Рішення

від 19.04.2018 по справі 917/189/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2018 Справа № 917/189/18

за позовною заявою ОСОБА_1 АДРЕСА_1до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Орльонок" вул. К. Маркса, 34,с. Орлик, Кобеляцький район, Полтавська область,39281

про вихід ОСОБА_1 з членів селянського (фермерського) господарства "Орльонок" з 27.09.2017 року

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

Обставини справи: до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Орльонок", в якій позивач просив суд винести рішення щодо його виходу з членів селянського (фермерського) господарства "Орльонок" з 27.09.2017 року.

Ухвалою суду від 26.02.2018 року залишив позовну заяву без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків, допущених при складанні позову.

05.03.2018 року через канцелярію господарського суду від позивача надійшли доповнення до позовної заяви.

Ухвалою від 06.03.2018 року позову заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в зв'язку з прийняттям рішення щодо виходу з членів С(Ф)Г Орльонок у відповідності до п. 5.6 Статуту господарства ним було складено відповідне повідомлення від 01.06.2017 року, а також заяву про вихід від 20 вересня 2017 року, яка посвідчена нотаріально та зареєстрована в реєстрі за № 487.

У відповідь на вказане повідомлення та заяву про вихід з членів господарства співзасновником селянського (фермерського) господарства Орльонок ОСОБА_3 надано листи від 01.06.2017 року та від 27.09.2017 року, в яких зазначено, що він особисто не заперечує проти виходу позивача з господарства, проте на даний час в господарстві відсутній керівний орган, а також відсутня можливість скликати загальні збори, в зв'язку із смертю засновників, що сукупно володіли 80% Статутного фонду господарства.

В зв'язку з вищенаведеним позивач подав Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення до Диканського районного суду Полтавської області від 23.10.2017 року (вх. № 4513 від 24.10.2017р.), у відповідності до якої ОСОБА_1 просив суд встановити факт його виходу з членів селянського (фермерського) господарства.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 27.10.2017 року у справі № 529/953/17 відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки заява позивача не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися господарським судом в порядку господарського судочинства.

Дані обставини і стали підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився. Суд належним чином повідомляв відповідача про дату і час слухання справи, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Також слід зазначити, що можливість суду розглянути справу за наявними в ній матеріалами передбачено ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

В судовому засіданні 19.04.2018 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

09.10.2012 року проведено державну реєстрацію доповнень до Статуту селянського (фермерського) господарства Орльонок (код за ЄДРПОУ 22534725, місцезнаходження 39281, Полтавська обл., Кобеляцький район, с Орлик, вул. Карла Маркса, 34).

Згідно Статуту селянського (фермерського) господарства Орльонок ( арк.. справи 15-29) Засновниками Господарства є:

- ОСОБА_5;

- ОСОБА_3

- ОСОБА_6

Головою Господарства с його Засновник. ОСОБА_6.

Членами Господарства є:

- ОСОБА_7

-ОСОБА_8

- ОСОБА_9

-ОСОБА_1 (позивач).

Отже, позивач є членом селянського (фермерського) господарства Орльонок , а не його засновником.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, - факту виходу позивача з числа членів селянського (фермерського) господарства Орльонок .

Однак, ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 27.10.2017 року у справі № 529/953/17 відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки заява позивача не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися господарським судом в порядку господарського судочинства відповідно до приписів ст.. 12 ГПК України (в редакції на час постановлення ухвали від 27.12.2017 року).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб (п. 1.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 25 лютого 2016 року N 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).

З метою запобігання порушенню конституційних прав особи на судовий захист та усунення спорів щодо юрисдикції судам слід враховувати, що у разі коли в ухвалі про закриття провадження у справі місцевим загальним судом визначено господарську юрисдикцію спору як такого, що виник з корпоративних правовідносин, така справа підлягає розгляду господарським судом (п. 1.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 25 лютого 2016 року N 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).

Враховуючи наведене господарський суд розглядає позовну заяву ОСОБА_1 по суті.

Судом встановлено, що 01.06.2017 року позивач склав повідомлення, в якому у відповідності до п. 5.6 Статуту господарства повідомив про вихід з членів селянського (фермерського) господарства Орльонок та заявив про відсутність майнових претензій до господарства ( арк.. справи 13).

Співзасновником селянського (фермерського) господарства Орльонок ОСОБА_3 надано лист-відповідь від 01.06.2017 року, в якому зазначено, що він особисто не заперечує проти виходу позивача з господарства, проте на даний час в господарстві відсутній керівний орган, а також відсутня можливість скликати загальні збори, в зв'язку із смертю засновників, що сукупно володіли 80% Статутного фонду господарства (арк. справи 14).

20 вересня 2017 року позивачем було додатково складено нотаріально посвідчену заяву про вихід, яку 22.09.2017 року надіслано рекомендованим листом на адресу селянського (фермерського) господарства Орльонок та вручено 27.09.2017 року ( арк. справи 30-31). Нотаріально засвідчену копію заяви щодо виходу з членів селянського (фермерського) господарства Орльонок позивачем було також надіслано рекомендованим листом 22.09.2017 року на адресу державного реєстратора Кобеляцької РДА, який вручено 26.09.2017 року ( арк.. справи 33).

У відповідь на вказану заяву позивач отримав лист від співзасновника селянського (фермерського) господарства Орльонок ОСОБА_3, в якому зазначено, що учасники, які володіли 80 % статутного капіталу господарства померли. Рішенням Кобеляцького районного суду у справі № 532/1150/17 за ОСОБА_10 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_5 прав засновника у повному обсязі, на даний час справа перебуває в апеляційному суді. З огляду на що на даний час неможливо вирішити питання припинення членства позивача у селянському (фермерському) господарстві Орльонок ( арк. справа 32).

Державний реєстратор надав позивачу відповідь на його заяву про вихід ( арк. справи 34-35), в якому роз'яснив позивачу які документи подаються для держаної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Враховуючи наведене позивач просив суд винести рішення щодо його виходу з членів селянського (фермерського) господарства Орльонок з 27.09.2017 року .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частинами третьою та п'ятою статті 63 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Відповідно до ст. 87 Цивільного Кодексу України та ст. 57 Господарського кодексу України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є статут.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту.

Наведені вище норми чинного законодавства та положення статуту Фермерського господарства Орльонок свідчать, що останнє є корпоративною юридичною особою, а до спірних правовідносин підлягають застосування як норми спеціального Закону України "Про фермерське господарство", так і загальні норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також положення Статуту фермерського господарства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч.5. ст. 63 Господарського кодексу України).

За приписами частин першої та другої статті 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Згідно з частиною четвертою ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно п. 5.6 статуту селянського (фермерського) господарства Орльонок засновник (член) має право вийти з господарства, повідомивши про це не пізніше, ніж за три місяці до виходу. Засновник ( член), який виходить з Засновник(член), який виходить з Господарства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Господарства. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Господарств строк до дванадцяти місяців з дня виходу. На вимогу Засновника(члена) та за згодою Господарства вклад може повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Якщо вклад до Статутного капіталу був-здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається Засновникові (членові) без виплати винагороди. При виході Засновника (члена) з Господарства йому виплачується вартість частини майна Господарства, пропорційна його частці у Статутному капіталі. Засновнику(члену), який вибув, виплачується належна йому частка прибутку одержаного Господарством в даному році до моменту його виходу. .

Згідно п. 5.7 Статуту у зв'язку із смертю Засновника(члена), спадкоємці мають переважне право вступу до Господарства, якщо вони є членами сім'ї чи родичами засновників (членів) Господарства, які згідно з Законом можуть бути членами цього Господарства. При відмові спадкоємця від вступу до Господарства або відмові Господарства у прийнятті до нього спадкоємця йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті Засновника(члена). У цих випадках розмір Статутного фонду Господарства підлягає зменшенню в порядку , визначеному цим Статутом.

Отже, член господарства має право вийти з нього в порядку, передбаченому п.5.6 Статуту селянського (фермерського) господарства Орльонок .

Позивач скористався даним правом подавши заяву про вихід.

При цьому позивач звернувся до суду із вимогами щодо його виходу з членів селянського (фермерського) господарства "Орльонок" з 27.09.2017 року, що фактично зводитьсядо встановлення факту, що не входить до компетенції господарського суду.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В даному випадку між позивачем та відповідачем відсутній спір, невизнання чи оспорення його права.

Позивач посилається на ту обставину, що учасники, які володіли 80 % статутного капіталу господарства померли, а тому неможливо провести збори, внаслідок чого не приймається рішення про зміну складу учасників, внесення змін до статуту та державна реєстрація цих змін.

Однак, як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.4.8 Постанови від 25 лютого 2016 року N 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , голоси, які припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, не враховуються під час голосування з питання про прийняття спадкоємця або правонаступника до товариства, під час визначення правомочності загальних зборів для прийняття рішення про прийняття спадкоємця або правонаступника учасника товариства до цього товариства, а також під час вирішення інших питань. Отже, під час встановлення легітимності загальних зборів учасників ТОВ (ТДВ) та наявності кворуму для проведення цих зборів слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму.

Таким чином, проведення зборів засновників відповідача залежить виключно від волевиявлення самих засновників.

При цьому, волевиявлення учасника про вихід з товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2008 р., N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та п. 4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 25.02.2016 р. N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Якщо товариство не вчиняє дій у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства має право звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства" ( п. 4.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 25.02.2016 р. N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Враховуючи наведене позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки зводяться фактично до встановлення факту, за відсутності спору, що виходить за межі компетенції господарського суду.

Керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 24.04.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Тимощенко О.М.