Постанова

від 20.04.2018 по справі 820/1601/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 квітня 2018 р. справа № 820/1601/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова М.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 130/4) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61082, м. Харків, пр. Московський 198/3) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 253а від 26.12.2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» .

2. Зобов'язати Індустріальне об'єднаного управління Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років, зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в період з 01.08.1983 року по 15.01.1999 року в ДП ДАК «Ліки України» Харківська аптечна база (до перейменування - Харківська республіканська аптечна база), з 11.01.2000 року по 31.05.2000 року в ТОВ «Пріма» , з 01.06.2000 року по 31.03.2017 року в ДАК «Ліки Україна» до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень) на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 1409 грн. 60 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 грудня 2017 року позивач - ОСОБА_1, звернулася до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р.. Позивач лася з останнього місця роботи на посаді головного спеціаліста (з дислокацією в м. Харкові) відділу організації роздрібної торгівлі та роботи з гуманітарної допомоги Департаменту закупівель та продаж ДАК «Ліки України» 31.03.2017 р., та у момент звільнення мала спеціальний трудовий стаж за вислугу років - 32 роки 8 місяців 7 днів. Станом на 01.01.2016 року позивачка мала спеціальний стаж роботи більше 25 років, а саме - 31 рік 5 місяців і 9 днів, та відповідно до абз. 1, 12, 13 п.є ст. 55 Закону має право на призначення пенсії за вислугу років. Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №253а від 26.12.2017 р. позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 909 від 04.11.1993 р., робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не передбачені такі фармацевтичні заклади як аптечна база (склад), ТОВ "Пріма", ДАК "Ліки України", отже періоди роботи позивача в даних підприємствах не можуть бути зараховані до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 26.12.2017 року Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова відмовило позивачу в задоволенні заяви про призначення пенсії за вислугою років, в зв'язку з відсутнім спеціальним стажем, оскільки неможливо зарахувати до спеціального стажу періоди роботи в ЧФ «Мегаполис» , ООО «ФК» Фармконтракт» , ДАК «Ліки України» та аптечна база (склад), тому що згідно з Переліком закладів, і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 року № 909 - перераховані установи не відноситься до даної категорії закладів. Таким чином, для зарахування визначених періодів роботи не має законних підстав. Виходячи з вищевикладеного, відповідач позов не визнає, заперечує проти позову та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, позивач працювала:

- 3 01.08.1983 р. по 30.11.1986 р. на посаді фармацевта у відділі медикаментів № 5 Харківської республіканської аптечної бази (записи №№ 1-2) - 3 роки 4 місяці 0 днів;

- 3 01.12.1986 р. по 04.05.1987 р. на посаді заступника завідуючого відділу комплектації Харківської республіканської аптечної бази (записи №№ 2-3) - 0 років 5 місяців 4 дні;

- 3 05.05.1987 р. по 26.02.1989 р. на посаді фармацевта відділу експедиції Харківської республіканської аптечної бази (записи №№ 3-4) - 1 рік 9 місяців 22 дні;

- 3 27.02.1989 р. по 28.01.1991 р. на посаді фармацевта відділу експедиції № 4 Харківської республіканської аптечної бази (записи №№ 4-5) -1 рік 11 місяців 2 дні;

- 3 29.01.1991 р. по 15.01.1999 р. на посаді заступника завідуючого відділу експедиції Харківської республіканської аптечної бази, яка була перейменована у ДП ДАК «Ліки України» Харківська аптечна база (записи №№ 5-7) - 7 років 11 місяців 18 днів;

- 3 11.01.2000 р. по 31.05.2000 р. на посаді провізора ТОВ «Пріма» (записи №№ 10-11) - 0 років 4 місяці 21 день;

- 3 01.06.2000 р. по 15.08.2005 р. на посаді провідного спеціаліста сектору зв'язків з вітчизняними підприємствами відділу організації медикаментозного забезпечення ДАК «Ліки України» (записи №№ 12-13) - 5 років 2 місяці 15 днів;

- 3 16.08.2005 р. по 30.06.2008 р. на посаді провідного спеціаліста сектору закупівлі та реалізації наркотичних та психотропних лікарських засобів відділу організації медикаментозного забезпечення ДАК «Ліки України» (записи №№ 13-14) - 2 роки 10 місяців 15 днів;

- 3 01.07.2008 р. по 15.10.2015 р. на посаді головного спеціаліста відділу гуртової реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення Харківської аптечної бази № 2 ДАК «Ліки України» (записи №№ 14-16) - 7 років 3 місяці 15 днів;

- 3 16.10.2015 р. по 30.09.2016 р. на посаді головного спеціаліста відділу гуртової реалізації Харківської аптечної бази № 2 ДАК «Ліки України» (записи №№ 16-17) - 0 років 11 місяців 15 днів;

- 3 01.10.2016 р. по 30.11.2016 р. на посаді головного спеціаліста відділу роботи з гуманітарною допомогою Харківської аптечної бази № 2 ДАК «Ліки України» (записи №№ 17-18) - 0 років 2 місяці 0 днів;

- 3 01.12.2016 р. по 31.03.2017 р. на посаді головного спеціаліста (з дислокацією в м. Харків) відділу організації роздрібної торгівлі та роботи з гуманітарною допомогою Департаменту закупівель та продаж ДАК «Ліки України» (записи № 18-19) - 0 років 4 місяці 0 днів.

Загальний страховий стаж позивача складає - 32 роки, 8 місяців, 7 днів.

21 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р.

Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №253а від 26.12.2017 р. позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 909 від 0.11.1993 р., робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не передбачені такі фармацевтичні заклади як ТОВ "Піраміда", ДАК «Ліки України» та аптечна база (склад), отже періоди роботи позивача на посадах в ТОВ "Піраміда", ДАК «Ліки України» та аптечна база (склад) не можуть бути зараховані до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством, при цьому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що умовами призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. є ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення та абз. 1, 12, 13 Постанови КМУ Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років №909 від 04.11.1993 р. є:

- наявність спеціального стажу роботи не менше 25 років;

- робота за спеціальністю і на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів (приналежність посад, на яких працювала Позивач, в оскаржуваному рішенні не ставиться Відповідачем під сумнів);

- робота у закладах і установах охорони здоров'я (аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазині, контрольно-аналітичні лабораторії)

Суд звертає увагу, що зазначений перелік закладів і установ є вичерпним.

Згідно абз. 3 ст. З Основ законодавства України про охорону здоров'я (далі за текстом -Основи), заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Суд аналізуючи вище зазначені положення зазначає, що законодавець визначив чіткі ознаки приналежність суб'єкта господарювання до закладу охорони здоров'я визначається сукупністю наступних критеріїв:

1). забезпечення медичного обслуговування населення;

2). наявність дозвільного документа на провадження певного виду господарської діяльності -ліцензії;

3). виконання професійної діяльності компетентними працівниками.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (в редакції до 26.11.2015 р. - документ) про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ліцензуванню підлягають виробництво лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) - з урахуванням особливостей, визначених Законом України " Про лікарські засоби". Факт отримання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності свідчить про спроможність закладу охорони здоров'я провадити діяльність на встановленому рівні.

Згідно абз. 26 п. З Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 929 від 30.11.2016 р. (далі за тестом - Ліцензійні умови), роздрібна торгівля лікарськими засобами - це діяльність з придбання, зберігання та продажу готових ліків, виготовлених (вироблених) в умовах аптеки, через аптеку та її структурні підрозділи безпосередньо громадянам для особистого споживання, закладам охорони здоров'я (крім аптечних закладів), а також підприємствам, установам та організаціям без права їх подальшого перепродажу. Оптова торгівля лікарськими засобами - діяльність з придбання лікарських засобів у виробників лікарських засобів або інших суб'єктів господарювання, що мають відповідну ліцензію, зберігання, транспортування та продажу лікарських засобів з аптечних складів (баз) іншим суб'єктам оптової або роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які отримали на це відповідні ліцензії, виробникам лікарських засобів, безпосередньо лікувально-профілактичним закладам або юридичним особам, структурними підрозділами яких є лікувально-профілактичні заклади, (абз. 22 п.3 Ліцензійних умов).

Пунктом 4, абз. 2 п. 10 Ліцензійних умов визначено, що провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами здійснюється через аптеку, аптечний пункт, оптової торгівлі - через аптечний склад (базу), а підставою для видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами є наявність матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, відповідність яких встановленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов'язковій перевірці перед видачею ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за кожним місцем провадження діяльності органом ліцензування або його територіальними органами у порядку, визначеному МОЗ.

Згідно абз. 5, 6 п. З Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів,) затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 929 від 30.11.2016 p., аптечні заклади - це аптечні склади (бази), аптеки та їх структурні підрозділи. Аптечний склад (база) - це заклад охорони здоров'я, основне завдання якого полягає в забезпеченні лікарськими засобами інших суб'єктів оптової або роздрібної торгівлі, закладів охорони здоров'я та виробників лікарських засобів шляхом здійснення ним оптової торгівлі.

Згідно п.1 п.п. 15, абз. 1,3 п. 2 Положення про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 316 від 17.05.1994 р. (в редакції станом на 28.08.1995 p.), виготовлення та реалізація медикаментів підлягає ліцензуванню в МОЗ. Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності. До заяви підприємцем-юридичною особою додаються копії засновницьких документів.

Судом встановлено, що Харківській республіканській аптечній базі Міністерством охорони здоров'я було видано ліцензію № 13189 від 29.09.1995 р. на оптову реалізацію медикаментів за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 5.

ДП ДАК Ліки України Харківська аптечна база було видано Державним департаментом з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення ліцензію серії АА№122573 від 12.09.2001 р. на оптову, роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Крім цього відповідно до розділу III Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я N 385 від 28.10.2002 p., до фармацевтичних (аптечних) закладів належать: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Також згідно Довідки ДАК Ліки України № 1.4/34 від 30.01.2018 p., ОСОБА_1 працювала в Харківській республіканській аптечній базі ГАПУ, яку в 1998 році перейменовано у Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії Ліки України Харківська аптечна база в період з 01.08.1983 р. по 15.01.1999 р. на посадах, які відносяться до фармацевтичних, зокрема з 01.08.1983 р. по 01.12.1986 р. на посаді фармацевта у відділі медикаментів № 5; з 01.12.1986 р. по 05.05.1987 р. на посаді заступника завідуючого відділу комплектації; з 05.05.1987 р. по 27.02.1989 р. на посаді фармацевта відділу експедиції, з 27.02.1989 р. по 29.01.1991 р. на посаді фармацевта відділу експедиції № 4; з 29.01.1991 р. по 15.01.1999 р. на посаді заступника завідуючого відділу експедиції.. Основні види діяльності підприємства: закупка лікарських засобів та предметів медичного призначення; зберігання, транспортування лікарських засобів та предметів медичного призначення; оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами та предметами медичного призначення; поповнення державних запасів лікарських засобів на випадок стихійного лиха та катастроф.

Також судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ ПРІМА (код ЄДРПОУ 23760073) є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (Код КВЕД 47.73).

Відповідно до даних Реєстру страхувальників, розміщеному на офіційному сайті Державної фіскальної служби України, Код КВЕД ТОВ Пріма , по якому призначений клас ризику - 47.73.

Згідно даних сервісу для визначення кодів видів економічної діяльності за КВЕД-2005 та КВЕД-2010, КВЕД 47.73 - Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Враховуючи вище викладене та наявність у суб'єкта господарювання, незалежно від форми власності або відомчої належності, ліцензії на провадження діяльності з торгівлі лікарськими засобами, суд приходить до висновку, що ТОВ Пріма та ДАК Ліки України належать до закладу охорони здоров'я - аптеки, аптечного складу (бази) тощо, робота в якому на фармацевтичній, провізорській посаді (незалежно від найменування) зараховується до спеціального трудового стажу та, відповідно, надає право на пенсію за вислугу років.

Щодо правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року по справі № 419/794/15-а в частині того, що без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЕСПЛ).

Як зазначив ЄСПЛ у справі "Andrejeva v. Latvia" (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі "Будченко проти України" (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України , п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо).

Відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу № 12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:

1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1 .

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі "Тлімменос проти Греції" (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи обєктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що приймаючи відповідач рішення № 253а від 26.12.2017 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. є ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення фактично ставить позивачку у менш сприятливі умови, ніж ті особи, яким такий стаж зараховано та призначено пенсію, що розглядаються судом як прояви дискримінації з боку суб'єкта владних повноважень, а отже спірне рішення підлягає скасуванню, а відповідач підлягає зобов'язанню при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років, зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в період з 01.08.1983 року по 15.01.1999 року в ДП ДАК «Ліки України» Харківська аптечна база (до перейменування - Харківська республіканська аптечна база), з 11.01.2000 року по 31.05.2000 року в ТОВ «Пріма» , з 01.06.2000 року по 31.03.2017 року в ДАК «Ліки Україна» до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 130/4) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61082, м. Харків, пр. Московський 198/3) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 253а від 26.12.2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. є ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Зобов'язати Індустріальне об'єднаного управління Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років, зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в період з 01.08.1983 року по 15.01.1999 року в ДП ДАК Ліки України Харківська аптечна база (до перейменування - Харківська республіканська аптечна база), з 11.01.2000 року по 31.05.2000 року в ТОВ Пріма , з 01.06.2000 року по 31.03.2017 року в ДАК Ліки Україна до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Стягнути з Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61082, м. Харків, пр. Московський 198/3) на користь ОСОБА_1 (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 130/4) сплачений судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.