Рішення

від 13.04.2018 по справі 915/27/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року Справа № 915/27/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з'явився,

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

представники 3-х осіб в судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Фермерського господарства "Лісове", 55444, Миколаївська область, Братський район, с.Миролюбівка

до відповідача: Братської районної Державної адміністрації Миколаївської області, 55401, Миколаївська область, Братський район, смт.Братське, вул.Миру, буд.131

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, 54034, м.Миколаїв, проспект Миру, 34

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: - визнання за Фермерським господарством "Лісове" як за юридичною особою право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50,0 га, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області, та посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, серія НОМЕР_1, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102 від 15.10.1997, надане на ім'я засновника господарства ОСОБА_1.

11.01.2018 Фермерське господарство "Лісове" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 11.01.2018 в якій просить суд визнати за Фермерським господарством "Лісове" як за юридичною особою право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50,0 га, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області, та посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, серія НОМЕР_1, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102, від 15.10.1997, надане на ім'я засновника господарства ОСОБА_1.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ст.ст.8,9,13,14,41 Конституції України, ст.5 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,3,4,5,7,11,12,20,44 Господарського процесуального кодексу України, а також інші національні та міжнародні правові акти.

Позов обґрунтовує тим, що 22.12.2017 до Центру надання адміністративних послуг при Братській районній державній адміністрації за реєстраційним №26007308, звернулося Фермерське господарство Лісове , для проведення державної реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою, яка розташована в межах Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області за межами населеного пункту, загальною площею 50 га. Зазначена земельна ділянка Розпорядженням Братської районної державної адміністрації Миколаївської області за №174-р від 10.09.1997 була надана громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, в результаті чого 18.09.1997 ОСОБА_1 створив фермерське господарство Лісове і проводить господарську діяльність з моменту створення по теперішній час на зазначеній земельній ділянці.

Розглянувши заяву про реєстрацію іншого речового права, державним реєстратором при Центрі надання адміністративних послуг при Братській районній державній адміністрації було вирішено відмовити у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою, так як заява подана неналежною особою. Рішення прийняте на підставі того, що заявником та суб єктом права зазначено юридичну особу-ФГ Лісове , а правовстановлюючий документ на земельну ділянку видано на фізичну особу ОСОБА_1

03 січня 2018 року фермерське господарство Лісове звернулось до Братської районної державної адміністрації з проханням та пропозицією розглянути можливість урегулювати спір, що виник на підставі відмови в державній реєстрації іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою за Фермерським господарством Лісове в іншому випадку фермерське господарство попередило Братську районну державну адміністрацію про те, що в разі не урегулювання спору господарство буде змушене звернутися для захисту порушених її прав до суду.

04.01.2018 Братська районна державна адміністрація Миколаївської області відповіла на звернення Фермерського господарства Лісове в якому вказала, що не має можливості урегулювати спір що виник на підставі відмови державного реєстратора.

Позивач зазначає, що з моменту створення по теперішній час гр. ОСОБА_1 є засновником і головою фермерського господарства "Лісове" та за даними податкової звітності ФГ "Лісове" протягом 2012-2017 років земельна ділянка 50 га., оподатковується, на теперішній час по ФГ "Лісове" податковий борг відсутній.

Посилаючись на ч.5 ст.2, ст.4, 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції чинній на момент надання спірної земельної ділянки), ст.50 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент надання спірної земельної ділянки) та практику Європейського суд з прав людини позивач вважає, що фізична особа на яку видавався державний акт на право постійного користування землею та саме фермерське господарство, як юридична особа є тотожними між собою.

Братська районна Державна адміністрація Миколаївської області у наданому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вказує, що заявлений позивачем позов не містить вимог про визнання неправомірними рішень, актів відповідача - Братської районної державної адміністрації. Так, в позові немає вимог про скасування розпоряджень, чи визнання неправомірними рішень. Також в позові відсутні посилання на невизнання відповідачем Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, позивачем не наведено фактів порушення Братською районною державною адміністрацією прав чи інтересів позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду. В позові вказано про порушення прав позивача іншою особою - державним реєстратором, який відмовив в реєстрації права. Відповідно діючого законодавства, державний реєстратор є самостійним суб'єктом в сфері реєстрації речових прав, тому покладення на Братську райдержадміністрацію відповідальності за дії державного реєстратора є неправомірним.

26.01.2018 третьою особою ОСОБА_1 подано до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області письмові пояснення в яких зазначено, що не заперечує, а навпаки надає згоду на те, що зазначена земельна ділянка повинна бути визнана за фермерським господарством, а саме право постійного користування земельною ділянкою, спір відносно якої виник. Також, згідно клопотання від 21.01.2018 клопоче про розгляд справи №915/27/18 у всіх подальших судових засіданнях без його участі, у зв'язку зі станом здоров'я.

Фермерське господарство "Лісове" 07.02.2018 у наданій відповіді на відзив просить позов задовольнити у повному обсязі, відзив відповідача вважає законодавчо не обґрунтованим та таким, що не спростовує вимоги, що викладені у позовній заяві. В обґрунтування зазначив, що предметом позову, є не оскарження дій державного реєстратора, а визнання права постійного користування земельною ділянкою за фермерським господарством, так як з огляду на матеріали позову та дії Братської районної адміністрації, відповідач не визнає дане право за господарством. Посилаючись на ст.20 Господарського кодексу України вказує, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

13.02.20.18 від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшло письмове пояснення на позов, в якому Держгеокадастр зазначає, що об'єктом спірних правовідносин є земельна ділянка загальною площею 50,0 га ріллі, яка на підставі розпорядження Братської районної державної адміністрації від 10.09.1997 №174-р надана у постійне користування ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу на території Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області. 15.10.1997 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102. Тобто, право користування земельною ділянкою громадянином ОСОБА_1 є титульним, оскільки здійснюється на основі реального, юридично дійсного факту. Натомість предметом позову у господарській справі № 915/27/18 є вимога Фермерського господарства Лісове про визнання права постійного користування земельною ділянкою, яка не може бути задоволена, оскільки земельні ділянки, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, передаються в користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування тільки після припинення користування ними в порядку, визначеному законом.

Крім того, Держгеокадастр зазначає, що ФГ Лісове не є титульним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки не мав місце (не відбувся) юридичний факт набуття останнім легітимного права користування спірною земельною ділянкою у порядку встановленому ст.116 ЗК України, та як наслідок таке право не зареєстровано за позивачем. Вказує, що земельним законодавством не передбачено автоматичного переходу прав на земельні ділянки, а вимагається оформлення прав на них за певною процедурою, яку не можна підміняти судовим рішенням.

Також, Держгеокадастр у наданих письмових поясненнях просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Ухвалою суду від 16.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 15.03.2018.

В судовому засіданні 15.03.2018 судом оголошувалась перерва до 13.04.2018.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 13.04.2018 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином під розписку 15.03.2018 в залі судового засідання (під звукозапис) (а.с.118).

12.04.2018 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що представник позивача бере участь у Всеукраїнському Аграрному форумі ААУ, без доказів в обґрунтування.

З дотриманням строків розгляду справи по суті визначених ст.195 ГПК України та враховуючи що: - явка представників сторін у судове засідання 13.04.2018 не визнавалась судом обов'язковою; - представництво інтересів позивача в даному судовому засіданні могло здійснюватися іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності; - враховуючи, що представник позивача адвокат ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, під час визначення дати судового засідання жодних застережень не висловив, - причини зазначені в заяві про відкладення розгляду справи по суті не визнані судом поважними, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 13.04.2018 не забезпечив, про час та місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином під розписку 15.03.2018 в залі судового засідання (під звукозапис) (а.с.118).

Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання 13.04.2018 не з'явилась. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2018 3-тя особа була повідомлена про час та місце судового засідання. Вказана ухвала була отримана 23.03.2018, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с.119).

Третя особа, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області явку повноважного представника у судове засідання 13.04.2018 не забезпечила, про час та місце розгляду справи по суті повідомлена належним чином під розписку 15.03.2018 в залі судового засідання (під звукозапис) (а.с.118).

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, то суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

19 липня 1997 Розпорядженням Братської районної Державної адміністрації Миколаївської області №164-р. на підставі заяви гр.ОСОБА_1, згідно п.18 "Положення про районну, районну в містах Києві та Севастополі державну адміністрацію" ст.ст.50,51,52 Земельного кодексу України та ст.ст.4,5,6,7 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" надано згоду на виділення земельної ділянки 50,0 га. ріллі у постійне користування для ведення селянського /фермерського/ господарства із земель запасу Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області громадянину ОСОБА_1 (а.с.35).

10 вересня 1997 Розпорядженням Братської районної державної адміністрації Миколаївської області №174-р. розглянувши проекти відводу земельних ділянок гр. ОСОБА_1 згідно п.18 "Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію" ст.ст.50,51,52 Земельного кодексу України та ст.ст.5,6,7 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" надано в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку із земель запасу Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області ОСОБА_1 - 50,0 га. ріллі (а.с.36,37).

18 вересня 1997 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови Братської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3 із проханням зареєструвати Фермерське господарство "Лісове", на території Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області, у зв'язку з тим, що йому було виділено у постійне користування 50 га. землі для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.33).

Позивач - Фермерське господарство Лісове , єдиним засновником якого, є ОСОБА_1, зареєстрований, як юридична особа 18.09.1997 за ідентифікаційним кодом №25375407, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.21-24).

15 жовтня 1997, на підставі розпорядження Братської районної державної адміністрації Братського району Миколаївської області від 10.09.1997 №174-р, громадянину ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102. (а.с.34).

Як зазначено у позовній заяві, позивач вважаючи себе фактичним користувачем земельної ділянки, 22.12.2017 звернувся до Центру надання адміністративних послуг при Братській районній державній адміністрації із заявою за реєстраційним номером 26007308, для проведення державної реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою, яка розташована в межах Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області за межами населеного пункту, загальною площею 50 га.

Розглянувши вищевказану заяву про реєстрацію іншого речового права, 28.12.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_4 при Братській районній державній адміністрації керуючись ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.п18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 прийнято Рішення №39021474, яким відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою, на земельну ділянку, що розташована Миколаївська область, Братський район, Миролюбівська сільська рада, за суб'єктом: Фермерське господарство "ЛІСОВЕ" (а.с.38).

Рішення прийняте на підставі того, що заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою. Згідно поданої заявником копії державного акта на право постійного користування землею, державний акт видано фізичній особі, гр. ОСОБА_1 Відповідно до поданої заяви заявником та суб'єктом права зазначено юридичну особу, а саме Фермерське господарство Лісове .

03 січня 2018 року Фермерське господарство Лісове звернулося з листом б/н до Братської районної державної адміністрації з проханням та пропозицією розглянути можливість урегулювати спір, що виник на підставі відмови в державній реєстрації іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою за Фермерським господарством Лісове (а.с.39-46).

04 січня 2018 у відповідь на звернення позивача від 03.01.2018, Братська районна державна адміністрація Миколаївської області направила лист №К-01-08, в якому зазначила, що згідно ст.11 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Таким чином, Братська райдержадміністрація не має можливості урегулювати спір, що виник на підставі відмови в державній реєстрації іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою за ФГ Лісове (а.с.48).

На думку позивача, вказаним листом Братська районна державна адміністрація не визнала право постійного користування земельною ділянкою за ФГ Лісове , що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовною заявою.

Приписами ст.7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області від 10.09.1997) передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990).

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (чинного на момент створення ФГ Лісове ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Згідно з ч.5 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (чинного на момент створення ФГ Лісове ) на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Як зазначалося вище, громадянину ОСОБА_1 на підставі розпорядження Братської районної державної адміністрації Братського району Миколаївської області від 10.09.1997 №174-р було видано державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування землею площею 50 га. для ведення селянського (фермерського) господарства. 18.09.1997 було створено Фермерське господарство Лісове .

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (у чинній редакції) встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно приписів статті 116 наведеного Кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2). Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч.5).

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст.123 Земельного кодексу України (у чинній редакції), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі рішень.

Відповідно до пункту "а" статті 141 вказаного Кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 142 зазначеного Кодексу встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч.3). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4).

Отже, земельні ділянки, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, передаються в користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, після припинення користування ними в порядку, визначеному Законом.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України (у чинній редакції), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України (у чинній редакції), Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Положеннями статті 4 п.1 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Підставою позову у даній справі про визнання права постійного користування земельною ділянкою позивач вказав на те, що Братська районна адміністрація не визнає дане право за господарством, з тих підстав, що Братська райдержадміністрація не має можливості урегулювати спір, що виник на підставі відмови державного реєстратора в реєстрації іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою за ФГ Лісове , з тих підстав, що вона надана у постійне користування фізичній особі, а не позивачу. Відтак позивач вважає, що його право є порушеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Разом з тим, із встановлених судом обставин справи не вбачається, що відповідач та державний реєстратор оспорюють право позивача на користування земельною ділянкою. Дії реєстратора зводяться лише до відмови у внесенні відомостей до вказаного реєстру щодо права постійного користування позивачем земельною ділянкою, а Братська районна державна адміністрація вказує лише на неможливість врегулювання спору, що виник на підставі відмови реєстратора в державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ФГ Лісове .

Земельним законодавством не передбачено автоматичного переходу прав на земельні ділянки, а вимагається оформлення прав на них за певною процедурою, яку неможна підміняти судовим рішенням.

Позовними вимогами позивач фактично підмінює встановлений порядок припинення права користування земельною ділянкою, який дотриманий позивачем не був, що всупереч встановленого порядку призведе до втрати такого права однією особою за відсутності спору про право, хоч і за наявності заперечень, які стосуються саме процедури оформлення землі, і набуття іншою особою відповідного права, що не ґрунтується на наведених вище положеннях законодавства.

Вказані обставини виключають наявність правових підстав для визнання за позивачем, як за юридичною особою, право постійного користування земельною ділянкою.

Щодо твердження позивача про те, що саме ФГ Лісове з моменту створення здійснює оподаткування земельної ділянки, доказом чого є довідка Головного управління ДФС у Миколаївській області, то суд погоджується з позивачем, що він дійсно міг фактично користуватися земельною ділянкою площею 50 га., розташованою на території Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області, проте таке користування не породжує правових наслідків у вигляді набуття позивачем права постійного користування земельною ділянкою.

Щодо посилання скаржника, як на одну з підстав задоволення позову, на практику Європейського суду з прав людини, то суд зазначає, що у справі "Рисовський проти України" (за заявою №29979/04, остаточне рішення від 20.10.2011) Європейський суд з прав людини встановив порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пов'язані з незабезпеченням виконання судового рішення; відсутністю достатніх гарантій недопущення зловживання зі сторони суб'єкта владних повноважень; незалучення заінтересованих осіб до процесу вирішення питання щодо скасування відповідного рішення; непослідовним і нескоординованим відношенням суб'єктів владних повноважень до ситуації заявника, що створило тривалий стан невизначеності щодо права заявника на земельну ділянку.

При цьому, у пункті 46 цього Рішення, на яке посилається позивач, вирішувалось виключно процесуальне для Європейського суду з прав людини питання, за яким визнано повноваження власника фермерського господарства подати скаргу особисто, оскільки, на думку ЄСПЛ, існує тісний зв'язок між правосуб'єктністю заявника як фізичної особи та як власника товариства, що не входить до предмету спору у справі про визнання право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, посилання позивача як на обґрунтування позову на вказане рішення є помилковим, оскільки предмет спору і характер правовідносин у справі Європейського суду полягав у невиконанні органом державної влади рішення суду, що є відмінним від справи, яка переглядається у касаційному порядку.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, визнання права.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України підприємства, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що для визнання у судовому порядку права постійного користування земельною ділянкою саме за позивачем як за юридичною особою, необхідно щоб таке право передбачалось чинним на момент вирішення спору законодавством та щоб таке право оспорювалось іншою особою - відповідачем у справі (наявність спору про право).

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а наведені позивачем доводи спростовуються вищезазначеними вимогами законодавства України.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2018.

Суддя Н.О. Семенчук