Рішення

від 02.04.2018 по справі 263/16345/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №263/16345/17

Провадження №2/263/622/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Соловйова О.Л., при секретарі Корольовій Н.А., представника позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі цивільну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 27.12.2008 по 16.07.2009, з 28.07.2009 по 10.01.2010 та з 06.09.2017 по 26.09.2017 ОСОБА_2 перебувала на обліку в державній службі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю. Реєстрація відповідачки проводилась на підставі її особистих заяв від 27.12.2008, від 28.07.2009 та від 06.09.2017. З тексту даних заяв вбачається, що відповідачку було ознайомлено з обов'язками безробітного відповідно до положень ЗУ Про зайнятість населення та ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття . Під час перебування відповідачки на обліку в Центрі зайнятості в період з 06.09.2017 по 26.09.2017, шляхом обміну інформації з ПФУ до Центру зайнятості надійшли відомості про факт припинення 20.09.2017 між ОСОБА_2 та ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" договору цивільно-правового характеру, про що спеціалістами Центру зайнятості було складено службу записку від 26.09.2017 про необхідність проведення розслідування страхових випадків щодо останньої. В ході перевірки було встановлено, що під час перебування відповідачки на обліку в Центрі зайнятості у період з 27.12.2008 по 16.07.2009 між нею та ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" було укладено цивільно-правовий договір № 307917, який було розірвано додатковою угодою 20.09.2017 (тобто під час перебування відповідачки на обліку в Центрі зайнятості з 06.09.2017 по 26.09.2017). Таким чином, Договір діяв у період з 17.05.2009 по 26.09.2017, перетинаючи три вищезазначені періоди перебування відповідачки на обліку в Центрі зайнятості. Тобто, під час перебування на обліку в державній службі зайнятості в період з 27.12.2008 по 16.07.2009 відповідачка уклала договір, та не повідомила про це Центр зайнятості. Також, в періоди перебування на обліку в державній службі зайнятості з 27.12.2008 по 16.07.2009 та з 06.09.2017 по 26.09.2017 відповідачка не повідомила про факт дії договору, та не повідомила про факт подання нею недостовірних даних (приховування факту дії договору) під час реєстрації в Центрі зайнятості. На умови виплати ОСОБА_2 допомоги по безробіттю впливали факт укладання договору у період її перебування на обліку в державній службі зайнятості з 27.12.2008 по 16.07.2009, та факт неповідомлення нею (подання недостовірних даних) Центру зайнятості про дію договору на момент її реєстрації в державній службі зайнятості 28.07.2009 та 06.09.2017. За умови виконання відповідачкою наведеного обов'язку, її реєстрацію в Центрі зайнятості та виплату допомоги по безробіттю мало бути припинено. Тобто з 17.05.2009 по 16.07.2009 відповідачка отримувала допомогу по безробіттю незаконно, через невиконання нею свого обов'язку. Також, неповідомлення відповідачкою Центру зайнятості під час реєстрації в державній службі зайнятості 28.07.2009 та 06.09.2017 про факт дії договору є поданням недостовірних даних, оскільки відповідачка повідомляла, що не має укладених цивільно-правових договорів, та не має роботи, в той час як в дійсності на той час вона була виконавцем за договором. Тобто, за умови виконання відповідачкою наведеного обов'язку, їй мало бути припинено реєстрацію та виплату допомоги по безробіттю з 28.07.2009 та з 06.09.2017, відповідно. Таким чином, у період з 28.07.2009 по 10.01.2010, та з 06.09.2017 по 26.09.2017 відповідачка отримувала допомогу по безробіттю незаконно, через невиконання нею свого обов'язку. Про наведені факти Центр зайнятості дізнався 26.09.2017, коли шляхом обміну інформації з ПФУ до Центру зайнятості надійшла інформація про факт припинення 20.09.2017 між ОСОБА_3 та ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" договору. У періоди перебування відповідачки на обліку в державній службі зайнятості з 27.12.2008 по 16.07.2009, та з 28.07.2009 по 10.01.2010 Центр зайнятості жодних відомостей про факт дії договору не отримував. Позивач вважає, що відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки Центр зайнятості про викладені обставини дізнався 26.09.2017, перебіг позовної давності відносно даного спору починається саме з 26.09.2017, коли до Центру зайнятості шляхом обміну інформації з ПФУ надійшла наведена інформація. У зв'язку з вищенаведеним позивач просить суд стягнути з відповідачки суму незаконно одержаної нею допомоги по безробіттю на загальну суму 5572,56 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила застосувати строк позовної давності, оскільки спірні правовідносини виникли в період з 2009-2010 рр. Щодо стягнення виплат допомоги по безробіттю в період з 06.09.2017 по 25.09.2017 зазначає, що ставши на облік в центр зайнятості в статусі безробітної не мала на меті отримувати дохід від ДП "Цептер Інтернаціональ Україна". Фактичне, тривале невиконання умов договору, за переконанням відповідачки свідчить про припинення цивільно-правової угоди, яку було укладено 17.05.2009. Тому вважає, що перед початком постанови на облік до центру зайнятості, факт приховування договору не існувало. Зазначає, що договір був нею принесений добровільно до Маріупольського міського центру зайнятості. В період з 31.07.2017 по 30.08.2017 вона перебувала на обліку, як безробітна в Краматорському міському центру зайнятості. За рекомендацією фахівця Краматорського міського центру зайнятості, вона запросила у керівництва ДП "Цептер Інтернаціональ Україна" дублікат вищезазначеного договору, оскільки оригінал був втрачений, та угоду про розірвання договору про надання послуг для "збільшення страхового стажу та суми виплат по безробіттю". Через сімейні обставини вона мала повернутись до м.Маріуполя. На момент, коли перебувала на обліку в Краматорському міському центрі зайнятості, ні дублікат договору, ні угода про його розірвання не встигли надійти на адресу відповідачки. Коли вона стала на облік, як безробітна до Маріупольського центру зайнятості, добровільно надала вищевказані документи фахівцю Маріупольського центру зайнятості. Акцентує увагу на тому, що згідно даного договору набула статусу презентанта - консультанта компанії та, відповідно до вимог договору, мала забезпечувати щомісячний продаж товару на суму не меншу від мінімального обороту, встановленого квотами Компанії, як зазначено у пп."в" п.2.1 ч.2 договору. Оскільки за умовами договору вона не виконувала продаж за встановленими квотами, а матеріальних цінностей для виконання презентаційних послуг, які відповідно до пп."г" п.2.1 ч.2 договору у разі припинення діяльності вона мала повернути, їй не надавалось. З огляду на викладене, вважає цей договір розірваним в односторонньому порядку та таким, що не має чинності. Зазначає, що факт одностороннього розірвання договору підтверджується довідкою ДП Цептер Інтернаціональ Україна №42 від 12.10.2017, яку вона надала до Маріупольського центру зайнятості, як доказ, що з березня 2012 року послуги підприємству нею фактично не надавались, відповідно винагорода (дохід) не нараховувалася та не виплачувалася. Відсутність доходів з березня 2012 року підтверджує довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії №111 від 28.09.2017 та довідкою про нарахований дохід №111-1 від 28.09.2017, які працівники Центру зайнятості відмовились прийняти від неї. Наданні їй в усній формі претензії працівниками Центру зайнятості щодо отримання доходів за договором без сплати всіх видів податків, передбачених діючим законодавством України, спростовуються в роз'ясненні, яке наводиться у довідці №42 від 12.10.2017, де чітко зазначено принцип роботи презентанта-консультанта компанії та механізм виплати комісійних винагород, та самими умовами договору на надання послуг презентанта-консультанта. Таким чином, посилання позивача на порушення нею ч.2 ст.36 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п. 4 ч.2 ст.44 ЗУ "Про зайнятість населення", вважає таким, що суперечить дійсності. З огляду на наведене, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що посилання відповідачки на сплив строку позовної давнини є хибним, оскільки про факт дії договору від 17.05.2009 №307917, в періоди перебування відповідачки на обліку, Центр зайнятості довідався лише 26.09.2017, у зв'язку з чим перебіг позовної давності для звернення Центру зайнятості до суду з позовом до останньої почався, саме: з 26.09.2017. Інформація про факт припинення - дії договору надійшла до Центру зайнятості шляхом обміну інформацією з ПФУ 26.09.2017, на підставі чого було складено службову записку від 26.09.2017, та проведено розслідування страхових випадків, за результатами якого складено відповідний акт №1249. Центр зайнятості отримує інформацію з ПФУ через Єдину інформаційно-аналітичну систему (далі - ЄІАС), яка працює у форматі інтернет-ресурсу. Відповідно до п.2 ст.23 ЗУ Про зайнятість населення до ЄІАС включається інформація, що надійшла від його територіальних органів у процесі своєї діяльності, зокрема від громадян та органів державної влади. Тобто ЄІАС містить дані, що надходять з ПФУ, зокрема відомості про періоди зайнятості осіб. Так, відповідно п.4, абз.2 п.5 Порядку №60/62, Центр зайнятості отримує інформацію від ПФУ шляхом обміну, та звіряє її з інформацією, наданою особою. Тобто, інформацію від ПФУ та ДФСУ про періоди зайнятості осіб, Центр зайнятості отримує виключно в тому разі, якщо її було надано відповідними органами шляхом обміну інформацією. Пакети з даними надходять до ЄІАС автоматично, періодично оновлюючи відомості про осіб. В ЄІАС фіксується дата останнього надходження даних. У періоди перебування Відповідача на обліку в державній службі зайнятості з 27.12.2008 по 16.07.2009, та з 28.07.2009 по 10.01.2010 Центр зайнятості не отримував інформації від ПФУ та ДФСУ про факт дії Договору, та не міг її отримати, оскільки наведені органи її не надавали. Отже вважає, що перебіг позовної давності відносно даного спору починається з 26.09.2017, коли до Центру зайнятості від ПФУ надійшла інформація про припинення Договору, та Центр зайнятості дізнався про порушення своїх прав та інтересів. Зазначає, що відповідачка хибно посилається на відсутність доходу за договором в якості аргументу заперечення, та невірно тлумачить предмет спору оскільки за змістом абз.1 ч.3 ст.36 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , сума виплаченого забезпечення стягується з безробітних внаслідок невиконанням ними своїх обов'язків. Центр зайнятості звернувся до суду саме з підстав порушення відповідачкою своїх обов'язків, як безробітної , що акцентовано відзначено в тексті позову. Отримання останньою доходу не стосується предмету спору, та не спростовує факту невиконання своїх обов'язків. Для звернення Центру зайнятості до суду, та предметом цього спору, є обставина невиконання відповідачкою своїх обов'язків, як безробітної під час перебування на обліку в Центрі зайнятості, коли відповідачка повинна була повідомити Центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їй допомоги по безробіттю, а саме: в період з 27.12.2008 по 16.07.2009 - про факт укладання договору 17.05.2009, в період з 28.07.2009 по 10.01.2010 про факт дії договору на момент реєстрації та під час перебування на обліку в Центрі зайнятості, в період з 06.09.2017 по 26.09.2017 - про факт дії договору на момент реєстрації та під час перебування на обліку в Центрі зайнятості. За умови виконання відповідачкою своїх обов'язків, їй мало бути припинено реєстрацію та виплату допомоги по безробіттю. Проте, свої обов'язки відповідачка не виконала, та продовжувала незаконно перебувати на обліку в Центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю. Посилання останньої на те, що вона рахувала договір розірваним, вважає таким, що не стосується справи, та не може бути аргументом заперечення. Також, твердження відповідачки про одностороннє розірвання договору вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та умовам договору, оскільки договір було розірвано двосторонньою угодою від 20.09.2017, згідно з якою обидві сторони дійшли згоди розірвати договір. Угоду підписано обома сторонами договору, (зокрема особисто відповідачкою). Отже, відповідачка усвідомлювала факт дії договору, та не розривала його в односторонньому порядку. Натомість, договір було розірвано сторонами під час перебування відповідачки на обліку в Центрі зайнятості, як безробітної. Представник позивача звертає увагу, що за договором відповідачка мала роботу. Так, згідно з абз.2 ч.3 Класифікатора Професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 №327, робота - це певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою. Тобто, оскільки відповідачка за умовами договору мала певні завдання та обов'язки, які вона повинна була виконувати, то вона мала роботу , внаслідок чого не мала права перебувати на обліку в Центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю. Також, наведену відповідачкою обставину, що з 2012 року вона не виконувала умови договору, через факт дії договору не позбавляло її можливості ці умови виконувати, та отримувати за це винагороду. Представник Центра зайнятості звертає увагу, що в період дії договору відповідачка не перебувала в стані безробіття. Так, згідно з п.1 ч.1 ст.1 ЗУ "Про зайнятість населення" №5067-17, безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди), як джерела існування. Оскільки відповідачка мала роботу, а договір мав платний характер, вона мала змогу реалізувати своє право на працю, та не перебувала в стані безробіття, у зв'язку з чим не мала права перебувати на обліку в Центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю. Отже, виходячи з наведеного, викладені у відзиві доводи відповідачки вважає хибними, а вимоги Центру зайнятості за позовом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з персональних карток №054000308122000002, №05420030907280003, №053317090600002 ОСОБА_2 перебувала на обліку в державній службі зайнятості з 27.12.2008 по 16.07.2009, з 28.07.2009 по 10.01.2010 та з 06.09.2017 по 26.09.2017, відповідно. (а.с.6-8).

В заявах від 27.12.2008, 28.07.2009, 06.09.2017, наданих ОСОБА_2 на адресу центру зайнятості останньою власноруч зазначається та скріплено особистим підписом, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, зобов'язується повернути зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття (а.с.15-17).

Відповідно до частини 1 договору №307917 від 17.05.2009, укладеного між ДП Цептер Інтернаціональ Україна та ОСОБА_2 остання бере на себе зобов'язання у вільний від основної роботи час за завданням замовника надавати послуги та здійснювати інші дії, пов'язані з виконанням презентанта, а замовник зобов'язується за надані послуги виплачувати винагороду (а.с.26-27). Згідно з п.6.2 договору він набирає чинності з моменту підписання та діє не менш ніж 24 місяці. Одночасно в п.6.5 договору зазначено, що якщо протягом двох тижнів з моменту закінчення дії договору ніяких повідомлень про розірвання або зміни умов договору не надійшло з жодної сторони, договір автоматично є пролонгованим на календарний рік (а.с.27).

Як вбачається з довідки №42 від 12.10.2017 внаслідок односторонньої відмови від договору з боку ОСОБА_2 послуги підприємству з березня 2012 року нею фактично не надавалися, відповідно до чого з вказаного періоду підприємством на ім'я останньої винагорода (дохід) не нараховувалась та не виплачувалась. З 20.09.2017 зазначений цивільно-правовий договір послуг №307917 є розірваним відповідно до укладеної сторонами угоди про розірвання договору (а.с.48).

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.( Частину другу статті 36 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 884-VI ( 884-17 ) від 15.01.2009).

Відповідно до ч.3 ст.36 вищезазначеного закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно із частиною першою статті Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є допомога по безробіттю.

Згідно з п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі дворазової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, до впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Підпунктом 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних. Зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені норми припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язують із укладанням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду, про що зазначив Верховний Суд України в своїй постанові №21-20а-15 від 17.02.2015. Отже, укладання застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення таких обставин свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що відповідачка повинна була повідомити Центр зайнятості про наявність укладеного договору між нею та ДП Цептер Інтернаціональ Україна , оскільки договір послуг №307917 фактично було укладено з 17.05.2009 та розірвано, відповідно до умов договору лише 20.09.2017. Доводи позивачки стосовно того, що умови договору нею не виконувались, винагороду вона не отримувала, а отже він був розірваний в односторонньому порядку суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються самими умовами договору.

Відповідно до п.14 ч.2 ст.22 Закону України Про зайнятість населення Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють обмін інформацією з Пенсійним фондом України для забезпечення виконання вимог цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Згідно з ч.2 ст.23 зазначеного Закону до Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, включається інформація, що надійшла від його територіальних органів у процесі своєї діяльності, зокрема від громадян, роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та органів державної влади.

Під час судового засідання відповідачкою було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки на її думку позивач мав змогу бачити за допомогою Єдиної інформаційно-аналітичної системи про наявність договору, укладеного між нею та ДП Цептер Інтернаціональ Україна , оскільки останнім проводилось їй нарахування винагороди і сплачувались внески до УПФУ.

Судом під час попереднього судового засідання на вимогу сторін вживались заходи щодо витребування доказів з УПФУ, зокрема відомостей про застраховану особу ОСОБА_2

З індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_2 за 2001 рік по 2017 рік вбачається, що остання отримувала дохід з ДП Цептер Інтернаціональ Україна (код 20056698) в період з березня 2010 року по вересень 2011 року та січень-лютий 2012 року, тобто в той час, коли не перебувала на обліку в центрі зайнятості. Отримання відповідачкою доходу в зазначені періоди підтверджується також довідками №111-1 від 28.09.2017 та №111 від 28.09.2017 (а.с. 49-50). Отже, в задоволенні клопотання відповідачки про застосування строків позовної давності суд відмовляє, оскільки позивач дійсно не мав змоги довідатись про наявність вищезазначеного договору в періоди, коли виплати на ОСОБА_2 з ДП Цептер Інтернаціональ Україна до УПФУ не надходили.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки позивач про наявність цивільно-правового договору між ОСОБА_2 та ДП Цептер Інтернаціональ Україна фактично дізнався з угоди про розірвання договору про надання послуг від 20.09.2017, що зареєстрована в Маріупольському міському центрі зайнятості за №6174 від 26.09.2017(а.с.28), то суд вважає, що позовна давність відраховується саме з цього часу.

З довідок від 26.09.2017 вбачається, що за травень-червень 2009 року ОСОБА_2 нарахована 577,25 грн.; за період липня 2009 по січень 2010 року - 2020,39 грн. та за вересень 2017 року -2974,92 грн. , на загальну суму 5572,56 грн. (а.с.30-32).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

26.09.2017 позивачем на адресу відповідачки спрямовано лист №10-6602 з вимогою відшкодування коштів в сумі 5572,56 грн. (а.с.33).

Таким чином, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 ЗУ Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з позивачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1762 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.12,81,141,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.257, 1166 ЦК України, Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , суд ,

ВИРІШИВ:

Позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, ВК 395217) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (р/р 37170300901052 в ГУДКУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016) суму незаконно одержаної нею допомоги по безробіттю в сумі 5572,56 грн.( п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні п'ятдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, ВК 395217) на користь держави судовий збір в сумі 1762 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. Соловйов