Постанова

від 23.04.2018 по справі 826/15580/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15580/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Славутич до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Славутич (далі - Позивач, ПАТ Славутич ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2017 №1797140304.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.02.2014 ПАТ Славутич подано звітну декларацію за 2014 рік з задекларованим податковим зобов'язанням по орендній платі за землю річною сумою в розмірі - 2 440 362,46 грн. за ставкою податку 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку було доставлено згідно квитанції №1 і прийнято, згідно квитанції № 2 № 9005783426.

23.08.2017 позивачем подано уточнюючі декларації за липень 2014 року № 9082308782, за серпень 2014 року № 9082308780, за вересень 2014 року № 9082308781, за жовтень 2014 року № 9082308783, за листопад 2014 року № 9082308784 та за грудень 2014 року № 9082308785, з задекларованим податковим зобов'язанням по орендній платі за землю річною сумою в 3 660 543,96 грн. за ставкою податку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В кожній з зазначених декларацій за відповідний місяць задекларовано податкове зобов'язання по орендній платі за землю сумою в 305 045,33 грн. і які було доставлено та прийнято податковим органом, що підтверджується відповідними квитанціями №1 та №2.

Згідно наведених уточнюючих податкових декларацій, позивачем зазначено заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів у сумі 101 681,79 грн. по кожному місяцю за період липень-грудень 2014 року, та визначений штраф у розмірі 3% від вказаної суми - 3 050,46 грн.

25.09.2017 за результатами документальної планової виїзної перевірки ПАТ Славутич , яка проводилась з 29.08.2017 по 18.09.2017, податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, 25.09.2017 ГУ ДФС у м. Києві складено акт №388/26-15-14-02-02 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно п. 3.7.3.2 акту, перевіркою повноти визначення орендної плати за землю ПАТ Славутич за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, контролюючим органом встановлено її заниження всього у сумі 610 090,58 грн., у тому числі за 1 півріччя 2014 року - в сумі 610 090,58 грн., оскільки ПАТ Славутич за перевіряємий період задекларовано податкове зобов'язання по орендній платі за землю у сумі 18 682 769,60 грн. у зв'язку з порушенням п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та як наслідок незастосуванням ставки 3% від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки земель відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №1797140304 від 09.10.2017 на суму 762 613,22, у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 610 090,58 грн. та за штрафними санкціями у сумі 152522,64 грн. (далі по тексту - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

31.10.2017 позивачем направлено скаргу на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яку, згідно рішення ГУ ДФС у м. Києві від 20.11.2017 №26744/6/99-99-11-03-01-25, залишено без розгляду, оскільки позивачем порушено десятиденний строк звернення, встановлений п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що станом на дату початку проведення перевірки позивача контролюючим органом, минули граничні терміни визначення податкових зобов'язань, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, передбачені абзацом 1 п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, а уточнюючі розрахунки до звітної податкової декларації за 2014 рік, були подані позивачем поза межами періоду, який охоплювала документальна планова виїзна перевірка ПАТ Славутич , за результатами якої відповідачем складено акт №388/26-25-14-02-02 від 25.09.2017, а як наслідок - винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1797140304 від 09.10.2017.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також в інших сферах, у тому числі, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України).

До загальнодержавних, згідно з п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України, зокрема, належить плата за землю.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п. 15.1 ст. 15 ПК України).

Платник податків, згідно п. 16.1 ст. 16 ПК України, зобов'язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Функції контролюючих органів визначені в ст. 19 ПК України.

Згідно п. 19.1 ст. 19 ПК України, контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до 19.1.34 п. 19.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПК України).

Правовими положеннями п. 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 ПК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, в акті перевірки № 388/26-15-14-02-02 від 25.09.2017 та згідно із Державним кадастром по м. Києву на підставі договору оренди земельної ділянки від 07.06.2004 (реєстрація 09.07.2004 №91-6-00289) за ПАТ Славутич обліковується земельна ділянка загальною площею 24724 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13 (кадастровий номер 8000000000:91:132:0006). Договір оренди укладено на 25 років. Розмір орендної плати встановлюється у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки (п. 4.2 Договору).

Так, згідно декларації № 9005783426 від 11.02.2014 позивачем у встановлений податковим законодавством строк подано звітну декларацію за 2014 рік з задекларованим податковим зобов'язанням по орендній платі за землю річною сумою в 2 440 362,46 грн. за ставкою податку 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку, відповідно до квитанції №1 та №2, було доставлено і прийнято.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України (в редакції від 10.09.2017, що діяла на момент складання акту перевірки №388/26-25-14-02-02 від 25.09.2017) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як повідомляє Державна фіскальна служба України у листі №11356/7/99-99-14-03-03-17 від 05.05.2017, при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок слід враховувати, що з 01.01.2017 строки давності поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою.

Також, у наведеному вище листі Державна фіскальна служба України звертає увагу на те, що у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Тобто, у випадках подання у періоді, що підлягає перевірці, платником податків уточнюючих розрахунків за податкові періоди, граничні терміни визначення податкових зобов'язань за якими, станом на дату початку перевірки минули, можливість проведення перевірок таких уточнюючих розрахунків та податкових декларацій передбачено абзацом другим п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

Як вже зазначалося, документальна планова виїзна перевірка відповідачем ПАТ Славутич податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства охоплювала період з 01.01.2014 по 30.06.2017 та проводилась з 29.08.2017 по 18.09.2017.

Уточнюючі декларації за липень 2014 року № 9082308782, за серпень 2014 року №9082308780, за вересень 2014 року №9082308781, за жовтень 2014 року №9082308783, за листопад 2014 року №9082308784, за грудень 2014 року №9082308785 до звітної податкової декларацію за 2014 рік №9005783426 від 11.02.2014 позивачем були подані 23.08.2017.

Відповідно, станом на дату початку проведення перевірки позивача контролюючим органом, минули граничні терміни визначення податкових зобов'язань , що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, передбачені абзацом першим п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, а уточнюючі розрахунки до звітної податкової декларації за 2014 рік, були подані позивачем поза межами періоду, який охоплювала документальна планова виїзна перевірка ПАТ Славутич , за результатами якої відповідачем складено акт №388/26-25-14-02-02 від 25.09.2017 та як наслідок - винесено податкове повідомлення-рішення №1797140304 від 09.10.2017.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави застосовувати строки давності передбачені абзацом 2 п. 102.1 ст. 102 ПК України, а самостійно визначити суми грошових зобов'язань платника податків відповідач мав право не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в даному випадку ГУ ДФС у місті Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пп. в п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги податковим органом не було сплачено судовий збір, який становив 17 158,80 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2018 скаржнику відстрочено сплату судового збору до розгляду справи по суті та відкрито апеляційне провадження по справі.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню під час постановлення рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 17 158,80 грн. (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 80 коп.) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова