Рішення

від 25.04.2018 по справі п/811/647/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/647/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Мам-Сервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мам-Сервіс» звернулося до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000081402 від 12.02.2018, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 192 356,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказане рішення порушує його права, суперечать діючому законодавству, прийняте на основі необґрунтованих висновків податкового органу.

Позивач вважає, що висновки ОСОБА_1 перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірними, а тому рішення підлягає скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлене під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягає скасуванню (а.с. 147-156).

Розглянувши подані сторонами докази та письмові пояснення, суд дійшов наступних висновків.

Так, в період з 09 по 15 січня 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ Вега Сервайс за липень 2017 року, про що складено ОСОБА_1 від 22.01.2018 № 12/11-28-14-02/23691254 (а.с. 19-25).

Згідно висновків ОСОБА_1, перевіркою, в тому числі, встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2017 року на загальну суму 153885 грн. (а.с. 25).

12.02.2018 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00000081402 яким приватному підприємству «Мам-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з основного зобов'язання у розмірі 153 885 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38 471 грн. (а.с. 34).

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує визначене п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України право посадових осіб податкового органу при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 ст. 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до розрахунку суми заниження податку на додану вартість за актом перевірки від 22.01.2018 № 12/11-28-14-02/23691254 позивачем занижено суму ПДВ по господарським операціям з ТОВ Вега Сервайс за серпень 2017 року у розмірі 153 885 грн. у результаті чого нараховано штрафні санкції у 25 % у розмірі 38471 грн. (а.с. 155).

Між позивачем (покупець) та ТОВ Вега Сервайс (постачальник) укладено договір поставки № 2107/17 від 21.07.2017 за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар визначений в рахунках-фактурах та видаткових накладних (а.с. 36-38).

Також, згідно зазначеного договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах FCA (а.с. 36).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано:

- Копії заявок на поставку асфальтобетонної суміші (а.с. 39-43);

- Копії видаткових накладних на купівлю А/бетону (а.с. 44-54);

- Копії рахунків-фактур на купівлю асфальту (а.с. 55-56).

- Копію податкової накладної виписану ТОВ Вега Сервайс за серпень 2017 року на загальну суму ПДВ у розмірі 153 885 грн. (а.с. 57).

- Копії Паспортів на асфальтобетонну суміш (а.с. 58-69).

- Копії статуту ПП «Мам-Сервіс» та змін до нього, згідно якого позивач в тому числі займається виконанням будівельних робіт, будівництвом доріг і автострад, виробництвом виробів з бетону для будівництва (а.с. 70-77).

- Копію податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року з розшифровками, до якої включена загальна сума господарських операції позивача з ТОВ Вега Сервайс за серпень 2017 року у розмірі 769422,50 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 153884,50 (а.с. 90-93).

В подальшому позивачем було використано товар, придбаний у ТОВ Вега Сервайс для ремонту доріг (а.с. 101-137).

З огляду на викладене вище, встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Вега Сервайс у серпні 2017 року, а тому позивачем не було допущено заниження податку на додану вартість за серпень 2017 року на загальну суму 153885 грн.

Таким чином суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України оскаржуване податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Також, суд зазначає, що позивач просить визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000081402 від 12.02.2018, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 192356,00 грн. за платежем податок на додану вартість, проте вказане рішення складається з основного зобов'язання у розмірі 153 885 грн., а також з штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38 471 грн. на загальну суму, а не лише із штрафних санкцій, а тому суд зазначає, що позивачем допущено описку в прохальній частині позовної заяви.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області від 12.02.2018 №00000081402, яким приватному підприємству «Мам-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з основного зобов'язання у розмірі 153 885 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38 471 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 139 КАС України стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 2885,34 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 139, 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області від 12.02.2018 №00000081402, яким приватному підприємству «Мам-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з основного зобов'язання у розмірі 153 885 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38 471 грн.

Присудити на користь приватного підприємства «Мам-Сервіс» (код ЄДРПОУ - 23691254, пров. Клинцівський, 12/2, м. Кропивницький, 25001) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39393501, вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) у розмірі 2885,34 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят п'ять грн. 34 грн.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_1