільниці № 901 Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду солом'янського району м. Києва № 901-225/03 від 22.05.2017 пояснень слюсара-сантехніка ОСОБА_5 вбачається, що 27.12.2015 ОСОБА_5 отримав повідомлення від адміністратора спортивного клубу по вул. Уманській 47 про залиття спортивного клубу. При огляді бойлера було встановлено, що в приміщенні бойлера було на 1 метр води.

З пояснень слюсара-сантехніка ОСОБА_6 вбачається, що 28.12.2015 він отримав з диспетчерської Городок заявку про відсутність ГВП по вул. Уманській, 47. Зі слів колеги - ОСОБА_5, ОСОБА_7 дізнався про затоплення підвального приміщення гарячою водою. Також, коли він спустився до бойлерної, на дверях був зірваний замок, він перекрив воду на бойлер та побачив відсутність мідних трубок тепло автоматики, все було розкручене. Підвальне приміщення було повністю затоплене. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_6 взяв насос щоб відкачати воду, подзвонив в диспетчерську Городок все доповів і сказав щоб викликали тепло автоматників. Близько до обіду автоматником ПАТ Київенерго було ліквідовано аварію.

Також, до зазначеного листа додано заявки з єдиної диспетчерської служби Солом'янського району м. Києва та виписки з журналу видачі ключів.

28 грудня 2015 року відбулось залиття належного позивачу приміщення у м. Києві по вул. Уманській, 47, в результаті чого, приміщення позивача зазнало пошкоджень.

30.12.2015 було складено Акт, в якому зазначено про проведення огляду нежилого приміщення ТОВ СК Солом'янський у будинку № 47 по вул. Уманській, на предмет залиття та встановлено залиття в кімнаті 1 площею 71,4 кв.м. та в кімнаті 2 площею 54 кв.м., та зазначено, що залиття виникло внаслідок викрадення невідомими особами теплової автоматики теплового пункту.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач-2, заперечуючи проти позову, зазначає, що акт про залиття від 30.12.2015 було складено в односторонньому порядку представниками відповідача-1, без залучення представника ПАТ Київенерго та власника нежитлового приміщення, що є грубим порушенням норм чинного законодавства, а саме Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 927/11207, а відтак, за відсутності належним чином складеного та затвердженого акту про залиття - без зазначення конкретної дати залиття та без участі сторін в обстеженні приміщення, яка є обов'язковою згідно із діючи законодавством - який є первинним документом, що засвідчує факт причини та наслідки залиття, вимоги позивача не є підтвердженими належними та допустимими доказами.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76 Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207 затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (далі - Правила)

Пунктом 2.3.6 вказаних Правил визначено, що заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому термін виконання робіт повторно не продовжується. Неусунення несправностей в установлений термін є невиконанням робіт. Заявки, пов'язані з забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку.

У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, примірна форма якого викладена Додатком 4 до даних Правил.

Як встановлено судом, за винятком відсутності дати залиття та відсутності підпису позивача, як власника приміщення, Акт про залиття від 30.12.2015 відповідає Додатку № 4 до Правил.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, у відповідності до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, позивач, маючи втручання у мирне володіння своїм майном, має право на "законне очікування", що складений відповідачем-1 Акт про залиття, буде повністю відповідати встановленій формі та в подальшому, буде підтвердженням факту залиття належного на праві власності позивачу приміщення.

За таких обставин, враховуючи, що позивач, звернувшись до відповідача-1 за отриманням підтверджуючого документа про втручання в мирне володіння позивачем власним майном, внаслідок залиття приміщення, в значенні частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не зобов'язаний перевіряти правильність та відповідність Акту про залиття Додатку № 4 до Правил, отримав такий Акт від уповноваженого на те органу, суд приходить до висновку про відповідність та належність Акту про залиття від 30.12.2015, як доказу, на підтвердження факту втручання в мирне володіння позивачем свої майном, шляхом завдання йому збитків у зв'язку з залиттям належного на праві власності позивачу приміщення.

Відповідач-2 в свою чергу, у своєму відзиві, також зазначає, що висновок про залиття нежитлового приміщення у зв'язку з викраденням теплової автоматики невідомими особами з теплового пункту є безпідставним, оскільки в матеріалах справи міститься лист структурного підрозділу відповідача-2 від 19.04.2017 № 029/27/2462, відповідно до якого, обладнання з вбудованого індивідуального теплового пункту за адресою: вул. Уманська у м. Києві не викрадалося, а відтак, відповідач-2 зазначає, що викладені в акті ймовірні причини залиття є припущеннями, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, виходячи з того, що під час розгляду справи №910/41/17 виникло питання щодо причин залиття належного позивачу приміщення по вул. Уманській, 47 у м. Києві, а також щодо розміру завданих позивачу збитків внаслідок залиття належного йому приміщення, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

1) Яка причина залиття нежилого приміщення, загальною площею 428,1 кв.м. (кімната 1 S - 71,4 кв.м., підлога (ламінат); кімната 2 S - 54,0 кв.м., підлога (ковролін) в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47, що сталося 28.12.2015?

2) Який розмір збитків, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб Солом'янський" в результаті залиття нежилого приміщення, загальною площею 428,1 кв.м. (кімната 1 S - 71,4 кв.м., підлога (ламінат); кімната 2 S - 54,0 кв.м., підлога (ковролін) в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47, що сталося 28.12.2015?

24.01.2018 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/41/17 з висновком експерта.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 14485/17-43 від 19.01.2018, встановити причину залиття кімнат 1S та 2S нежилого приміщення в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47, під час проведення обстеження не вбачається можливим. В приміщенні теплового пункту, на час обстеження експертом, функціонує обладнання системи теплопостачання з наявними ознаками ремонтних робіт на трубопроводах.

Таким чином, означеним висновком не встановлено причин залиття приміщення позивача, проте, встановлено факт ремонтних робіт обладнання системи теплопостачання.

Водночас, статтею 86 ГПК України унормовано, що:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач зобов'язаний:

1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна;

2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками);

3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства;

4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном;

5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил;

6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

З наявного у матеріалах справи Листа № 108-15115 від 28.09.2016 Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації вбачається, що балансоутримувачем житлового будинку 47 по вул. Уманській є Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва (далі - відповідач - 1), а обладнання вбудованого індивідуального теплового пункту за адресою вул. Уманська, 47 знаходиться в оперативному управлінні СВП Київській теплові мережі ПАТ Київенерго (далі - відповідач - 2).

05.08.2014 між Публічним акціонерним товариством Київенерго (далі - виконавець) та Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва (далі - балансоутримувач) було укладено Договір № 0910001 від 05.08.2014 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води з балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності (далі - Договір про співпрацю), за умовами якого, балансоутримувач зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньо-будинковими мережами, що знаходиться у його власності або на його балансі при наданні виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачем цих послуг, будинках відповідно до Додатку № 1 до Договору; зобов'язується утримувати внутрішньо будинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати підготовку житлових будинків до опалювального періоду, зокрема утеплення місць загального користування; виконує роботи відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; забезпечити постачання теплової енергії та гарячої води належної кості та встановлених параметрів до межі експлуатаційної відповідальності, встановлених цим Договором.

Межа розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності щодо технічного обслуговування мереж визначається:

- щодо зовнішніх теплових мереж - Додатками 4 Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін до Договорів на постачання теплової енергії до житлових будинків зазначених у Додатку № 1 до Договору який є його невід'ємною частиною;

- щодо внутрішньобудинкових мереж - експлуатаційною відповідальністю за вузол обліку теплової енергії - від вводу в будинок до вводу у вузол обліку теплової енергії;

- щодо внутрішньобудинкових систем централізованого опалення - від зворотного фланцю останнього запірного пристрою вузла приєднання до відгалуження від стояків в межах приміщення споживача комунальної послуги;

- щодо внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання - від зворотного фланцю останнього запірного пристрою вузла приєднання до першої запірної арматури від стояків в межах приміщення споживача комунальної послуги,включаючи першу запірну арматуру.

Відповідно до пунктів 2.2.1 Договору виконавець послуг зобов'язаний забезпечити належний технічний стан останнього запірного устрою перед вводом у внутрішньо будинкові системи централізованого опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності до п. 2.4.2 Договору балансоутримувач зобов'язаний утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, відновлювати теплову ізоляцію трубопроводів, що проходять по технічним підвалам і горищам, забезпечувати належний стан запірної арматури, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.

Згідно з пунктом 2.4.15 Договору балансоутримувач зобов'язаний протягом однієї доби з моменту виявлення, а в разі звернення виконавця послуг, невідкладно інформувати виконавця послуг, зокрема про аварійні ситуації.

Згідно з п. 12 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків балансоутримувач житлового будинку і гуртожитку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником, наймачем (орендарем) приміщення житлового будинку і гуртожитку в разі:

- ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю, - шляхом відшкодування збитків;

- зниження якісних показників послуг, порушення встановлених договором строків усунення несправностей або перевищення допустимих перерв у наданні послуг - шляхом зменшення розміру плати та виплати споживачеві компенсації в розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 2 Правил технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Пунктом 2.8.3 Правил визначено, що підготовці до зими (проведення гідравлічних випробувань, ремонт, перевірка і налагодження) підлягає весь комплекс пристроїв, що забезпечують безперебійне постачання тепла в квартири (котельні, внутрішньобудинкові мережі, групові і місцеві теплові пункти в будинках, системи опалення, вентиляції).

Котельні, теплові пункти і вузли повинні бути забезпечені засобами автоматизації, обліку, запірною регулювальною апаратурою, схемами розведення систем опалення, гарячого водопостачання (далі - ГВП), холодного водопостачання (далі - ХВП), припливно-витяжною вентиляцією та іншими конструкціями, які реєструють роботу обладнання при різних експлуатаційних режимах (наповненні, підживленні, спуску води із систем опалення тощо), технічними паспортами на обладнання, журналами щодо запису параметрів та дефектів, які виникають під час роботи обладнання.

Прилади газового господарства повинні пройти наладку запірно-захисних клапанів і регуляторів тиску на зимовий період.

Насосні станції, системи протипожежного захисту мають бути укомплектовані і мати резервне обладнання, автоматичне вмикання резервних насосів, у разі відмови основних, відрегульоване і справне.

Згідно з п. 5.1.8 Правил, перед початком опалювального сезону перевіряються:

- справність світлової і силової електропроводок у котельні і тепловому пункті, арматури, засобів обліку та регулювання споживання води і теплової енергії, пускової апаратури і світильників перед кожним котлом, у проходах між котлами, у машинному відділенні, перед усіма контрольно-вимірювальними приладами та в складі палива;

- наявність і стан низьковольтних (до 12 В) переносних електричних ламп на гнучкому шнурі, гасових ліхтарів типу "кажан" чи переносних світильників, що працюють від акумуляторів;

- наявність протипожежного устаткування та аптечок, написів про заборону входу в котельню чи тепловий пункт стороннім особам, ваг чи мірної тари для зважування палива, що витрачається за зміну, а також термометрів, установлених поблизу котельні на північному боці будинку на висоті 2,5 м від поверхні землі;

- справність дверних запорів у приміщеннях котелень і теплових пунктів, де немає постійних чергових.

Відповідно до п. 6.4.1 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року N 71 Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 5 березня 2007 р. за N 197/13464, тепловий пункт є вузлом керування системами теплоспоживання, приєднаними до теплової мережі, призначений для обліку, регулювання і розподілу тепла по окремих дільницях; трансформації параметрів теплоносія; контролю за роботою місцевих систем теплоспоживання і теплової мережі.

Експлуатацію теплових пунктів, трубопроводів і систем теплоспоживання, що відходять від нього, виконує персонал їх власника або виконавець послуг, визначений відповідно до статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", чи теплопостачальна організація відповідно до договору, укладеного з власником (споживачем).

Згідно з п. 5.9.2 наведених Правил, постійний (поточний) контроль технічного стану теплових установок і мереж має проводитись оперативним і оперативно-ремонтним персоналом суб'єкта господарювання, організації - власника устаткування.

У відповідності до п. 6.3.7 наведених Правил, організацією, що експлуатує теплову мережу, має бути забезпечено справність огороджувальних конструкцій, що перешкоджають доступу сторонніх осіб до устатковання і до запірно-регулювальної арматури, та здійснено контроль за підтриманням в належному стані шляхів доступу до об'єктів мережі, а також за дорожніми покриттями і плануванням поверхонь над підземними спорудами.

Таким чином, беручи до уваги наведені приписи правил, умови Договору, укладеного між відповідачами та фактичні обставини справи, відповідачі маючи інформацію про відсутність замку на дверях до теплового пункту, жодних дій щодо забезпечення справності огороджувальних конструкцій для перешкоджання доступу сторонніх осіб до устаткування і до запірно-регулювальної арматури не здійснили, що сторонами не спростовано.

При цьому, посилання відповідача-2 на відсутність доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викладення автоматики, а відтак і відсутність доказів її викрадення, відхиляються судом як безпідставні, оскільки саме відповідача-2 і має звертатися до правоохоронних органів з повідомлення про викрадення автоматики, оскільки саме в оперативному управлінні відповідача-2 перебуває вказаний вузол, проте, суд зауважує, що звернення до правоохоронних органів є виключно правом, а не обов'язком відповідача-2.

Водночас, у даному випадку, зокрема з Журналу видачі ключів вбачається, що представники обох відповідачів були обізнані вже 26.12.2015 про відсутність замку на дверях до теплового пункту, проте, жодних дій з метою усунення вказаного порушення не вжили, протилежного сторонами не доведено.

Також, відповідачем-2 не подано суду і розпоряджень, нарядів, наказів або інших фіксуючих документів, як доказів, які б стверджували однозначність проведення ремонтних робіт на трубопроводах у зв'язку з іншими обставинами, відмінними від обставин пов'язаних з викраденням автоматики, як і не подано належних доказів на підтвердження виникнення інших технічних проблем, які виникли у період залиття та ліквідації залиття, за наслідками яких, працівники відповідача-2 ліквідовували такі проблеми у тепловому пункті.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов'язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов'язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Отже, позивачем доведено, а відповідачами не спростовано бездіяльності останніх, оскільки маючи інформацію про відсутність замку на дверях до теплового пункту, жодних дій щодо забезпечення справності огороджувальних конструкцій для перешкоджання доступу сторонніх осіб до устаткування і до запірно-регулювальної арматури не здійснили, в зв'язку з чим відбулось викрадення автоматики теплового пункту, та як наслідок, відбулось залиття приміщення позивача.

Як вбачається з висновку експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи № 14485/17-43 від 19.01.2018, вартість ремонтних робіт, які необхідно виконати в двох кімнатах у нежитловому приміщенні в будинку № 47 по вул. Уманській в м. Києві для усунення пошкоджень внаслідок залиття становить 35 260,80 грн. з ПДВ.

Проте, визначити ступінь вини кожного з відповідачів у залитті приміщення позивача, у зв'язку їх бездіяльністю неможливо.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Статтею 227 ГК України унормовано, що у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 196 ГК України визначено, що у разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.

У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Таким чином, солідарна відповідальність виникає при спільному спричиненні кількома особами шкоди потерпілому і розрахована на ті випадки, коли неможливо встановити, які з дій і якою мірою спричинили збитки, тому в зобов'язанні беруть участь декілька боржників, які відповідають перед потерпілою особою солідарно. Підставою солідарного відшкодування збитків є факт спільності дій учасників господарських відносин, в результаті яких завдано збитків.

Враховуючи встановлену судом бездіяльність відповідачів, яка полягала у не вчиненні дій з метою забезпечення справності огороджувальних конструкцій для перешкоджання доступу сторонніх осіб до устаткування і до запірно-регулювальної арматури, встановлені обставини щодо викрадення автоматики, та як наслідок залиття приміщення позивача, а також визначений висновком судового експерта розмір збитків, беручи до уваги, неможливість визначення ступеню вини кожного з відповідачів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів збитків в розмірі 35 260,80 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у них обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму збитків, в свою чергу, заперечення відповідачів наведені у відзивах, повністю спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, у розмірі 5 000 грн., які підтверджуються Договором про надання правової допомоги № 18/11 від 18.11.2016, укладеним між Адвокатським об'єднанням Правозахист та ТОВ СК Солом'янський , Актом надання послуг від 18.01.2017 на суму 5 000 грн. та платіжним дорученням № 52 від 25.11.2016 на суму 5 000 грн., підлягають покладенню на відповідачів.

В свою чергу, витрати на проведення експертизи до подання позовної заяви у розмірі 1 400 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 7 923,20 грн. також підлягають покладенню на відповідачів.

При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року N 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва (03186, м. Київ, вулиця Соціалістична, будинок 6; ідентифікаційний код: 35756919) та Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Солом'янський (03087, м. Київ, вулиця Уманська, будинок 47; ідентифікаційний код: 33144759) шкоду в розмірі 35 260 (тридцять п'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 80 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва (03186, м. Київ, вулиця Соціалістична, будинок 6; ідентифікаційний код: 35756919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Солом'янський (03087, м. Київ, вулиця Уманська, будинок 47; ідентифікаційний код: 33144759) витрати по сплаті судового збору в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн., витрати по оплаті експертиз у розмірі 4 661 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Солом'янський (03087, м. Київ, вулиця Уманська, будинок 47; ідентифікаційний код: 33144759) витрати по сплаті судового збору в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн., витрати по оплаті експертиз у розмірі 4 661 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.04.2018.

Суддя О.А. Грєхова