Рішення

від 25.04.2018 по справі 905/251/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2018 Справа № 905/251/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Красний партизан» , с. Зноб-Трубчевська, Середино-Будський район, Сумська область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Донбасу» , м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення основного боргу в сумі 43952,00грн., 3% річних в розмірі 479,35грн., інфляційних втрат в розмірі 2260,67грн., пені в розмірі 4394,93грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю № б/н від 01.11.17);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 25.04.2018 суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Красний партизан» , с. Зноб-Трубчевська, Середино-Будський район, Сумська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Донбасу» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 43952,00грн., 3% річних в розмірі 479,35грн., інфляційних втрат в розмірі 2260,67грн., пені в розмірі 4394,93грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №14/09/2017 від 14.09.2017 з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір поставки №14/09/2017 від 14.09.2017; специфікацію №1 від 24.09.2017, товарно-транспортну накладну №11 від 24.09.2017; накладну №75 від 24.09.2017; розпорядження №64 та акт на очистку, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав; претензію №14/12/17-1 від 14.12.2017; витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; банківську виписку; виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача.

Представник позивача в судове засідання 25.04.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 25.04.2018 не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2017 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №14/09/2017 від 14.09.2017 (далі договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у визначений сторонами строк поставити покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва (далі - товар), визначену сторонами у відповідних специфікаціях до договору, а покупець - прийняти цей товар (поставлений насипом) у власність і оплатити його відповідно до умов даного договору.

Найменування товару, одиниця виміру (метрична тонна), кількість товару, ціна товару (в т.ч. і за одиницю товару) вказуються в специфікаціях до договору (додатках), які підписуються сторонами, скріплюються відбитками печаток сторін (за її наявності) і є невід'ємною частиною договору. У разі зміни будь-якої інформації щодо товару, яка вказана у відповідній специфікації, сторони погоджують і підписують нову специфікацію, яка скріплюється печатками сторін і набуває чинності з моменту її підписання, якщо інше не буде передбачено в самій специфікації (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником видаткової накладної відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених цим договором.

Умови поставки: EXW - зерновий склад №1 (згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказаний (е) у листі покупця, що направлений на адресу для листування постачальника, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.4 договору).

За умовами п. 2.2 договору оплата товару здійснюється в наступному порядку:

п. 2.2.1 - покупець сплачує постачальнику передоплату у розмірі 90% суми, зазначеної у відповідній специфікації, протягом 3 банківських днів з дати її підписання;

п. 2.2.2 - покупець сплачує решту грошових коштів у розмірі 10% суми, зазначеної у відповідній специфікації, протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

Згідно п. 6.2.1 договору у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору, постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент порушення зобов'язання, за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків, передбачених договором, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Даний договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін письмово не заявить за 14 робочих днів до його закінчення про свій намір розірвати або змінити договір (п.п. 9.1, 9.2 договору).

24.09.2017 сторонами була підписана специфікація №1, в якій було передбачено поставку овса в кількості 23,320тонн загальною вартістю 83952,00грн.

Відповідач здійснив попередню оплату продукції у розмірі 40000,00грн.

Позивач поставив відповідачу продукцію за накладною №75 від 24.09.2017 на суму 83952,00грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати продукції виконав частково, внаслідок чого позивач звернувся до нього з претензією №14/12/17-1 від 14.12.2017 про сплату заборгованості у розмірі 43952,00. Відповідач вказану претензію залишив без задоволення та відповіді.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №14/09/2017 від 14.09.2017 та сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №14/09/2017 від 14.09.2017.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №14/09/2017 від 14.09.2017 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, сторони визначили в п.п.2.2.1, 2.2.2 договору умови оплати, а саме: передоплата у розмірі 90% суми, зазначеної у відповідній специфікації, протягом 3 банківських днів з дати її підписання, решта у розмірі 10% суми, зазначеної у відповідній специфікації, протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що відповідач здійснив попередню оплату на підставі договору поставки №14/09/2017 від 14.09.2017, специфікації №1 від 24.09.217 у розмірі 40000,00грн.

24.09.217 позивач здійснив поставку продукції відповідачу за накладною №75 від 24.09.2017 на суму 83952,00грн.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем продукції за видатковою накладною №75 від 24.09.2017 на суму 83952,00грн., у нього виникло зобов'язання з її оплати.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 43952,00грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 4394,93грн., 3% річних в розмірі 479,35грн., інфляційні втрати в розмірі 2260,67грн.,

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.2.1 договору у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору, постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент порушення зобов'язання, за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили умови оплати за поставлену продукцію, а саме: передоплата у розмірі 90% суми, зазначеної у відповідній специфікації, протягом 3 банківських днів з дати її підписання, решта у розмірі 10% суми, зазначеної у відповідній специфікації, протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 4313,85грн., 468,59грн. та 2036,25грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних обумовлене тим, що позивачем невірно було визначено початкову дату періоду їх нарахування.

Часткове задоволення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження ОСОБА_2 розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Красний партизан» , с. Зноб-Трубчевська, Середино-Будський район, Сумська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Донбасу» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 43952,00грн., 3% річних в розмірі 479,35грн., інфляційних втрат в розмірі 2260,67грн., пені в розмірі 4394,93грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Донбасу» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, буд. 26, кімната 22, ЄДРПОУ 41317316) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Красний партизан» (41021, Сумська область, Середино-Будський район, село Зноб-Трубчевська, ЄДРПОУ 03780263) заборгованість у розмірі 43952,00грн., пеню в розмірі 4313,85грн., 3% річних у розмірі 468,59грн., інфляційні втрати в розмірі 2036,25грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1751,10грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 81,08грн., 3% річних у розмірі 10,76грн., інфляційних втрат в розмірі 224,42грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 25.04.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 25.04.2018.

Суддя Я.О. Левшина