Рішення

від 25.04.2018 по справі 806/779/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/779/18

категорія 8.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райсінз" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання зареєструвати податкову накладну,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом (а.с. 74-72), в якому просить:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про відмову в реєстрації ПН № 474991/37412747 від 22.12.2017;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 149 від 16.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позову зазначає, що податкова накладна складена на підставі першої події - отримання попередньої оплати/авансового платежу; спірне рішення є протиправним, необґрунтованим як нормативно, так і документально, так як відповідач не розібравшись до кінця в специфіці діяльності ТОВ "Райсінз", а також не дослідивши всі надані йому документи, визначив податкову накладну № 149 від 16.11.2017 як таку, що відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН, однак насправді обсягу кількості закуплених товаро-матеріальних цінностей в ТОВ "Райсінз" для пошиття та поставки робочої уніформи станом на 16.11.2017 було достатньо; спірне рішення ДФС не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішень про відмову в реєстрації податкової накладної № 149 від 16.11.2017.

Ухвалою від 27.02.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

20.03.2018 відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 146-148), в якому просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що підприємством не надано документів, що підтверджує можливість наявності трудових ресурсів, основних фондів для пошиття одягу, не наданні первинні документи, акти приймання-передавання, складські документи, накладні, паспорти якості.

26.03.2018 позивач надав письмову відповідь на відзив (а.с. 151-157) в яких зазначив, що твердження відповідача про те, що позивачем не було надано документів про наявність трудових ресурсів, основних фондів для пошиття одягу є помилковими, оскільки до скарги було надано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджує наявність трудових ресурсів та копії оренди приміщень, де здійснюється пошиття одягу; щодо відсутності перелічених у відзиві первинних документів, то дане твердження також не відповідає дійсності, оскільки згідно п. 5.1 Договору поставки уніформи, такі документи позивач надає після виготовлення та поставки товару; відповідач не зазначив, які саме документи складені з порушенням законодавства чи є недостовірними, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

28.03.2018 в судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі, в той час як представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Суд за згодою представника позивача та представника відповідача перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Проаналізувавши наявні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Райсінз" (Продавець) уклало з ТОВ "Нокіан Шина" (Покупець) договір поставки уніформи від 07.11.2017 № 07112017 (а.с. 34-36) згідно умов якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за замовленням покупця зобов'язується виготовляти та поставляти відповідно до умов цього Договору робочий одяг (уніформу), визначену у п. 2.1 цього договору (надалі - "Продукція"), а Покупець в порядку та на умовах визначених цим Договором, зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її; найменування моделей, характеристики продукції, кількість, ціна, строк поставки та інші деталі кожного окремого замовлення визначаються сторонами у специфікації до цього договору.

Згідно Специфікації від 07.11.2017 ТОВ "Нокіан Шина" та ТОВ "Райсінз" домовились про замовлення на поставку продукції на загальну суму з ПДВ 1082031,89 грн (а.с. 37).

Пунктом 4.2 розділу IV Договору № 07112017 передбачено, що якщо інше не визначено умовами Специфікації, покупець зобов'язується здійснити авансову оплату Продукції в розмірі не менше 70% від суми специфікації, решта вартості Продукції сплачується покупцем протягом 5 банківських днів з дати отримання Всієї партії Продукції за специфікацією та підписання Видаткової накладної.

На виконання умов договору ТОВ "Нокіан Шина" здійснило авансову оплату продукції на рахунок позивача в сумі 428500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2006 від 16.11.2017 (а.с. 38) та банківською випискою з рахунку (а.с.39).

Позивачем була виписана податкова накладна № 149 від 16.12.2017 (а.с. 15), яку було направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Проте, згідно квитанції контролюючого органу від 14.12.2017 (а.с. 16-17) податкову декларації прийнято, а реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ. Зазначено:" ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК."

15.12.2017 року ТОВ "Райсінз" направило контролюючому органу документи для підтвердження реальності здійснення операцій з спірним контрагентом, що підтверджується повідомленням № 1 (а.с. 18) та квитанцією № 1 (а.с. 19-20).

18.12.2017 позивач направив до ДФС України таблицю даних платників податків № 2 (а.с. 126), яку згідно квитанції № 2 від 19.12.2017 (а.с. 127) не прийнято.

Проте, ТОВ "Райсінз" 21.12.2017 повторно направило до відповідача таблиці даних платників податків № 5 (а.с. 21), № 7 (а.с. 23), № 8 (а.с. 24), № 9 (а.с. 25), № 10 (а.с. 138), № 11 (а.с. 140), які згідно квитанцій № 2 від 22.12.2017 (а.с. 129, 133, 135, 137, 139, 141) так само не прийняті контролюючим органом.

За результатами опрацювання надісланих документів, 22.12.2017 було прийнято рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 474991/37412747 (а.с. 26) з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатнім для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням позивач подав до ДФС України скаргу № 1 від 03.01.2018 (а.с. 84-87) в якій просив скасувати вищевказане рішення; зареєструвати податкову накладну № 149 від 16.11.2017 та прийняти додатки до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

11.01.2018 Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення № 4674/37412747 (а.с. 27), яким залишено скаргу ТОВ "Райсінз" без задоволення та рішення комісії ДФС без змін.

Не погоджуючись з рішенням ДФС України № 474991/37412747 від 22.12.2017 позивач оскаржив його до суду.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Абзацами 1, 5, 10 пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 було затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 вищевказаної постанови встановлено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 (далі Критерії оцінки ступня ризиків).

Згідно пункту 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків:

"Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу."

Даним наказом затверджений Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567:

- для критерію, зазначеного у пп.1 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

- для критерію, зазначеного в пп.2 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/при дбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Отже, з наведених вище положень вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року №190 "Про встановлення підстав дія прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачається, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосовано процедуру зупинення реєстрації згідно з п.201.16 ст.201 ПК України; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" пп.201.16.1 ст.201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Остання підстава відмови в реєстрації податкової накладної за своїм характером є складною, оскільки містить у своєму складі два можливих критерія: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету Міністрі України містить сполучники "та/або", що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави відмови.

Здійснивши системний аналіз наведених правових норм, колегія суд дійшов висновку, що під час розгляду справи та прийняття рішення у ній комісія ДФС повинна встановити конкретну обставину із двох наведених.

Відповідно до змісту спірного рішення, підставою для його прийняття комісією ДФС України було не надання підприємством повного пакету документів відповідних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Проте суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Абзацом першим Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з абзацом другим Постанови №190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Суд зазначає, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Суд наголошує, що оскаржуване рішення не містить чіткого, конкретного визначення підстав для прийняття Комісією рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, а лише зазначає загальний формальний перелік підстав для відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, передбачених чинним законодавством.

Представник відповідача не пояснив та не надав відповідних документів, які б підтверджували висновки відповідача (викладені в рішенні комісії) про необхідність відмовити в реєстрації податкової накладної, на підставі яких документів фіскальним органом були виявлені невідповідності у поданих позивачем документах, які саме документи складені із порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

З спірного рішення встановлено, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних є надання позивачем копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, проте відповідачем в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено позивачем при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної.

Посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність таких рішень.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не враховано той факт, що ТОВ "Райсінз" отримало лише авансовий платіж, а не повний розрахунок за виконану роботу в майбутньому.

В підтвердження вищевказаного, позивачем до матеріалів справи додано довіреність № 11 від 20.02.2018 (а.с. 158), довіреність № 159 від 16.03.2018 (а.с. 159), видаткові накладні № РН-000032 від 22.03.2018, № РН-000026 від 27.02.2018 (а.с. 161), платіжне доручення № 525 від 22.03.2018 (а.с. 162), які підтверджують часткове виконання договору.

Щодо посилань представника відповідача на те, що коди УКТЗЕД не збігаються, суд вважає за необхідне зазначити.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи (а.с. 40-51), що після укладання договору поставки уніформи, позивач закупив у контрагентів матеріали для виготовлення одягу, даний факт не спростований відповідачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач орендує приміщення, які використовує для здійснення господарської діяльності (а.с. 52-67), тому як наслідок суд приходить до висновку, що коди УКТЗЕД не можуть збігатися, так як позивач купує матеріали, а продає готову продукцію.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення № 474991/37412747 від 22.12.2017, а тому суд приходить до висновку, що воно є протиправними та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 3524 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Райсінз" (вул. героїв Чорнобиля, 21А, с. Хотинівка, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11544, код 37412747) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код 39292197) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 474991/37412747 від 22.12.2017

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 149 від 16.11.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Райсінз".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райсінз" судовий збір у розмірі 3524 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк