Рішення

від 24.04.2018 по справі 910/1463/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.04.2018Справа №  910/1463/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоненергогруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вулвер" про стягнення 157 080, 00 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсоненергогруп" (далі – ТОВ "Херсоненергогруп", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вулвер" (далі – ТОВ "Вулвер", відповідач) про стягнення 157 080, 00 грн. У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення досягнутої сторонами домовленості відповідач не виконав свого зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у ТОВ "Вулвер" виник обов'язок повернути отримані грошові кошти. У позові ТОВ "Херсоненергогруп" просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 157 080,00 грн. Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.02.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. У той же час, представником відповідача до суду була подана заява, у якій він не заперечував щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Суд, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Херсоненергогруп" (покупець) та ТОВ "Вулвер" (постачальник) була досягнута усна домовленість, згідно з якою відповідач зобов'язався передати позивачу товар (насосне обладнання), а позивач - прийняти вказаний товар та його оплатити. Так, судом встановлено, що 19.06.2017 р. відповідач виставив позивачу рахунки-фактури № VU-0000460 від 19.06.2017 р. на суму 43 890,00 грн. та № VU-0000480 від 23.06.2017 р. на суму 157 080,00 грн. для оплати товару, що був замовлений позивачем. 22.06.2017 р. та 10.08.2017 р. на виконання вищевказаних рахунків-фактур № VU-0000460 від 19.06.2017 р. та № VU-0000480 від 23.06.2017 р. ТОВ "Херсоненергогруп" сплатило на користь відповідача попередню оплату за товар у сумі 200 970,00 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.792171508.1 від 22.06.2017 р., № 0.0.794419896.1 від 26.06.2017 р., платіжним дорученням № 2218_3 від 10.08.2017 р. При цьому кошти у сумі 131 846,00 грн. за платіжним дорученням № 2218_3 від 10.08.2017 р. були перераховані відповідачу ПАТ «АБ «Укргазбанк» на виконання укладеного із ТОВ "Херсоненергогруп" додаткового договору № 2017/ГЕН/182-001/04 від 07.08.2017 р. до генерального кредитного договору № 2017/ГЕН/182-001/04 від 07.08.2017 р. саме для оплати рахунків-фактур № VU-0000460 від 19.06.2017 р. та № VU-0000480 від 23.06.2017 р., що підтверджується листом ПАТ «АБ «Укргазбанк» № 5-182/07/95/2017 від 17.11.1017 р. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання з поставки виконав неналежним чином, оплачений позивачем товар поставив частково – на суму 43 890,00 грн. (за рахунком-фактурою № VU-0000460 від 19.06.2017 р.), що підтверджується видатковою накладною № VU-0000292 від 11.08.2017 р. Отже, непоставленим залишився товар на суму 157 080,00 грн. (за рахунком-фактурою № VU-0000480 від 23.06.2017 р.). 21.12.2017 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 31 повернути грошові кошти у сумі 157 080,00 грн. у 10-ти денний термін з моменту її отримання. Однак, вказана вимога, залишилась без виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 вказаної статті). Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України). Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо направлення рахунку-фактури на оплату товару та його сплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків. Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті). Так, частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті). Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Судом вже встановлено, що 26.06.2017 р. та 10.08.2017 р. позивач здійснив обумовлену сторонами попередню оплату вартості товару у сумі 157 080,00 грн., однак, відповідач товар на вказану суму не поставив. Згідно з частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, товар у встановлений строк не передав, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Також відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про поставку ТОВ "Херсоненергогруп" товару у обумовлених сторонами обсязі та кількості, доводів позивача не спростував. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з ТОВ "Вулвер" боргу в розмірі 157 080,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоненергогруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вулвер" про стягнення 157 080, 00 грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вулвер"  (02121, м. Київ, вул. Вірменська, буд. 5-А, ідентифікаційний код 34183165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоненергогруп" (73000, місто Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 15, офіс 522, ідентифікаційний код 41303312) попередню оплату у сумі 157 080 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 356 (дві тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 20 коп. Повне судове рішення складено 24 квітня 2018 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                                    Головіна К.І.