Постанова

від 19.04.2018 по справі 826/14694/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14694/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.

при секретарі: Кривді В.І.

за участю

представника позивача: Марієн І.С.,

представник відповідача: Добрянський А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації Комітет конституційно-правового контролю України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації Комітет конституційно-правового контролю України до Академії адвокатури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Всеукраїнська громадська організація Комітет конституційно-правового контролю України (далі по тексту - Позивач, ВГО Комітет конституційно-правового контролю України ) звернулася до суду із адміністративним позовом до Академії адвокатури України (далі - Відповідач) в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача та у ненаданні запитаної інформації на запит на інформацію позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в часті не задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ВГО Комітет конституційно-правового контролю України звернулась до розпорядника інформації - Академії адвокатури України з запитом вих. №072/2-17 від 11.042017 року про надання інформації про Вищий навчальний заклад, яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій документів:

- Статуту Вищого навчального закладу;

- Свідоцтва про реєстрацію Вищого навчального закладу;

- Ліцензії на провадження Вищим навчальним закладом освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатками до них;

- Сертифікату про акредитацію освітньої програми Вищого навчального закладу;

- Витягу (Відомостей) про Вищий навчальний заклад із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- Структури Вищого навчального закладу, переліку структурних підрозділів та робочих органів Вищого навчального закладу з виказанням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників;

- Правил прийому до Вищого навчального закладу у 2017 році;

- Положення про приймальну комісію Вищого навчального закладу на 2017 рік;

- Наказу про затвердження складу приймальної комісії Вищого навчального закладу у 2017 році;

- Переліку та вартості платних освітніх та інших послуг, які надаються Вищим навчальним закладом та його структурними підрозділами;

- Планів роботи Вищого навчального закладу у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Листом вх. №112/2-17 від 23.05.2017 року Академія адвокатури України, відмовила позивачу в задоволенні запиту на інформацію та зазначила, що Академія адвокатури України не є розпорядником публічної інформації, а тому відсутні законні підстави надання запитуваної інформації та документів.

Позивач не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у задоволенні запиту про інформацію та не надано запитувані документи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що не надання запитуваної інформації та документів Академією адвокатури України на запит ВГО Комітет конституційно-правового контролю України від 11.04.2017 полягає в тому, що на думку відповідача, він не є розпорядником публічної інформації та запитувана позивачем інформація знаходиться на офіційному сайті відповідача.

Проте, колегія суддів не бере до уваги вищезазначені твердження виходячи з наступного.

Закон України Про доступ до публічної інформації №2939-VI від 13.01.2011 року (далі по тексту - Закон № 2939-VI) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону №2939-VI).

Статтею 3 Закону №2939-VI передбачено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI, передбачені виключні підстави для відмови запитувачу в задоволенні його запиту на інформацію.

Підстави, відповідно до яких відповідач взагалі не надав запитуваної інформації на запит позивача на інформацію - взагалі відсутні в ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України Про доступ до публічної інформації , суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Позивач є зареєстрованою, відповідно до вимог Закону України Про громадські об'єднання , юридичною особою, а отже є суб'єктом запиту - запитувачем інформації.

Таким чином, запит на інформацію № 072/2-17 від 11.04.2017 зроблено для здійснення своєї мети (цілей) громадського об'єднання, визначених його статутом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України Про доступ до публічної інформації , розпорядниками інформації визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Саме такий випадок і передбачений ч. 3 ст. 23 Закону №2939-VI, згідно якої - оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Між тим, Академія адвокатури України, будучи розпорядником публічної інформації, щодо якої зроблено запит, свої обов'язки згідно з Законом України Про доступ до публічної інформації не виконала та не надала запитувану інформацію, про що свідчить лист №185 від 18.05.2017 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що ненадання відповідачем запитуваної ВГО Комітет конституційно-правового контролю України публічної інформації та ненадання запитуваних належним чином засвідчених копій документів є - протиправною бездіяльністю Академії адвокатури України.

Щодо позовних вимог про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача компенсації на правову допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 10 ч. 1 розділу VII Перехідні положення КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Чинний станом на час розгляду справи КАС України відносить до судових витрат лише витрати на правничу допомогу адвоката, тоді як в даному випадку позивачем заявлене клопотання про відшкодування витрат на підставі договору про надання юридичних послуг від 17.05.2017 року з фахівцем у галузі права ОСОБА_6, що станом на час розгляду справи до витрат на правничу допомогу не відносяться.

Як вбачається з положень розділу VII Перехідні положення КАС України, під час вирішення даної справи, відсутні підстави для застосування положень КАС України в редакції чинній до 15.12.2017, а тому заявлені до стягнення витрати на підставі договору про надання юридичних послуг від 17.05.2017 року відшкодуванню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку, відповідачем по справі, не на користь якого ухвалено судове рішення, є юридична особа, яка формально не є суб'єктом владних повноважень, проте є розпорядником публічної інформації і суб'єктом делегованих повноважень, у зв'язку з чим понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Проте, в резолютивній частині рішення судом першої інстанції помилково зазначено, що судові витрати у сумі 1600,00 грн. підлягають стягненню з Академії адвокатури України за рахунок бюджетних асигнувань, оскільки остання не фінансується з Державного бюджету України.

В даному випадку рішення в цій частині підлягає зміні з стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Академії адвокатури України на за рахунок Академії адвокатури України .

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб , інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом делегованих повноважень, не надано обґрунтованих доводів щодо встановленої судом бездіяльності останнього.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року зміні в резолютивній частині.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 317 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації Комітет конституційно-правового контролю України - задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року - змінити, виклавши п.3 резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути з Академії адвокатури України на користь Всеукраїнської громадської організації Комітет конституційно-правового контролю України судовий збір в розмірі 1600 гривень.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук