Постанова
від 19.04.2018 по справі 818/1842/17
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1842/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2017р., головуючий І інстанції Кравченко Є.Д., повний текст рішення складений 22.12.2017, по справі № 818/1842/17

за позовом Приватної виробничої фірми "Турбо-Сервіс"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобода Агроцентр"

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватна виробнича фірма "Турбо-Сервіс" (далі - позивач, ПВФ "Турбо-Сервіс") звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобода Агроцентр" про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 75667 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18917 грн. 00 коп.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 року адміністративний позов Приватної виробничої фірми "Турбо-Сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобода Агроцентр" про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області від 11.09.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 75667 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18917 грн. 00 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь Приватної виробничої фірми "Турбо-Сервіс" (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13, код ЄДРПОУ 23050489) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: пп. а п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України та неправильне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що перевіркою господарських відносин щодо дослідження їх реальності здійснення та повноти відображення в бухгалтерському обліку ПВФ «Турбо-Сервіс» по операціям придбання обертача БМ-302Б, штанги бурильної БМ-302Б та обладнання автопідйомника АП-17А б/у від ТОВ «Слобода Агроцентр» за період березень 2017 року встановлено відсутність підтвердження реальності здійснення даних операцій, оскільки під час проведення перевірки не встановлено фактичний рух товару по ланцюгу до виробника, у ТОВ «Слобода Агроцентр» відсутні основні засоби, відсутня оренда основних засобів та придбання послуг по перевезенню, зберіганню ТМЦ, позивачем під час проведення перевірки не надано, сертифікатів, паспортів якості та інших документів, що свідчать про походження та якість ТМЦ, надана до перевірки ТТН оформлена з порушеннями, що призводить до неможливості підтвердити фактичне придбання товару.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15.08.2017 по 18.08.2017 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області проведено документальну позапланову перевірку Приватної виробничої фірми "Турбо-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Слобода Агроцентр" за період березень 2017 року, за результатами якої складено акт від 28.08.2017 № /773/18-28-14-07/23050489/156 (а.с. 14-20).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. «а» п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18 Декларації) у березні 2017 року на загальну суму 75 667, 00 грн.

Позивач з висновками акту не погодився та подав до відповідача заперечення на акт документальної позапланової перевірки (а.с. 24-25). Відповідно до відповіді на заперечення від 08.09.2017 №7304/10/18-28-14-07-17 висновки акту залишено без змін (а.с. 26-28).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 75667 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18917 грн. 00 коп. (зворотній бік а.с. 29).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2017 № НОМЕР_1 позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 75667 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 18917 грн. 00 коп.

Зазначене податкове повідомлення-рішення грунтувалося на висновках контролюючого органу про безтоварність угоди позивача із контрагентом ТОВ "Слобода Агроцентр".

За висновком контролюючого органу, між позивачем та зазначеним контрагентом не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху товару через низку недобросовісних підприємств-посередників, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення - рішення від 11.09.2017 № НОМЕР_1 на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказане рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи мають підтвердити укладання договору між платниками податків, у даному випадку позивачем та його контрагентом, виконання договору, використання отриманого товару у власній діяльності, здійснення оплати за договором, тобто передача коштів від покупця на рахунок постачальника. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Головною ознакою по комерційній корисності від отриманого товару, є отримання прибутку шляхом використання такого товару у власній діяльності або перепродажу для отримання комерційної вигоди.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що видами діяльності позивача є: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (код КВЕД 45.11), торгівля іншими автотранспортними засобами (код КВЕД 45.19), оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.61), установлення та монтаж машин і устаткування (код КВЕД 33.20).

09.03.2017 між позивачем та ТОВ "Слобода Агроцентр" укладено договір поставки № 1 (а.с. 59-60), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується, передати Покупцеві запасні частини, витратні матеріали та аксесуари (надалі товар) партіями, за найменуванням, у кількості, у комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору.

В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано податкові накладні (а.с. 74-79), видаткові накладні (а.с. 64, 66), рахунки на оплату (а.с. 61, 65), акти приймання-передачі товару (а.с. 63, 69).

Оплата товару за договором поставки здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученням (а.с. 62, 67, 68).

Транспортування придбаного у ТОВ "Слобода Агроцентр" товару здійснювалось транспортом позивача, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 03.04.2017 № Р3042 (а.с. 70-71).

Товар було оприбутковано позивачем, що підтверджується карткою рахунку 631 (а.с. 72) та оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 73).

В подальшому за допомогою обладнання, придбаного у ТОВ "Слобода Агроцентр", позивачем було відремонтовано спец автомобіль, який реалізовано ПСП "Явір" згідно договору купівлі-продажу від 26.06.2017 № 5 (а.с. 53-54), що підтверджується актом приймання-передачі № 2 від 27.07.2017 (а.с. 55), видатковою накладною від 27.07.2017 № РН-000008 (а.с. 56).

Отже, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Оцінюючи аргумент відповідача наведений в апеляційній скарзі щодо неправомірності формування податкового кредиту позивачем через відсутність сертифікатів якості на товар та наявність певних недоліків у товарно-транспортній накладній, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Пунктом 2.1.Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Між тим, сертифікати якості на товар та товарно-транспортні накладні не є тими первинним документами, які підтверджують право на податковий кредит позивача, а правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку. Вказані документи також не відображають зміст господарських операцій з поставки товару, а лише є додатковими доказами підтвердження обставин фізичного переміщення придбаного товару та реального виконання господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортною накладною підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності такі недоліки у товарно-транспортній накладній як відсутність пункту розвантаження, відсутність інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

За викладених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Слобода Агроцентр" за березень 2017 року, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області залишити без задоволення .

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 по справі № 818/1842/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 24.04.2018.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення19.04.2018
Оприлюднено25.04.2018
Номер документу73604339
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —818/1842/17

Постанова від 04.06.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 03.06.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 27.07.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 14.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 19.04.2018

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Постанова від 19.04.2018

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Постанова від 19.04.2018

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Ухвала від 19.04.2018

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Ухвала від 07.03.2018

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

Ухвала від 07.03.2018

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Макаренко Я.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні