Постанова
від 19.04.2018 по справі 920/422/17
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа № 920/422/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 09.01.2018, ордер СМ №01-01/18 від 09.01.2018,

відповідача - ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 02.06.2017, ордер СМ №2 від 07.12.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» , м. Суми (вх.№3825С/2) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» , м. Суми (вх.№3824С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2017, ухвалене у приміщенні господарського суду Сумської області колегією суддів у складі: головуючий суддя Котельницька В.Л., суддя Заєць С.В., суддя Костенко Л.А., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 29.11.2017, у справі №920/422/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» , м. Суми,

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» , м. Суми,

про врегулювання розбіжностей

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» , в якій просить суд врегулювати розбіжності у договорі про постачання електричної енергії №1613196 від 16.03.2017, виклавши спірні пункти договору, пункти 9, 10 додатку 4 до договору та додатки 1, 3.1, 7 до договору в редакції позивача, зазначеній ним в пункті 1 прохальної частини позову, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що надані позивачем два примірники проекту договору про постачання електричної енергії відповідачем підписані з протоколом розбіжностей, які розглянуті позивачем та направлено відповідачу протокол узгодження розбіжностей з обґрунтуванням підстав викладення спірних пунктів в редакції позивача, проте, відповідач не повернув на адресу позивача підписаного протоколу узгодження розбіжностей та додатків до договору, а також не надіслано письмової відповіді щодо результатів розгляду протоколу узгодження розбіжностей. Як зазначає позивач, залишились не врегульованими пункти 4.2.1, 4.2.5, 5.2, абзац 5 пункту 5.5, абзац 4 пункту 6.1.1, підпункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 пункту 6.1.3, пункти 6.2, 6.3, 7.3, 7.9 договору та пункти 9, 10 додатку 4 до договору, а також додатки 1, 3.1, 7 до договору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.11.2017 у справі №920/422/17 позов задоволено частково; вирішено спірні пункти договору про постачання електричної енергії № 1613196 від 16.03.2017, укладеного між сторонами у справі, вважати укладеними у редакції, наведеній в резолютивній частині рішення; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» 800, 00грн витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині викладення у редакції позивача пунктів 4.2.1, 5.2, абзацу 4 пункту 6.1.1, підпунктів 2, 4, 5, 7, 8 пункту 6.1.3, пунктів 6.2, 6.3 (за виключенням абзацу 2), 7.3, 7.9 договору, додатку 1 до договору, пункту 9 додатку 4 до договору.

В решті позовних вимог суд першої інстанції погодився з доводами відповідача та виключив пункти 4.2.5 та абзац 5 пункту 5.5 договору; підпункт 6 пункту 6.1.3 договору, додатки 3.1 та 7 до договору виклав у редакції, запропонованій відповідачем; пункт 10 додатку 4 до договору виключив.

Позивач з рішенням суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині виключення пункту 4.2.5 з договору, викладення підпункту 6 пункту 6.1.3 договору в новій редакції без зазначення "(в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних", виключення з редакції договору абзацу 2 пункту 6.3 договору, викладенням додатку 3.1 до договору "Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу" на умовах додатку 2 до протоколу розбіжностей, запропонованого відповідачем та визнання укладеним додатку 7 до договору "Схема електропостачання об'єкта споживача житловий будинок, м. Суми, вул. Праці, буд. 9" на умовах додатку 1 до протоколу розбіжностей, запропонованого відповідачем, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким викласти зазначені спірні пункти договору в редакції ПАТ "Сумиобленерго", а саме:

- Пункт 4.2.5 договору: "споживач, який має на обслуговуванні житловий фонд, несе відповідальність за наявність та збереження приладів обліку електричної енергії: загальнобудинкового, освітлення місць загального користування, енергозабезпечення ліфтів та насосів підкачки води, лічильників димовидалення та пожежогасіння, поквартирних, встановлених в електрощитових на сходових клітинах житлових будинків, а також: пломб на всіх перелічених лічильниках, згідно з додатками 3.1, 3.2, 11 до договору".

- Підпункт 6) пункту 6.1.3 договору: "невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку (в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД)) в технічній стан відповідно до вимог нормативних документів".

- Абзац 2 пункту 6.3 договору: "Повне відключення чи обмеження споживача в постачанні електроенергії не звільняє його від сплати пені за кожний день прострочення терміну сплати платежів по цьому Договору".

- Додаток 3.1 до договору "Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу" вважати укладеним на умовах поданого ПАТ "Сумиобленерго " проекту додатку до Договору.

- Додаток 7 до Договору "Схема електропостачання об'єкта Споживача Житловий будинок, м. Суми, вул. Праці, буд. 9" вважати укладеним на умовах поданого ПАТ "Сумиобленерго" проекту додатку до Договору.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2017 у справі №920/422/17 позивач просить залишити без змін; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

На думку позивача, суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи; рішення суду не відповідає вимогам щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обстави справи в їх сукупності. Позивачем наведено обґрунтування своїх вимог щодо кожного оскаржуваного пункту договору та додатку до договору, оцінка яким апеляційним господарським судом буде надана нижче окремо та у сукупності з доводами відповідача.

Відповідач також частково не погодився з рішенням господарського суду Сумської області від 28.11.2017 та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині укладення Додатку 1 «Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу» до договору в редакції ПАТ "Сумиобленерго", а також скасувати в частині укладення пункту 4.2.1, абзацу 4 пункту 6.1.1, п.п. 2, 4, 5, 7, 8 пункту 6.1.3, пунктів 6.2, 6.3, 7.3 договору та п. 9 Додатку №4 до договору про постачання електричної енергії №1613196 від 16.03.2017 в редакції ПАТ «Сумиобленерго» ; просить у задоволенні позовних вимог ПАТ «Сумиобленерго» щодо викладення договору про постачання електричної енергії №1613196 від 16.03.2017 та додатків до нього в запропонованій позивачем редакції відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позиція місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог виходить з пріоритету інтересів позивача; договір про постачання електричної енергії в редакції відповідача (протокол розбіжностей) не порушує прав позивача. Відповідачем також викладена правова оцінка своїх вимог апеляційної скарги стосовно оскаржуваних пунктів договору та додатків до договору, оцінка яких буде надана апеляційним господарським судом нижче окремо та у сукупності з доводами позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» на рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2017 у справі №920/422/17.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» на рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2017 у справі №920/422/17.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 справу №920/422/17 призначено до розгляду на 25.01.2018, а також об'єднано апеляційні скарги ПАТ «Сумиобленерго» та ОСББ «Праці 9» в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду.

16.01.2018 ПАТ «Сумиобленерго» подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСББ «Праці 9» (вх.№500), в якому скаржник заперечує вимоги, викладені в апеляційній скарзі ОСББ «Праці 9» .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 задоволено клопотання ОСББ «Праці 9» про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв'язку із знаходженням на лікарняному головуючого судді Тарасової І.В. та відпусткою судді Білоусової Я.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Пуль О.А.

Відповідно до частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Від відповідача до суду апеляційної інстанції на виконання ухвали суду від 25.01.2018 надійшли письмові пояснення (вх.№1683) з документами: копія статуту ОСББ «Праці 9» , копія виписки з ЄДРПОУ щодо реєстрації ОСББ «Праці 9» , копія рішення загальних зборів ОСББ «Праці 9» .

06.03.2018 від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення щодо апеляційної скарги позивача (вх.№2100).

13.03.2018 від позивача надійшли пояснення у справі (вх.№2222).

У судових засіданнях Харківського апеляційного господарського суду оголошувались перерви до 14:30год. 20.02.2018, до 11:00год. 12.03.2018 та до 10:00год. 19.04.2018.

О 10:12год. 19.04.2018 судове засідання продовжено; після перерви у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду, що відбулось у режимі відеоконференції з господарським судом Сумської області, до Харківського апеляційного господарського суду з'явився представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги; проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечує.

До господарського суду Сумської області з'явився представник відповідача, який підтримав вимоги апеляційної скарги; проти вимог апеляційної скарги позивача заперечує.

Враховуючи, що представники сторін з'явились в судове засідання та висловили доводи та вимоги щодо апеляційних скарг, з урахуванням строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, у межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції:

- листом №57-09/1687 від 17.03.2017 позивач направив відповідачу два примірники проекту договору №1613196 від 16.03.2017 про постачання електричної енергії разом із додатками, який отриманий головою ОСББ «Праці 9» 22.03.2017;

- листом від 13.04.2017 за №5 відповідач повернув позивачу договір про постачання електричної енергії № 1613196 від 16.03.2017, підписаний з протоколом розбіжностей від 13.04.2017 щодо пунктів 4.2.1, 4.2.5, 4.4, 4.5, 5.2, 5.5, 6.1.1, 6.1.3 (підпункти 2-8), 6.2, 6.3, 7.3, 7.9 договору, пункту 1 Додатку №1 до договору, Додатку № 3.1 до договору, пунктів 9-11 Додатку № 4 до договору, Додатку № 7 до договору, який отриманий позивачем 26.04.2017, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції;

- листом від 10.05.2017 за №57-09/2594 позивач надіслав на адресу відповідача протокол узгодження розбіжностей від 05.05.2017, в якому наполягає на викладенні вищезазначених пунктів договору та додатків до нього у редакції, запропонованій позивачем, при цьому, погоджується викласти пункт 4.4 договору у редакції, запропонованій відповідачем у протоколі розбіжностей, а також виключити пункт 4.5 з договору № 1613196 від 16.03.2017;

- матеріали справи свідчать, що сторони не дійшли згоди щодо спірних пунктів договору та додатків до нього;

- 16.05.2017 позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей по договору № 1613196 від 16.03.2017 про постачання електричної енергії.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ОСББ "Праці 9" утворене та затверджено його назву, затверджено статут, обрано правління на установчих зборах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням м. Суми, вул. Праці, 9, проведених 27.06.2016 (протокол №1 від 03.072016); на цих же зборах вирішено управління багатоквартирним будинком здійснювати об'єднанням через свої органи управління (самостійно), правлінню об'єднання та ревізійній комісії створити комісію та прийняти будинок в управління об'єднання; визначено, що об'єднання не виступає колективним споживачем (замовником) усіх житлово-комунальних послуг, а також газо- та електропостачання. Правлінню об'єднання укласти договір про постачання електричної енергії для технічних цілей (освітлення місць загального використання, ліфтів) з енергопостачальною компанією по окремим лічильникам освітлення місць загального використання та ліфтів за першою схемою розпорядження НКРЕ "Про врегулювання взаємовідносин енергопостачальних компаній та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (житлово-будівельних кооперативів)" №215-р від 28.11.2011.

Пунктами 2, 3, 4, 5 Статуту визначено, що Об'єднання діє відповідно до ОСОБА_3 України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та Статуту; Об'єднання у своїй діяльності користується правами, визначеними статтями 16, 17 ОСОБА_3 України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", та має обов'язки, передбачені статтею 18 цього ОСОБА_3. Об'єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому ОСОБА_3 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном Об'єднання, що належить об'єднанню як юридичній особі, від свого імені виступає учасником правовідносин, набуває майнові і немайнові права і обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ "Праці 9" зареєстровано в реєстрі 19.07.2016 за номером 1 632 102 0000 013881.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія у разі державної реєстрації таких прав.

Пунктом 2 частини 4 ОСОБА_3 України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати ОСББ. Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Слід зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення ОСББ або вступу до нього.

Таким чином, власники квартир і виділених нежитлових приміщень, щодо яких оформлено право власності на певну особу (певних осіб) у багатоквартирному будинку, є співвласниками спільного майна в ньому. При цьому, чинним законодавством України не передбачено оформлення окремого документа щодо права власності на спільне майно багатоквартирного будинку.

Згідно з положеннями статті 1 ОСОБА_3 України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використання їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до положень статей 4 та 6 вказаного ОСОБА_3, об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.

Статтями 3 та 7 ОСОБА_3 встановлено, що діяльність ОСББ здійснюється на основі статуту, який складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з положеннями статті 12 ОСОБА_3, управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління, а статтею 22 цього ж закону передбачено, що питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності не господарюючих суб'єктів.

Відповідно до статті 9 ОСОБА_3, ОСББ є однією із форм управління багатоквартирним будинком.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (далі - Правила).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) (абзац другий пункту 1.1 Правил).

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до статті 22 ОСОБА_3 України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Тариф на електроенергію для ОСББ встановлений постановою НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 як такий, що відпускається населенню.

Тобто, ОСББ є юридичною особою, яка не споживає електричну енергію для власних потреб, а електрична енергія використовується для забезпечення колективних комунально-побутових потреб населення (співвласників багатоквартирних будинків в частині квартир, оскільки нежитлові приміщення відповідно до правил зобов'язані мати свої лічильники електричної енергії і сплачують по іншому тарифу.).

Отже, ОСББ не є власником електроустановки і будинку, а є лише формою управлінням будинком. Багатоквартирний будинок належить співвласникам цього будинку, а саме, власникам квартир та нежитлових приміщень, і факт створення ОСББ не надає такій юридичній особі право власності на багатоквартирний будинок.

Враховуючи факт, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як юридична особа, має статус неприбутковості та не є суб'єктом господарювання, і не використовує електричну енергію для власних потреб, то ОСББ це фактично і є населення, тому і норми Правил (ПКЕЕ) не можуть бути застосовані повністю до такої юридичної особи згідно абзацу 2 пункту 1.1 цих Правил.

Відповідно до положень пункту 1.2 Правил, населення - це споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 1.3., 1.6. Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Пунктами 5.5., 5.6., 5.7. Правил визначено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування постачальника електричної енергії та споживача; 2) місце і дату укладення Договору про постачання електричної енергії; 3) договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); 4) величини дозволеної та приєднаної потужності; 5) клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо; 6) режим роботи електроустановки споживача. У разі укладення одного договору про постачання електричної енергії за двома або більше об'єктами споживача значення величин дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача визначаються за кожним з об'єктів споживача; 7) значення показників якості електричної енергії (ПЯЕ); 8) узгоджений рівень надійності електропостачання (за категорією надійності); 9) порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом); 10) режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; 11) порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; 12) заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті енергії та потужності в енергосистемі; 13) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; 14) зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин; 15) порядок зняття показів розрахункових засобів обліку, порядок надання та підтвердження інформації щодо даних розрахункового обліку електричної енергії, порядок та строки проведення розрахунків; 16) строк дії договору; 17) умови та порядок розірвання договору; 18) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є: 1) акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо); 3) схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання; 4) повідомлення про граничні величини споживання електричної потужності та години контролю максимального навантаження енергосистеми; 5) за необхідності до договору про постачання електричної енергії додаються: а) акти екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача; б) порядок розрахунку технічних втрат електричної енергії в електричних мережах; в) перелік випадків, коли постачання електричної енергії може бути обмежене споживачу, та порядок обмеження.

У разі укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів або електропередавальних організацій), у ньому зазначаються додатково такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання та їх власників; 2) обсяги передачі електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання; 3) порядок припинення електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов'язаних з передачею електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання; 5) порядок розрахунку балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача); 6) порядок передачі даних про обсяги переданої електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання, у тому числі у випадках порушення розрахункового обліку електричної енергії у цих суб'єктів господарювання; 7) підпункт 7 пункту 5.7 виключено

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей по договору з дотриманням строку, визначеного статтею 181 Господарського кодексу України.

Спірними, згідно з позовною заявою, протоколом узгодження розбіжностей від 05.05.2017 залишились редакції наступних пунктів договору: підпункти 4.2.1, 4.2.5, пункт 5.2, абз. 5 пункту 5.5, абз. 4 пункту 6.1.1, підпункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 пункту 6.1.3, пункти 6.2, 6.3, 7.3, 7.9 Договору та пункти 9, 10 додатку 4 до Договору, а також додатки 1, 3.1, 7 до Договору.

Згідно вимог апеляційних скарг, сторонами не врегульовані підпункт 4.2.1, 4.2.5, абз. 4 пункту 6.1.1, підпункти 2, 4, 5, 6, 7, 8 пункту 6.1.3, пункти 6.2, 6.3, 7.3, додатки 1, 3.1, 7 до договору, а також пункт 9 додатку 4 до договору.

Щодо підпункту 4.2.1 договору , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Позивач просить даний підпункт договору викласти у наступній редакції: "За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком 4 "Порядок розрахунків" до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати".

Підпункт 4.2.1 договору відповідач запропонував викласти в такій редакції: «За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком 4 «Порядок розрахунків» , Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком» .

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки редакція позивача підпункту 4.2.1 договору відповідає умовам Типового договору, затвердженому Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 (надалі - Типовий договір), якими передбачено обов'язок споживача за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, сплатити пеню за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати положенням Правил (пункт 4.2.1), а також не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Зокрема, відповідно до підпунктів 2 та 8 пункту 8.1 розділу 8 Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України, на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

Місцевим господарським судом також вірно враховано позицію, викладену у листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №12856/20.2/7-16 від 29.11.2016, що при зміні форми управління багатоквартирним житловим будинком договір про постачання електричної енергії на технічні цілі багатоквартирного будинку укладається з новим споживачем на умовах договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім споживачем.

Як встановлено місцевим господарським судом, згідно з умовами підпункту 4.2.1 пункту 4.2 договору про постачання електричної енергії №1612860 від 23.07.2015, укладеного позивачем з ТОВ «Побутсервіс Суми» (попереднім споживачем) визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком 4 «Порядок розрахунків» до договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відтак, суд дійшов вірного висновку, що підпункт 4.2.1 договору №1613196 підлягає викладенню у редакції, наведеній позивачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність у законодавстві імперативної норми щодо обов'язку сторін встановлювати спосіб забезпечення зобов'язань у вигляді пені саме у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; на думку відповідача, розмір пені має становити 0% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'я зань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів організацій та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Встановлений у підпункті 4.2.1 Договору обов'язок сплати пені за порушення споживачем зобов'язання не передбачає додаткового отримання коштів позивачем, а лише виступає забезпеченням належного виконання зобов'язань з боку споживача - відповідача.

Крім того, запропонований позивачем розмір пені не перевищує передбачений ОСОБА_3 України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що Типовий договір про користування електричною енергією, що є Додатком 1 до Правил користування електричною енергією для населення, також містить положення щодо можливості нарахування пені споживачу у разі несвоєчасної оплати спожитої електроенергії.

Отже, редакція вказаного підпункту договору, викладена відповідачем в протоколі розбіжностей, позбавляє позивача встановленого законом права забезпечення виконання зобов'язання.

Натомість, апеляційним господарським судом встановлено, що спірний пункт договору у редакції позивача не порушує прав та інтересів позивача.

Судова колегія звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що факт укладення попереднім споживачем договору про постачання електричної енергії, в якому передбачено пеню в розмірі подвійної облікової ставки, не визначає обов'язку для відповідача укладати договір в аналогічній редакції. При цьому, відповідач в письмових поясненнях щодо спірних пунктів договору, які були судом першої інстанції укладені в редакції відповідача, посилається на той факт, що з попереднім споживачем договір про постачання електричної енергії був укладений саме в такій редакції, яка запропонована відповідачем.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині та викладення пункту 4.2.1 договору у редакції позивача; апеляційна скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо підпункту 4.2.5 договору , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Позивач пропонує підпункт 4.2.5 договору викласти у наступній редакції: «Споживач, який має на обслуговуванні житловий фонд, несе відповідальність за наявність та збереження приладів обліку електричної енергії: загальнобудинкового, освітлення місць загального користування, енергозабезпечення ліфтів та насосів підкачки води, лічильників димовидалення та пожежогасіння, поквартирних, встановлених в електрощитових на сходових клітинах житлових будинків, а також пломб на всіх перелічених лічильниках, згідно з додатками 3.1, 3.2, 11 до Договору» , з посиланням на положення пункту 3.2 Правил, згідно з яким відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору та пункту 3.3 Правил, яким передбачено відповідальність власника (користувача) електроустановки або організації, на території (у приміщенні) якої вони встановлені, за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб.

Відповідач, у свою чергу, вважає необхідним виключити зазначений пункт із тексту договору з посиланням на те, що на балансі відповідача поквартирні лічильники не перебувають, вони є власністю побутових споживачів - мешканців будинку; умовою для притягнення споживача до відповідальності за незбереження цілісності пломб на засобах обліку електроенергії є наявність акту про пломбування, про складання якого позивачем у договорі не зазначено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо виключення даного пункту з договору, виходячи з наступного.

Пунктом 3.3 Правил встановлено відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування, яка покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Згідно підпункту 26 пункту 10.2 Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.

Відповідальних за технічний стан та збереження лічильників зазначають в актах про пломбування та збереження засобів обліку.

Таким чином, умовою для притягнення споживача до відповідальності за незбереження цілісності пломб на засобах обліку електроенергії є наявність акту про пломбування, що не було враховано позивачем у спірному пункті договору.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що обов'язок та відповідальність за цілісність та збереження розрахункових засобів обліку настає на тій підставі, що засоби обліку встановлені на території (в приміщенні) споживача, без наведення будь-яких інших підстав та умов настання такої відповідальності.

При цьому, сам позивач в апеляційній скарзі посилається на пункти 3.3 та підпункт 26 пункту 10.2 Правил, які містять посилання на необхідність складання сторонами акту про пломбування.

Позивач зазначає, що акт пломбування та встановлення індикаторів №08170050 складений 16.03.2017 та підписаний представниками сторін на лічильники, які обліковують електроенергію спожиту на технічні цілі житлового будинку; позивач до апеляційної скарги додано копію зазначеного акту.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним господарським судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Позивачем не наведено жодних обставин неможливості подання додаткових доказів (акту пломбування та встановлення індикаторів №08170050 від 16.03.2017) суду першої інстанції, як того вимагає процесуальне законодавство.

За таких обставин, колегія суддів не приймає надані позивачем додаткові докази (акт пломбування та встановлення індикаторів №08170050 від 16.03.2017).

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що позивач в обґрунтування своїх доводів щодо викладення пункту 4.2.5. договору у запропонованій ним редакції посилається на пункти 3.2, 3.3 Правил, процитовані вище, які містять перелік осіб, на яких покладається відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб, зокрема, на організацію, на балансі якої перебувають засоби обліку, оператора засобів комерційного обліку (електропередавальною організацією або іншою організацією), власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені, проте, не доводить суду належними та допустимими доказами, як того вимагає процесуальне законодавства, що відповідач є однією із перелічених осіб, а із матеріалів справи цього не вбачається.

Як зазначено вище, ОСББ не є власником електроустановки і будинку, а є лише формою управлінням будинком, багатоквартирний будинок належить співвласникам цього будинку, а саме, власникам квартир та нежитлових приміщень; матеріалами справи не підтверджується, що на балансі відповідача перебувають засоби обліку електроенергії.

Судова колегія також погоджується з доводами відповідача, що на балансі ОСББ не перебувають поквартирні лічильники, вони є власністю побутових споживачів - мешканців будинку.

Відповідно до пункту 11 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357, відповідальність за збереження засобів обліку, встановлених у квартирі, на інших об'єктах побутового споживача, та пломб на них несе побутовий споживач.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, даний пункт договору відсутній у договорі про постачання електричної енергії, укладеного позивачем з попереднім споживачем.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо виключення пункту 4.2.5 із договору; як встановлено апеляційним господарським судом, спірний пункт договору у редакції відповідача не порушує прав та інтересів позивача, отже, апеляційна скарга позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо абзацу 4 пункту 6.1.1 договору колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Позивач просить абзац 4 пункту 6.1.1 договору викласти у наступній редакції: "приєднання Споживачем власних струмоприймачів або струмоприймачів третіх осіб до мереж Постачальника поза розрахунковими засобами обліку або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями після оформлення у встановленому порядку акта про порушення» ; дана обставина є підставою для обмеження або припинення постачальником електропостачання споживача без попередження.

Відповідач згідно з протоколом розбіжностей вважає за необхідне викласти абзац 4 пункту 6.1.1 договору в наступній редакції: «приєднання Споживачем власних струмоприймачів або струмоприймачів третіх осіб до мереж Постачальника поза розрахунковими засобами обліку» .

Судова колегія зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 6.1.1 Типового договору, а також згідно з пунктом 7.6 Правил, у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами і обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що абзац 4 пункту 6.1.1 договору за своїм змістом відповідає вимогам чинного законодавства, узгоджуються з пунктом 7.6. Правил та не порушує прав відповідача.

До того ж, як встановлено місцевим господарським судом, вказана умова міститься і у договорі №1613860 від 23.07.2015, укладеного позивачем з попереднім споживачем.

При цьому, в апеляційній скарзі відповідачем не обґрунтовано необхідності виключення зазначених ним речень із абзацу 4 пункту 6.1.1. договору, а апеляційним господарським судом не встановлено порушення прав та інтересів відповідача спірним пунктом договору у редакції позивача.

Отже, судова колегія вважає вимоги позивача щодо викладення абзацу 4 пункту 6.1.1 договору у редакції позивача правомірними та обґрунтованими, а апеляційна скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо підпунктів 2, 4, 5, 6, 7, 8 пункту 6.1.3 договору , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Пункт 6.1.3. договору визначає випадки, коли електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником, з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні.

Позивач наполягає на викладенні зазначених підпунктів пункту 6.1.3. договору в наступній редакції:

«З повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

2) недопущення Споживачем до електроустановок, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки;

4) несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства;

5) невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку (в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД)) в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів;

7) закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена ПКЕЕ;

8) порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі Споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких Споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж» .

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, у пункті 6.1.3 договору підпункт 2 викладено у наступній редакції: «недопущення Споживачем посадових осіб органів, на яких покладено відповідні обов'язки згідно з чинним законодавством, до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії» ; підпункт 7 викладено у наступній редакції: «споживання електричної енергії Споживачем після закінчення строк дії цього Договору» та запропоновано вважати даний підпункт підпунктом 3) відповідно; виключено підпункти 4, 5, 6, 8.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до пункту 6.1.3 Типового договору, електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником з повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі відсутності у Споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок; споживання електричної енергії Споживачем після закінчення строку дії цього Договору; недопущення Споживачем посадових осіб органів, на яких покладено відповідні обов'язки згідно з чинним законодавством, до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії; несплати Споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком «Порядок розрахунків» .

Згідно з пунктом 7.5. Правил, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі: 1) відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); 2) недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки; 3) несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами (для споживача, який у встановленому законодавством порядку визнаний банкрутом, припинення повністю або частково постачання електричної енергії здійснюється без попередження у разі наявності від'ємного сальдо на особовому рахунку згідно з показаннями засобу обліку, крім випадків, коли такий споживач, щодо якого в установленому порядку вживаються заходи для запобігання банкрутству, здійснює своєчасний розрахунок поточної плати за спожиту електричну енергію, а погашення його заборгованості включено до заходів щодо забезпечення вимог кредиторів); 4) несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства; 5) невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів; 7) закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; 8) порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

З урахуванням наведеного, як вірно встановлено місцевим господарським судом, оскільки у пункті 6.1.3 договору підпункти 2, 4, 5, 7, 8, запропоновані позивачем, за своїм правовим змістом відповідають вимогам чинного законодавства, хоча і не передбачені у редакції Типового договору, узгоджуються з пунктом 7.5. Правил.

До того ж, як встановлено апеляційним господарським судом, вказані підпункти пункту 6.1.3 містяться і у договорі №1613860 від 23.07.2015, укладеного позивачем з попереднім споживачем.

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, зазначені підпункти пункту 6.1.3. договору у редакції позивача не відповідають умовам Типового договору; на думку апелянта, зобов'язання укласти договір з додатковими умовами порушує принцип свободи договору.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 630 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Отже, зазначена норма закону передбачає, що при укладенні деяких видів договорів застосовуються стандартні або типізовані форми. У цьому разі документ, що виражає договір, складається за формою, встановленою стандартом, чинними правилами, типовим договором.

При цьому, сторони мають право встановлювати й інші, крім типових, умови договорів, які не суперечать законодавству.

Виходячи зі змісту пункту 1.6. Правил, договір про постачання електричної енергії укладається на основі типового договору, проте, не має дублювати його.

Укладення сторонами у справі зазначених підпунктів пункту 6.1.3 договору у редакції позивача не порушує принцип свободи договору, як про це зазначає відповідач в апеляційній скарзі, оскільки відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Одночасно слід враховувати, що принцип свободи договору також має свої межі. Він реалізується з урахуванням положень Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що викладення підпунктів 2, 4, 5, 7, 8 пункту 6.1.3 договору в редакції позивача є обґрунтованими та правомірними, не порушують прав та інтересів відповідача, а апеляційна скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно підпункту 6 пункту 6.1.3 договору, то судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги частково шляхом викладення вказаного пункту у редакції, що узгоджується з пунктом 7.5. Правил, без зазначення « (в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД))» , а саме підпункт 6 пункту 6.1.3 викладено у наступній редакції: "невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів".

При цьому, доказів наявності в багатоквартирному будинку 9 по вул. Праці м. Суми автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії та системи локального устаткування збору та обробки даних позивачем не надано.

Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем, зняття показників використаної електроенергії здійснюється за окремими лічильниками.

В силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, виходячи із положень розділу 3 Правил, встановлення засобів обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію здійснюється Постачальником.

Судова колегія відхиляє доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, що у пункті 7.7. договору також міститься посилання « (в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД))» , що, на думку апелянта, не було враховано місцевим господарським судом, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.2 Правил, локальне устаткування збору та обробки даних (ЛУЗОД) - улаштована з метою розрахунків за спожиту електричну енергію сукупність засобів обліку (або один засіб обліку), які забезпечують вимірювання, збір, накопичення, оброблення результатів вимірювань за відповідними періодами часу (формування первинної вимірювальної інформації) про обсяги і параметри потоків електричної енергії та значення споживаної потужності на окремій площадці вимірювання та мають інтерфейс дистанційного зчитування даних для роботи в складі автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ).

Умови пункту 7.7. договору, на який звертає увагу позивач, не протирічать висновку місцевого господарського суду про необхідність виключення з підпункту 6 пункту 6.1.3. договору речення наступного змісту: « (в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД))» , оскільки пунктом 7.7. договору врегульовано необхідність оформлення певних документів, що здійснюється на підставі показів засобів обліку електричної енергії, в тому числі впроваджених у встановленому порядку АСКОЕ (ЛУЗОД). Тобто, умовами даного пункту передбачена можливість впровадження зазначених засобів обліку електричної енергії.

За таких обставин, спірний пункт договору не порушує прав та інтересів позивача, а апеляційна скарга позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо пункту 6.2 договору , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Позивач наполягає на викладенні пункту 6.2. договору в наступній редакції: «Споживачу може бути обмежено або повністю припинено постачання електричної енергії в інших випадках, не обумовлених у Договорі, але передбачених в діючих нормативно-правових актах, в тому числі у ПКЕЕ» , з тих підстав, що даний пункт договору узгоджується з пунктами 6.18, 7.6 та 7.8 Правил, якими визначено підстави для проведення відключення електроустановок споживача.

Відповідачем у протоколі розбіжностей пункт 6.2. договору виключено.

Судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 6.18. Правил, постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. За умови одночасного розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем, виплати всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, та звернення нового споживача щодо укладення договору про постачання електричної енергії в межах одного розрахункового періоду припинення електропостачання об'єкта не здійснюється.

Відповідно до пункту 7.6. Правил, у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

Згідно з пунктом 7.8. Правил, електроустановка може бути відключена електропередавальною організацією (основним споживачем) за заявою власника цієї електроустановки у зазначений заявником термін.

Виходячи з положень Правил, у тому числі вищезазначених пунктів, оскільки за своїм правовим змістом пункт 6.2. договору відповідає вимогам чинного законодавства, хоча і не передбачений у редакції Типового договору, узгоджується з пунктом 2.1. договору, яким визначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами, та розділом 6 договору, який визначає порядок обмеження та припинення електропостачання, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача щодо викладення пункту 6.2 у запропонованій ним редакції є правомірними та такими, що не порушують прав та законних інтересів відповідача.

До того ж, як встановлено апеляційним господарським судом, вказаний пункт міститься і у договорі №1613860 від 23.07.2015, укладеного позивачем з попереднім споживачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що відповідно до частини 2 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Диспозитивні засади цивільного права надають сторонам можливість в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, врегулювати такі умови, в тому числі права і обов'язки сторін, які не врегульовані цими актами.

При цьому, пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідачем не обґрунтовано, яким чином укладення пункту 6.2. договору у запропонованій позивачем редакції порушує його права та обов'язки, а апеляційним господарським судом цього не встановлено. При тому, що редакція даного пункту викладена таким чином, що споживачу може бути обмежено або повністю припинено постачання електричної енергії в інших випадках, не обумовлених у Договорі, але передбачених в діючих нормативно-правових актах, в тому числі у ПКЕЕ. Тобто, такі випадки встановлює не позивач, а чинне законодавство України.

За таких обставин, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо викладення пункту 6.2 договору у редакції позивача, а апеляційна скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо пункту 6.3 договору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Позивач наполягає на викладенні пункту 6.3. договору в наступній редакції: «Постачальник, якщо він виконав передбачені законодавством та цим Договором умови запровадження обмежень та відключень Споживача від джерел електропостачання, не несе відповідальності за можливі наслідки, пов'язані з таким обмеженням або повним відключенням Споживача. Повне відключення чи обмеження Споживача в постачанні електроенергії не звільняє його від сплати пені за кожний день прострочення терміну сплати платежів по цьому Договору» з тих підстав, що відповідає підпункту 8 пункту 8.1, підпункту 4 пункту 8.6, Правил та ст. 24 ОСОБА_3 України «Про електроенергетику» .

Відповідачем у протоколі розбіжностей пункт 6.3. договору виключено.

За змістом пункту 4 пункту 8.6. Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок обмеження у постачанні електричної енергії, та матеріальні збитки, які викликані внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у порядку, встановленому цими Правилами, та/або застосованого відповідно до законодавства України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими посилання позивача та суду першої інстанції на статтю 24 ОСОБА_3 України «Про електроенергетику» , якою було врегульовано, що енергопостачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому порядку, оскільки Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність у зв'язку із прийняттям ОСОБА_3 України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017.

Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача щодо викладення першого абзацу пункту 6.3. у редакції позивача узгоджуються з пунктом 8.6. Правил, а саме «Постачальник, якщо він виконав передбачені законодавством та цим Договором умови запровадження обмежень та відключень Споживача від джерел електропостачання, не несе відповідальності за можливі наслідки, пов'язані з таким обмеженням або повним відключенням Споживача» .

Не погоджуючись із зазначеним, відповідач в апеляційній скарзі посилається на статтю 18 ОСОБА_3 України "Про захист прав споживачів", якою передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача; аналізуючи дану норму ОСОБА_3, відповідач доходить висновку, що внесення до договору пункту, який знімає відповідальність з постачальника за можливі негативні наслідки є несправедливою умовою.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки зі змісту даного пункту договору вбачається, що постачальник не несе відповідальності за можливі наслідки, пов'язані з таким обмеженням або повним відключенням споживача лише у випадку, якщо він виконав передбачені законодавством та цим договором умови запровадження обмежень та відключень споживача від джерел електропостачання.

До того ж, зазначений відповідачем ОСОБА_3 України "Про захист прав споживачів" помилково застосовується апелянтом до спірних правовідносин, оскільки даний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності; споживачами цей Закон визначає саме фізичних, а не юридичних осіб, які придбавають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб. У той час, як ОСББ є є юридичною особою, яка не споживає електричну енергію для власних потреб, а електрична енергія використовується для забезпечення колективних комунально-побутових потреб населення.

Відтак, даний пункт договору не суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, відповідає положенням чинного законодавства України та не порушує прав та інтересів відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення цих позовних вимог в частині викладення абзацу першого пункту 6.3. у редакції позивача, а апеляційна скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

У частині викладення другого абзацу пункту 6.3. договору ("Повне відключення чи обмеження Споживача в постачанні електроенергії не звільняє його від сплати пені за кожний день прострочення терміну сплати платежів по цьому Договору"), колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В обґрунтування своїх вимог щодо викладення другого абзацу пункту 6.3. договору у редакції позивача, останній посилається на підпункт 8 пункту 8.1 Правил.

Судова колегія зазначає, що згідно з умовами підпункту 8 пункту 8.1 Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

При цьому, як вже зазначалось вище, дані положення Правил були враховані позивачем при викладенні пункту 4.2.1 договору у запропонованій ним редакції, і суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність цих вимог позивача; апеляційним господарським судом встановлено, що виключення другого абзацу пункту 6.3 договору у запропонованій позивачем редакції не порушує прав та інтересів позивача.

Щодо пункту 7.3 договору , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Позивач наполягає на викладенні пункту 7.3. договору в наступній редакції: «У разі розміщення засобів обліку Споживача у приміщеннях, які не відповідають визначеним нормативно-технічними документами вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень, січень, лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5% у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку» .

Відповідачем у протоколі розбіжностей пункт 7.3. договору запропоновано виключити.

Судова колегія зазначає, що розділом 7 договору визначені умови щодо обліку електричної енергії та порядку розрахунків.

Відповідно до абзацу 6 пункту 6.21 Правил, у разі, якщо умови температурного режиму в місці встановлення належного споживачу засобу обліку не відповідають визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень - лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5% у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку.

З урахуванням зазначеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки пункт 7.3. договору за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства, хоча і не передбачений у редакції Типового договору, узгоджується з пунктом 6.21. Правил.

При цьому, судова колегія зазначає, що даний пункт договору жодним чином не порушує прав відповідача, при цьому, останнім не обґрунтовано необхідності виключення вказаного пункту, крім посилань на його відсутність у Типовому договорі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача щодо викладення пункту 7.3. у тексті договору у запропонованій ним редакції є правомірними та обґрунтованими, а апеляційна скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо додатку 1 до Договору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Позивач вважає за необхідне залишити додаток 1 до договору у запропонованій позивачем редакції, посилаючись на пункти 4.2., 5.5. Правил.

Відповідач у протоколі розбіжностей пропонує за текстом додатку у таблиці даних по кожному стовпчику «Назва розрахункового періоду» та «Разом» цифровий показник замінити словами «без обмежень» , вказуючи на те, що вимога позивача про встановлення обсягів споживання електричної енергії при наявності норм Правил, що передбачають визначення таких обсягів за фактичними показами засобів обліку електричної енергії є необґрунтованою з тих підстав, що споживачами фактично є співвласники багатоквартирного будинку - фізичні особи (ОСББ є лише формою управління).

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий господарський суд дійшов висновку, що згідно положень Правил, договір містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, зокрема згідно з підпунктом 3 пунктом 5.5 Правил, істотною умовою Договору є договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); викладення додатку №1 до договору у запропонованій позивачем редакції за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства, в останньому вказані дані про очікуваний обсяг постачання згідно з фактичними обсягами споживання у відповідних періодах минулого року (у зв'язку з ненаданням споживачем відомостей про обсяги очікуваного споживання електроенергії); відповідачем не доведено порушення вказаним додатком його прав та інтересів, отже, суд вважає вимоги позивача щодо викладення додатку № 1 до договору у запропонованій ним редакції правомірними.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, ОСББ є юридичною особою, яка не споживає електричну енергію для власних потреб, а електрична енергія використовується для забезпечення колективних комунально-побутових потреб населення (співвласників багатоквартирних будинків в частині квартир, оскільки нежитлові приміщення відповідно до правил зобов'язані мати свої лічильники електричної енергії і сплачують по іншому тарифу).

Отже, ОСББ не є власником електроустановки і будинку, а є лише формою управлінням будинком. Багатоквартирний будинок належить співвласникам цього будинку, а саме: власникам квартир та нежитлових приміщень, і факт створення ОСББ не надає такій юридичній особі право власності на багатоквартирний будинок.

При цьому, власники квартир і виділених нежитлових приміщень, щодо яких оформлено право власності на певну особу (певних осіб) у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна в ньому.

Таким чином, ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як юридична особа, має статус неприбутковості та не є суб'єктом господарювання, і не використовує електричну енергію для власних потреб, то ОСББ це фактично і є населення.

Відповідно до положень пункту 1.2. Правил, населення - це споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи, що ОСББ це фактично і є населення, то до останнього застосовуються правила пункту 12.16 ПКЕЕ, згідно яких до населення та населених пунктів у частині використання електричної енергії на комунально-побутові потреби не застосовуються нарахування підвищеної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною обсягу електричної енергії та між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності.

Тариф на електроенергію для ОСББ встановлений постановою НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 як такий, що відпускається населенню, в якій зазначено, що оплата у багатоквартирному будинку здійснюється за електричну енергію, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. №441 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі» передбачено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

З приводу зазначеного питання в листі від 29.11.2016 №12856/20.2/7-16 НКРЕКП надано роз'яснення що до ОСББ не можуть бути застосовані вимоги енергопостачальної компанії щодо здійснення оплати за перетікання реактивної електроенергії, а також, оскільки обсяги споживання електричної енергії не лімітуються, до таких споживачів не можуть бути застосовані штрафні санкції у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії (потужності).

ОСББ - це фактично населення, а населення не подає обсяги очікуваного споживання електричної енергії, не лімітується та не сплачує за реактивну електричну енергію, а також не може підпадати під фінансові санкції у випадку порушення договірної величини споживання електричної енергії (потужності).

Враховуючи зазначене, наперед встановити обсяги постачання електричної енергії споживачу для ОСББ є неможливим, так як розмір та інтенсивність споживання електричної енергії мешканцями будинку не залежить від об'єднання. Більше того, механізм розрахунку обсягів очікуваного споживання електричної енергії співвласниками багатоповерхових будинків відсутній.

Відповідно до статті 22 ОСОБА_3 України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання оплачує електричну енергію за цінами (тарифами), встановленими для населення.

А частиною 2 статті 32 ОСОБА_3 України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, об'єм фактично спожитої електроенергії неможливо встановити на цілий рік уперед.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача в цій частині підлягає задоволенню частково, рішення місцевого господарського суду в частині визнання укладеним додатку 1 до договору про постачання електричної енергії №1613196 від 16.03.2017 "Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу" на умовах поданого позивачем проекту додатку скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким Додаток 1 «Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу» до договору про постачання електричної енергії № 161319196 від 16.03.2017, між Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» вважати укладеним на умовах поданого Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» проекту додатку, за виключенням цифрових показників щодо очікуваного обсягу постачання електричної енергії у таблиці по кожному стовпчику «Назва розрахункового періоду» та «Разом» , заміни цифрових показників словами «без обмежень» .

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає правових підстав для задоволення в цій частині апеляційної скарги відповідача про відмову у задоволенні цих позовних вимог повністю, оскільки, відповідно до абзацу 6 пункту 4.2 Правил, узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Згідно положень Правил, договір містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, зокрема згідно підпункту 3 пункту 5.5 Правил, істотною умовою Договору є договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно).

Крім того, пунктом 9.1 договору, який не змінюється відповідачем, визначено, що всі додатки до цього договору, а саме додаток 1 «Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу» є невід'ємними частинами договору.

Судова колегія відхиляє доводи позивача, що відсутність в додатку 1 до договору "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу" обсягів постачання (договірних величин) електричної енергії в числовому значенні, не узгоджується та суперечить іншим умовам договору, оскільки оскаржуваним рішенням пункт 5.2 договору, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів та який ним в апеляційному порядку не оскаржується, викладено наступним чином: "Узгоджений Сторонами обсяг очікуваного споживання електричної енергії є договірною величиною споживання електроенергії і оформлюється додатком 1 «Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу» до Договору".

Відтак, даний пункт договору жодним чином не протирічить відсутності в додатку 1 до договору обсягів постачання (договірних величин) електричної енергії в числовому значенні.

Додаток 1 до договору в редакції відповідача не порушує норми ПКЕЕ та частини 4 статті 180 Господарського кодексу України, оскільки не передбачає його виключення, а лише змінює розмір обсягів постачання електроенергії із цифрового на - "без обмежень", а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Щодо додатку 3.1. до договору , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Додаток 3.1 до договору позивач просить викласти у редакції, наведеній ним у проекті договору, зокрема, вказаний додаток визначає «Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу» .

Відповідач наполягає на викладенні додатку 3.1 до договору відповідно до додатку 2 до протоколу розбіжностей від 13.04.2017.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову позивачу у викладенні додатку 3.1 до договору про постачання електричної енергії у запропонованій ним редакції, та викладення зазначеного додатку в редакції відповідача.

Судова колегія зазначає, що до додатку 3.1. до договору позивачем включено побутових споживачів.

Проте, така позиція позивача не знаходить свого підтвердження ні нормами самого договору, ні положеннями чинного законодавства.

Так, в договорі відсутні пункти, в яких передбачається обов'язок постачальника самостійно погашати витрати електричної енергії в мережах споживача, викликаних передачею електричної енергії на потреби субспоживачів.

Пунктом 1.2 Правил наведено наступні поняття: споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Як вже зазначалось, ОСББ не є власником електроустановки і будинку, а є лише формою управлінням будинком, отже, мешканці будинку, де створено ОСББ, не є субспоживачами в розумінні пункту 1.2 Правил.

У свою чергу, під субспоживачами ПАТ «Сумиобленерго» розуміє фізичних осіб - власників квартир (побутових споживачів)

Проте, ОСББ не здійснює поставку електричної енергії, а тому навіть при наявності у будинку окремого суб'єкту, останній зобов'язаний укласти договір безпосередньо з ПАТ «Сумиобленерго» .

З кожним споживачем електричної енергії (побутовим споживачем) ПАТ «Сумиобленерго» фактично укладені договори про користування електричною енергією, а тому застосування до мешканців будинку поняття «Субспоживач» є невірним.

Листом від 28.11.2016 №12856/20.2/7-16 НКРЕКП повідомило, що під електроенергією, що використовується для технічних цілей розуміється комунальна електроенергія, за допомогою якої забезпечується робота ліфту, насосів для підкачки води, освітлення прибудинкової території та під'їзду.

Постановою НКРЕКП №220 від 26.02.2015 встановлено, що електрична енергія, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, відпускається за тарифом 107,5 коп. за 1 кВт/год (без податку на додану вартість).

Отже, для ОСББ визначено вид електричної енергії (комунальна) та окремий тариф, за яким здійснюється її оплата.

Разом з тим, як зазначає відповідач та не спростовує позивач, з кожним мешканцем багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ, позивачем фактично укладені договори про користування електричною енергією.

Засоби поквартирного обліку споживачів - фізичних осіб не можуть використовуватись як комерційний засіб обліку для ОСББ - юридичної особи. ОСББ як неприбуткова організація може проводити оплату та контролювати витрати, понесені з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів її діяльності, визначених установчими документами, та не здійснює розподіл доходу чи витрат серед засновників (учасників), членів ОСББ, працівників, членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у викладенні додатку 3.1 до договору про постачання електричної енергії у запропонованій ним редакції, та викладення зазначеного додатку в редакції відповідача, який не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а апеляційна скарга позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо додатку 7 до Договору , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Додаток 7 до договору позивач просить викласти у редакції, наведеній ним у проекті договору.

Відповідач наполягає на викладенні зазначеного додатку у своїй редакції, а саме, додаток 7 (схему електропостачання об'єкта Споживача, житлового будинку, м. Суми, вул. Праці, 9) - відповідно до додатку 1 до протоколу розбіжностей від 13.04.2017.

Зокрема, схема електропостачання об'єкта споживача №1 (Житловий будинок, м. Суми, вул. Праці, буд. 9), яка наведена в додатку №7 до договору про постачання електричної енергії №1613196 від 16.03.2017, передбачає розрахунковий загальнобудинковий облік електричної енергії .

Схема електропостачання об'єкта споживача №1 (Житловий будинок, м. Суми, вул. Праці, буд. 9), яка наведена в додатку №1 до протоколу розбіжностей від 13.04.2017 до договору про постачання електричної енергії №1613196 від 16.03.2017 передбачає технічний загальнобудинковий облік електричної енергії .

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову позивачу у викладенні додатку 7 до договору про постачання електричної енергії у запропонованій ним редакції, та викладення зазначеного додатку в редакції відповідача.

Судова колегія зазначає, що згідно роз'яснення НКРЕП, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (лист від 06.05.2014 за №2654/26/47-14), незалежно від форми управління багатоквартирним житловим будинком (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив тощо), питання щодо постачання електричної енергії споживачам - власникам квартир (мешканцям) відповідних багатоквартирних житлових будинків має бути врегульоване за вибраною безпосередньо самими споживачами (власниками квартир) однією із двох можливих схем , а саме:

1) укладення між енергопостачальною компанією та власниками квартир (мешканцями) відповідного багатоквартирного житлового будинку договорів про користування електричною енергією згідно з Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 (із змінами), та укладення згідно з Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442 (із змінами), між енергопостачальною компанією та відповідним управителем багатоквартирного житлового будинку договору про постачання електричної енергії для електрозабезпечення технічних цілей (робота ліфтів, насосів) та освітлення дворів, східців і номерних знаків багатоквартирного житлового будинку . При цьому, управитель має забезпечити встановлення за власний рахунок розрахункового засобу (засобів) обліку електричної енергії з метою обліку та розрахунків за електричну енергію, що споживається для електрозабезпечення технічних цілей (робота ліфтів, насосів) та освітлення дворів, східців і номерних знаків багатоквартирного житлового будинку. У такому разі енергопостачальна компанія (електропередавальна організація) має право встановлювати за власний рахунок згідно з погодженою проектно-кошторисною документацією загальнобудинковий прилад обліку електричної енергії, який використовуватиметься енергопостачальною компанією як технічний прилад обліку для контролю за рівнем електроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії у внутрішньобудинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку;

2) за відсутності технічної можливості проведення поквартирного обліку постачання електричної енергії для електрозабезпечення багатоквартирного житлового будинку здійснюється відповідно до вимог Розділу 12 Правил користування електричною енергією. У такому разі управитель має забезпечити встановлення розрахункового загальнобудинкового приладу обліку електричної енергії для розрахунків за загальний обсяг електричної енергії, спожитої "населеним пунктом". При цьому необхідно зауважити, що згідно з абзацом другим пункту 5 Правил користування електричною енергією для населення, у багатоквартирному будинку енергопостачальник укладає договори з кожним наймачем (власником) квартири.

Схема електропостачання об'єкта споживача №1 (Житловий будинок, м. Суми, вул. Праці, буд. 9), яка наведена в додатку № 7 до договору про постачання електричної енергії №1613196 від 16.03.2017 передбачає розрахунковий загальнобудинковий облік електричної енергії, та схема електропостачання об'єкта споживача №1 (Житловий будинок, м. Суми, вул. Праці, буд. 9), яка наведена в додатку №1 до протоколу розбіжностей від 13.04.2017 до договору про постачання електричної енергії №161319 16.03.2017 передбачає технічний загальнобудинковий облік електричної енергії відповідають технічним умовам №56/3021 від 16.03.2012 та робочому проекту 12-02-ЕП, виконавець інститут «Сумигорстройпроект» .

Згідно з абзацом 1 пункту 3.7 Правил, місця та умови встановлення розрахункових засобів обліку визначаються згідно з ПУЕ та проектними рішеннями (лист НКРЕКП від 22.07.16 №7446/20317-16).

Згідно проектного рішення електропостачання будинку №9 по вул. Праці, останній має чотири види лічильників: загальнобудинковий, лічильник електроенергії витраченої на роботу ліфту, лічильник на аварійне освітлення, лічильник на комунальне освітлення.

Окремим видом лічильників, які встановлені у будинку є поетажні лічильники.

По кожному виду електроенергії в залежності від її використання (комунальна, аварійна, для населення) встановлено свій тариф (різні тарифікаційні групи).

Відповідно до пункту 3.6 Правил, користування електричною енергією підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил. Споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання.

Отже, розрахунки використаної електричної енергії повинні проводитись з урахуванням даних кожного окремого лічильника.

У зв'язку з виключенням постановою НКРЕ №1449 від 25.12.2008 «Про внесення змін до постанови НКРЕ №910 від 17.10.2005 та затвердження змін до ПКЕЕ» з пункту 3.6 Правил четвертого абзацу, який передбачав встановлення розрахункового обліку електроенергії на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж та мереж електропередавальної організації у багатоквартирних будинках, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не має правових підстав для застосування загальнобудинкового лічильника як розрахункового.

Крім того, у листі НКРЕ від 25.10.2016 №11325/203/7-16 зазначено, якщо між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та мешканцями багатоквартирного укладені договори про користування електричною енергією та розрахунки за спожиту ними електричну енергію здійснюються на підставі показів по квартирних засобів обліку, то використання для розрахунків за електричну енергію загальнобудинкового засобу обліку електричної енергії цього багатоповерхового будинку можливе лише за умови складання балансу електричної енергії, використаної споживачами в цьому будинку, для чого необхідно забезпечити одночасне зняття показів всіх розрахункових засобів обліку електричної енергії, встановлених у багатоповерховому будинку, що можливе лише за умови, якщо електропередавальна організації, як організація яка відповідає за облік електричної енергії, використаної населенням, забезпечить створення та організацію автоматичної системи комерційного обліку електричної енергії в багатоквартирному будинку (АСКОЕ) шляхом забезпечення точок розрахункового обліку на об'єкті локальним устаткуванням збору та обробки даних.

Аналогічна позиція викладена в розпорядженні НКРЕ України від 28.11.2011 №215-р "Про врегулювання взаємовідносин енергопостачальних компаній та ОСББ (ЖБК)".

Як зазначено вище, доказів наявності в багатоквартирному будинку №9 по вул. Праці м. Суми автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії та системи локального устаткування збору та обробки даних позивачем не надано; зняття показників використаної електроенергії здійснюється за окремими лічильниками. Як зазначає відповідач та не спростовує позивач, з кожним мешканцем багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ, позивачем фактично укладені договори про користування електричною енергією.

Судова колегія зазначає, що згідно наданих спеціалістами Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Сумській області пояснень, технічні умови на будинок видавались на період будівництва будинку та на певний об'єм роботи; станом на день розгляду справи та подання позову останні втратили сипу; у позивача відсутні правові підстави для застосування загальнобудинкового лічильника як розрахункового.

Судова колегія зазначає, що згідно визначення пункту 1.2. Правил улаштування електроустановок, точкою продажу електричної енергії є межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. У багатоквартирному будинку споживачі поділяються на дві групи, як зазначено вище, і мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи.

Оскільки, згідно Правил дві різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником (абзац 2 пункту 3.6. Правил), то ОСББ не має розраховуватися по лічильнику, який обліковує дві різні групи споживання.

Відповідно до норм ОСОБА_3 України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» , ОСОБА_3 України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови КМУ від 01 червня 2011 р. №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме за комунальну електроенергію сплачує ОСББ. Оплата будь - якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі зазначеними вище законодавчими актами не передбачена.

За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами відповідача, що позиція позивача неправомірно передбачає сплату ОСББ за всю електричну енергію, яка обліковується загальнобудинковим лічильником, не зважаючи на те, що в будинку є два споживача - ОСББ та побутові споживачі, а отже, є два способи нарахування та сплати (пільги, субсидії побутових споживачів).

При цьому, загальнобудинковий лічильник, який передбачений проектним рішенням на будинок, може застосовуватися лише як технічний прилад обліку для контролю за рівнем електроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії у внутрішньо-будинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку.

Крім того, згідно умов договору від 23.07.2015 №1612860, попередній споживач - ТОВ "Побутсервіс Суми" проводило розрахунки за спожиту електричну енергію виключно за лічильниками на комунальне освітлення, ліфту та лічильником аварійного освітлення.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що необхідність застосування загальнобудинкового лічильника необхідно у зв'язку із використанням електроенергії електроустановками ТОВ "Телерадіокомпанія "Майбуття" без встановлення розрахункового засобу обліку, який приєднаний до технологічних електричних мереж житлового будинку №9 по вул. Праці у м. Сумах, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується додатком 3.2. до договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що, з урахуванням обставин справи, роз'яснення НКРЕП, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (лист від 06.05.2014 за №2654/26/47-14), яким визначено можливі схеми постачання електричної енергії споживачам, при цьому, у даному випадку врегульовано, яким саме чином має здійснюватись постачання електричної енергії будинку №9 по вул. Праці у м. Сумах - розрахунки використаної електричної енергії повинні проводитись з урахуванням даних кожного окремого лічильника, доводи позивача щодо приєднання ТОВ "Телерадіокомпанія "Майбуття" без встановлення розрахункового засобу обліку до технологічних електричних мереж житлового будинку №9 по вул. Праці у м. Сумах не може бути підставою для здійснення розрахунку за спожиту електричну енергію відповідачу шляхом застосування загальнобудинкового лічильника. При тому, що позивачем не наведено ґрунтовних доводів щодо неможливості встановити ТОВ "Телерадіокомпанія "Майбуття" окремого розрахункового засобу обліку постачання електричної енергії.

Судова колегія відхиляє доводи позивача, що відповідачем в особі голови правління було надіслано на адресу позивача заяву про укладення договору про постачання електричної енергії та проводити розрахунок через загальнобудинковий лічильник, оскільки розцінює дану заяву щодо наміру відповідача укласти договір про постачання електричної енергії з позивачем, однак всі суттєві умови викладені відповідачем у протоколі розбіжностей після отримання проекту договору. Згідно наданих головою правління ОСББ пояснень, наявних у матеріалах справи, даний лист був надісланий ним для уникнення загрози відключення будинку від електроенергії у зв'язку із неукладенням договору про постачання електричної енергії з позивачем.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у викладенні додатку 7 до договору про постачання електричної енергії у запропонованій ним редакції, та викладення зазначеного додатку в редакції відповідача, а апеляційна скарга позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо пункту 9 додатку 4 до договору , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Пункт 9 додатку 4 до договору позивач пропонує викласти у наступній редакції: «У разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до Договору платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати; - 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням, встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках» .

Відповідач у протоколі розбіжностей пропонує виключити цей пункт із додатку 4 до договору, оскільки вважає, що він не є обов'язковим для сторін та відсутність такої норми не порушує інтересів позивача як постачальника за договором.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів організацій та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Місцевим господарський судом вірно встановлено, що розмір пені, встановлений у підпункті 4.2.1 договору не передбачає додаткового отримання коштів позивачем, а лише виступає забезпеченням належного виконання зобов'язань з боку споживача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів Цивільного кодексу України передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо викладення пункту 9 додатку 4 до договору про постачання електричної енергії у редакції, запропонованій позивачем; апеляційним господарським судом встановлено, що спірний пункт договору у редакції позивача не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, отже, апеляційна скарга відповідача задоволенню в цій частині не підлягає.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Разом з тим, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо укладення додатку 1 до договору у редакції відповідача частково знайшли підтвердження матеріалами справи, є законними та обґрунтованими в цій частині, отже, в цій частині підлягають задоволенню; в решті апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, за таких обставин, рішення місцевого господарського суду від 28.11.2017 слід скасувати в частині визнання укладеним додатку 1 до договору про постачання електричної енергії №1613196 від 16.03.2017 "Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу" на умовах поданого позивачем проекту додатку та прийняти в цій частині нове рішення, яким додаток 1 «Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу» до договору про постачання електричної енергії № 161319196 від 16.03.2017, між Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» вважати укладеним на умовах поданого Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» проекту додатку, за виключенням цифрових показників щодо очікуваного обсягу постачання електричної енергії у таблиці по кожному стовпчику «Назва розрахункового періоду» та «Разом» , та заміни цифрових показників словами «без обмежень» ; в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2017 у справі №920/422/16 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої сторони або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, обставин справи, вважає необхідним витрати за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 382, 385 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, положеннями Правил користування електричною енергією, ст. ст. 129, 254, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 3 ст. 277, ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2017 у справі №920/422/16 скасувати в частині визнання укладеним додатку 1 до договору про постачання електричної енергії №1613196 від 16.03.2017 "Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу" на умовах поданого позивачем проекту додатку та прийняти в цій частині нове рішення, яким додаток 1 «Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії споживачу та субспоживачу» до договору про постачання електричної енергії №161319196 від 16.03.2017, між Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Праці 9» вважати укладеним на умовах поданого Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» проекту додатку, за виключенням цифрових показників щодо очікуваного обсягу постачання електричної енергії у таблиці по кожному стовпчику «Назва розрахункового періоду» та «Разом» , та заміни цифрових показників словами «без обмежень» .

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2017 у справі №920/422/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24.04.2018.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Плахов О.В.


Суд	Харківський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	19.04.2018
Оприлюднено	25.04.2018
Номер документу	73594748
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —920/422/17

Постанова від 18.07.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Стратієнко Л.В.

Ухвала від 14.06.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Стратієнко Л.В.

Судовий наказ від 02.05.2018

Господарське

Господарський суд Сумської області

Котельницька Вікторія Леонідівна