Постанова

від 16.04.2018 по справі 905/319/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

16.04.2018 справа №905/319/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: Стойка О.В., Попков Д.О., Чернота Л.Ф. Склярук С.І. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Максименко К.М. - за ордером; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.02.2018 у справі № 905/319/18 (суддя Левшина Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", м. Київ до ОСОБА_6, м. Макіївка, Донецька область простягнення заборгованості в сумі 200 033,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.02.2018р. відмовлено у відкритті провадження у справі №905/319/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", м.Київ до господарського суду Донецької області до ОСОБА_6, м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 200 033,21 грн.

Господарський суд дійшов висновку, що позовна заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", м.Київ не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки поширення юрисдикції господарських судів щодо розгляду справи у спорі з позовом про стягнення заборгованості за договором до фізичної особи-громадянина, згідно до вимог ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу - не передбачено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", м. Київ в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 20.02.2018р. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом першої інстанції норм чинного законодавства, зокрема, п.1 ч.1 статті 20 "Господарського процесуального кодексу України". Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі, оскільки спірні правовідносини стосуються правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника Відповідача.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до част. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням..

В статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, згідно з частиною 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм слідує, що спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці відносяться до юрисдикції господарських судів.

Отже, зазначена норма не містить зауважень щодо неможливості розгляду справи в господарському суді спору, що випливає із забезпечувального правочину, сторонами якого є фізичні особи. Вимоги цієї норми щодо обов'язкового статусу сторін як господарюючих суб'єктів стосується саме основного зобов'язання, виконання якого і забезпечується спірним правочином.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Відповідача, ОСОБА_6 пені у розмірі 200 033,21грн. за несвоєчасне виконання договору поруки від 31.03.2016р., що укладений між ним та Позивачем в забезпечення Договору поставки №37-31/01, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" (Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабельтехінвест" (Покупець), тобто двома юридичними особами.

Відтак, враховуючи характер спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та у даному випадку не є підставою для вирішення його в порядку загального судочинства.

Отже, даний спір не є не прийнятним з точки зору підвідомчості господарським судам.

Крім того, апелянтом до позовної заяви додано копію ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.01.2018р. у справі №233/147/18 про відмову у відкритті провадження з підстав віднесення даного спору до юрисдикції господарських судів.

Відмова у відкритті провадження у справі в даному випадку суперечить завданню господарського судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Зокрема, у справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи зазначені положення законодавства колегія суддів вважає, що відмова у відкритті провадження у дані справі в даному випадку призведе до порушення права на звернення до суду, визначеного Конституцією України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", м. Київ подано з дотриманням вимог чинного законодавства, а висновок місцевого господарського щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 175 ГПК України є необґрунтованим.

Згідно зі ч. 1 п. 4 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладених обставин справи у їх сукупності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Донецької області від 20.02.2018 у справі №905/319/18 - скасуванню, а матеріали справи - переданню на розгляд до господарського суду Донецької області.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, (ухвала про відмову у відкритті провадження у справі з передачею справи на розгляд суду першої інстанції), то відшкодування витрат по сплаті судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", м. Київ задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 20.02.2018 у справі № 905/319/18- скасувати.

Справу № 905/319/18 передати на розгляд господарського суду Донецької області.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції- покласти на Відповідача.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 23.04.2018р.

Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка

Судді: Д.О.Попков

Л.Ф. Чернота