Постанова

від 23.04.2018 по справі 916/2047/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2047/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю:

від ДП Одеський морський торговельний порт - ОСОБА_1, довіреність № 23-11/81 від 16.01.2018

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Одеський морський торговельний порт

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2018

головуючий суддя - Петренко Н.Д., судді: Лічман Л.В., Оборотова О.Ю.

Час і місце ухвалення: 12:45:24 год., м. Одеса

Дата складання повного тексту 12.03.2018

за розглядом скарги Державного підприємства Одеський морський торговельний порт на дії головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2

по справі № 916/2047/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екофлот

до відповідача Державного підприємства Одеський морський торговельний порт

про стягнення 1 192 398,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі №916/2047/17 стягнуто з Державного підприємства Одеський морський торговельний порт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екофлот 1113207, 94 грн. основного боргу, 63634,69 грн. інфляційного збільшення, 15493,81 грн. процентів річних, 17964,00 грн. адвокатських витрат, 18044,12 грн. судового збору.

09.01.2018 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі № 916/2047/17 судом видано наказ на примусове виконання рішення.

26.02.2018 до господарського суду Одеської області надійшла скарга Державного підприємства Одеський морський торговельний порт вх.№2-1265/18 на дії ОСОБА_3 державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження № 55680353, в якій скаржник просив суд:

- визнати неправомірним пункт 3 постанови ОСОБА_3 державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 31.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55680353 щодо стягнення з державного підприємства Одеський морський торговельний порт виконавчого збору у розмірі 11 513,66 грн.;

- зобов'язати начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 своєю постановою скасувати пункт 3 постанови головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 31.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55680353 щодо стягнення з державного підприємства Одеський морський торговельний порт виконавчого збору у розмірі 11 513,66 грн.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області отримав від стягувача разом із заявою про примусове виконання рішення докази часткового виконання вказаного рішення та заяву стягувача про відмову від стягнення залишкової суми грошових коштів.

Оскільки, чинне законодавство не містить правового механізму відмови стягувача від примусового рішення, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 55680353 від 31.01.2018. Проте враховуючи відсутність будь-яких дій з примусового виконання рішення в рамках відкритого виконавчого провадження, скаржник вважає, що державний виконавець без правових підстав зазначив у постанові про відкриття провадження про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 11 513,66 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2018 в задоволенні скарги Державного підприємства Одеський морський торговельний порт на дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 (вх. №2-1265/18 від 26.02.2018 року) відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Державне підприємство Одеський морський торговельний порт звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2018 у справі № 916/2047/17, ухвалити нове рішення яким у повному обсязі задовольнити скаргу Державного підприємства Одеський морський торговельний порт на постанову від 31.01.2018 пр відкриття виконавчого провадження № 55680353 шляхом:

- Визнання неправомірним пункту 3 постанови головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 31.01.2018 про відкриття виконавчого збору в розмірі 11 513,66 грн.;

- Зобов'язання начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 Борисоичасвоєю постановою скасувати пункт 3 постанови головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_2 від 31.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55680353 щодо стягнення з Державного підприємства Одеський морський торговельний порт виконавчого збору у розмірі 11 513,66 грн.

Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу вважає вказану ухвалу такою, що прийнята судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Так, Державне підприємство Одеський морський торговельний порт зазначає, що 03 січня 2018 року Товариством скеровано на адресу Порту нотаріально засвідчену заяву про відмову від стягнення в рамках виконання вищенаведеного судового рішення з Порту грошових коштів у сумі 115 136,62 грн. за умови сплати Портом на користь Товариства у термін до 10 січня 2018 року основної заборгованості за судовим рішенням у розмірі 1 113 207,94 грн.

Зважаючи на передбачений чинним Господарським процесуальним кодексом України принципу обов'язковості виконання судових рішень, Портом 04 січня 2018 року на виконання судового рішення у добровільному порядку сплачено на користь Товариства суму основного боргу у розмірі 1 113 207,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04 січня 2018 року № 408.

29 січня 2018 року Товариство звернулось до Другого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області із заявою про примусове виконання рішення, якою просило відкрити виконавче провадження та звернутись до Господарського суду Одеської області із поданням про затвердження відмови стягувача від примусового виконання судового рішення в частині стягнення з Порту грошових коштів у сумі 115 136,62 грн., що, окрім суми основного боргу, судом першої інстанції присуджено до стягнення з Порту.

Державне підприємство Одеський морський торговельний порт зазначає, що єдиним передбаченим ГПК України та Законом України Про виконавче провадження способом мирного врегулювання сторонами справи спірних відносин, вже після ухвалення судовими органами рішення, що набрало законної сили, є звернення стягувача до державного виконавця із відмовою від примусового стягнення судового рішення або мировою угодою, укладеною між стягувачем та боржником, з якими державний виконавець згідно до статті 330 ГПК України зобов'язаний у триденний термін звернутись до суду з відповідним поданням.

Отримавши від Товариства разом із заявою про примусове виконання судового рішення доказів його часткового виконання та заяви стягувача про відмову від стягнення залишкової суми грошових коштів, як вимушеного кроку стягувача у зв'язку із відсутністю у чинному законодавстві належного правового механізму, що до того ж виключає здійснення державним виконавцем будь-яких дій з примусового стягнення грошових коштів в рамках виконавчого провадження, державний виконавець був позбавлений правових підстав для зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з Порту виконавчого збору у розмірі 11 513,66 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Величко Т.А., Богатир К.В.) від 29.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Одеський морський торговельний порт на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2018 у справі № 916/2047/17.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 призначено справу № 916/2047/17 до розгляду на 23.04.2018 о 10:30 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 прийнято справу № 916/2047/17 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя: Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Богатир К.В.

Другий Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Товариство з обмеженою відповідальністю Екофлот не скористались правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що в силу частини 3 статті 263Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

У судове засідання 23.04.2018 з'явився представник Державного підприємства Одеський морський торговельний порт , який просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи:

- рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі № 916/2047/17 стягнуто з Державного підприємства Одеський морський торговельний порт на користь товариства з обмеженою відповідальністю Екофлот 1113207,94 грн. основного боргу, 63634,69 грн. інфляційного збільшення, 15493,81 грн. процентів річних, 17964,00 грн. адвокатських витрат, 18044,12 грн. судового збору;

- відповідно до платіжного доручення № 408 від 04.01.2018 ДП Одеський морський торговельний порт 04.01.2018 здійснило перерахування ТОВ Екофлот коштів у розмірі 1 113 207,94 грн. Призначення платежу: сплата основної суми заборгованості за рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2017 року у справі № 916/2047/17, заява від 03.01.2018 № 9.

- 09.01.2018 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі № 916/2047/17 судом видано наказ на примусове виконання рішення.

29.01.2018 стягувач ТОВ Екофлот направило на адресу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області заяву про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі № 916/2047/17, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення та звернутись до господарського суду Одеської області із поданням про затвердження відмови стягувача від примусового виконання рішення суду у справі № 916/2047/17 в частині стягнення 63 634,69 грн. інфляційного збільшення, 15 493,81 грн. процентів річних, 17 964,00 грн. адвокатських витрат та 18 044,12 грн. судового збору, оскільки 03.01.2018 ТОВ Екофлот гарантувало ДП Одеський морський торговельний порт відмову від подальшого стягнення коштів у разі сплати боржником основної заборгованості до 10.01.2018 року.

31.01.2018 державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55680353 з примусового виконання наказу № 916/2047/17, виданого 09.01.2018 господарським судом Одеської області, про стягнення з ДП Одеський морський торговельний порт на користь ТОВ Екофлот грошової суми у розмірі 115 136,62 грн., з яких: 1113207 грн. 94 коп. основного боргу, 63634 грн. 69 коп. інфляційного збільшення, 15493 грн. 81 коп. процентів річних, 17964 грн. 00 коп. адвокатських витрат, 18044 грн. 12 коп. судового збору.

Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2018 ВП №55680353, державним виконавцем стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 11 513,66 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 330 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2047/17 задоволено заяву державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області України (вх. № 2-1183/18 від 21.02.2018) про відмову стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Екофлот від примусового виконання рішення суду в порядку ст. 330 ГПК у справі № 916/2047/17 в частині стягнення 63 634,69 грн. інфляційного збільшення, 15 493,81 грн. процентів річних, 17 964,00 грн. адвокатських витрат та 18 044,12 грн. судового збору .

Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги Державного підприємства Одеський морський торговельний порт на дії головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом .

Згідно розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону .

Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Аналіз наведених норм Закону України Про виконавче провадження дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Проте, матеріали виконавчого провадження № 55680353, ухвала Господарського суду Одеської області від 28.02.2018, якою задоволено заяву державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області України про відмову стягувача ТОВ Екофлот від примусового виконання рішення суду в порядку ст. 330 ГПК у справі № 916/2047/17, а також добровільна сплата ДП Одеський морський торговельний порт основної суми заборгованості є підтвердженням того, що державним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом № 916/2047/17 від 09.01.2018,

Крім того, не було винесено постанови ні про закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону України Про виконавче провадження , ні постанови про повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону, відтак, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови від 31.01.2018 ВП № 55680353 в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 11513,66 грн.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд неправомірно прийшов до висновку про наявність підстав у стягненні виконавчого збору, з тієї підстави, що з метою виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі № 916/2047/17 стягувач змушений був звертатися до органу виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, що стало безумовною підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки у випадку добровільного виконання наказу, стягнення виконавчого збору Законом України Про виконавче провадження не передбачено.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у Постановах по справі № 925/1788/15 від 03.03.2018 та №910/1587/13 від 15.02.2018.

Стосовно вимог ДП Одеський морський торговельний порт про зобов'язання начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 своєю постановою скасувати пункт 3 постанови головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 31.01.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 74 Закону регламентовано, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення ДП Одеський морський торговельний порт до начальника другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 щодо скасування п. з постанови державного виконавця від 31.01.2018, колегія суддів відмовляє у задоволенні вимог скаржника про зобов'язання начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 Борисоичасвоєю постановою скасувати пункт 3 постанови головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_2 від 31.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55680353 щодо стягнення з Державного підприємства Одеський морський торговельний порт виконавчого збору у розмірі 11 513,66 грн.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону .

При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2015).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що для ефективного способу захисту порушеного права ДП Одеський морський торговельний порт та виконання з боку Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області рішення суду, необхідно застосувати засобом захисту такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, у зв'язку з чим п. 3 постанови головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 31.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55680353 щодо стягнення з державного підприємства Одеський морський торговельний порт виконавчого збору у розмірі 11 513,66 грн. підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 06.03.2018 підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги Державного підприємства Одеський морський торговельний порт на дії головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У зв'язку із скасуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 06.03.2018 та частковим задоволенням апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам та покладає їх на Державне підприємство Одеський морський торговельний порт та Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 277, 281- 283

Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Державне підприємство Одеський морський торговельний порт - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2018 у справі № 916/2047/17 - скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати пункт 3 постанови ОСОБА_3 державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 31.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55680353 щодо стягнення з державного підприємства Одеський морський торговельний порт виконавчого збору у розмірі 11 513,66 грн.

Стягнути з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь Державного підприємства Одеський морський торговельний порт 881,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.04.2018.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир